Рішення

від 08.11.2024 по справі 914/2399/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2024 Справа № 914/2399/24

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Аламко», м. Тернопіль

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Простір сталевих рішень», м. Львів

про стягнення 166 503,59 грн

Суддя Наталія Мороз

За участю секретаря с/з Соломії Дицької

Представники:

Від позивача: Т. Свірський

Від відповідача: не з`явився

Суть спору:

В провадженні Господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аламко» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Простір сталевих рішень» про стягнення 166503,59 грн.

Ухвалою суду від 07.10.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення виявлених недоліків.

Ухвалою суду від 18.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 08.11.2024 та задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Аламко про участь у всіх судових засіданнях у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

08.11.2024 через систему «Електронний суд» позивачем, на виконання вимог ухвали суду, подано деталізований розрахунок позовних вимог.

В судове засідання 08.11.2024 представник позивача з`явився в режимі відеоконференції, дав пояснення по суті спору. Позов просить задоволити.

Відповідач участі повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неучасті суду не повідомив.

Суд зазначає про належне виконання обов`язку щодо повідомлення учасників справи про час, дату та місце розгляду справи, зокрема відповідача, шляхом надіслання ухвали суду про відкриття провадження у справі в електронній формі до Електронного кабінету відповідача, та оприлюднення в електронній формі в Державному реєстрі судових рішень.

Згідно з ч. ч. 5, 5 ст. 6 ГПК України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

У відповідності до ч.11 ст.242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом п.17 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.

Пунктом 37 Положення про ЄСІТС унормовано, що підсистема Електронний суд забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.

До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства).

Таким чином, ухвали суду у даній справі внесено до АСДС та автоматично направлено та доставлено в електронний кабінет відповідача, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа від 18.10.2024 з якої вбачається, що документ (ухвала суду від 18.10.2024) доставлено до електронного кабінету одержувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Простір сталевих рішень» 18.10.24 о 18:21.

Згідно з п. 42 Положення про ЄСІТС, у разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Абзацом 2 зазначеної норми врегульовано, що якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

У відповідності до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 30.08.2022 у справі № 459/3660/21, довідка про доставку документа в електронному вигляді до Електронного кабінету є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.

За змістом ст. 2 ЗУ Про доступ до судових рішень, кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (постанова Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18).

З наведеного суд констатує про повідомлення відповідача завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи, однак, своїми процесуальними правами відповідач не скористався, участі представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву не подав. Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд звертає увагу на те, що чинний Господарський процесуальний кодекс України, спрямований на забезпечення своєчасності розгляду справ та правової визначеності, унеможливлення зловживання процесуальними правами та підвищення ефективності судочинства в цілому, з огляду на що встановлено точний порядок та присічні строки вчинення процесуальних дій, чіткі стадії судового процесу, розумні обмеження, в тому числі щодо подання доказів. Саме тому всі процесуальні дії суду та учасників процесу повинні вчинятися своєчасно з тим, щоб під час підготовки справи до розгляду не залишилося невирішених питань, які можуть затримати розгляд справи по суті.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи наведене, в тому числі неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем, як замовником, зобов`язань за договором № 050923/1 на надання послуг спецтехнікою від 05.09.2023 щодо повної та своєчасної оплати за надані позивачем, як виконавцем, послуги у зв`язку з чим, просить суд стягнути з відповідача 70 700,00 грн основного боргу, 3% річних в розмірі 3 076,09 грн, 2530,39 грн інфляційних втрат, 30 617,11 грн пені та 59 580,00 грн штрафу.

Позиція відповідача.

Відповідач участі у судових засіданнях особисто або через уповноваженого представника не забезпечив, правом подання відзиву на позовну заяву, в порядку статті 80 ГПК України, не скористався.

Обставини справи.

05.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аламко» (позивач, за договором виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Простір сталевих рішень» (відповідач, за договором замовник) укладено договір № 050923/1 на надання послуг спецтехнікою.

Згідно умов зазначеного договору, замовник доручає, а виконавець бере на себе обов`язок надавати послуги механізмами, спецтехнікою, будівельними машинами, (далі - «Техніка») згідно умов даного договору (п.1.1). Розмір плати визначається виходячи із вартості послуг за одну годину роботи та узгоджується сторонами в замовленні, яке є невід`ємною частиною цього договору (п.1.2). Вартість послуг, вказана в п.1.2 цього договору, може змінюватись у зв`язку зі зміною цін на паливо, мастильні матеріали та інші витрати пов`язані з наданням послуг (п.1.3). Виконавець зобов`язаний: надавати послуги в повному обсязі з відповідною якістю, згідно з даним договором; своєчасно надавати замовнику (на його вимогу) довідки, необхідні для обліку та контролю кількості та обсягів послуг, виконаних технікою виконавця на будівельних об`єктах замовника; по закінченні надані послуг, надати замовнику акт наданих послуг. Замовник зобов`язаний: надавати виконавцю замовлення на необхідні машини та механізми із зазначенням обсягу та строку їх експлуатації на будівельних об`єктах; своєчасно та в розмірах, передбачених договором здійснювати платежі, згідно виставлених рахунків (п.2). Замовник та виконавець щоденно або протягом іншого узгодженого між ними часу підписують довідку, табель чи інший документ в якому фіксують кількість годин та днів наданих послуг технікою виконавця на підставі чого сторони складають акт виконаних робіт (п.3.1). Виконавець зобов`язаний своєчасно і якісно надати послуги і по їх закінченню - скласти акт та передати його замовнику. При неможливості з тих чи інших причин надати послуги, виконавець зобов`язаний негайно повідомити письмово про це замовника (п.3.2).Замовник зобов`язаний протягом 2 (двох) робочих днів з моменту отримання акту, підписати його або надати виконавцеві вмотивовані зауваження в письмовому вигляді. При відсутності таких зауважень акт вважатиметься погодженим (узгодженим), а послуги прийнятими, відповідно до умов даного договору (незалежно від того, чи підписав замовник акт, чи ні) (п.3.3). Замовник зобов`язаний оплатити повну вартість послуг протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати погодження (узгодження) акту у відповідності до п.3.3 цього договору (п.3.4). Одностороння відмова від підписання акту не допускається. У випадку наявності розбіжностей, щодо обліку кількості годин надання послуг, сторони беруть до уваги кількість годин що була визначена виконавцем (п.3.5). За порушення строків платежів, передбачених цим договором, замовник сплачує на користь виконавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки оплати та штраф в розмірі 20% від несвоєчасно оплаченої суми (п.4.1.1). Сторони узгодили, що тарифи на надання послуг виконавцем можуть змінюватись не частіше одного разу на місяць, з обов`язковим письмовим попередженням замовника за 10 (десять) робочих днів до зміни тарифів (п.6.1). Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами (п.8.1). Термін дії договору до « 31» грудня 2023 року. Дія даного договору може бути продовжена сторонами шляхом укладення додаткової угоди (п.9.1).

На виконання взятих на себе за договором зобов`язань, позивачем надано відповідачу послуги спецтехніки на загальну суму 297 900,00 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 56 від 16.09.2023 на суму 70 200,00 грн; № 81 від 30.09.2023 на суму 92 700,00 грн; № 82 від 05.10.2023 на суму 22 500,00 грн; № 140 від 24.10.2023 на суму 42 300,00 грн; № 198 від 28.10.2023 на суму 49 500,00 грн; № 202 від 06.12.2023 на суму 20 700,00 грн (в матеріалах справи). Дата складання актів відповідає даті їх підписання повноважними представниками сторін.

Проте, відповідачем оплачено надані послуги лише частково на загальну суму 227 200,00 грн (що підтверджується наявними в матеріалах справи інформаційними повідомленнями про зарахування коштів), внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість в розмірі 70 700,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем надіслано на адресу відповідача претензію від 30.04.2024 № 30/04/1 з вимогою негайного погашення заборгованості. Однак, вказана претензія повернулась на адресу відправника з відміткою на поштовому конверті «за закінченням терміну зберігання».

У зв`язку з несплатою Товариством з обмеженою відповідальністю «Простір сталевих рішень» заборгованості добровільно, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аламко» звернулось до господарського суду за захистом порушеного права з позовом про стягнення 70 700,00 грн основного боргу, 3% річних в розмірі 3 076,09 грн, 2 530,39 грн інфляційних втрат, 30617,11 грн пені та 59 580,00 грн штрафу.

Оцінка суду.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 ЦК України).

Відповідно до ст.174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

В даному випадку, між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору № 050923/1 на надання послуг спецтехнікою від 05.09.2023.

У відповідності до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Згідно з ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Отже, договір про надання послуг складається з двох взаємопов`язаних між собою зобов`язань: правовідношення, в якому виконавець має надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов`язку та правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач свій обов`язок з оплати вартості наданих позивачем послуг в повному обсязі не виконав, відтак, вимога про стягнення з відповідача 70 700,00 грн основного боргу підлягає до задоволення. Доказів зворотнього суду не надано.

Внаслідок неналежного виконання зобов`язання щодо оплати за надані послуги, позивачем нараховано відповідачу 3% річних в розмірі 3 076,09 грн, інфляційні втрати в сумі 2 530,39 грн, а також 30 617,11 грн пені та 59 580,00 грн штрафу, у відповідності до розрахунку, доданого до позовної заяви та за вказані в ньому періоди.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Норми ст. 625 ЦК України спрямовані в першу чергу на те, щоб через неправомірні дії боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов`язань, буде значно меншою, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат у відповідності до чинного законодавства (у межах заявлених позивачем періодів) за допомогою програми «Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій» платформи «LIGA:ZAKON» онлайн ресурсу «ІПС:LIGA360», суд встановив, що розмір інфляційних втрат складає 2 524, 41 грн, а не 2 530,39 грн, як зазначено позивачем у позовній заяві; розмір 3% річних позивачем нараховано вірно та становить 3 076,09 грн.

Розглядаючи вимоги щодо стягнення пені та штрафу, суд зазначає наступне.

За змістом ч.1 ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Положеннями ст.218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, а саме невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.4 ст.231 ГК України, розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Так, у п.4.1.1 договору № 050923/1 на надання послуг спецтехнікою від 05.09.2023, сторони погодили, що за порушення строків платежів, передбачених цим договором, замовник сплачує на користь виконавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки оплати та штраф в розмірі 20% від несвоєчасно оплаченої суми.

Приписами ст. ст. 6 та 627 ЦК України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідач, уклавши договір № 050923/1 на надання послуг спецтехнікою, погодився на викладені в ньому умови, в тому числі і умову про нарахування пені та штрафу за порушення або неналежне виконання зобов`язань.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок штрафу, суд встановив, що такий нараховано вірно та підлягає стягненню у розмірі 59 580,00 грн. Одночасно суд не погоджується з розрахунком пені, виходячи з наступного.

Як передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Враховуючи норми ст. 232 ГК України та ст. 253 ЦК України, суд здійснив перерахунок пені за період з 22.09.2023 по 21.03.2024, та встановив, що стягненню підлягає пеня в розмірі 17 864,64 грн.

Суд звертає увагу на позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі 910/12876/19, згідно з якою щодо порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України, пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань не лише не заборонено, але й передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України.

Відтак, у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Таким чином, станом на день прийняття рішення, сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору та порушенням строків оплати за надані послуги підтверджена матеріалами справи та становить 70 700,00 грн основного боргу, 2 524, 41 грн інфляційних нарахувань, 3 076,09 грн 3% річних, 17 864,64 грн пені та 59 580,00 грн штрафу. Доказів зворотнього суду не надано.

Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.

Суд констатує, що при розгляді даної справи судом враховано та здійснено належне дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, що стосуються укладеного між сторонами договору з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України.

Судові витрати.

Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд також звертає увагу позивача, що нормативно-правовим актом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору є Закон України "Про судовий збір".

Відповідно до ст. 4 вказаного Закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір", ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 3028 гривень.

Згідно з ч.3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

В даному випадку, за подання до господарського суду через систему «Електронний суд» позову майнового характеру позивач повинен сплатити судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено 3 028,00 грн судового збору, згідно платіжної інструкції № 621 від 17.07.2024.

Судом встановлено, що позивач наділений правом на повернення з Державного бюджету України судового збору у розмірі 605,60 грн (у зв`язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом).

З підстав відсутності клопотання позивача про повернення судового збору, суд зазначає про відсутність правових підстав для такого повернення. Проте, вказане не позбавляє позивача права на звернення до суду із відповідним клопотанням в майбутньому.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Простір сталевих рішень» (79017, м. Львів, вул. К. Левицького 93а/8 ідентифікаційний код 43760102) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аламко" (м. Тернопіль, вул.Чорновола, 1а/42, ідентифікаційний код 3001804158) 70 700,00 грн основного боргу, 2 524, 41 грн інфляційних нарахувань, 3 076,09 грн 3% річних, 17 864,64 грн пені, 59 580,00 грн штрафу та 2 236,60 грн судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено 18.11.2024.

У зв`язку з тим, що у період з 11.11.2024 по 15.11.2024 (включно) суддя Наталія Мороз перебувала на навчанні, повний текст рішення складено у перший робочий день після навчання.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

СуддяМороз Н.В.