Ухвала

від 18.11.2024 по справі 904/5028/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

18.11.2024м. ДніпроСправа № 904/5028/24

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче фірма "Підйомник"

до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг"

про видачу судового наказу за вимогою про стягнення

Представники:

Без участі представників сторін.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче фірма "Підйомник" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про видачу судового наказу про стягнення публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" основної заборгованості за поставлений товар у розмірі 102 120 грн., суми інфляційних втрат 5 909 грн. 75 коп., 3% річних 1 035 грн. 46 коп.

Вимоги обґрунтовані неналежним виконання публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг" умов договору №1213 SAP №4600177532 від 01.07.2024р.

Розглянувши заяву та подані товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче фірма "Підйомник" докази, суд приходить до висновку про необхідність часткової відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу.

Відповідно до частини 1 статті 148 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором.

Судом встановлено, що вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче фірма "Підйомник" про стягнення з публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" суми інфляційних втрат 5 909 грн. 75 коп., 3% річних 1 035 грн. 46 коп. не відповідають приписам статті 148 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не є заборгованістю за своєю правовою природою.

Згідно з приписами ст.ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приймаючи до уваги положення статті 230 Господарського кодексу України пеня та штраф є видами штрафних санкцій, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Приписами ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно умов вказаної статті законодавець окремо зазначає, що інфляційні нарахування та 3% річних не є заборгованістю та сплачуються виключно на вимогу кредитора.

Таким чином інфляційні втрати та 3% річних за своєю правовою природою не є заборгованістю у розумінні приписів ст. 625 Цивільного кодексу України та ст. 148 Господарського процесуального кодексу України.

Приписами статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Наявність спору про право, вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб`єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб`єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов`язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні.

Приписами ч. 3 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі, якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягають розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог.

Господарський суд вважає, що вимоги в частині суми інфляційних втрат 5 909 грн. 75 коп., 3% річних 1 035 грн. 46 коп. не підлягають розгляду в порядку наказного провадження та в видачі судового наказу в частині вказаних вимог належить відмовити.

Керуючись ст. 148, 152, 153, 154, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче фірма "Підйомник" у задоволенні заяви про видачу судового наказу про стягнення з публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" в частині стягнення суми інфляційних втрат 5 909 грн. 75 коп., 3% річних 1 035 грн. 46 коп.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачений ст. ст. 254 - 258 Господарського процесуального кодексу України .

Суддя Г.В. Манько