Рішення

від 18.11.2024 по справі 910/6568/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.11.2024Справа № 910/6568/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., за участю секретаря судового засідання Баринової О.І., розглянувши у судовому засіданні

заяву Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк»

про ухвалення додаткового рішення

у справі № 910/6568/24

за позовом Приватного акціонерного товариства «Інститут керамічного машинобудування «Кераммаш» (вул.Вокзальна, буд.1А, м.Слов`янськ, Краматорський р-н, Донецька обл., 84105; ідентифікаційний код 04873009)

до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (вул.Андріївська, буд.4, м.Київ, 04070; ідентифікаційний код 14282829)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Маріупольський ремонтно-механічний завод» (Північне шосе, /вул.Теплична, буд.22«Б»/1, каб.206, м.Запоріжжя, Запорізька обл., 69106; ідентифікаційний код 38673998)

2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» (вул.Московська, буд.32/2, Бізнес-центр «Сенатор», 4 поверх, м.Київ, 01010; ідентифікаційний код 40916672)

3) Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест Холдинг» (Південне шосе, буд.80, каб.1, м.Запоріжжя, Запорізька обл., 69008; ідентифікаційний код 34093721)

про визнання договору факторингу недійсним

За участі представників:

позивача: Стуліков А.В.;

відповідача: не з`явився;

третьої особи-1: не з`явився;

третьої особи-2: не з`явився;

третьої особи-3: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Інститут керамічного машинобудування «Кераммаш» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», у якому просить визнати недійсним договір факторингу з регресом № МБ-Ф-KHA-2846 від 15.10.2019, укладений між Приватним акціонерним товариством «Інститут керамічного машинобудування «Кераммаш» та Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк», в тому числі в редакції від 26.05.2021, викладеній в додатковій угоді № 2 до договору факторингу з регресом № МБ-Ф-KHA-2846 від 15.10.2019.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.10.2024 в позові було відмовлено повністю.

04.11.2024 від відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якої відповідач просить стягнути з позивача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50 400,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 розгляд заяви Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/6568/24 призначено на 18.11.2024.

11.11.2024 від відповідача надійшла заява про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення у справі без участі представника відповідача.

У судове засідання 18.11.2024 з`явився представник позивач, представники інших учасників справи не з`явилися, про дату, час і місце проведення судового засідання учасники справи були повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи містяться повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.

Представник позивача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення у цій справі та просив відмовити в її задоволенні.

З урахуванням пояснень позивача у судовому засіданні було оголошено перерву тривалістю 1 год. з метою перевірки стверджуваних позивачем обставин.

18.11.2024 від відповідача надійшла заява про долучення додаткового доказу.

Після оголошеної перерви представником позивача надано додаткові пояснення з урахуванням наданого відповідачем доказу.

Розглянувши у судовому засіданні 18.11.2024 заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення у цій справі, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 1, 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У відзиві на позовну заяву, на виконання вимог процесуального закону, відповідач зазначив у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, що він очікує понести у зв`язку з розглядом справи витрати на правову допомогу в розмірі 40 000,00 грн.

При цьому суд зауважує, що попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (ч.3 ст.124 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку, така заява залишається без розгляду.

При цьому процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22.

Відповідну заяву відповідачем було викладено у відзиві.

Враховуючи вищенаведене, оскільки при ухваленні судового рішення в цій справі судом не було вирішено питання про всі судові витрати, понесені сторонами у зв`язку з розглядом цієї справи, наявні правові підстави для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Натомість у частині 5 наведеної статті визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку (дії/бездіяльність) обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

На підтвердження обставин понесення витрат на правову допомогу адвоката відповідачем надано належним чином засвідчені копії договору про надання правової допомоги від 15.01.2018, укладеного між відповідачем як клієнтом та адвокатом Міщенком Сергієм Григоровичем (далі - Договір), додаткових угод від 02.02.2019, від 28.12.2020, від 28.12.2021, від 30.12.2022, № 5 від 15.04.2024 до Договору та акту приймання-передачі наданих послуг № 1 від 30.10.2024 на суму 50 400,00 грн.

Відповідно до п. 1.1 Договору клієнт в порядку, обсягах і на умовах, визначених цим Договором, надає завдання, а адвокат бере на себе зобов`язання відповідно до завдання клієнта надавати йому правові (адвокатські) послуги, які споживаються в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності.

У п. 2.2 Договору сторони погодили, що сплата за послуги, що надаються за даним Договором, здійснюється за наступним погодинним тарифом:

- 800,00 грн за 1 годину - в разі якщо послуги надаються виконавцем в робочий час;

- 1 600,00 грн за 1 годину - в разі якщо поснули надаються виконавцем в неробочий час.

Під «робочим часом» в даному Договорі розуміється проміжок часу з 8 год. 30 хв. по 18 год. 30 хв. кожного робочого дня (понеділок - п`ятниця) (п. 2.3 Договору).

Пунктом 2.5 Договору встановлено, що об`єм та загальна вартість наданих послуг підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг.

Згідно з підп. 2.6.1 п. 2.6 Договору, в редакції додаткової угоди № 5 від 15.04.2024 до Договору, плата за надані послуги здійснюється замовником протягом 360 календарних днів з дня підписання замовником акту приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг № 1 від 30.10.2024 адвокатом Міщенком Сергієм Григоровичем було надано, а відповідачем прийнято послуги на загальну суму 50 400,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача зауважив на тому, що надані відповідачем докази підписані від імені АТ «ПУМБ» Старовойтом В.В. за відсутності у нього відповідних повноважень, а відтак такі докази є не достовірними.

Однак суд такі доводи відповідача відхиляє, оскільки з наданої відповідачем довіреності № 192 від 22.02.2022 вбачається, що директор Департаменту проблемних активів Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» Старовойт Валерій Вікторович уповноважений представляти інтереси АТ «ПУМБ», для чого йому надано, зокрема право підпису від імені банку угод/договорів/правочинів (інших документів, пов`язаних з укладення, оформленням та виконанням таких угод/договорів/правочинів, у тому числі угод про їх зміну та припинення) на виконання робіт та надання послуг, замовником за якими є банк.

Відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду, договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, положення щодо якого містяться, зокрема у Главі 63 Цивільного кодексу України.

Відтак, Договір, а також складений на його виконання акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 30.10.2024, підписані уповноваженими особами, тому такі документи визнаються судом належними і достовірними доказами.

Доказів визнання Договору та Додаткових угод до Договору недійсними позивач суду не надав.

Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу в цій справі суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, згідно з якими для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Суд зазначає, що надані відповідачем докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката у зазначеному розмірі не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу саме в цьому розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Частиною 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Заперечуючи проти покладення на позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу, позивач посилається на їх неспівмірність обсягу наданих адвокатом послуг, оскільки адвокат Міщенко С.Г.: є працівником відповідача та виконував частину робіт у зв`язку з виконанням трудових обов`язків (зокрема не ознайомлювався з матеріалами кредитної справи); брав участь у розгляді справ № 905/533/23 та 910/19178/23, тому не виконував таку роботу як ознайомлення з матеріалами цих справ; не ознайомлювався із судовою практикою. Також позивач вказує на безпідставність включення до переліку послуг, що надавалися в межах цієї справи послуг щодо ознайомлення з матеріалами справи № 908/306/23, а також щодо складення клопотань про зупинення провадження у справі та забезпечення судових витрат.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом встановлено, що адвокатом Міщенком С.Г. було надано відповідачу послуги зі складення клопотань про зупинення провадження у справі та про забезпечення судових витрат (п. 7 акту приймання-передачі наданих послуг № 1 від 30.10.2024), у задоволенні яких судом було відмовлено, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для покладення витрат відповідача за ці послуги на позивача.

При цьому суд зауважує, що такі послуги поєднані зі складенням відзиву на позовну заяву, на виконання яких було загалом витрачено 6 годин, однак акт не містить виокремлення часу, що був витрачений адвокатом на підготовку кожного з цих документів, тому суд виходить з того, що адвокатом було витрачено однакову кількість часу на підготовку кожного з них, тобто 2 години.

Також суд погоджується із запереченнями позивача з приводу того, що адвокат Міщенко С.Г. брав участь як представник АТ «ПУМБ» у розгляді справ № 905/533/23 та № 910/19178/23, що вбачається зі змісту судових рішень у цих справах, що оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відтак, надання послуг щодо аналізу цих справ (п.п. 3, 4 акту приймання-передачі наданих послуг № 1 від 30.10.2024) суд не може визнати обґрунтованими.

При цьому, враховуючи, що інтереси АТ «ПУМБ» у справах № 908/306/23 (908/3722/23-908/3793/23), № 908/306/23 (908/594/24) представляв не Міщенко С.Г., витрати на аналіз цих справ та формування правової позиції у справі № 910/6568/24 (п.п. 5,6 акту приймання-передачі наданих послуг № 1 від 30.10.2024) суд визнає обґрунтованими.

Натомість суд не може погодитись з доводами позивача щодо необґрунтованості витрат на попереднє опрацювання документів (кредитної справи, позовної заяви), а також опрацювання законодавчої бази та практики Верховного Суду (п.п. 1, 2 акту приймання-передачі наданих послуг № 1 від 30.10.2024), оскільки надання цих послуг зумовлено контекстом підстав позову, які не були предметом розгляду в інших справах між сторонами та не пов`язані із виконанням звичайної трудової діяльності.

В іншій частині надані відповідачем докази на підтвердження понесених витрат на оплату послуг адвоката Міщенка С.Г., є належними, допустимими та такими, що підтверджують витрати на професійну правничу допомогу.

Водночас суд зауважує, що у п. 2.2 Договору сторони погодили, що оплата послуг здійснюється за наступним погодинним тарифом:

- 800,00 грн за 1 годину - в разі якщо поснули надаються виконавцем в робочий час;

- 1 600,00 грн за 1 годину - в разі якщо поснули надаються виконавцем в неробочий час.

Зі змісту акту приймання-передачі наданих послуг № 1 від 30.10.2024 вбачається, що майже усі послуги виконувались адвокатом Міщенком С.Г. у неробочий час.

Однак, матеріали справи не містять доказів отримання адвокатом від клієнта замовлень на надання послуг в неробочий час і відповідачем не доведено необхідності їх виконання саме в неробочий час.

Суд відзначає, що якщо надання послуг було терміновим для клієнта, то саме він повинен нести витрати у зв`язку з такою терміновістю.

Відтак, суд для розрахунку витрат, що підлягають розподілу між сторонами враховує ставку однієї години роботи адвоката в розмірі 800,00 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, з огляду на обсяг та зміст наданих адвокатом відповідача послуг, а також те, що в задоволенні позову було відмовлено, суд дійшов висновку, що обґрунтованими, пов`язаними з розглядом цієї справи та документально підтвердженими є витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката в загальному розмірі 22 400,00 грн, які мають йому бути відшкодовані позивачем. Інша частина витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 28 000,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/6568/24 задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Інститут керамічного машинобудування «Кераммаш» (вул.Вокзальна, буд.1А, м.Слов`янськ, Краматорський р-н, Донецька обл., 84105; ідентифікаційний код 04873009) на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (вул.Андріївська, буд.4, м.Київ, 04070; ідентифікаційний код 14282829) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 22 400 (двадцять дві тисячі чотириста) грн 00 коп.

3. В іншій частині в задоволенні заяви відмовити.

4. Після набрання додатковим рішенням законної сили видати наказ.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18.11.2024.

Суддя Т.П. Капцова