Постанова

від 12.11.2024 по справі 910/16893/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 910/16893/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н.М. - головуючий, Бакуліна С.В., Кондратова І.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю.А.,

представників учасників справи:

позивача - не з`явився,

відповідача - Даниляк О.С.,

третьої особи - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Алєєвої І.В.

від 18.03.2024 та

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Корсак В.А., Алданова С.О., Євсіков О.О.

від 12.08.2024

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазмонтаж"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Акціонерне товариство "Комерційний банк "Глобус"

про визнання гарантії такою, що не підлягає виконанню.

1. Історія справи

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогазмонтаж" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про визнання гарантії такою, що не підлягає виконанню.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 у справі № 910/16893/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2024, позов задоволено. Визнано банківську гарантію № 30968 від 26.01.2023, яка видана Акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус", такою, що не підлягає виконанню.

22 лютого 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогазмонтаж" подало заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на свою користь витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції, у розмірі 140 000,00 грн.

2. Короткий зміст судових рішень

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 у справі № 910/16893/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2024, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазмонтаж" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазмонтаж" 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Додаткове рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що:

- заявлений позивачем розмір витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 140 000,00 грн не є співмірним із складністю цієї справи та часом витраченим адвокатом на надання послуг у цій справі;

- виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на предмет спору, обсяг поданих позивачем заяв по суті справи, а також часу витраченого у судових засіданнях, витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції підлягають покладенню на відповідача у сумі 50 000,00 грн.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 у справі № 910/16893/23, в якій просить скасувати оскаржувані рішення, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазмонтаж" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Скаржник у якості підстав касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції зазначив пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме, суди першої та апеляційної інстанцій застосували статті 126, 129 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, та висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20, від 23.12.2021 у справі № 755/7943/20-ц, від 28.09.2023 у справі № 686/31892/19.

Позивач та третя особа відзиви на касаційну скаргу не надали, що відповідно до частини 3 статті 295 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судових рішень.

4. Позиція Верховного Суду

Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Здійснюючи касаційне провадження Суд зазначає таке.

За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до підпунктів "б", "в" пункту 4 частини 1 статті 315 Господарського процесуального кодексу України у резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції повинен бути зазначений новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За змістом статті 244 Господарського процесуального кодексу України додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення.

Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти.

Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.

Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 904/8884/21, у постановах Верховного Суду від 23.12.2021 у справі № 925/81/21, від 09.02.2022 у справі № 910/17345/20, від 15.02.2023 у справі № 911/956/17(361/6664/20), від 07.03.2023 у справі № 922/3289/21.

Суд зазначає, що за результатом розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 у справі № 910/16893/23 Верховний Суд постановою від 12.11.2024 скасував вказані судові рішення та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.

Враховуючи викладене, незалежно від наведених скаржником у касаційній скарзі підстав, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 у справі № 910/16893/23 підлягають скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазмонтаж" про ухвалення додаткового рішення.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Пунктом 3 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

З огляду на викладене касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" задовольнити.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 у справі № 910/16893/23 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазмонтаж" про ухвалення додаткового рішення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.М. Губенко

Судді С.В. Бакуліна

І.Д. Кондратова