Постанова

від 05.11.2024 по справі 921/10/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2024 р. Справа №921/10/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого суддіБонк Т.Б.

СуддівБойко С.М.,

Якімець Г.Г.

секретар судового засідання Шатан Т.О.

представники сторін:

позивача: Жеребецька І.О.,

відповідача: Шмигельська О.В.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного агропромислового підприємства "Верховина" бн від 10.09.2024 (вх. суду від 10.09.2024 № 01-05/2539/24)

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 06.08.2024 (повний текст складено 21.08.2024, суддя Стадник М.С.)

у справі № 921/10/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролан-3", с. Плотича, Тернопільської обл.,

до відповідача: Приватного агропромислового підприємства "Верховина", с. Мшанець, Тернопільської обл.,

про: стягнення 853 007,05грн, з яких: 826 107,05грн - збитки та 26 900,00грн неправомірно отриманих доходів (з врахуванням заяви №б/н від 25.04.2024)

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішень судів попередніх інстанцій:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агролан-3" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного агропромислового підприємства "Верховина" про стягнення 853 007,05грн, з яких: 826 107,05грн - збитки та 26 900,00грн неправомірно отриманих доходів (з врахуванням заяви №б/н від 25.04.2024).

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що рішенням Господарського суду Тернопільської області від 09.12.2022 у справі № 921/737/21 встановлено, що ТОВ "Агролан-3" є власником нежитлових будівель: - майстерні тракторної бригади в с. Мшанець, вул. Загребля, буд.21г, Тернопільського р-н, Тернопільської обл.; - складу тракторної бригади в с. Мшанець, вул. Загребля, буд. 21б, Тернопільського р-н, Тернопільської обл. та автогаражів в с. Мшанець, вул. Загребля, буд. 21а, Тернопільського р-н, Тернопільської обл.

Позивач зазначив, що позбавлений права користуватись та розпоряджатись власним майном, оскільки відповідач не звільнив нежитлові приміщення, а здійснює у таких господарську діяльність, чим завдає позивачу фінансової шкоди.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 06.08.2024 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Приватного агропромислового підприємства "Верховина" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролан-3" 614 907 грн 05коп. збитків, 26 900 грн 00коп. неправомірно отриманих доходів та 9 627 грн 10коп.- судового збору. В решті позову відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку щодо наявності усіх елементів складу господарського правопорушення в діях відповідача та констатував обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення 17 760,91грн орендної плати, 597 146,14 грн понесених витрат на зберігання зерна як прямі збитки та 26 900,00грн неправомірно отриманих доходів.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 30 000,00 грн додаткової грошової винагороди приватного виконавця, місцевий господарський суд мотивував рішення тим, що стягнення з боржника додаткової винагороди приватному виконавцю, а також додаткових витрат, крім визначених Міністерством юстиції України, не допускається.

Щодо відмови у стягнення 181 200,00 грн із забезпечення відеофіксації та охорони об`єктів нерухомого майна, то суд першої інстанції зазначив, що законом визначено додаткові витрати які здійснює виконавець під час виконання судового рішення та закон не містить застережень щодо можливості застосування таких заходів із ініціативи сторін виконавчого провадження, оскільки необхідність застосування таких заходів законом покладено на виконавця.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

Не погодившись з рішеннями, Приватне агропромислове підприємство "Верховина" звернулось до Західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду Тернопільської області від 6.08.2024 року у справі №921/10/24 в частині задоволених позовних вимог позивача та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю.

На думку скаржника, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ст. 1214 ЦК України, оскільки такі правовідносини є за своїм змістом кондикційними, а не деліктними, відтак підстави для застосування приписів чинного законодавства України про відшкодування збитків у даному випадку відсутні.

Крім цього, скаржник вказує, що в матеріалах справи відсутні докази фактичної сплати позивачем орендної плати за земельні ділянки, а заявлена позивачем до стягнення сума орендної плати за землю не відповідає розмірам орендної плати встановленої п.8 договорів оренди від 28.12.2020 року та від 21.05.2021 року.

Щодо збитків стягнутих з відповідача у розмірі витрат понесених позивачем на оплату послуг за договором зберігання в сумі 597 146,14грн, то на переконання апелянта, суд першої інстанції ухвалив рішення в цій частині керуючись припущеннями та внаслідок неповного з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи. Зокрема, позивачем не доведено якого об`єму зерносховище для зберігання зерна може бути розміщено в приміщеннях, які займав відповідач, та чи були би здатні такі зерносховища прийняти на зберігання зерно в об`ємах вказаних у договорі зберігання.

Також скаржник стверджує, що позивачем не доведено факт здійснення оплати грошових коштів за договором зберігання, а рішення суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача 597146,14 грн базується на припущеннях.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агролан-3" відзиву на апеляційну скаргу не подало.

Рух справи в суді апеляційної інстанції:

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2024 справу № 921/10/24 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М., Якімець Г.Г.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного агропромислового підприємства "Верховина" бн від 10.09.2024 (вх. суду від 10.09.2024 № 01-05/2539/24) на рішення Господарського суду Тернопільської області від 06.08.2024 у справі № 921/10/24.

Ухвалою суду від 14.10.2024 призначено на 05.11.2024.

У судовому засіданні 05.11.2024 скаржник підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивач заперечив заявлені доводи, сторони надали суду пояснення.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, з огляду на наступне.

Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 09.12.2022 у справі №921/737/21, залишеним без змін постановою від 10.05.2023 Західного апеляційного господарського суду, встановлено:

-ТОВ "Агролан-3" є власником нежитлових будівель: - майстерні тракторної бригади в с. Мшанець, вул. Загребля, буд.21г, Тернопільського р-н, Тернопільської обл.; - складу тракторної бригади в с. Мшанець, вул. Загребля, буд. 21б, Тернопільського р-н, Тернопільської обл. та автогаражів в с. Мшанець, вул. Загребля, буд. 21а, Тернопільського р-н, Тернопільської обл., що підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ТР-ХІ №015457 від 29.07.2013 виданим Мшанецькою сільською радою;

-Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агролан-3" (Орендар) та Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області (Орендодавець), укладено договори оренди землі:

- Договір оренди землі від 28.12.2020, відповідно до умов якого в оренду передається земельна ділянка площею 1,2480га за кадастровим номером 6122687700:01:002:0226 із земель державної власності сільськогосподарського призначення, на якій наявні об`єкти нерухомого майна, а саме нежитлова будівля майстерні тракторної бригади, загальною площею 371,6кв.м, дані внесено в Державний реєстр речових прав 31.12.2020;

-Договір оренди землі від 21.05.2021, відповідно до умов якого в оренду передається земельна ділянка площею 0,4100га за кадастровим номером 6122687700:01:002:0311 із земель державної власності сільськогосподарського призначення, на якій наявні об`єкти нерухомого майна, а саме автогаражі, загальною площею 464,6кв.м, дані внесено в Державний реєстр речових прав 27.05.2021;

-ПАП "Верховина" не підтвердила законного права на користування спірними приміщеннями, яке належить на праві власності ТОВ "Агролан-3", перебування у спірних приміщеннях будівлі майстерні тракторної бригади, нежитлової будівлі складу тракторної бригади та нежитлової будівлі автогаражів, відповідач порушує права позивача як власника майна .

Рішенням суду зобов`язано ПАП "Верховина" усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном належному на праві власності ТОВ "Агролан-3" та виселити ПАП "Верховина" із належних на праві власності ТОВ "Агролан-3" нежитлових будівель:- будівлі майстерні тракторної бригади в с. Мшанець, вул. Загребля, буд. 21г, Тернопільського р-н, Тернопільської обл.; - нежитлової будівлі складу тракторної бригади в с. Мшанець, вул. Загребля, буд. 21б, Тернопільського р-н, Тернопільської обл.; нежитлової будівлі автогаражів в с. Мшанець, вул. Загребля, буд.21а, Тернопільського р-н, Тернопільської обл.

Виданий на виконання рішення суду наказ №921/737/21 від 28.06.2023 пред`явлено до примусового виконання приватному виконавцю Мелих Анатолію Івановичу, між останнім (Виконавець) і ТОВ «Агролан -3» (Стягувач) 06.09.2023 укладено Договір №05/2023 про сплату додаткової грошової винагороди по виконанню наказу відповідно до порядку встановленого Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів», Закону України «Про авансування виконавчого провадження», а саме в розмірі 30 000,00грн, із яких 15 000,00грн сплачуються на протязі 3-х робочих днів після винесення виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження та 15 000,00грн протягом 3-х робочих днів після винесення виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження ( п.1.1, 4.1 Договору про сплату додаткової винагороди).

Згідно Акту приватного виконавця Мелиха А.І. від 10.01.2024 складеному при примусовому виконанні наказу №921/737/21 від 28.06.2023, за участю понятих Лещук В.В., Кордуба О.Ю., в присутності майора поліції ОСОБА_1 та адвоката Жеребецької І.О. встановлено, що рішення суду виконано в частині виселення ПАП «Верховина» з будівлі за адресою АДРЕСА_1 ; - рішення суду не виконано в частині виселення ПАП «Верховина» з будівлі за адресою вул. Загребля, буд. 21а, с. Мшанець, Тернопільського р-н, Тернопільської обл. та виконавцю не був наданий доступ до даного приміщення для встановлення факту наявності поголів`я свиней розведення яких є видом діяльності ПАП «Верховина». Акт містить застереження про відмову від підпису Акту директором ПАП "Верховина" Буяр Я.М., та що при здійсненні виконавчих дій була присутня Буяр Н.С.

Між Управлінням поліції охорони в Тернопільській області (Охорона) та ТОВ «Агролан -3» (Замовник) 10.01.2024 укладено Договір №0204333 про надання послуг з охорони публічної безпеки та порядку (далі - Договір охорони), відповідно до умов якого Охорона зобов`язується надати Замовнику послуги з охорони публічної безпеки і порядку на території ТОВ «Агролан 3» за адресами: Тернопільська обл., Тернопільський р-н, с. Мшанець, вул. Загребелля, 21а, 21б, 21г, що в казані в дислокації (додаток 1), відповідно до Додатків до Договору - Розрахунку та Протоколу узгодження договірної ціни, ціна послуг охорони згідно Договору становить 150,00грн за одну годину роботи одного працівника воєнізованої охорони; за послуги охорони ТОВ "Агролан -3" перерахувало 181 200,00грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 09.02.2024 на суму 76 800,00грн та від 07.03.2024 на суму 104 400,00грн.

Між ТОВ «Агролан -3» (Поклажодавець) та Приватним агропромисловим підприємством «ТОПІЛЬЧЕ» (Зберігач) укладено 14.07.2023 Договір зберігання №140723/1 (далі Договір зберігання), відповідно до умов якого згідно з Актом приймання-передачі, який є невід`ємною частиною Договору, Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на зберігання протягом строку дії Договору Ячмінь, Соняшник (далі Товар), Поклажодавець зобов`язаний оплатити Зберігачеві кошти за послуги зберігання згідно рахунків, до закінчення строку дії Договору 21.05.2024 ( п. 1.1, 3.1.2, 6.1 Договору зберігання).

На виконання умов Договору зберігання Поклажодавець передав, а Зберігач прийняв на зберігання товар, а саме: ячмінь в кількості 1500,- тонн та соняшник в кількості 300,00тонн, що підтверджується Актом приймання-передачі, який підписаний представниками сторін без заперечень, підписи яких скріплені печатками товариства та підприємства.

ТОВ «Агролан - 3» на виконання умов Договору зберігання оплатило ПАП «Топільче» 597 146,14грн, що підтверджується платіжними інструкціями №1504 від 09.11.2023 на суму 102883,09 грн, №1543 від 27.11.2023 на суму 121 142,91грн, № 225 від 20.03.2024 на суму 373 120,14 грн та довідкою № 310//7/02 від 31.07.2024 виданою ПАП «Топільче» проте, що останнє згідно Договору зберігання прийняло на зберігання соняшник 300 тонн та ячмінь 1500 тонн, період зберігання з 14.07.2023 по 31.05.2024, загальна вартість зберігання 597 146,40грн, станом на 31.05.2024 сторони виконали зобов`язання за Договором у повному обсязі та претензій одна до одної не мають.

За час неправомірного користування відповідачем нежитловими будівлями, які розташовані на земельних ділянках площею 1,2480 га за кадастровим номером 6122687700:01:002:0226 та площею 0,4100 га за кадастровим номером 6122687700:01:002:0311, ТОВ "Агроман 3» сплатило 17 760,91 грн плати за оренду земельних ділянок, що підтверджується податковими деклараціями за 2020-2023 роки;

ПАП «Верховина», в період неправомірного використання майна позивача та здійснення господарської діяльності, отримано прибутки на загальну суму 26 900,00 грн, що підтверджується фінансовою звітністю останнього станом на 31.12.2022 року, а саме: за 2021 рік 21 400,00 грн та за 2022 рік 5 500,00 грн та за даними звітності наданої ДПС за 2023 прибутки отримані за 2022 рік -23700,00 грн.

Позивач звернувся з позовом про відшкодування понесених збитків та повернення неправомірно отриманих доходів відповідачем за період незаконного користування майном.

При перегляді рішень місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась таким:

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (частина 2 статті 15 Цивільного кодексу України).

Суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Згідно з положеннями статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, з урахуванням вищевикладеного особа має право на власний розсуд обрати будь-який з можливих способів захисту, які передбачені законом або договором, за виключенням випадків, коли законом встановлено імперативний характер щодо застосування конкретного способу захисту.

Водночас у постанові Верховного Суду від 14.07.2024 у справі № 910/9478/23 зроблено висновок, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Таким чином, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом, а судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування (висновки сформульовані в п.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, п.63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18). Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 22.08.2018 у справі №925/1265/16, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 16.02.2021 у справі №910/2861/18.

Водночас колегія суддів зауважує, що предметом позову у справі № 921/737/21 було усунення перешкод у користування нерухомим майном Товариству з обмеженою відповідальністю «Агролан 3» і суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що перебуванням у спірних приміщеннях будівлі майстерні тракторної бригади, нежитлової будівлі складу тракторної бригади та нежитлової будівлі автогаражів, відповідач порушує права позивача як власника майна.

Слід зазначити, що однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення та характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном.

Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

При цьому пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України визначено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

За частиною третьою статті 147 ГК України збитки, завдані суб`єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

За загальним правилом, закріпленим у ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, обов`язковою передумовою задоволення вимог про відшкодування збитків є встановлення в діях відповідача складу цивільного правопорушення, а саме: протиправності поведінки винної особи як заподіювача збитків (дії чи бездіяльності особи); причинного зв`язку між діями винної особи та заподіянням збитків; збитків (їх наявності та розміру); вини. Відсутність будь-якого із зазначених елементів деліктного зобов`язання виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 зазначила, що вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як:

- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;

- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;

- вина заподіювача шкоди, як суб`єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо самостійного встановлення судом складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17, а також у постановах Верховного Суду від 15.02.2022 у справі №927/219/20, від 14.09.2021 у справі №923/719/17, від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11, від 22.04.2021 у справі №915/1624/16, від 10.03.2020 у справі №902/318/16, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17 та від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11).

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, враховуючи презумпцію вини завдавача шкоди у цивільних правовідносинах, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 390 ЦК України власник майна має право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно (недобросовісного набувача), передання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У абзаці першому частини першої 1214 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. Із цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Правом на таке відшкодування наділена потерпіла особа, якою в розумінні статей 1212, 1214 ЦК України може бути власник або особа, яка володіє, користується чи експлуатує це майно на законній підставі або з інших законних підстав має право на отримання доходу від використання цього майна (висновок викладений в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 182/5130/16-ц).

Позивачем підтверджено та відповідачем не заперечується, що він у зайнятих приміщеннях займався розведенням свиней, як один із видів господарської діяльності підприємства (КВЕД: 01.46).

Так, представник ПАП «Верховина» у заяві про відстрочку виконання рішення суду від 09.12.2022 у справі № 921/737/21, яка додана позивачем до цієї справи (том 1, а. с. 48-49) підтвердив, що у будівлях майстерні тракторної бригади в с. Мшанець, вул. Загребля, буд. 21г, складу тракторної бригади в с. Мшанець, вул. Загребля, буд. 21б, та автогаражах в с. Мшанець, вул. Загребля, буд.21а, знаходиться поголів`я свиней вікової групи в кількості 100 голів станом на 01.10.2023 та сільськогосподарська продукція (корми) для вирощування даного поголів`я свиней.

До фінансової звітності за 2022 надано директором ПАП «Верховина» роз`яснення, що код рядка 1110 графа 4 - 132,0 тис грн, поточні біологічні активи молодняк свиней вартістю 132 000,00грн; підтвердження отримання доходу у 2021 21 400,00грн та у 2022 році 5 500,00грн є фінансова звітність за 2022 рік надана сторонами та Головним управлінням ДПС, при цьому згідно фінансової звітності за 2023 рік наданої Головним управлінням ДПС у 2022 році підприємство одержало прибуток у розмірі 23 700,00грн, що не відповідає даним звітності відповідача за 2022 рік ( 5500,00грн).

Відтак, відповідач підтвердив отримання доходів від виду діяльності розведення свиней саме в межах зайнятих приміщень належних позивачу, а тому. як правильно зазначив суд першої інстанції, позовні вимоги про стягнення 26 900,00 грн є обґрунтовано заявлені в порядку ст. 1214 ЦК України, яка імперативно передбачає відшкодування всіх доходів, які одержала особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави.

Факт використання земельних ділянок відповідачем за кадастровими номерами: 6122687700:01:002:0226 та 6122687700:01:002:0311 підтверджується Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту земельної ділянки від 06 липня 2021 року № 1002Д/1002/0940ПП/09/01/21 та Актом обстеження земельних ділянок № 1002Д/0193АО/10/01021, № 1002Д/0193АО/10/01-21 від 06 липня 2021 року.

Позивач підтвердив фінансовою звітністю, що ним сплачено за період 2020-2023 роки 17 760,91 грн орендної плати за земельні ділянки, а тому дана сума є прямими збитками понесеними у зв`язку із неможливістю користуватися майном та земельними ділянками на яких таке розміщене.

Як встановлено судами та не заперечується відповідачем, на об`єктах нерухомого майна зберігалася сільськогосподарська продукція відповідача, що позбавило права позивача на зберігання власної зернові культури.

Факт зберігання товарної продукції позивача у ТОВ «Топільче» підтверджується належними та допустимими доказами, а саме: Договором на зберігання № 140723 від 14 липня 2023 року, Актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними інструкціями по перерахування коштів на послуги зберігання.

Таким чином є прямими збитками 597 146,14 грн понесених витрат на зберігання зерна відповідно до Договору зберігання №140723/1 від 14.07.2023, Акту приймання-передачі, платіжних інструкцій №1504 від 09.11.2023 на суму 102883,09 грн, №1543 від 27.11.2023 на суму 121 142,91грн та № 225 від 20.03.2024 на суму 373 120,14 грн

Фактом оплати за Договором зберігання є платіжні інструкції, завірені банком, які свідчать про проведення сторонами господарської операції, у платіжних інструкціях, вказано призначеннями платежу: зберігання соняшнику та ячменю.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Верховний Суд наголосив на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначив, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно він не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Слід зазначити, що доводи скаржника зводяться виключно до усних заперечень щодо доказів поданих позивачем, натомість скаржником як в суді першої інстанції, так в суді апеляційної інстанції не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування доводів заявлених позивачем.

На підставі вищевикладеного, враховуючи рішення суду у справі № 921/737/21, яким зобов`язано Приватне аграрне підприємство "Верховина" усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном належному на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Агролан-3" та наявність у матеріалах справи належних, допустимих доказів на підтвердження прямого причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю відповідача щодо виконання обов`язку звільнити нежитлові приміщення, висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимоги в частині стягнення 17 760,91грн орендної плати, 597 146,14грн понесених витрат на зберігання зерна як прямих збитків та 26 900,00грн неправомірно отриманих доходів є обґрунтований.

Щодо позовних вимог про стягнення 30 000,00 грн додаткової грошової винагороди приватного виконавця та 181 200,00 грн із забезпечення відеофіксації та охорони об`єктів нерухомого майна, то такі знаходяться поза межами апеляційного перегляду в розумінні ч.4 ст. 269 ГПК України та колегія суддів під час розгляду справи не встановила порушення норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права на момент ухвалення судового рішення місцевим господарським судом в частині відмови у задоволені в даних позовних вимогах, що є обов`язковою підставою для скасування рішення.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).

На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 06.08.2024 у справі № 921/10/24 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції:

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно з ст. 129 ГПК України сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Приватного агропромислового підприємства "Верховина" бн від 10.09.2024 (вх. суду від 10.09.2024 № 01-05/2539/24) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 06.08.2024 у справі № 921/10/24 залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Повний текст постанови складено 15.11.2024.

Головуючий суддяТ.Б. Бонк

суддя С.М. Бойко

суддяГ.Г. Якімець