Постанова

від 07.11.2024 по справі 907/479/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2024 р. Справа №907/479/24

м.Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого суддіМАТУЩАКА О.І.

суддівСКРИПЧУК О.С.

КРАВЧУК Н.М.

за участю секретаря судового засідання - ТЕЛИНЬКО Я.П.

за участю представників від:

скаржника Бредіхіна Н.О.;

позивача Горовенко Л.М.;

розглянувши апеляційну скаргуХустської міської ради (вх.№01-05/2651/24 від 23.09.2024)

на рішенняГосподарського суду Закарпатської області від 09.09.2024 (суддя Пригуза П.Д.)

у справі№907/479/24

за позовомПриватного акціонерного товариства Хустський кар`єр, м. Хуст

до відповідача Хустська міська рада, м. Хуст

про визнання укладеною додаткової угоди

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

До Господарського суду Закарпатської області звернулося ПрАТ «Хустський кар?єр» до Хустської міської ради з позовом про визнання укладеною додаткової угоди №1 до договору оренди землі №67 від 29.05.2020, кадастровий номер 2125387100:01:014:0056, у запропонованій позивачем редакції.

Позивачем вимога обґрунтована тим, що 29.11.2023 позивач звернувся до Хустської міської ради з пропозицією про внесення змін до договору стосовно перерахунку розміру орендної плати з урахуванням п. 284.4 ст. 284 Податкового кодексу України та надіслав проект відповідної додаткової угоди (вих. №89 від 29.11.2023). Натомість відповідач не дотримався порядку і строків погодження і внесення змін до договору, що визначені приписами ст. 188 Господарського кодексу України, про результати розгляду пропозиції не повідомив, що спонукало позивача звернутися до суду з цим позовом.

Господарський суд Закарпатської області рішенням від 09.09.2024 позовні вимоги задовольнив частково, визнав укладеною між ПрАТ «Хустський кар`єр» і між Хустською міською радою додаткову угоду №1 про внесення змін до договору оренди землі №67 від 29.05.2020 і поклав судові витрати на відповідача.

Рішення суду мотивоване тим, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» передбачено зменшенням плати за земельні ділянки, надані для видобутку корисних копалин (місцевий податок), при цьому, земельні ділянки, на яких здійснюється видобуток корисних копалин, можуть перебувати як власності, так і в орендному користування відповідних гірничодобувних підприємств, а тому дійсний зміст цього Закону, передбачає застосування норми п. 284.4. ст. 284 Податкового кодексу України до відносин із плати за землю, що справляється як у формі земельного податку, так і у формі орендної плати за землю. Зважаючи на те, що договором та законом передбачена можливість зміни розміру орендної плати, при тому, що плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, запроваджені вказаним Законом зміни (зменшення розміру такої плати), є підставою для внесенні відповідних змін до договорів оренди землі. Відтак вимоги щодо визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі в запропонованій позивачем редакції є такими, що підлягають задоволенню.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

Хустська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 09.09.2024 скасувати в частині задоволення позову і ухвалити нове у зазначеній частині, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги покликається таке:

- судом першої інстанцій зроблено помилковий висновок про те, що орендована земельна ділянка була надана позивачу для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, оскільки згідно з умовами договору спірна земельна ділянка була надана для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємства, що пов?язані з користуванням надрами, а тому є відмінним від виду використання земельних ділянок, передбаченого п. 284.4 ст. 284 ПК України.

- норми п. 284.4 ст. 284 ПК України стосуються лише підприємств, які за своїми ознаками належать до гірничих підприємств, оскільки добування корисних копалин є невід`ємною складовою їх статусу, а в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що підтверджують використання спірної земельної ділянки саме для використання корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин на всій орендованій ділянці;

- норми п. 284.4 ст. 284 ПК України стосуються сплати земельного податку, а оскільки в позивача вказана вище земельна ділянка перебуває в користуванні на умовах оренди, то норми ст. 284 ПК України не можуть бути застосовані, натомість застосуванню підлягають норми ст. 288 ПК України. При цьому, за змістом п. 284.4 ст. 284 ПК України, у випадку внесення змін до договору оренди з посиланням на нього плата за землю встановлюється у розмірі 25 відсотків саме ставки податку для такої земельної ділянки, визначеної органом місцевого самоврядування, а не ставки орендної плати, яка була погоджена сторонами у договорі.

У поданому відзиві ПрАТ «Хустський кар?єр» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення господарського суду без змін. Покликається на те, що оскаржуване рішення прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому є правомірним. Так, у запропонованій редакції додаткової угоди до договору оренди зазначалось про необхідність внесення змін до договору в частині розрахунку річної плати, що відповідає змінам до податкового законодавства України. Позивач, як підприємство, що використовує орендовану земельну ділянку для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин має право на пільги зі сплати орендної плати (як форми плати за землю) у розмірі 25% податку, обчисленого відповідно до ст. 274 і 277 ПК України.

Інших клопотань, заяв в порядку ст. 207 ГПК України сторонами подано не було.

В судовому засіданні взяли участь представники позивача та відповідача, які навели доводи та заперечення по суті апеляційної скарги.

Фактичні обставини справи.

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, спеціальним дозволом на користування надрами №801 від 20.02.1997 підтверджується, що ПрАТ «Хустський кар`єр» наділяється правом видобування андезитів, придатних для виробництва щебеню будівельного та каменю бутового, відсіви від подрібнення андезитів придатні для дорожнього будівництва, рекультивації, благоустрою та планування. Такий дозвіл є дійсним до 20.02.2037.

Актом про надання гірничого відводу №3379 від 22.10.2018 засвідчується надання гірничого відводу ПрАТ «Хустський кар`єр» з метою розробки ділянок Центральна та Західна Рокосівського родовища андезитів, який знаходиться у Хустському районі Закарпатської області.

29.05.2020 між Рокосівською сільською радою (надалі - орендодавець) і ПрАТ "Хустський кар`єр" (надалі - орендар) укладено договір оренди землі №67, відповідно до п. 1 якого, орендодавець, на підставі протоколу земельних торгів від 29.05.2020 №1 надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення комунальної власності площею 7.0155 га з кадастровим номером 2125387100:01:014:0056 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами (КВЦПЗ 11.01), яка розташована в с. Рокосово, ур. "Промзона 1" Закарпатської області.

Згідно із п. 2 договору, в оренду передається земельна ділянка із земель несільськогосподарського призначення комунальної власності для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами, загальною площею 7.0155 га. Кадастровий номер земельної ділянки: 2125387100:01:014:0056. Категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Код використання згідно з класифікатором видів цільового призначення земель (КВЦПЗ): 11.01 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами.

Земельна ділянка передається в оренду вільна від забудови (п. 4 договору).

Згідно із п. 5 договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2125387100:01:014:0056 на дату укладення договору становить 8 462 958.85 грн. і підлягає щорічній індексації.

Пунктом 8 договору визначено, що такий укладено на 49 років.

Оренда плата за користування земельною ділянкою, право оренди якої набуто на земельних торгах згідно з протоколом земельних торгів від 29.05.2020 у розмірі річної орендної плати 5.05% нормативної грошової оцінки земельної ділянки чинної на базовий податковий (звітний) період, що становить 427 379, 43 грн., підлягає сплаті переможцем не пізніше 3 банківських днів з дня укладення договору оренди землі.

Річна орендна плата за наступні роки сплачується орендарем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок Рокосівської сільської ради Закарпатської області у розмірі 5.05% (розмір орендної плати визначається за результатами проведення земельних торгів), від визначеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель (п. 9 договору).

Відповідно до п. 10 договору, обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку комунальної власності здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюється під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Пунктами 11, 13 передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у такі строки: за перший рік - не пізніше 3 банківських днів з дня укладення договору оренди; починаючи з наступного року - відповідно до ПК України. Розмір орендної переглядається щорічно у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни граничних розмірів орендної плати, визначених ПКУ, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджується документами; зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки; зміни в законодавстві, якими регулюється порядок нарахування та сплати орендної плати за землю; орендодавець може в односторонньому порядку змінювати розмір орендної ставки у разі зміни розміру земельного податку та орендних ставок затверджених в установленому порядку; в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із п. 15, 16 договору, земельна ділянка передається в оренду для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами. Цільове призначення земельної ділянки - землі промисловості, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами.

Пунктом 28 договору передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря зокрема: своєчасного та повного внесення орендної плати.

Разом з тим, п. 31 договору визначено, що орендар зобов`язаний зокрема: самостійно щорічно обчислювати орендну плату з урахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за станом на 1 січня поточного року, з розбивкою річної суми рівними частинами за місяцями; своєчасно та в повному обсязі вносити оренду плату.

Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується в судовому порядку (п. 36 договору).

Витягом №НВ-2100013682023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, сформованого станом на 17.01.2023, підтверджується нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2125387100:01:014:0056 у розмірі 9 743 067, 50 грн.

Листом Виконавчого комітету Хустської міської ради №1288/02-16 від 02.05.2023, адресованого позивачу, підтверджується зміна власника земельної ділянки площею 7.0155 га, кадастровий номер - 2125387100:01:014:0056 за адресою: с. Рокосово, урочище Промзона, 1, на - Хустську міську раду.

Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, сформованою станом на 02.05.2024 підтверджується, що актуальним власником земельної ділянки кадастровий номер 2125387100:01:014:0056 площею 7.0155 га за адресою: Закарпатська область, Хустський район, с. Рокосово, урочище Промзона, 1 являється - Хустська міська рада, а орендарем такої земельної ділянки - ПрАТ "Хустський кар`єр".

Позивачем було направлено відповідачу лист №89 від 29.11.2023, в якому він просив, з урахуванням п. 284.4 ПК України, здійснити перерахунок розміру орендної плати та внести відповідні зміни шляхом підписання додаткових угод до договорів. Додатками до такого листа позивач долучав проекти додаткових угод, зокрема додаткову угоду №1 від 29.11.2023. Крім того, позивачем направлявся відповідачу розрахунок, згідно даних якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 2125387100:01:014:0056 становить 9 743 067,50 грн. Річний розмір орендної плати за вищезазначену земельну ділянку становить 123 006, 23 грн.

У відповідь на зазначений лист, відповідачем направлявся позивачу лист - відповідь №3169/0217 від 06.12.2023, в якому він зазначав, що норми ст. 284 ПК України, зі змінами та доповненнями в редакції від 07.02.2023, стосуються сплати земельного податку, а у позивача земельні ділянки за адресою: с. Рокосово, урочище Промзона 1 перебувають в користуванні на умовах оренди. Відтак, на переконання відповідача, у цьому випадку не можуть бути застосовані норми ст. 284 ПК України, натомість застосовуються норми ст. 288 ПК України.

Оцінка суду.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно із ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628, 629, 638 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За змістом ст. 283, 286 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно із ст. 792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Так, відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно із ст. 80 ЗК України, суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Приписами ст. 93 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За змістом ч. 1 ст. 116, 122, 124-126 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюються відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ст. 1, 13, 15 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотною умовою договору оренди землі.

Стаття 284 ПК України регулює особливості оподаткування платою за землю.

Поняття "плати за землю" наведено у п.п. 147 п. 14.1 ст. 14 ПК України, відповідно до якої платою за землю є обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Тобто, поняття плати за землю має подвійну правову природу, оскільки з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою, з іншого - є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку на рівні із земельним податком.

Законом України від 07.12.2017 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" ст. 284 ПК України доповнено п. 284.4, яким встановлено, що плата за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до ст. 274 і 277 цього Кодексу.

Доводи апелянта про те, що положення п. 284.4 ст. 284 ПК України стосуються сплати земельного податку, а не орендної плати, тому вказані норми ст. 284 ПК України не можуть бути застосовані до позивача, є безпідставними,

Таким чином, положення п. 284.4 ст. 284 ПК України встановлюють розмір плати за землю відповідної категорії в тому числі і у вигляді орендної плати, що має наслідком внесення відповідних змін у договірні відносини сторін щодо оренди земельних ділянок визначених категорій.

При цьому, імперативні приписи ПК України мають пріоритет в частині визначення розміру орендної плати.

Отже, з 01.01.2018 для гірничодобувних підприємств для видобування корисних копалин і розробки родовищ корисних копалин установлено спеціальну ставку плати за землю.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи скаржника, що дія положення п. 284.4 ст. 284 ПК України не поширюється на орендарів земель комунальної власності, адже орендна плата є формовою плати за землю. Тому висновки суду першої інстанції у цій частині є такими, що повністю відповідають правильному правозастосуванню.

Згідно положень ст. 1 Гірничого закону України, гірнича (гірничодобувна) промисловість - комплекс галузей важкої промисловості з розвідування родовищ корисних копалин, їх видобутку з надр землі та збагачення. Гірниче підприємство - цілісний технічно та організаційно відокремлений майновий комплекс засобів і ресурсів для видобутку корисних копалин, будівництва та експлуатації об`єктів із застосуванням гірничих технологій (шахти, рудники, копальні, кар`єри, розрізи, збагачувальні фабрики тощо). Кар`єр - гірниче підприємство, що добуває рудні та нерудні корисні копалини відкритим способом. Корисні копалини - природні мінеральні речовини, які можуть використовуватися безпосередньо або після їх обробки.

Статтею 2 вказаного Закону передбачено, що його дія поширюється на правовідносини у сфері діяльності гірничих підприємств, установ, організацій, гірничих об`єктів (далі - гірничі підприємства), що займаються розвідкою, розробкою, видобутком та переробкою корисних копалин і веденням гірничих робіт, будівництвом, ліквідацією або консервацією гірничих підприємств, науково-дослідною роботою, ліквідацією аварій у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, незалежно від їх форми власності та підпорядкування, а також підприємства, установи, організації, громадян України, іноземних юридичних та фізичних осіб, осіб без громадянства.

Приписами ст. 19, 24 вищевказаного Гірничого закону України передбачено, що гірничі роботи проводяться за спеціальним дозволом (ліцензією) на користування надрами, який видається згідно з законодавством. Документами, що дають право на проведення гірничих робіт зокрема є: спеціальний дозвіл на користування надрами; акт про надання гірничого відводу (для гірничих об`єктів, розробка родовищ корисних копалин на яких здійснюється підземним способом).

Земельна ділянка, на якій позивач проводить свою господарську діяльність, була передана йому в оренду саме для добувної промисловості (п. 1 договору). Така ділянка передавалася для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами, яка розташована в с. Рокосово, ур. Промзона 1 Закарпатської області, про що також свідчать умови договору оренди.

Приписами ст. 66 ЗК України передбачено, що до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під`їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд. Землі промисловості можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

У ст. 12 Гірничого закону України зазначено, що місця розташування гірничих підприємств визначаються до початку проектних робіт цих підприємств.

Відведення землі під розташування гірничого підприємства проводиться в порядку, встановленому ЗК України, а надання гірничого відводу - Кодексом України про надра.

Згідно положень ст. 17 Кодексу України про надра, гірничий відвід - це частина надр, надана користувачам для промислової розробки родовищ корисних копалин та цілей, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин. Гірничий відвід надається виключно для гірничих об`єктів, розробка родовищ корисних копалин на яких здійснюється підземним способом, а саме шахт та рудників.

Згідно зі ст. 14 вказаного Кодексу, надра надаються у користування для: геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення; видобування корисних копалин; будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод; створення геологічних територій та об`єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам`ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади та ін.); виконання робіт (здійснення діяльності), передбачених угодою про розподіл продукції; задоволення інших потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Кодексу, у проектах будівництва гірничодобувних об`єктів повинні передбачатися: 1) розташування наземних і підземних споруд, що забезпечує найбільш раціональне та ефективне використання запасів корисних копалин; 2) способи проведення розкривних робіт, системи розробки родовищ корисних копалин і технічні схеми переробки (підготовки) мінеральної сировини, що забезпечують найбільш повне, комплексне та економічно доцільне вилучення з надр запасів корисних копалин, а також використання наявних у них компонентів; 3) раціональне використання розкривних порід при розробці родовищ корисних копалин; 4) складування, збереження та визначення порядку обліку корисних копалин, які тимчасово не використовуються, а також відходів виробництва, що містять корисні компоненти; 5) геологічне вивчення надр, що розкриваються в процесі будівництва та експлуатації гірничодобувних об`єктів, та складання геологічної і маркшейдерської документації; 6) рекультивація порушених земель, максимальне збереження грунтового покриву; 7) заходи, що гарантують безпеку людей, майна і навколишнього природного середовища.

З наведеного випливає, що гірничодобувне підприємство має включати в себе комплекс засобів і ресурсів, які б забезпечували виконання зазначених вимог законодавства. Саме комплекс таких засобів дозволяє здійснювати видобуток корисних копалин.

Надання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством України. Земельні ділянки для користування надрами, крім випадків, передбачених ст. 23 цього Кодексу, надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів на користування надрами чи гірничих відводів. Місцеві ради при наданні земельної ділянки для розробки родовищ корисних копалин місцевого значення одночасно надають у користування і надра (ст. 18 Кодексу України про надра).

З огляду на зазначене, необґрунтованими є доводи скаржника про те, що норми п. 284.4 ст. 284 ПК України стосуються підприємств, які за своїми ознаками належать до гірничих підприємств, оскільки добування корисних копалин є невід`ємною складовою їх статусу та яким позивач не являється. Суд зазначає, що вказаними вище доказами (зокрема спецдозволом та актом про надання гірничого відводу), на виконання імперативних приписів ст. ст. 1, 19, 24 Гірничого закону України, ст. 66 ЗК України, і підтверджується, що позивач є підприємством, яке здійснює гірничу та видобувну діяльність та підпадає під ознаки гірничодобувного підприємства.

Крім того, згідно даних виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, яка міститься в матеріалах справи, різновидами діяльності позивача є саме добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю; добування піску, гравію, глин і каоліну; надання допоміжних послуг у сфері добування інших корисних копалин та розроблення кар`єрів.

Фактів, які спростовують використання спірної земельної ділянки з іншою метою, ніж за цільовим призначенням, судом не встановлено, а доказів на підтвердження протилежного апелянтом не надано.

Відтак, колегія суддів констатує, що на позивача розповсюджуються норми п. 284.4. ПК України, як на гірничодобувне підприємство відповідно до суб`єктного складу.

Аналогічні правові висновки щодо застосування вказаної норми права наведено у постанові Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №904/5631/18.

Як було зазначено вище, пунктом 288.4 статті 288 ПК України передбачено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Також, відповідно до положень п. 288.5. ПК України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: 288.5.1. не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області; 288.5.2. не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Згідно п. 284.4. ПК України, плата за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу.

Приписами ст. 274 ПК України врегульовано, що ставка податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки. Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форм власності).

Витягом №НВ-2100013682023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, сформованого станом на 17.01.2023, який міститься у матеріалах справи, підтверджується нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2125387100:01:014:0056, на якій позивачем здійснюється видобувна діяльність, у розмірі 9 743 067.50 грн.

Відтак, суд апеляційної інстанції вказує, що у п. 284.4 ст. 284 ПКУ визначено розмір плати за землю відповідної категорії (землі промисловості відповідно до положень ст. 66 Земельного кодексу України), в тому числі у формі орендної плати за користування землями державної та комунальної власності, що має наслідком можливість внесення змін у договірні відносини між учасниками даного спору. Факт використання позивачем, гірничодобувним підприємством, орендованої спірної земельної ділянки з метою видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, надає йому право на визначення розміру орендної плати згідно п. 284.4 ст. 284 ПКУ.

Статтею 30 ЗУ "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору - спір розглядається в судовому порядку.

Статтею 188 ГК України встановлено, що сторона договору. яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у 20 - денний строк після пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору, або у випадку неодержання у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована особа має право передати спір на вирішення суду.

Згідно із ст. 651, 652 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням судуна вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

У ст. 653 ЦК України передбачені правові наслідки зміни або розірвання договору. Так, зокрема, у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідно ч. 1 ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач звертався до відповідача з листом №89 від 29.11.2023, в якому він просив з урахуванням п. 284.4 ПК України здійснити перерахунок розміру орендної плати та внести відповідні зміни шляхом підписання додаткових угод до договорів. Додатками до такого листа позивач долучав проекти додаткових угод, зокрема додаткову угоду №1 від 29.11.2023 року. Крім того, позивачем направлявся відповідачу розрахунок, згідно даних якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 2125387100:01:014:0056 становить 9 743 067, 50 грн. Річний розмір орендної плати за вищезазначену земельну ділянку становить 123 006, 23 грн.

Підставою для відмови у підписанні додаткової угоди до договору оренди землі відповідач вказав те, що на позивача не поширюються положення ст. 284 ПК України, зі змінами та доповненнями в редакції від 07.02.2023, а тому відсутні підстави для встановлення іншого розміру орендної плати. Зазначеними обставинами обґрунтована і апеляційна скарга.

Як було встановлено вище, норми п. 284.4 ст. 284 ПК України поширюються на позивача у справі та повинні бути застосовані до правовідносин сторін договору оренди в межах цієї справи.

Так, позивач пропонував відповідачу внести зміни до п. 9 договору оренди №67 від 29.05.2020 року, шляхом викладення цього пункту в новій редакції. Зокрема, у вказаному пункті міститься положення про те, що орендна плата вноситься орендарем щомісячно рівними частинами в сумі 10 250, 52 грн. Обчислення розміру орендної плати здійснюється із розрахунку 5.05% від визначеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки та на підставі п. 284.4 ПК України у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до п. 274.1 ст. 274, підпункту 288.5.1 п. 288.5 ст. 288, ст. 289 ПК України. Розрахунок орендної плати наведений у додатку №1 до додаткової угоди №1, в якому зазначено, що річний розмір орендної плати за вищезазначену ділянку становить 123 006, 23 грн.

Плата за землю за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною і її зміна може бути підставою для внесення змін до договору оренди земельної ділянки. Аналогічні правові висновки зазначені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №635/4233/19, постанові Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №904/4748/20.

Як зазначив суд першої інстанції та здійснивши арифметичний обрахунок перевірив суд апеляційної інстанції, розрахунок орендної плати проведено позивачем коректно (9 743 067, 50 грн. (нормативно-грошова оцінка спірної ділянки) Х 5.05% Х 25 % = 123 006, 23 грн (річна орендна плата) / 12 =10 250, 52 грн. (розмір місячної орендної плати).

З урахуванням зазначеного вище, колегія суддів вважає правомірними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог та зміни розміру орендної плати шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди землі.

Відповідно ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 267 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують правомірних та обґрунтованих висновків місцевого господарського суду, а тому рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом.

Керуючись ст. 11, 13, 74, 129, 269, 270, 275, 276, 281- 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Хустської міської ради залишити без задоволення, а оскаржуване рішення Господарського Закарпатської області від 09.09.2024 у справі №907/479/24 - без змін.

2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.

Справу повернути до Господарського суду Закарпатської області.

Повний текст постанови складено та підписано 18.11.2024.

Головуючий (суддя-доповідач)О.І. МАТУЩАК

СуддіН.М. КРАВЧУК

О.С.СКРИПЧУК