Ухвала

від 18.11.2024 по справі 120/19027/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 листопада 2024 року

м. Київ

справа №120/19027/23

адміністративне провадження № К/990/41148/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,

суддів - Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2024 року

у справі №120/19027/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авантаж-7"

до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

28 жовтня 2024 року до Верховного Суду всьоме надійшла касаційна скарга Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2024 року у справі №120/19027/23, яка подана через підсистему «Електронний суд» 28 жовтня 2024 року.

01 листопада 2024 року Верховний Суд залишив касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків без руху та надав скаржнику строк для усунення недоліків скарги шляхом надсилання до суду обґрунтованого клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та уточненої касаційної скарги через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему.

11 листопада 2024 року до Верховного Суду надійшли уточнена касаційна скарга та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

Так, відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У поданій касаційній скарзі, скаржник, як на підставу для касаційного оскарження судових рішень, посилається, зокрема, на пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Крім того, скаржник посилається на порушення норм процесуального права.

Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Верховний Суд зауважує, що скаржником не доведено подібність правовідносин у справах, аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі і у наведених скаржником судових рішеннях суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення.

Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу контролюючого органу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

У разі посилання на висновки Верховного Суду, які на думку скаржника не були враховані судами першої та апеляційної інстанцій, необхідно посилатися на ті висновки, які були зроблені на підставі дослідження норм, що підлягають застосуванню у спірних правовідносинах за однакових умов.

Зміст уточненої касаційної скарги не підтверджує того факту що правовідносини у цій справі є подібними з правовідносинами у справах на які посилається скаржник.

Скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, але у касаційній скарзі окрім посилання на цей пункт, як на підставу касаційного оскарження відсутні будь-які обґрунтування.

Суд звертає увагу на те, що у випадку посилання скаржником на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, останньому необхідно зазначити конкретну норму права, щодо застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Скаржником не зазначено, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду.

Суд наголошує, що предметом спору у справі є податкові повідомлення-рішення: від 31 серпня 2023 року №1880/ж10/31-00-07-05-02-24 «застосовано суму штрафних санкцій (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності сімдесят мільйонів п`ятсот сорок п`ять тисяч сто сімдесят гривень 55 коп. за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; від 31 серпня 2023 року №1879/ж10/31-00-07-05-02-24 «застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі один мільйон гривень 00 коп. за платежем акцизний податок на пальне»; від 31 серпня 2023 року №1881/ж10/31-00-07-05-02-24 «застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі одна тисяча двадцять гривень 00 коп. за платежем адміністративні штрафи та інші санкції», тому скаржник має обґрунтувати підстави касаційного оскарження в розрізі кожного оскаржуваного податкового повідомлення- рішення.

Щодо посилання скаржника у касаційній скарзі, як на підставу для оскарження на порушення норм процесуального права, Суд зазначає, що у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, заявник зобов`язаний демонструвати свою готовність брати участь на всіх етапах розгляду справи та утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у її розгляді, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури судового розгляду.

Скаржник, маючи намір реалізації наданого йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх процесуальних обов`язків.

Таким чином, Суд вважає, що скаржником не обґрунтуванні підстави касаційного оскарження, в розумінні статті 328 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Згідно з пунктом першим частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Враховуючи викладене, Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 01 листопада 2024 року щодо належного обґрунтування підстав касаційного оскарження, у зв`язку з чим касаційна скарга вважається не поданою та підлягає поверненню.

Керуючись статтями 169, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2024 року у справі №120/19027/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авантаж-7" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень- повернути заявнику.

Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Р.Ф. Ханова Л.І. Бившева В.В. Хохуляк