Постанова

від 07.01.2025 по справі 120/19027/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07 січня 2025 року

справа №120/19027/23

адміністративне провадження № К/990/46784/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

на додаткову постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2024 року (судді: Курко О. П., Боровицький О. А., Шидловський В. Б.)

у справі №120/19027/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авантаж-7"

до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

УСТАНОВИВ:

Рух справи

В грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Авантаж-7" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31 серпня 2023 року:

- №1880/ж10/31-00-07-05-02-24, яким до Товариства за порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на підставі статті 20 цього Закону застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 70 545 170 гривень 30 коп.;

- №1879/ж10/31-00-07-05-02-24, яким до Товариства за порушення підпункту 230.1.2 пункту 230 .1 статті 230 ПК України на підставі пункту 128-1.2 статті 128-1 цього кодексу застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 000 000 гривень;

- №1881/ж10/31-00-07-05-02-24, яким до Товариства за порушення пункту 85.2 статті 85 ПК України на підставі пункту 121.1. статті 121 цього кодексу застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1020 гривень.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 31 серпня 2023 року №1880/ж10/31-00-07-05-02-24, №1879/ж10/31-00-07-05-02-24 , №1881/ж10/31-00-07-05-02-24. Стягнуто на користь Товариства за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати зі сплати судового збору у розмірі 26840,00 грн.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2024 року частково задоволено апеляційну скаргу податкового органу, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року змінено з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2024 року. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

08 липня 2024 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Авантаж-7" подав заяву про ухвалення додаткового рішення.

Додатковою постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2024 року заяву Товариства про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково, стягнуто на користь Товариства за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків судові витрати, пов`язані із розглядом справи на професійну правничу допомогу в сумі 23000 грн. В решті заяви - відмовлено.

Задовольняючи заяву позивача частково, суд апеляційної інстанції зменшив заявлений розмір судових витрат до 23000 грн, які складаються із підготовки та направлення відзиву на апеляційну скаргу, участі у двох судових засіданнях, оскільки саме така сума є обґрунтованою та підтверджена належними доказами.

04 грудня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на додаткову постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2024 року у справі №120/19027/23, провадження за якою відкрито ухвалою Верховного Суду від 9 грудня 2024 року та витребувано справу з суду першої/апеляційної інстанції.

17 грудня 2024 року справа №120/19027/23 надійшла до Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги

В касаційній скарзі відповідач зазначає, що задовольняючи частково заяву Товариства щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції не враховує позицію висловлену Верховним Судом у постанові від 12 вересня 2018 року у справі №810/4749/15, постанову Верховного Суду від 24 квітня 2018 року по справі №814/1258/16 де вказано, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона,

яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат (чого не було здійснено позивачем). Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний з позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Податковий орган вважає, що суд при прийнятті рішення не враховує постанову Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі №810/4749/15, де вказано, що відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони. Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Відповідач стверджує, що задоволена сума витрат на правничу допомогу не відповідає реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з державного органу становить надмірний тягар для контролюючого органу, що в свою чергу суперечить принципу розумності. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатами робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатами та із обсягом наданих послуг (виконаних робіт).

Скаржник просить задовольнити касаційну скаргу, скасувати додаткову постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2024 року у справі №120/19027/23 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства про стягнення витрат на правову допомогу відмовити повністю.

Правове регулювання та висновки Верховного Суду

Відповідно до частин першої, третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Стаття 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частина перша статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Положення частин першої та другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

Зокрема, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

При вирішення питання щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд апеляційної інстанції дослідив надані позивачем докази, і встановив, що 13 вересня 2021 року між адвокатом Глухеньким О. А. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авантаж-7» укладений договір про надання правової допомоги.

Відповідно до пункту 3.1. зазначеного договору - за правничу допомогу, передбачену в підпунктом 1.2. Договору Замовник сплачує Адвокату винагороду в розмірі визначеною у Додатках до цього Договору.

Як зазначено у пунктах 6, 8, 9 додатку №37 від 14 вересня 2023 року до договору про надання правової допомоги від 13 вересня 2021 року:

« 6» У разі необхідності, за прибуття та участь у судових засіданнях по оскарженню постанов зазначених у п. 1 цього Додатку №37 від 14 вересня 2023 року до Договору про надання правової допомоги від 13 вересня 2021 року Замовник сплачує Адвокату по 4 000,00 грн. (чотири тисячі гривень 00 копійок) за кожне судове засідання, яке буде призначено судом.

« 8» У разі необхідності підготовки та подання відзиву на апеляційну чи касаційну скаргу Замовник сплачує Адвокату - 15 000 грн. (п`ятнадцять тисяч гривень 00 копійок) за підготовлений відзив на апеляційну або касаційну скаргу.

« 9» У разі задоволення позовних вимог Замовника судом та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, зазначених у п. 1 цього Додатку №37 від 14 вересня 2023 року до Договору про надання правової допомоги від 13 вересня 2021 року, Замовник сплачує Адвокату гонорар успіху у розмірі 0,4% від розміру штрафних санкцій, зазначених у скасованих податкових повідомленнях-рішеннях, після набрання законної сили судового рішення.

В прохальній частині заяви про ухвалення додаткового судового рішення адвокат Глухенький О. А. просить суд стягнути на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 309 184,76 грн. Вказана сума складається з наступних складових:

1. Згідно акту №8 виконаних робіт від 10 червня 2024 року адвокатом надані послуги на загальну суму 15000,00 грн за підготовку та направлення до Сьомого апеляційного адміністративного суду відзиву на апеляційну скаргу, що підтверджується копією акта №8 виконаних робіт, рахунком №1006 від 10 червня 2024 року, платіжною інструкцією №2701 від 17 червня 2024 року.

2. Відповідно до рахунку №0207 від 02 липня 2024 року адвокатом надані послуги на загальну суму 286 184,76 грн - гонорар успіху, що підтверджується копією рахунку №0207 від 02 липня 2024 року. При цьому, вказано, що на момент подачі заяви про ухвалення додаткового судового рішення по рахунку №0207 від 02 липня 2024 року правову допомогу позивачем ще не сплачено адвокату.

3. Згідно акта №1 виконаних робіт від 15 червня 2024 року адвокатом надані послуги на загальну суму 8000,00 грн за участь у двох судових засіданнях, що підтверджується копією акту №1 виконаних робіт, рахунком №1/3/24 від 04 липня 2024 року, платіжною інструкцією №3025 від 05 липня 2024 року.

Задовольняючи частково заяву Товариства, суд апеляційної інстанції вважав, що витрати на правничу допомогу, які складаються з підготовки та направлення відзиву на апеляційну скаргу, участі у двох судових засіданнях в загальній сумі 23000 грн підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими та підтверджені належними доказами.

При цьому, суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 286184,76 грн як гонорару успіху.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для часткового задоволення заяви позивача про вирішення питання розподілу судових витрат з огляду на її обґрунтованість в частині послуг, які підтверджуються документально, виходячи з принципу співмірності витрат на оплату послуг адвоката обсягу фактично наданим послугам.

Під час касаційного розгляду не встановлено визначених законом підстав для скасування додаткової постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2024 року.

Доводи податкового органу, наведені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій. Підстави касаційного оскарження не знайшли свого підтвердження, оскільки суд апеляційної інстанції ухвалив додаткову постанову з урахуванням усталеної правової позиції Верховного Суду, зменшивши витрати на 286184,76 грн.

Суд, переглянувши додаткову постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги, перевіривши дотримання судами норм процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги податкового органу, внаслідок чого скарга залишається без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Додаткову постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2024 року у справі №120/19027/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: Л. І. Бившева

В. В. Хохуляк