Рішення

від 05.11.2024 по справі 907/86/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88000

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

05 листопада 2024 р. м. Ужгород Справа №907/86/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький механічний завод", смт. Ясіня Рахівського району Закарпатської області

до відповідача Ресурсно - забезпечувального республіканського унітарного підприємства "Белжелдорснаб", м. Мінськ, Республіка Білорусь

про стягнення 24 657,43 Євро заборгованості за поставлений товар,

Суддя господарського суду - Пригара Л.І.

Секретар судового засідання - Шикітка О.В.

представники:

Позивача - не з`явився

Відповідача - не з`явився

СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ

Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізький механічний завод", смт. Ясіня Рахівського району Закарпатської області заявлено позов до відповідача Ресурсно - забезпечувального республіканського унітарного підприємства "Белжелдорснаб", м. Мінськ, Республіка Білорусь про стягнення 24 657,43 Євро заборгованості за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 26.02.2024 відкрито провадження у справі №907/86/24 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20.03.2024. Явку уповноважених представників сторін у підготовче засідання визнано обов`язковою. Встановлено відповідачу строк на подання суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачеві, а доказів надіслання - суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали. Встановлено позивачеві строк на надання суду та відповідачеві відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копії відзиву.

Ухвалою суду від 20.03.2024 підготовче засідання у справі №907/86/24 призначено на 01.10.2024; зобов`язано позивача у строк до 30.04.2024 надати Господарському суду Закарпатської області офіційний (нотаріально посвідчений) переклад на англійську або білоруську мову (прошитий, пронумерований та скріплений мокрою печаткою) наступних документів (у двох примірниках): позовної заяви №65/16 від 26.01.2024 із додатками до неї; ухвали Господарського суду Закарпатської області від 26.02.2024 про відкриття провадження у справі №907/86/24 та ухвали суду від 20.03.2024; прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів та підтвердження про вручення документів у двох примірниках; постановлено звернутись до Міністерства юстиції України із проханням про вручення судових документів відповідачу у справі - Ресурсно - забезпечувальному республіканському унітарному підприємству "Белжелдорснаб" (пров. Автодоровський, 3А, м. Мінськ, Республіка Білорусь, 220014); провадження у справі №907/86/24 зупинено до виконання судового доручення про вручення судового документу чи повідомлення про неможливість такого вручення.

Листом за вих. №85297/97548-22-24/12.1.2 від 10.06.2024 (вх. №02.3.1-02/4959/24 від 18.06.2024) Міністерство юстиції України повернуло без виконання доручення Господарського суду Закарпатської області про вручення судових документів відповідачеві у справі - Ресурсно - забезпечувальному республіканському унітарному підприємству "Белжелдорснаб", складене на підставі Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року, оскільки білоруська сторона не приймає від України документи дипломатичними каналами, а також із посиланням на положення ст. 2 згаданої Конвенції рекомендувало надіслати доручення про вручення документів безпосередньо Центральному органу запитуваної держави, яким у Республіці Білорусь визначено Міністерство юстиції.

Водночас відповідно до повідомлення, розміщеного 25.02.2022 на офіційному вебсайті Акціонерного товариства "Укрпошта", у зв`язку зі збройною агресією з боку росії та введенням воєнного стану, АТ "Укрпошта" припинило поштове співробітництво за поштовими переказами з російською федерацією та Республікою Білорусь; посилки та перекази в ці країни не приймаються.

Враховуючи наведені обставини, Господарським судом Закарпатської області 10.07.2024 було надіслано копії ухвал від 26.02.2024 та 20.03.2024, прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів та підтвердження про вручення документів, позовну заяву №65/16 від 26.01.2024 із додатками до неї на офіційні електронні адреси Міністерства юстиції Республіки Білорусь (iuliat@minjust.belpak.minsk.by), а також відповідача у справі - Ресурсно - забезпечувального республіканського унітарного підприємства "Белжелдорснаб" (nh@nh.mnsk.rw.by - вказана на офіційному вабсайті відповідача).

Крім того, 09.07.2024 судом у порядку ч. 4 ст. 122 ГПК України було опубліковано на офіційному вебсайті судової влади України оголошення про виклик відповідача в підготовче засідання 01.10.2024, що в сукупності з вищевикладеним свідчить про вжиття всіх адекватних, розумних та можливих заходів із метою належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 01.10.2024 закрито підготовче провадження у справі №907/86/24 та призначено справу до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 05.11.2024. Явка уповноважених представників учасників процесу судом визнана на власний розсуд.

Вказану ухвалу суду також було надіслано на офіційну електронну адресу відповідача (nh@nh.mnsk.rw.by) та, крім того, у порядку ч. 4 ст. 122 ГПК України опубліковано на офіційному вебсайті судової влади України оголошення про виклик Ресурсно - забезпечувального республіканського унітарного підприємства "Белжелдорснаб" у судове засідання, призначене на 05.11.2024.

Відповідно до статті 15 Конвенції про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 (далі - Конвенція), якщо документ про виклик до суду або аналогічний документ підлягав передачі за кордон з метою вручення відповідно до положень цієї Конвенції, і якщо відповідач не з`явився, то судове рішення не може бути винесено, поки не буде встановлено, що a) документ був вручений у спосіб, передбачений внутрішнім правом запитуваної Держави для вручення документів, складених у цій країні, особам, які перебувають на її території, b) документ був дійсно доставлений особисто відповідачеві або за його місцем проживання в інший спосіб, передбачений цією Конвенцією, і що, в кожному з цих випадків, вручення або безпосередня доставка були здійснені в належний строк, достатній для здійснення відповідачем захисту.

Кожна Договірна Держава може заявити, що суддя незалежно від положень частини першої цієї статті може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови: a) документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією, b) з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців, c) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.

З урахуванням наведеного, суд доходить до висновку про те, що ним було вчинено всі необхідні, можливі та належні дії із дотриманням, при цьому, розумних строків задля повідомлення відповідача в силу положень Конвенції через компетентні органи запитуваної Держави про розгляд даної справи.

Сторони явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, причин неявки суду не повідомили.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в Рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Ухвалою суду від 01.10.2024 явка учасників справи в судове засідання 05.11.2024 судом була визнана на власний розсуд, відтак, виходячи із засад змагальності та диспозитивності у господарському судочинстві, передбачених статтями 13, 14 ГПК України, учасники справи на власний розсуд скористалися наданим їм частиною 1 статті 42 ГПК України процесуальним правом на участь в судовому засіданні під час розгляду даної справи по суті.

Згідно із приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників учасників спору за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято в нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН СПОРУ

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Позивач просить суд задоволити позов у повному обсязі, покликаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за укладеним між сторонами Контрактом №59-02-05/246НХЮ (зі змінами до нього) в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару (нових запасних частин), внаслідок чого у відповідача виникла та рахується заборгованість перед ТОВ "Запорізький механічний завод" у розмірі 24 657,43 Євро.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов. Враховуючи, що про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений своєчасно та належним чином (з урахуванням факту надіслання ухвал суду на його офіційну електронну адресу, що, в силу вищеописаного, є єдиним можливим засобом комунікації з відповідачем), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення із приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізький механічний завод" (постачальником, позивачем у справі) та Ресурсно - забезпечувальним республіканським унітарним підприємством "Белжелдорснаб" (покупцем, відповідачем у справі) було укладено Контракт №59-02-05/246НХЮ від 26.06.2020 (далі - Контракт), пунктом 1.1. якого встановлено, що постачальник зобов`язується виготовити і поставити нові запасні частини (далі - товар), а покупець оплатити і прийняти на умовах DAP - м. Мінськ, товар у кількості, асортименті та за цінами згідно зі Специфікацією №1, яка є невід`ємною частиною цього Контракту.

Відповідно до п. 2.1., 2.2. Контракту, ціна товару вказана в Специфікації, встановлюється в російських рублях на умовах DAP - м. Мінськ. Загальна вартість цього Контракту становить: 132 810,70 Євро, без урахування ПДВ.

Згідно із п. 3.1., 3.2. Контракту, оплата здійснюється за фактом поставки протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту поставки товару на склад покупця. Форма розрахунків - платіжні доручення. Валюта платежу - Євро.

Постачання товару здійснюється за письмовою заявкою покупця, в якій він вказує найменування, креслення, градацію та кількість необхідного товару. Постачання товару здійснюється постачальником протягом 45 (сорока п`яти) календарних днів з моменту отримання письмової заявки постачальником, з обов`язковим наданням міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR). Заявка є невід`ємною частиною Контракту і надсилається на адресу постачальника електронною поштою та рекомендованим листом. Постачальник засвідчує заявку підписом посадової особи та печаткою організації, після чого надсилає на адресу покупця рекомендованим листом протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня її отримання (п. 4.1., 4.2. Контракту).

Пунктами 4.4. та 4.6. Контракту визначено, що постачання товару здійснюється на умовах DAP - м. Мінськ, на склад покупця за адресою: Республіка Білорусь, м. Мінськ, пров. Автодоровський, 3а. Пункт митного оформлення: 06649 "ТЛЦ "Белтаможсервіс" 17 км автодороги Мінськ - Дзержинськ. Датою поставки товару вважається дата його надходження на склад покупця.

Згідно із п. 8.1., 8.2. Контракту, усі суперечки та розбіжності за Контрактом сторони для досягнення взаємної згоди вирішують шляхом переговорів або направлення претензії на адресу винної сторони, термін розгляду претензії 30 (тридцять) календарних днів з дня отримання. У разі неможливості вирішення спорів шляхом переговорів сторони передають їх на розгляд до Арбітражного (Економічного) суду за місцем знаходження позивача. Право, що приймається - право країни позивача.

Відповідно до п. 10.1. Контракту, постачальник зобов`язується з поставленим товаром представити покупцеві оригінали таких документів: - міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR); - рахунок-фактура; - сертифікати якості; - сертифікат про походження товару форми СТ-1; - вантажна митна декларація; - відвантажувальна специфікація із зазначенням ваги брутто/нетто кожного найменування ТМЦ.

Цей Контракт набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє по 31.12.2021. При цьому закінчення строку дії не звільняє сторони від виконання всіх умов Контракту в повному обсязі та від відповідальності за порушення зобов`язань за ним (п. 11.1. Контракту).

26.06.2020 сторонами підписано Специфікацію №1 до Контракту №59-02-05/246НХЮ від 26.06.2020, в якій погоджено кількість, асортимент та ціни товару, що підлягав поставці, а також визначено, що загальна вартість Контракту становить 132 810,70 Євро без урахування ПДВ.

Додатковими угодами №1 від 10.08.2020 та №2 від 18.05.2021 сторонами викладено п. 12 Контракту "Юридичні адреси та платіжні реквізити сторін" в нових редакціях.

За умовами Додаткової угоди №3 від 30.06.2021 сторони дійшли згоди викласти п. 2.1. Контракту в наступній редакції: "Вартість товару, яка вказана в Специфікації, встановлюється в Євро на умовах DAP - м. Мінськ".

Як вбачається зі змісту Заявки б/н від 25.10.2021 до Контракту №59-02-05/246НХЮ від 26.06.2020, відповідач (покупець) просив постачальника (позивача) поставити йому товар (вкладиші) сукупною кількістю 320 одиниць, вартість яких, згідно із виставленим ТОВ "Запорізький механічний завод" рахунком-фактурою №18 від 24.11.2021 становила 24 657,43 Євро.

Судом встановлено, що на виконання умов укладеного між сторонами Контракту №59-02-05/246НХЮ від 26.06.2020 позивачем поставлено відповідачеві товар, вказаний у Заявці б/н від 25.10.2021 та рахунку-фактурі №18 від 24.11.2021, на загальну суму 24 657,43 Євро, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями міжнародної товаро-транспортної накладної (CMR) №115682 від 29.11.2021 та вантажно-митної декларації №UA/112080/2021/013352 від 09.12.2021 і не заперечено Ресурсно - забезпечувальним республіканським унітарним підприємством "Белжелдорснаб".

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати вартості поставленого йому товару зумовило підстави для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з останнього заборгованості в розмірі 24 657,43 Євро у примусовому порядку.

ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про міжнародне приватне право" встановлено, що право, яке підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

За змістом п. 8.2. Контракту №59-02-05/246НХЮ від 26.06.2020 визначено, що у разі неможливості вирішення спорів шляхом переговорів сторони передають їх на розгляд до Арбітражного (Економічного) суду за місцем знаходження позивача. Право, що приймається - право країни позивача.

Положеннями ст. 382 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України. Форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов`язки його сторін регулюються Законом України "Про міжнародне приватне право" та іншими законами. Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнаний недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або чинним міжнародним договорам, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України. Законом може бути встановлений особливий порядок укладення, виконання і розірвання окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 31 Закону України "Про міжнародне приватне право", якщо інше не передбачено законом, форма правочину має відповідати вимогам права, яке застосовується до змісту правочину, але достатньо дотримання вимог права місця його вчинення, а якщо сторони правочину знаходяться в різних державах, - права місця проживання або місцезнаходження сторони, яка зробила пропозицію, якщо інше не встановлено договором. Зовнішньоекономічний договір, якщо хоча б однією стороною є громадянин України або юридична особа України, укладається у формі, передбаченій законом, незалежно від місця його укладення, якщо інше не встановлено міжнародним договором України. Правові наслідки недодержання вимоги щодо письмової форми зовнішньоекономічного договору визначаються правом, що застосовується до змісту правочину.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 32 Закону України "Про міжнародне приватне право", у разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв`язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов`язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.

Статтею 43 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що сторони договору можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

У разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право відповідно до частин другої і третьої статті 32 цього Закону, при цьому стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, є продавець - за договором купівлі-продажу (частина 1 статті 44 Закону України "Про міжнародне приватне право").

Таким чином, у будь-якому випадку застосуванню до спірних правовідносин підлягає право за місцезнаходженням продавця, яким є позивач у справі, а саме, законодавство України.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України. Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. У разі експорту послуг (крім транспортних) зовнішньоекономічний договір (контракт) може укладатися шляхом прийняття публічної пропозиції про угоду (оферти) або шляхом обміну електронними повідомленнями, або в інший спосіб, зокрема шляхом виставлення рахунка (інвойсу), у тому числі в електронному вигляді, за надані послуги. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення (довіреності), установчих документів, договорів та інших підстав, які не суперечать цьому Закону. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності.

Статтею 14 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" унормовано, що всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право, зокрема, самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Згідно зі ст. 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", спори, що виникають між суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб`єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Приписами ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, станом на день розгляду спору в суді його обставини оцінюються судом із огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Поряд із цим, частиною 1 статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу приписів ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом приписів ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином.

Обов`язок покупця оплатити повну вартість поставленого йому товару випливає також зі змісту ст. 53 та 58 Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі - продажу товарів (є чинною для України з 01.02.1991), якими передбачено обов`язок покупця оплатити вартість товару та прийняти поставку.

Спір у даній справі виник у зв`язку із невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань у частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого на підставі Контракту №59-02-05/246НХЮ від 26.06.2020 та міжнародної товаро-транспортної накладної (CMR) товару (запасних частин (вкладишів)), внаслідок чого у відповідача виникла та рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 24 657,43 Євро.

При цьому, в матеріалах справи відсутні, а відповідачем суду не надано доказів щодо повної оплати спірної суми заборгованості.

Враховуючи вищевказані обставини та те, що відповідач не надав суду свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористатись відповідними процесуальними правами і надати документи в обґрунтування своєї позиції по суті заявленого позову, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 24 657,43 Євро заборгованості за поставлений товар є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем належними і допустимими доказами не спростованими. Позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Із приводу звернення позивача до господарського суду та викладеного в п. 8.2. Контракту арбітражного застереження щодо передачі спорів, які виникають між сторонами, на розгляд до Арбітражного (Економічного) суду за місцезнаходженням позивача, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 366 Господарського процесуального кодексу України, підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. У випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, підсудність справ за участю іноземних осіб може бути визначено за угодою сторін.

Питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об`єкт правовідносин розташований на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються на підставі Закону України "Про міжнародне приватне право".

Згідно із ч. 1, 2 ст. 41 Закону України "Про міжнародне приватне право", учасники приватноправових відносин з іноземним елементом можуть укласти угоду про вибір суду, якою визначити підсудність судам певної держави або одному чи декільком конкретним судам певної держави справ у спорах, що виникли або можуть виникнути між ними у зв`язку з такими правовими відносинами. Угода про вибір суду укладається у письмовій формі незалежно від місця її укладення. Угода про вибір суду, якою обрано суд України, укладається у письмовій формі відповідно до закону України.

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено, що у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у випадку, зокрема, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону (п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право").

Згідно із абз. 1 та 2 ч. 6 ст. 4 ГПК України, угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається. До міжнародного комерційного арбітражу за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що відповідає вимогам, визначеним законодавством України про міжнародний комерційний арбітраж, крім випадків, визначених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися, зокрема, спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв`язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном.

Статтею 2 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" передбачено, що "арбітраж" - будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв`язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди. Арбітражна угода укладається в письмовій формі. Угода вважається укладеною в письмовій формі, якщо вона міститься в документі, підписаному сторонами, або міститься у проспекті цінних паперів (рішенні про емісію цінних паперів), що передбачає призначення адміністратора за випуском облігацій, або укладена шляхом обміну листами, електронними повідомленнями, якщо інформація, що міститься в них, є доступною для подальшого використання, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням інших засобів електрозв`язку, що забезпечують фіксацію такої угоди, або шляхом обміну позовною заявою та відзивом на позов, в яких одна із сторін стверджує наявність угоди, а інша проти цього не заперечує. Посилання в угоді на документ, що містить арбітражне застереження, є арбітражною угодою за умови, що угода укладена в письмовій формі і це посилання є таким, що робить згадане застереження частиною угоди.

Суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, залишити позов без розгляду і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана (ч. 1 ст. 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж").

Аналогічні положення закріплені і в пункті 7 частини 1 статті 226 ГПК України, відповідно до якого суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Наведене вище дає підстави для висновку, що при вирішенні питання про залишення позову без розгляду з підстав, передбачених пунктом 7 частини 1 статті 226 ГПК України, господарському суду слід встановити наявність сукупності наступних умов: існування арбітражної угоди, за якою позов у питанні, що порушене у державному суді, відноситься до компетенції арбітражу; від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді; встановлення судом дійсності, чинності та виконуваності арбітражної угоди.

В даному випадку, арбітражне застереження викладене у пункті 8.2. укладеного між сторонами Контракту, а саме, в разі неможливості вирішення спорів шляхом переговорів сторони передають їх на розгляд до Арбітражного (Економічного) суду за місцем знаходження позивача. Право, що приймається - право країни позивача.

Нью-Йоркська конвенція 1958 року передбачає, що кожна договірна держава визнає арбітражну угоду, за якою сторони зобов`язуються передавати до арбітражу всі або будь-які суперечки, які виникають або можуть виникнути між ними у зв`язку з якими-небудь конкретними договірними або іншими правовідносинами, об`єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду. Зазначений обов`язок визнання арбітражної угоди вимагає від суду також тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності (принцип імунітету та автономії арбітражної угоди).

У пункті 113 Керівництва Секретаріату ЮНСІТРАЛ по Нью-Йоркській конвенції 1958 року зазначається, що відносно арбітражної угоди судами визнавалося, що вона не може бути виконана, якщо арбітражна угода мала "патологічний характер", головним чином у наступних випадках: і) якщо положення арбітражної угоди були складені нечітко і не містили достатньо вказівок, які б дозволили перейти до арбітражного розгляду, та іі) якщо в арбітражній угоді призначалася арбітражна установа, яка не існує. Але суди також можуть застосовувати підхід, спрямований на сприяння арбітражного розгляду, тобто тлумачити нечіткі чи непослідовні формулювання арбітражних угод таким чином, щоб підтримати ці угоди. Переважне право повинно віддаватися наміру сторін врегулювати спір в арбітражному порядку.

Згідно з частиною 3 статті 22 ГПК України, будь-які неточності в тексті угоди про передачу спору на вирішення до третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу та (або) сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності повинні тлумачитися судом на користь її дійсності, чинності та виконуваності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.08.2018 у справі №906/493/16 сформульовано висновок про те, що господарський суд має тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності, забезпечуючи принцип автономності арбітражної угоди; суд може визнати угоду такою, що не може бути виконана, внаслідок істотної помилки сторін у назві арбітражу, до якого передається спір (відсилання до неіснуючої арбітражної установи), за умови відсутності в арбітражній угоді вказівки на місце проведення арбітражу чи будь-яких інших положень, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної арбітражної установи чи регламенту, за яким має здійснюватись арбітражний розгляд. У разі невизначеності арбітражної установи сторона арбітражної угоди не має обов`язку перед зверненням до компетентного державного суду звертатися до однієї чи декількох арбітражних установ для того, щоб вони вирішили питання щодо своєї компетенції стосовно цього спору.

Таким чином, арбітражна угода визнається невиконуваною внаслідок істотної помилки сторін у назві арбітражу (відсилання до неіснуючої арбітражної установи), за умови відсутності в арбітражній угоді вказівки на місце проведення арбітражу чи будь-яких інших положень, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної, тобто конкретної арбітражної установи, яка (установа) не може визначатися альтернативно в залежності від певних умов чи обставин.

Як вбачається зі змісту п. 8.2. Контракту, в останньому міститься досить загальне та абстрактне визначення арбітражної установи - "Арбітражний (Економічний) суд за місцем знаходження позивача" та взагалі не зазначено місце проведення арбітражу, яке би дозволяло встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної арбітражної установи чи регламенту, згідно з яким має здійснюватися арбітражний розгляд.

Якщо ж навіть вважати місцем проведення арбітражу місцезнаходження позивача (ТОВ "Запорізький механічний завод"), то в такому разі ним, згідно з відомостями ЄДРЮОФОПтаГФ, є м. Рахів Закарпатської області, натомість, місцезнаходженням МКАС при ТПП України є місто Київ.

Суд зауважує, що арбітражна угода про передачу спору на розгляд міжнародному комерційному арбітражу не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації особою права на захист своїх прав. У зв`язку з викладеним, у сторін існує виключно правова можливість, а не обов`язок звертатися до арбітражного суду. При цьому обмеження права звернення до господарського суду не допускається. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.02.2019 у справі №910/17031/17.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.05.2021 у справі №911/1110/20, виходячи з принципу верховенства права, положень статей 21, 22 Конституції України щодо непорушності конституційних прав особи та статей 3, 15 Цивільного кодексу України щодо права особи на судовий захист цивільного права та інтересу, Верховний Суд визнав, що пріоритет у розгляді спору належить саме господарському суду як органу судової влади, а не арбітражному суду.

Зважаючи на відсутність у матеріалах справи заперечень відповідача щодо розгляду даного спору господарським судом та щодо самого факту звернення позивача до господарського суду за його місцезнаходженням, суд вважає обґрунтованою можливість вирішення спірних правовідносин між сторонами Господарським судом Закарпатської області.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У СПРАВІ

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України в розмірі 15 133,29 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 130, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України

СУД УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Ресурсно - забезпечувального республіканського унітарного підприємства "Белжелдорснаб", пров. Автодоровський, будинок 3А, м. Мінськ, Республіка Білорусь, 220014 (ОНП 100128765, ОКПО 37407280) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький механічний завод", вул. Миру, будинок 34, м. Рахів, Рахівський район, Закарпатська область, 90600 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 01056280) суму 24 657,43 Євро (Двадцять чотири тисячі шістсот п`ятдесят сім Євро 43 Євроценти) заборгованості за поставлений товар, а також 15 133,29 грн (П`ятнадцять тисяч сто тридцять три гривні 29 коп) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

У зв`язку із проходженням суддею Пригарою Л.І. підготовки суддів місцевих господарських судів в режимі онлайн, повне судове рішення складено та підписано 18.11.2024.

Суддя Л.І. Пригара