Постанова

від 07.01.2025 по справі 120/19027/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07 січня 2025 року

справа № 120/19027/23

адміністративне провадження № К/990/46786/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

на додаткове рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 травня 2024 року (суддя - Комар П. А.)

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2024 року (судді: Курко О. П., Боровицький О. А., Шидловський В. Б.)

у справі №120/19027/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авантаж-7"

до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

УСТАНОВИВ:

Рух справи

В грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Авантаж-7" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31 серпня 2023 року:

- №1880/ж10/31-00-07-05-02-24, яким до Товариства за порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на підставі статті 20 цього Закону застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 70 545 170 гривень 30 коп.;

- №1879/ж10/31-00-07-05-02-24, яким до Товариства за порушення підпункту 230.1.2 пункту 230 .1 статті 230 ПК України на підставі пункту 128-1.2 статті 128-1 цього кодексу застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 000 000 гривень;

- №1881/ж10/31-00-07-05-02-24, яким до Товариства за порушення пункту 85.2 статті 85 ПК України на підставі пункту 121.1. статті 121 цього кодексу застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1020 гривень.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 31 серпня 2023 року №1880/ж10/31-00-07-05-02-24, №1879/ж10/31-00-07-05-02-24 , №1881/ж10/31-00-07-05-02-24. Стягнуто на користь Товариства за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати зі сплати судового збору у розмірі 26840,00 грн.

До суду представник позивача подав заяву про компенсацію витрат на правничу допомогу у розмірі 114 000 грн.

Додатковим рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 14 травня 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2024 року, заяву про стягнення витрат на правову допомогу задоволено частково, стягнуто на користь Товариства за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків судові витрати, пов`язані із розглядом справи на професійну правничу допомогу в сумі 50000 грн (п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок).

Задовольняючи заяву позивача частково суд першої інстанції зменшив заявлений розмір судових витрат з огляду на критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

04 грудня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на додаткове рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 травня 2024 року та додаткову постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2024 року у справі №120/19027/23, провадження за якою відкрито ухвалою Верховного Суду від 9 грудня 2024 року та витребувано справу з суду першої/апеляційної інстанції.

17 грудня 2024 року справа №120/19027/23 надійшла до Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги

В касаційній скарзі відповідач зазначає, що задовольняючи частково заяву Товариства щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції не враховує позицію висловлену Верховним Судом у постанові від 12 вересня 2018 року у справі №810/4749/15, постанову Верховного Суду від 24 квітня 2018 року по справі №814/1258/16 де вказано, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона,

яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат (чого не було здійснено позивачем). Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний з позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Податковий орган вважає, що суд при прийнятті рішення не враховує постанову Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі №810/4749/15, де вказано, що відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони. Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Відповідач стверджує, що задоволена сума витрат на правничу допомогу не відповідає реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з державного органу становить надмірний тягар для контролюючого органу, що в свою чергу суперечить принципу розумності. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатами робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатами та із обсягом наданих послуг (виконаних робіт).

Скаржник просить задовольнити касаційну скаргу, скасувати додаткову постанову

Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2024 року та додаткове

рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 травня 2024 року та

прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства про стягнення витрат на правову допомогу відмовити повністю.

Правове регулювання та висновки Верховного Суду

Відповідно до частин першої, третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Стаття 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частина перша статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Положення частин першої та другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

Зокрема, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

При вирішення питання щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд першої інстанції дослідив надані позивачем докази, і встановив, що представництво інтересів Товариства в суді здійснювалось двома адвокатами: Глухеньким Олександром Анатолійовичем та Галею Євгеном Сергійовичем.

Відповідно до матеріалів справи 13 вересня 2021 року між адвокатом Глухеньким О. А. та Товариством з обмеженою відповідальністю Авантаж-7 був укладений договір про надання правової допомоги.

Відповідно до акта виконаних робіт №2 від 20 грудня 2023 року адвокат надав послуги на загальну суму 45 000,00 грн за підготовку та подачу 20 грудня 2023 року через систему Електронний суд до Вінницького окружного адміністративного суду адміністративного позову.

Відповідно до акта виконаних робіт №3 від 17 січня 2024 року адвокат надав послуги на загальну суму 14000,00 грн за підготовку та подачу 17 січня 2024 року через систему Електронний суд до Вінницького окружного адміністративного суду відповіді на відзив.

Згідно з актами № 4, 5, 6 та 7 адвокатом надані послуги на загальну суму 16 000 грн за участь у судових засіданнях 29 лютого 2024 року, 12 березня 2024 року, 26 березня 2024 року та 24 квітня 2024 року.

Зазначені вище витрати Товариства підтверджуються платіжними інструкціями про оплату послуг адвоката.

Так, відповідно до наданих суду доказів, витрати на правничу допомогу, що надані Товариству адвокатом Глухеньким О. А. в загальному розмірі становлять 75 000 грн.

Також суд першої інстанції установив, що 13 вересня 2021 року між адвокатом Галя Є. С. та позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю Авантаж-7 укладений договір про надання правової допомоги.

Згідно наданих до суду матеріалів, адвокатом Галя Є. С. у Вінницькому окружному адміністративному суді по справі №120/19027/23 позивачу надано правову допомогу на загальну суму: 39 000,00 грн, а саме: «На виконання пункту 1 Додатку №1 від 15 березня 2024 року до Договору про надання правової допомоги від 13 вересня 2021 року Адвокат надав Клієнту послуги:

- з підготовки та подання до суду додаткових письмових пояснень до позовної заяви щодо оскарження протиправних податкових повідомлень-рішень від 31 серпня 2023 року №1880/ж10/31-00-07-05-02-24, від 31 серпня 2023 року №1879/ж10/31-00-07-05- 02-24 та від 31 серпня 2023 року №1881/ж10/31-00-07-05-02-24 на суму 18 000 грн 00 коп.;

- з підготовки, прибуття та безпосередньої участі 26 березня 2024 року у судовому засіданні у Вінницькому окружному адміністративному суді (включаючи транспортні витрати, витрати на паливо, витрати на відрядження тощо) на суму 10500 (десять тисяч п`ятсот) грн 00 коп.;

- з підготовки, прибуття та безпосередньої участі 10 квітня 2024 року у судовому засіданні у Вінницькому окружному адміністративному суді (включаючи транспортні витрати, витрати на паливо, витрати на відрядження тощо) на суму 10500 (десять тисяч п`ятсот) грн 00 коп.

Задовольняючи частково заяву Товариства, суд першої інстанції врахував клопотання відповідача про зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу, взяв до уваги предмет спору, складність справи та обсяг адвокатських послуг, що був необхідним для захисту інтересів позивача в суді у зв`язку з розглядом цієї справи.

Оцінюючи заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу, суд першої інстанції визнав, що такий розмір не є співмірним зі складністю справи та обсягом правових послуг, що був необхідним для забезпечення представництва та захисту інтересів позивача в суді у зв`язку з розглядом цієї справи.

Суд першої інстанції врахував усталену практику Верховного Суду, зокрема про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 50000 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Суд апеляційної інстанції за результатами апеляційного перегляду погодився з висновками суду першої інстанції щодо зменшення витрат позивача на правову допомогу до 50 000 грн і саме такий розмір відповідатиме вимогам розумності та справедливості. Цей суд визнав, що доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для часткового задоволення заяви позивача про вирішення питання розподілу судових витрат з огляду на її обґрунтованість в частині послуг, які підтверджуються документально, виходячи з принципу співмірності витрат на оплату послуг адвоката обсягу фактично наданим послугам.

Під час касаційного розгляду не встановлено визначених законом підстав для скасування додаткового рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 травня 2024 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2024 року.

Доводи податкового органу, наведені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, проте повністю дублюють обґрунтування апеляційної скарги. Колегія суддів акцентує увагу на тому, що заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу з урахуванням заяви відповідача зменшений судом на 56 відсотків від заявленої суми.

Суд, переглянувши додаткове рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги, перевіривши дотримання судами норм процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги податкового органу, внаслідок чого скарга залишається без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Додаткове рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 травня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2024 року у справі №120/19027/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: Л. І. Бившева

В. В. Хохуляк