Постанова

від 05.11.2024 по справі 910/5851/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2024 р. Справа№ 910/5851/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

за участю секретаря судового засідання Місюк О.П.

та представників:

позивача - Підвисоцький В.І., Харламов О.В. (директор);

відповідача - Скопич Ю.В.

розглянувши матеріали апеляційних скарг Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2024

у справі №910/5851/24 (суддя - Плотницька Н.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК Інжиніринг"

до Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

про зобов`язання виконати в натурі умови договору.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕК Інжиніринг" звернулося з позовом до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" про зобов`язання виконати в натурі умови договору поставки №УГВС 229/0206-23 від 18.07.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за договором поставки №УГВС 229/0206-23 від 18.07.2023 щодо отримання поставленого позивачем товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2024 відкрито провадження у справі №910/5851/24, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.08.2024 (повне рішення складене 16.09.2024) у справі №910/5851/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК Інжиніринг" задоволено повністю.

14.08.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕК Інжиніринг" подано клопотання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 99419,97 грн та за проведення експертизи в розмірі 25200,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 стягнуто з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК Інжиніринг" витрати на правничу допомогу у розмірі 99419,97 грн та витрати на підготовку експертного висновку у розмірі 25200,00 грн.

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 08.08.2024 у даній справі Акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що місцевим господарським судом під час ухвалення оскаржуваного рішення порушено норми ст. ст. 13, 73, 74, 77, 78, 79, 86 ГПК України та не враховано висновків Верховного Суду наведених в постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.

В обґрунтування доводів скарги відповідач зазначає, що судом не прийнято до уваги обставин того, що поставлений за видатковими накладними №24 від 18.01.2024 та №47 від 31.01.2024 товар не відповідав умовам договору поставки, що зафіксовано в актах вхідного контролю №52 від 26.01.2024 та №61 від 30.01.2024, актах невідповідності товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ) по якості №3 від 26.01.2024 та №4 від 30.01.2024. Також судом не надано оцінку того, що при поставці запчастин до лабораторного обладнання виявлено невідповідність самого обладнання умовам договору, з огляду на що товар був повернутий позивачу.

Вказуючи на принцип свободи договору скаржник відмічає, що укладаючи спірний договір сторонами погоджено всі його умови, в тому числі і країну походження товару - Сполучені Штати Америки, а також виробника - Fann Instrument Company. Водночас позивачем поставлений товар, що не відповідає умовам договору, внаслідок чого такий товар був повернутий постачальнику.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2024 апеляційну скаргу у справі №910/5851/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2024 у справі №910/5851/24, справу призначено до розгляду на 05.11.2024 та надано позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

09.10.2024 до суду надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на додаткове рішення від 19.09.2024, згідно якої відповідач просить скасувати оскаржуване додаткове рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом під час ухвалення додаткового рішення неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, п. 4 ст. 1, ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», та порушено норми процесуального права, зокрема, ст. ст. 126, 127, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зауважує, що Господарський суд міста Києва задовольняючи клопотання позивача про розподіл судових витрат на правничу допомогу порушив норми процесуального права, оскільки:

- не призначив судове засідання для вирішення відповідного клопотання;

- не повідомив сторін про призначення судового засідання з розгляду клопотання;

- не забезпечив дотримання принципів змагальності та рівності, не надавши відповідачу можливості подати письмові заперечення щодо розміру заявлених до компенсації витрат.

Відповідач стверджує, що заявлений до стягнення Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕК Інжиніринг" розмір витрат на правову допомогу є завищеним, неспівмірним із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг.

Крім того, за твердженнями скаржника, судом безпідставно покладено на відповідача витрати позивача на підготовку експертного висновку в розмірі 25200 грн, оскільки експертний висновок №1-221 від 15.03.2024 не враховувався судом як доказ у справі.

Відповідно до протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 апеляційну скаргу у справі №910/5851/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 у справі №910/5851/24, вирішено здійснювати розгляд апеляційних скарг в одному провадженні, скаргу призначено до розгляду на 05.11.2024.

28.10.2024 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК Інжиніринг" надійшов відзив на апеляційну скаргу на рішення суду від 08.08.2024, згідно якого позивач заперечує проти доводів скарги, просить суд залишити без змін оскаржуване рішення суду.

У відзиві позивач наголошує на належному виконанні зобов`язань за договором поставки, що підтверджується експертним висновком №1-221 від 15.03.2024, технічними паспортами товару, сертифікатами якості, митними документами, листами виробника. Вказує, що наявність на деяких запчастинах поряд із маркуванням Fann Instrument Company також і маркування субпідрядників, що виготовили ці частини на замовлення компанії не свідчить про те, що виробником цих частин не є Fann Instrument. За наведеного позивач стверджує, що докази надані ним в підтвердження позовних вимог є більш вірогідними ніж докази надані відповідачем в спростування позову (внутрішні документи товариства - акти вхідного контролю та акти невідповідності).

01.11.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕК Інжиніринг" подало до суду відзив на апеляційну скаргу на додаткове рішення суду.

Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги на додаткове рішення позивач зауважує, що понесені ним витрати на правничу допомогу є співмірними зі складністю справи, обґрунтованими та необхідними.

В судове засідання 05.11.2024 з`явилися представники сторін та надали пояснення по суті спору. Представник скаржника підтримав вимоги апеляційних скарг, просив суд відмовити в задоволенні позову та клопотанні позивача про розподіл судових витрат. Представник позивача заперечував проти доводів апеляційних скарг, просив залишити без змін оскаржувані рішення суду, з підстав їх законності та обґрунтованості.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши думку представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційних скарг, Північний апеляційний господарський встановив наступне.

Як слідує з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 18.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕК Інжиніринг" (постачальник) та Акціонерним товариством "Укргазвидобування" (покупець) було укладено договір поставки (за графіком) №УГВС 229/0206-23, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві запасні частини до лабораторного обладнання (далі - товар), зазначений в специфікації/-ях, що додається/ються до договору і є його не від`ємною/-им и частиною/-ами), а покупець - прийняти і оплатити такий товар. Під поставкою сторони розуміють передачу товару постачальником для прийняття покупцем.

Найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість товару вказується у специфікації/-ях, яка/і є додатком/ми №_ до договору та є його невід`ємною частиною. Строк поставки товару визначається графіком/ми поставки товару, який/і є додатком/ми №3 до договору та є його невід`ємною частиною/ами (п. 2.1 договору).

Згідно з п. 2.1 договору постачальник повинен поставити покупцю товар, передбачений цим договором, (невідповідність товару умовам договору для цілей/застосування розділу відповідальність сторін прирівнюється до неналежної якості товару), якість якого відповідає сертифікатам якості/відповідності та/або паспорту/-ам виробника, Держстандартом, (при необхідності), технічним або іншим вимогам/умовам, які пред`являються до товару даного виду та підтверджується відповідними документами.

Датою прийняття товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару, або видаткової накладної. Датою передачі постачальником товару для прийняття покупцем є дата прибуття товару до місця поставки зазначена у відповідному товаротранспортному документі або дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару, якщо покупець за допомогою товаротранспортних документів не може визначити дату їх передачі для прийняття (п. 5.2 договору).

Пунктом 5.4 договору визначено, що постачальник зобов`язаний забезпечити товар наступними товаросупровідними документами (в рамках кожної поставки. Такі документи повинні бути надані постачальником покупцю одночасно із здійсненням поставки товару): - паспорт технічний від фактичного виробника на запропонований товар, який містить інформацію про технічні характеристики запропонованого товару його комплектацію, із зазначенням наступної інформації: назва продукції, номенклатурний номер; - відвантажувальна специфікація (акт завантаження) або пакувальний лист на кожну транспортну одиницю з обов`язковим зазначенням ваги нетто-брутто, по кожній товарній позиції у відповідності до специфікації/-й, кількості пакувальних місць і виду упаковки, габаритів (ДхШхВ, мм) по кожній товарній позиції відповідно до специфікації/-й, враховуючи первинне пакування (у разі наявності такого пакування) (за вимогою покупця) -2 оригінали.

Згідно з п. 5.8 договору прийняття товару проводиться шляхом підписання уповноваженими представниками сторін акту/актів приймання-передачі товару або видаткової/видаткових накладної/накладних. У випадку виявлення недоліків товару або товаросупровідної документації, покупець має право не підписувати акт/акти приймання-передачі товару або видаткову /видаткові накладну/ на клади і до усунення виявлених недоліків, а постачальник зобов`язаний усунути недоліки та оплатити документально-підтверджені витрата покупця, спричинені такими недоліками. Поставка товару з недоліками вважається поставкою неякісного товару.

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності), за умови надання постачальником забезпечення виконання своїх зобов`язань по договору, які відповідають вимогам, вказаним у пункті 10.2 цього договору і діє до 30.06.2024 (включно) (п. 10.1. договору).

Як додаток №1 до договору сторонами підписано специфікацію №1 відповідно до якої сторонами погоджено поставку товару (запасні частини до лабораторного обладнання. Код предмету закупівлі відповідно до національного класифікатора України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник": 38420000-5 - прилади для вимірювання витрати, рівня та тиску рідин і газів).

Згідно умов специфікації загальна вартість товару складає до 11139990,00 грн з ПДВ. Вартість товару включає витрати на пакування, завантаження, монтажні матеріали для транспортування, транспортні витрати, витрати отримання сертифікату походження товару, митні витрати понесені постачальником при митному оформлені товару, а також усі мита, податки та інші обов`язкові платежі, які оплачуються постачальником при експорті товару. Умови поставки товару: DDP (у розумінні правил Інкотермс 2010) - склад (станція) призначення для резидентів. Строк поставки товару: поставка згідно графіку протягом 180 календарних днів з дати укладання даного договору. Дострокова поставка дозволена. Країна походження та виробник товару: Сполучені Штати Америки, Fann Instrument Company.

За повідомленням позивача, на виконання умов договору він здійснив поставку товару за видатковими накладними №24 від 18.01.2024 та №47 від 31.01.2024, проте відповідач відмовився від приймання поставленого товару та повернув його позивачеві. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про зобов`язання відповідача виконати в натурі умови договору поставки №УГВС 229/0206-23 від 18.07.2023 шляхом прийняття товару.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач посилався на те, що комісією з приймання товарно-матеріальних цінностей Акціонерного товариства "Укргазвидобування" під час перевірки товару, поставленого позивачем, виявлені недоліки товару по якості та невідповідність самого обладнання умовам договору, у зв`язку з чим товар був повернутий позивачу на підставі актів про повернення матеріальних цінностей, що не відповідають вимогам щодо якості.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності встановив відповідність фактично поставленого позивачем на адресу відповідача товару (запасні частини до обладнання виробництва Fann Instrument Company) умовам специфікації №1 до договору; виготовлення товару у відповідності до технічних умов виробника обладнання Fann Instrument Company та призначення для встановлення па прилади виробництва Fann Instrument Company.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо наявності підстав для задоволення заявленого позову та вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Суд у розгляді даного спору виходить з того, що під предметом договору цивільно-правова теорія розуміє необхідні за цим договором дії, що призводять до бажаного для сторін результату, тобто такий результат визначає, про що саме домовилися сторони.

У розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов`язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату. Однак усі вони (права та обов`язки) не можуть охоплюватися предметом договору, оскільки можуть стосуватися як різноманітних умов договору, так і бути наслідком укладення договору, який є підставою їх виникнення. При цьому значення предмета договору може набувати основна дія (дії), що вчинятиметься сторонами і забезпечить досягнення мети договору.

Правова природа договору визначається з огляду на його зміст (а не назву договору). З`ясовуючи зміст правовідносин сторін договору, суди мають виходити з умов договору, його буквального та логічного змісту, з намірів сторін саме того договору, з приводу якого виник спір, а також із того, що сторони правовідносин мають діяти добросовісно. Близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17.01.2019 у справі №923/241/18, від 21.05.2019 у справі №925/550/18, від 19.06.2019 у справі №923/496/18, від 12.08.2021 у справі №910/7914/20, від 21.10.2021 у справі №908/3027/20.

У постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №355/385/17 зазначено, що тлумачення ст. 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто, з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати.

Отже, у разі обґрунтування заявленого позову посиланням на договірні відносини, розглядаючи спір, господарський суд перш за все має встановити правову природу договору з урахуванням якої визначити зміст спірних правовідносин, їх нормативне регулювання з наступним встановленням обсягу прав та обов`язків, моменту виникнення зобов`язання.

Убачається, що предметом даного позову є вимога постачальника спрямована до покупця про спонукання останнього до вчинення дій з отримання товару, обумовленого укладеним договором.

Статтею 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Колегія суддів у розгляді даного спору виходить з того, що двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

За повідомленням позивача, що не заперечується відповідачем, у 2019 році позивач поставив відповідачеві лабораторне обладнання за договором №УГВС 545/41-18 від 28.12.2018, надав послуги з його встановлення та підключення, а також здійснив роботи з пуско-налагодження і навчання персоналу відповідача роботи на обладнанні. При цьому вказане лабораторне обладнання було виробництва компанії Fann Instrument (США).

Через деякий час виникла необхідність заміни складових частин обладнання, що стало підставою для укладення договору №УГВС 229/0206-23 від 18.07.2023.

Виходячи з умов договору поставки від 18.07.2023 та умов специфікації №1 до цього договору, сторони визначили як зобов`язання постачальника поставити покупцю запасні частини до лабораторного обладнання виробництва Fann Instrument Company, країна походження Сполучені Штати Америки.

На виконання умов договору позивачем у січні 2024 року поставлено відповідачу обумовлений в специфікації до договору товар за видатковими накладними №24 від 18.01.2024 та №47 від 31.02.2024, а також надано сертифікат якості та кількості від 12.12.2023, технічні паспорти на товар по договору поставки, вантажно-митну декларацію щодо товарів та товарно-транспортні накладні.

Проте відповідач відмовився від прийняття поставленого позивачем товару вказавши, що при прийомці виявлені недоліки товару по якості, а саме: - виробник поставленого товару не відповідав умовам договору, за умовами якого виробником є Fann Instrument Company із визначеними номенклатурними номерам; - відсутні технічні паспорти від фактичного виробника. Вказані недоліки зафіксовані в актах вхідного контролю №52 від 26.01.2024, №61 від 30.01.2024 та №87 від 08.02.2024, актах невідповідності ТМЦ по якості №3 від 26.01.2024, №4 від 30.01.2024 та №6 від 08.02.2024.

Також відповідач вказав на невідповідність самого обладнання умовам договору, оскільки за умовами договору під позицією №8 мав бути поставлений електродвигун в зборі (для Fann Model 422) номенклатурний номер №101465338, потужність 93 Вт або 1/8 к.с., напруга 180В, постійного струму, однак фактично було поставлено електродвигун змінного струму 50/60 Hz потужність 122,5 Вт, або 1/6 к.с., напруга 115 Вт або 230 Вт (в залежності від підключення). При цьому до поставленого двигуна було виписано паспорт від компанії Fann Instrument, тоді як виробником є Dayton.

У зв`язку з виявленими недоліками товар був повернутий позивачеві на підставі акту про повернення матеріальних цінностей, що не відповідають вимогам щодо якості №1 від 08.02.2024 та №2 від 08.02.2024.

З огляду на неприйняття поставленого товару відповідачем, позивач звернувся до компанії виробника товару (Fann Instrument Company) із запитами про надання інформації щодо виробника товару, технічних паспортів тощо.

Листом від 25.01.2024 №2024-01/14 Fann Instrument Company повідомила позивача, що є розробником і виробником широкого спектру лабораторного обладнання, в якому використовується велика кількість компонентів сторонніх виробників. Водночас всі деталі, які виробляються сторонніми організаціями, виготовляються під контролем компанії та у відповідності до технічних характеристик, з дотриманням стандартів якості, що застосовує компанія. При прийнятті виконаного замовлення від субпідрядників компанія перевіряє якість продукції, закріплює за кожним товаром свій артикул, проводить повну і остаточну обробку, за необхідності вносить точкові коригування відповідно до вимог клієнта та специфікації пристрою, для якого виготовлялася деталь.

Також компанія зазначила, що гарантує якість продукції, яку поставляє, включаючи запасні частини, що поставляються споживачам для ремонту та обслуговування пристроїв Fann.

Згідно листа Fann Instrument Company від 02.02.2024 компанія повторно відмітила, що співпрацює з різними постачальниками та виробниками, що спеціалізуються на виробництві комплектуючих для обладнання, яке вона виробляє. При прийнятті виконаного замовлення від постачальників компанія перевіряє якість продукції та призначає свій номер деталі (артикул) кожному елементу. Компанія гарантує право власності на обладнання та продукцію, що постачається.

У вказаному листі Fann Instrument Company перерахувавши частини обладнання, що є ідентичними обладнанню, яке поставлено позивачем за договором та зазначено в специфікації №1, заявила, що вказані частини обладнання виробляються згідно з інженерними специфікаціями Fann, їх якість перевірена компанією на виробничому комплексі у Х`юстоні, Техас. Також компанія наголосила, що виробником запчастин є Fann Instrument Company та країною походження є Сполучені Штати, що підтверджено Торговою палатою США.

Листом від 06.02.2024 Fann Instrument Company повідомила позивача, що товар з виробничого підприємства було поставлено в суворій відповідності до технічних вимог договору №УГВС 229/0206-23 від 18.07.2023. Також компанія вкотре відмітила, що виробляє лабораторне обладнання з використанням запасних частин сторонніх виробників, таких як насоси, двигуни, манометри, різні клапани тощо. Усі деталі надходять на виробниче підприємство компанії, де модифікуються або програмуються відповідно до специфікацій та галузевих стандартів. Двигун Dayton був модифікований на заводі для ефективної роботи в консистометрі моделі 422 відповідно до ISO 10426-2 (ANSI/API RP 10B-2) і йому присвоєно постійний номер деталі 101465338.

Компанія підтвердила, що позивачеві були поставлені тільки оригінальні запчастини для техніки Fann, інших аналогів на зміну немає.

У відповідності до інформаційного листа Fann Instrument Company №2024-03/09 від 06.03.2024 надало інформацію, що у 2019 році компанія Fann Instrument уклало договір з Товариством з обмеженою відповідальністю «Тріас Петросервіс» на виготовлення та поставку лабораторного обладнання для кінцевого споживача філії «УГВ-Сервіс» Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазвидобування". Постачальником для кінцевого споживача на території України виступила компанія Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕК Інжиніринг". Відповідно до контракту було поставлено обладнання виробництва Fann (наведено опис обладнання). У липні 2023 року компанія отримала замовлення на постачання запчастин до раніше поставленого обладнання. Компанія надала інформацію про запчастини виробництва Fann Instrument Company, які були замовлені згідно оригінальних номерів деталей та доставлено до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК Інжиніринг" у листопаді-грудні 2023 року для ремонту обладнання компанії, поставленого в 2019 році (наведені компанією артикули, найменування та кількість запчастин, аналогічні тим, які зазначені в специфікації №1 до договору, а також у видаткових накладних №24 від 18.01.2024 та №47 від 01.02.2024). Щодо виробників компонентів для запчастин та обладнання Fann, для якого ці запчастини призначені, компанія відмітила, що всі постачальники є авторизованими постачальниками компонентів для Fann Instrument Company, також всі поставлені компоненти мають гарантію компанії. Ідентичність деталей підтверджується технічною документацією.

Крім того, листування щодо закупівлі запасних частин за спірним договором відбувалися також між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укргазвидобування" та Fann Instrument Company.

Так, відповідач просив повідомити, чи надавались компанією технічні паспорти на запасні частини до лабораторного обладнання та чи являються вони достовірними. А також, чи дійсно Fann Instrument Company являється виробником запчастин, які були поставлені за умовами спірного договору.

05.02.2024 компанія надала відповідачу відповідь, згідно якої підтвердила, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕК Інжиніринг" є офіційним дистриб`ютором Fann Instrument Company. Для обслуговування приладів поставлених в 2019 році компанія поставила запчастини, які виготовлені для Fann відповідно до технічних вимог і модифіковані у Fann, тому вони вважаються виготовленими Fann як кінцевий продукт. При цьому компанія повідомила, що Fann виготовила технічні паспорти на вимогу УГВ «Сервіс».

У листі - відповіді від 07.02.2024 компанія повідомила відповідача, що усі предмети, які виробляються нею, складаються з деталей від різних постачальників, але всі вони збираються та тестяться на заводі в Х`юстоні. Запчастини, що були відправлені Товариству з обмеженою відповідальністю "Укргазвидобування" були придбані компанією Fann і продані компанії Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК Інжиніринг". Також Fann Instrument Company навела перелік компаній, які є виробниками деталей, які купуються для виробництва продуктів Fann, а саме: Dayton Elektric Co, Thermo Elektric, SMC, Vindum Engineering, Inc, Olympus, Tempco Elektric Heater Corporation, Peter Paul Elektronics Co, Inc, Schneider Elektric USA, Inc, Waring, Zook Inc.

Відповідно до наведеного листування сторін, виробником запчастин, що були поставлені позивачем відповідачеві за спірним договором є Fann Instrument Company. Всі поставлені запчастини пройшли налаштування та контроль на заводі Fann Instrument Company в США. Також поставлені компанією Fann запчастини відповідають артикулу зазначеному в специфікації №1 до спірного договору, що дає підстави стверджувати, що запчастини, які були поставлені позивачем відповідають умовам договору.

Обставину того, що поставлені за спірним договором запасні частини є виробництва Fann Instrument Company підтверджено також і висновком експерта №І-221 від 15.03.2024.

Відповідно до абз. 8 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про торгово-промислові палати України», торгово-промислова палата України та торгово-промислові палати України залучаються до надання експертних висновків про походження товарів в тих випадках, коли відповідно до міжнародних договорів України повноваження видачі сертифікатів походження товарів надані митному органу, якщо інше не визначено такими міжнародними договорами. Порядок надання експертних висновків встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, 01.03.2024 позивач звернувся до Київської торгово-промислової палати із заявкою №0103 на проведення експертизи, на вирішення якої було поставлено питання визначення відповідності фактично поставленого товару (запасні частини до лабораторного обладнання виробництва Fann Instrument Company) Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕК Інжиніринг" на адресу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на виконання умов договору №УГВС 229/0206-23 від 18.07.2023 та специфікації №1 до договору.

На дослідження експерту надано договір на поставку товару від 28.12.2018 №УГВС 545/41-18 з додатками, спірний договір з додатками, листування між сторонами спору та Fann Instrument Company, відвантажувальний інвойс, декларації, сертифікати якості.

За результатами експертного дослідження, експертом визначена відповідність фактично поставленого товару (запасні частини до обладнання виробництва Fann Instrument Company) позивачем на адресу відповідача на виконання умов договору №УГВС 229/0206-23 від 18.07.2023 та специфікації №1 до договору №УГВС 229/0206-23 від 18.07.2023, а саме: запчастини відповідають назвам та оригінальним артикулам Fann Instrument Company, зазначеним у специфікації №1 до договору №УГВС 229/0206-23 від 18.07.2023; виготовлені у відповідності до технічних умов виробника обладнання Fann Instrument Company та призначені для встановлення на прилади виробництва Fann Instrument Company, поставлені Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕК Інжиніринг" на адресу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на виконання договору №УГВС 545/41-18 від 28.12.2018.

Отже, наданими позивачем документами підтверджується факт поставки позивачем належного товару, який передбачено умовами укладеного між сторонами договору поставки №УГВС 229/0206-23 від 18.07.2023. А тому, є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи твердження скаржника стосовно того, що поставлений за видатковими накладними товар не відповідає умовам договору.

Водночас колегія суддів звертає увагу, що умови договору не місять вказівок з яких окремих компонентів мають складатися товарні позиції Fann Instrument Company. Разом з тим саме до компетенції виробника товару належить питання з яким субпідрядником співпрацювати з огляду на наявність товару, термін його постачання, ціну тощо. Окрім того, згідно загальноприйнятих правил, виробник товару з метою покращення функціонування кінцевого продукту, без повідомлення користувача, має право модифікувати та змінювати окремі його частини.

Північний апеляційний господарський суд зазначає, що згідно з п. 6 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Тлумачення як ст. 3 ЦК України загалом, так і п. 6 цієї статті, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Такі засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц).

У ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як свідчить тлумачення ст. 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання (вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №537/4905/15-ц).

За змістом ст. ст. 525, 615 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

При цьому, слід зазначити, що невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань однією із сторін договору закономірно має своїм наслідком порушення як майнових, так і немайнових інтересів іншої сторони за договором.

У спірних правовідносинах невиконання відповідачем як покупцем умов договору щодо прийняття від постачальника запасних частин до лабораторного обладнання, яке зазначено в специфікації, унеможливлює для позивача отримання оплати такого товару та, як наслідок, порушує майнові права та інтереси позивача.

За наведеного, встановивши обставини належного виконання позивачем умов спірного договору в частині поставки товару передбаченого специфікацією №1, а також безпідставну відмову відповідача здійснити прийняття поставленого позивачем товару, який перелічений у прохальній частині позову, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині того, що суд першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення порушив норми процесуального права, зокрема, принцип змагальності, а також здійснив оцінку наданих сторонами доказів без огляду на їх вірогідність, колегія суддів зазначає таке.

Нормами ГПК України закріплені основні засади господарського судочинства, зокрема у силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (ст. ст. 7, 13, 14 ГПК України) обов`язок з доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону. доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 ГПК України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Близький за змістом висновок щодо застосування норм процесуального права, який має загальний (універсальний) характер викладений також і у постановах Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №910/2730/21, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі №916/3027/21.

Повертаючись до стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, суд апеляційної інстанції зазначає, що покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи, з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на висновках про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у ст. 13 ГПК України, втрачає сенс.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, суд першої інстанції надавши оцінку поданим сторонами доказам за своїм внутрішнім переконанням з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку у їх сукупності, дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог, позаяк докази надані позивачем в підтвердження позовних вимог (листування між сторонами та компанією, паспорта товару, сертифікати якості, висновок експерта) є більш вірогідними, ніж докази надані відповідачем в їх спростування (внутрішні акти вхідного контролю, ати невідповідності та акти повернення матеріальних цінностей).

Враховуючи наведене, достатньо підставними та обґрунтованими є висновки про те, що товар поставлений позивачем відповідачеві скоріш виготовлений Fann Instrument Company в США, ніж ні.

Покликання скаржника на постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 є недоречними, оскільки вказані справи не містять подібних правовідносин з даною справою. У відповідності до приписів п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовним, суб`єктивним та оціночним критеріями. В той же час судом першої інстанції не було порушено принципу змагальності сторін.

З урахуванням наведеного доводи апелянта по суті його скарги свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для його скасування.

Доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, з урахуванням наведеного у цій постанові, беруться до уваги судом апеляційної інстанції як такі, що узгоджуються із застосуванням норм права судом першої інстанції.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи у їх сукупності, Північний апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2024 у справі №910/5851/24 прийнято з повним та усебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Акціонерного товариства "Укргазвидобування" не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги та відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Стосовно апеляційної скарги Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 у справі №910/5851/24, суд встановив наступне.

Як слідує з матеріалів справи, 14.08.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕК Інжиніринг" подало до суду клопотання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 99419,97 грн та за проведення експертизи в розмірі 25200,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 стягнуто з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК Інжиніринг" витрати на правничу допомогу у розмірі 99419,97 грн та витрати на підготовку експертного висновку у розмірі 25200,00 грн.

Основним доводом апеляційної скарги відповідача є саме те, що місцевим господарським судом під час винесення додаткового рішення порушено норми процесуального права, а саме ухвалено рішення не в тому самому порядку що й основне.

Досліджуючи даний довід апеляційної скарги колегія суду констатує, що ч. 1 ст. 244 ГПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.

Частинами 2 та 3 статті 244 ГПК України визначено, що заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Як визначено п. 4 ст. 244 ГПК України, у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Аналіз положень ст. 244 ГПК України дозволяє дійти висновку, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги. Також додаткове судове рішення може бути процесуальним засобом реалізації прав учасника справи, якщо воно ухвалюється за спеціальною заявою такого учасника, поданою з дотриманням відповідної процедури.

При цьому, неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом. Однак, через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі при прийнятті додаткового рішення скасовувати чи змінити первісне рішення, проте він має право виправити деякі його недоліки, зокрема пов`язані з необхідністю розподілу судових витрат.

Вищеописані норми ГПК України визначають обов`язок суду для вирішення питання про судові витрати призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше 15 днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог та ухвалення за наслідком такого судового засідання додаткового рішення в порядку, передбаченому ч. ч. 2, 3 ст. 221 ГПК України. Отже, законодавець визначив обов`язок суду призначити заяву сторони про розподіл судових витрат в судове засідання, якщо справа розглядалася з призначенням її до розгляду по суті в судових засіданнях (не в письмовому провадженні), за наслідком проведення якого має бути прийнято відповідне процесуальне рішення (додаткова постанова, додаткова ухвала).

У процедурі розгляду такої заяви суду належить забезпечити сторонам у справі можливість бути повідомленими про розгляд заяви та надати свої заперечення щодо розміру витрат, які заявник намагається компенсувати за рахунок протилежної сторони. Ключовими в цьому аспекті є приписи ч. 2 ст. 221 ГПК України, які в імперативному порядку встановлюють, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання.

За таких обставин, виключно у випадку, коли спір розглядався в порядку спрощенного позовного провадження (глава 10 ГПК України), у суду є право ухвалити додаткове судове рішення у такому самому порядку (без виклику учасників справи). В іншому ж випадку додаткове рішення виноситься з повідомленням сторін, або ж викликом сторін.

Разом з тим положення ч. 4 ст. 244 ГПК України про те, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання, не виключають обов`язку суду повідомити сторони про призначення судового засідання з розгляду заяви про розподіл судових витрат відповідно до ч. 2 ст. 221 ГПК України чи повідомити їх про прийняття заяви до розгляду (якщо провадження у справі є письмовим).

Аналогічна правова позиція щодо обов`язку суду повідомити сторони про призначення судового засідання з розгляду заяви про розподіл судових витрат (в разі винесення рішення із повідомленням сторін) наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №911/3312/21 від 05.07.2023.

З матеріалів справи слідує, що дана справа розглядалася в загальному позовному провадженні з повідомленням учасників справи про дату, час і місце судового засідання.

Водночас, додаткове судове рішення було прийнято без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

Отже, судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного додаткового рішення було порушено норми процесуального права, оскільки для вирішення питання про судові витрати у даній справі (справа розглядалася з призначенням до розгляду по суті в судових засіданнях (не в письмовому провадженні), суд в імперативному порядку був зобов`язаний призначити клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК Інжиніринг" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в судове засідання з повідомленням сторін. Проте, суд першої інстанції здійснив розгляд вказаного клопотання без призначення судового засідання та повідомлення сторін, чим порушив принцип змагальності та рівності в судочинстві, не забезпечивши відповідачу реалізацію права подати свої заперечення щодо розміру заявлених до компенсації витрат, що в сукупності вказує на те, що додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 підлягає скасуванню.

Разом з тим, подане позивачем клопотання про розподіл судових витрат підлягає розгляду по суті з урахуванням доводів відповідача наведених в апеляційній скарзі.

Розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК Інжиніринг" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення зазначеного клопотання з огляду на наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Разом із тим у ч. 5 зазначеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч. ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

Отже, для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (надання послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що в позовній заяві позивачем повідомлено, що за результатами розгляду спору товариство буде звертатись до суду із заявою про розподіл понесених витрат та визначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат у розмір 100000,00 грн.

07.08.2024 позивачем подано до суду заяву, згідно якої повідомлено, що докази понесених судових витрат будуть надані до суду в порядку ст. 129 ГПК України

14.08.2024 позивачем подано до суду клопотання про розподіл судових витрат, згідно якого останній просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 99419,97 грн та 25200,00 грн витрат понесених в результаті проведення експертизи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕК Інжиніринг" надано копії:

- договору про надання професійної правничої допомоги (правової допомоги) №05в-03/2020 від 11.03.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕК Інжиніринг" та Адвокатським бюро "Володимир Підвисоцький та Партнери";

- додаткові угоди №01/2021 від 31.12.2021 та №01/2021 від 31.12.2023 до договору;

- додатків №1 від 31.12.2023, №13 - 910/5851/24 від 21.06.2024;

- акту здачі-приймання №13 - 910/5851/24 від 09.08.2024;

- рахунку №13 - 910/5851/24 від 09.08.2024;

- платіжної інструкції №327 від 09.08.2024.

Також в матеріалах справи міститься ордер серії КС №700340 на надання правничої (правової) допомоги адвокатом Підвисоцьким В.І. позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "ТЕК Інжиніринг".

Згідно договору про надання професійної правничої допомоги (правової допомоги) №05в-03/2020 від 11.03.2020 бюро зобов`язалося надати клієнту професійну правничу допомогу, а клієнт повинен оплатити надання такої допомоги та фактичні витрати необхідні для виконання договору (п. 1.1 договору).

Тарифи, види правової допомоги, умови надання тощо погоджуються сторонами в договорі або в окремих додатках, що є невід`ємною складовою договору (п. 1.2 договору).

За правову допомогу, передбачену в п. 1.2 договору, клієнт сплачує адвокату обумовлену сторонами винагороду (п. 3.1. договору).

Згідно п. 2.1.9 договору бюро призначило адвоката Підвисоцького В.І., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2616/10 від 27.05.2004, безпосередньо надавати правову допомогу замовнику.

Відповідно до додаткової угоди №01/2021 від 31.12.2023 договір укладено до 31.12.2025 включно.

У додатку №1 (нова редакція) від 31.12.2023 до договору сторони узгодили вартість правової допомоги на 2024-2025 роки, яка по 31.03.2024 складає 3700 грн за 1 годину, а з 01.04.2024 - 4000 грн за 1 годину.

Згідно додатку №13 - 910/5851/24 від 21.06.2024 сторони дійшли згоди, що вартість професійної правничої допомоги по справі №910/585/24 у суді першої інстанції становить:

- проведення зустрічі з клієнтом, зібрання документів (доказів) необхідних для складення позову та консультації в рамках зустрічі щодо справи - 12000 грн (3 год.);

- складення позову у справі - 24000 грн (6 год.);

- ознайомлення з відзивом на позов - 4000 грн (1 год.);

- складення відповіді на відзив - 8000 грн (2 год.);

- представництво клієнта в судових засіданнях - 18000 грн (без обмеження в часі).

Також з огляду на значення справи для клієнта, сторони застосувавши коефіцієнт 0,3% від вартості товару, що підлягає прийманню відповідачем, вказали вартість правничої допомоги в розмірі 33419,97 грн.

Загальна вартість правничої допомоги за наведеним додатком склала 99419,97 грн.

09.08.2024 між сторонами підписано акт здачі-приймання №13 - 910/5851/24 від 09.08.2024 в якому відображено опис обсягу наданої правничої допомоги та вартість послуг, що є аналогічні опису та вартості послуг наведених в додатку №13 - 910/5851/24 від 21.06.2024.

Вартість наданої правничої допомоги згідно акту становить 99419,97 грн.

Також в акті відмічено, що клієнт не має жодних зауважень до бюро стосовно наданих послуг.

Згідно платіжної інструкції №327 від 09.08.2024 позивач оплатив бюро надані юридичні послуги на суму 99419,97 грн.

Північний апеляційний господарський суд зазначає про те, що наведена в акті інформація щодо наданих адвокатом Підвисоцьким В.І. позивачу послуг підтверджується матеріалами справи, а саме, під час розгляду даної справи в суді першої інстанції позивачем було надано відповідь на відзив, також адвокат Підвисоцький В.І. брав участь у судових засіданнях 17.06.2024, 22.07.2024, 08.08.2024.

Отже, Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕК Інжиніринг", згідно з вимогами ст. 74 ГПК України, було надано докази в обґрунтування понесених витрат.

Північний апеляційний господарський суд наголошує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо).

Як було відмічено, заперечуючи проти клопотання позивача про відшкодування витрат на правову допомогу відповідач зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу не відповідає критеріям розумності, обґрунтованості та справедливості, є необґрунтовано завищеним та непропорційним до предмета спірних правовідносин.

Мотивуючи заперечення щодо стягнення витрат на правову допомогу, відповідач, зокрема, вказує, що наведені в акті послуги щодо проведення зустрічі з клієнтом та зібрання документів для складання позову є по суті однією послугою - підготовка позовної заяви. Однак колегія суддів вважає таке твердження помилковим, оскільки це різні стадії надання правової допомоги. При цьому заявлений позивачем розмір понесених витрат за надання вказаних послуг у сумі 36000 грн є співмірним до предмету спору, виконаної адвокатом роботи та затраченого на це часу.

Щодо заявленої позивачем вартості послуг на представництво клієнта в господарському суді (участь в судових засіданнях), яка становить 18000 грн, то слід відмітити, що клієнт та бюро погодили, що вказана послуга надається за участь у всіх судових засіданнях і не залежно від їх тривалості. А тому є некоректним підрахунок скаржника в якому висвітлено лише тривалість судових засідань.

Поряд з цим Верховний Суд у своїх постановах неодноразово висловлював правову позицію про те, що такі стадії як прибуття до суду чи іншої установи та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта. З урахуванням наведеного, час очікування і час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами. Тривалість участі у судовому засіданні не може бути наперед відомою учасникам справи та короткий час такого засідання не може слугувати підставою для покладення судом таких витрат на сторону, яка заявила про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (такі підстави визначені лише у ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, про що описано вище) (постанови Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/7586/19, від 20.07.2021 у справі №922/2604/20, від 26.10.2022 у справі №910/4277/21, від 18.04.2023 у справі №903/378/22, від 25.04.2023 у справі №910/21424/21).

Отже, враховуючи, що під час розгляду справи судом першої інстанції відбулося три судових засідання, беручи до уваги місцезнаходження Адвокатського бюро «Володимир Підвисоцький та партнери» (лівий берег) та Господарського суду міста Києва (правий берег), а також тривалість судових засідань та затримку їх початку, заявлену позивачем вартість послуг за участь в судових засіданнях у розмірі 18000 грн не можна визнати завищеною. Вказані послуги є дійсними та необхідними у цій справі, підтверджені належними доказами.

Також, колегія суддів визнає обґрунтованими заявлені позивачем витрати на ознайомлення з відзивом на позовну заяву та складення відповіді на відзив у розмірі 12000 грн, оскільки шляхом подання відповіді на відзив позивач виклав свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх відхилення.

Водночас колегія суддів вважає необґрунтованими заявлені позивачем витрати у розмірі 33419,97 грн, які визначені між клієнтом та бюро шляхом застосування коефіцієнту 0,3% від вартості товару, що підлягає прийманню відповідачем.

На переконання суду апеляційної інстанції зазначений розмір витрат за своєю правовою природою відноситься до «гонорару успіху», який в даному випадку розраховано у відсотковому співвідношенні до ціни товару.

Північний апеляційний господарський суд наголошує, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат (відшкодування їх за рахунок іншої сторони) у формі "гонорару успіху", суд повинен виходити не з договору між адвокатом та клієнтом, який створює саме для них права та обов`язки, та погодженого ними розміру гонорару (в даному випадку вирахуваного ними у відсотковому співвідношенні від суми товару, що підлягає прийняттю відповідачем), а й з пропорційності цих витрат фактично понесеним судовим витратам, безпосередньо пов`язаним з розглядом справи, які визначені адвокатським бюро та оцінені судом, зокрема з точки зору складності цієї справи та розумної необхідності цих судових витрат для даної справи. Адже саме розмір витрат, понесених позивачем на фактично надані реальні та неминучі послуги на правничу допомогу, кореспондується з витратами, які має право відшкодувати на свою користь позивач як судові витрати, що визначені у відсотковому співвідношенні до ціни позову/товару тощо, за рахунок відповідача.

При цьому колегія суддів вважає, що судові витрати, які за своєю суттю є "гонораром успіху" до оплати за фактично надані послуги, про яку сторони договору домовились у договорі про надання правової допомоги, не можуть покладатись на відповідача, оскільки доводів необхідності сплати такої суми, її обґрунтованості та співмірності наданим адвокатом послуг матеріали справи не містять. Покладення вказаних витрат позивача на відповідача не відповідатиме принципам справедливості, пропорційності та верховенства права.

З огляду на зазначене, вирішуючи питання про стягнення судових витрат за надання правової допомоги, з урахуванням критеріїв розумності і реальності таких витрат, їх співмірності зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), наданих стороною доказів на підтвердження таких витрат, та зважаючи на заперечення відповідача щодо клопотання позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання позивача та стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, понесених позивачем в суді першої в розмірі 66000 грн.

Щодо стягнення судових витрат, понесених позивачем на підготовку експертного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи (п. 2 ч. 3 ст. 123 ГПК України.

Процесуальні питання розподілу судових витрат визначено статтею 129 ГПК України.

Так, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 4).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Згідно із ч. 1 ст. 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.11.2023 у справі №712/4126/22 виснувала, що відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.

Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не узгоджується із засадами розумності, добросовісності, справедливості та правової визначеності, а також не забезпечує передбачуваності застосування процесуальних норм, отже, не є такою, що відповідає принципу верховенства права.

Зі справи відомо, що з метою звернення до суду з даним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК Інжиніринг" оплатило проведення експертизи Київською торгово-промисловою палатою №І-221 від 15.03.2024 у розмірі 25200 грн, що підтверджується рахунком на оплату №1729 від 18.03.2024, виписками по рахунку позивача та актом надання послуг від 25.03.2024. При цьому, суд апеляційної інстанції врахував зазначений висновок експертизи як доказ під час розгляду справи та ухвалення судового рішення.

Отже, з огляду на задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК Інжиніринг" та врахування наведеного висновку експертизи як доказ під час розгляду справи у сукупності з іншими доказами, витрати, здійснені позивачем за проведення експертизи в розмірі 25200 грн є обґрунтованими, безпосередньо пов`язані із розглядом справи та підлягають відшкодуванню.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції частково задовольняє апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування", скасовуючи при цьому додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 у справі №910/5851/24, з підстав порушення норм процесуального права, та приймає нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 66000 грн та витрати на підготовку експертного висновку у розмірі 25200 грн.

Розподіл судових витрат у зв`язку з розглядом даної апеляційної скарги судом не здійснюється, оскільки сплата судового збору за подання апеляційної скарги на додаткове рішення Законом України «Про судовий збір» не передбачена.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2024 у справі №910/5851/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2024 у справі №910/5851/24 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 у справі №910/5851/24 задовольнити частково.

5. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 у справі №910/5851/24 скасувати та прийняти нове рішення.

6. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК Інжиніринг" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

7. Стягнути з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК Інжиніринг" (02140, м. Київ, вул. Лариси Руденко, буд. 6-А, код ЄДРПОУ 32767776) витрати на правничу допомогу в розмірі 66000 (шістдесят шість тисяч) грн 00 коп. та витрати на підготовку експертного висновку у розмірі 25200 (двадцять п`ять тисяч двісті) грн 00 коп.

8. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

9. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 15.11.2024.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко