Ухвала

від 13.11.2024 по справі 320/4834/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 листопада 2024 року

м. Київ

справа №320/4834/20

адміністративне провадження № К/990/3106/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,

за участю секретаря судового засідання Носенко Л.О.,

представника позивача Ратушняк П.В.,

представника відповідача П`ятигорець Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Прушиньскі» про стягнення судових витрат на оплату правничої допомоги, понесених у зв`язку з переглядом у суді касаційної інстанції справи №320/4834/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прушиньскі» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У червні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Прушиньскі» (далі - ТОВ «Прушиньскі») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - ГУ ДПС у Київській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11 березня 2020 року: №0006460504, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на 525 470 грн (у тому числі за податковими зобов`язаннями на 420 376 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 105 094 грн; №0006470504, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 15 862 368 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Стягнуто на користь ТОВ "Прушиньскі" судові витрати у розмірі 21020 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - ГУ ДПС у Київській області.

Постановою Верховного Суду від 16 жовтня 2024 року касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року - без змін.

У відзиві на касаційну скаргу позивач зробив заяву про намір здійснити розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу за результатами касаційного перегляду справи, із вказівкою про те, що докази понесення таких витрат будуть подані ним протягом 5 днів після ухвалення рішення суду. До відзиву ТОВ «Прушиньскі» було додано Ордер на надання правничої (правової) допомоги від 12 лютого 2024 року, Договір надання професійної правничої допомоги від 5 лютого 2024 року №05/02 у пункті 2.1 якого зазначено, що сторони дійшли згоди встановити фіксовану вартість послуг за надання професійної правничої допомоги вказаної у пункті 1.1 даного Договору у розмірі 41011 грн. Оплата здійснюється на банківські реквізити повіреного вказані у даному Договорі, протягом 10 днів на підставі даного Договору.

17 жовтня 2024 року від ТОВ «Прушиньскі» надійшла заява про стягнення судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Заявник просить стягнути з ГУ ДПС у Київській області на користь ТОВ «Прушиньскі» витрати на професійну правничу допомогу у сумі 41011 грн. До вказаної заяви позивачем додано Акт виконаних робіт від 16 жовтня 2024 року та платіжну інструкцію, яку сформовано з використанням системи дистанційного обслуговування 9 жовтня 2024 року, з якої вбачається, що ТОВ «Прушиньскі» за надання правничої допомоги 26 квітня 2024 року Адвокатському бюро Ратушняка Володимира «Лігаконсалтинг» перераховано кошти у розмірі 41011 грн.

22 жовтня 2024 року від ГУ ДПС у Київській області надійшла заява, в якій відповідач вказує, що повністю не визнає вимоги заяви позивача про стягнення судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції просить відмовити у задоволенні заяви у повному обсязі. Зокрема відповідач зазначає, що заявлений позивачем розмір судових витрат є завищеним, а до акта наданих послуг включено ті послуги, які вже надавалися позивачем під час розгляду справи у судах першої і апеляційної інстанцій. Також у судовому засіданні контролюючий орган вказав, що до ухвалення у справі постанови ТОВ «Прушиньскі» не надало доказів на підтвердження понесення таких витрат, як і не вказало жодних причин, які унеможливили подання ним відповідних доказів та про наявність поважних причин, які зумовлюють необхідність подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення постанови за касаційною скаргою. Відтак вважає, що позивач не подав заяву, яка б у розумінні положень частини сьомої статті 139, частини третьої статті 143 КАС України надавала суду касаційної інстанції правові передумови для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу.

Заслухавши суддю-доповідача, заслухавши учасників справи, перевіривши матеріали справи, а також доводи та аргументи наведені у заявах позивача та відповідача з цього приводу, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, виходить з наступного.

У відповідності до частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно частини першої статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до статті 16 КАС України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За приписами частин першої та другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За приписами абзацу першого частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною сьомою статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частина перша статті 143 КАС України визначає, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з частиною третьою статті 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до частини п`ятої статті 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

З аналізу наведених норм процесуального закону вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, однак це не зумовлює висновку про їх обов`язкову наявність у кожній справі та обов`язку суду в будь-якому випадку задовольнити заяву про їх відшкодування.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленого у пункті 53 постанови від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України (зміст якої кореспондує положенням частини сьомої статті 139 КАС України) щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду постановив ухвалу від 7 липня 2023 року у справі № 340/2823/21 сформував такі загальні підходи до стягнення витрат у суді касаційної інстанції. Частина сьома статті 139, частини третя, четверта статті 143 КАС України містять приписи, які дозволяють стороні надати суду докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи, але за умови, що ця сторона зробить про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів. Вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останнім етапом - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи. Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу. Коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду касаційної інстанції про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об`єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) - пов`язується можливість як потім подати протягом п`яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України".

У постанові від 25 липня 2023 року у справі №340/4492/22 у розвиток зазначеної вище позиції об`єднаної палати Верховний Суд вказав, що за загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового судового рішення в цій частині. Зазначення ж у прохальній частині касаційної скарги узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами касаційного розгляду не може розцінюватися як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення.

Застосовуючи зазначені висновки та правові норми до правовідносин, що виникли у цій справі, колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу, що у відзиві на касаційну скаргу позивач: зазначив загальне прохання про необхідність стягнення судових витрат, однак до ухвалення у справі постанови не надав до суду доказів на підтвердження понесення таких витрат, як і не вказав жодних причин, які унеможливлюють подання ним відповідних доказів до ухвалення рішення, та не повідомив про наявність поважних причин, які зумовлюють необхідність подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення постанови за касаційною скаргою. Не наведені обставини поважності причин неподання відповідних доказів щодо правничої допомоги й у поданій представником позивача заяві про ухвалення додаткового судового рішення.

Наведене вище дає підстави вважати, що позивач не подав заяви, яка б у розумінні положень частини сьомої статті 139, частини третьої статті 143 КАС України давала суду касаційної інстанції правові передумови для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу.

Відтак, оскільки ТОВ «Прушиньскі» не дотрималося процесуальних норм закону, після того, як за касаційною скаргою ухвалена постанова, у суду касаційної інстанції відсутні процесуальні підстави для вирішення питання про розподіл витрат відповідно до статті 252 КАС України.

Керуючись статтями 248, 250, 134, 139, 252, 344, 344, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Прушиньскі» про стягнення судових витрат на оплату правничої допомоги, понесених у зв`язку з переглядом у суді касаційної інстанції залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено 14 листопада 2024 року.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді Н.Є.Блажівська

І.Л.Желтобрюх