Ухвала

від 18.11.2024 по справі 520/1213/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 520/1213/22

адміністративне провадження № К/990/41752/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Губської О.А., перевіривши касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року у справі № 520/1213/22 за позовом ОСОБА_1 до Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, Міністерства юстиції України, третя особа - Регіональна профспілкова організація Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, Міністерства юстиції України, третя особа - Регіональна профспілкова організація Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, у якому просив:

визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо не розгляду по суті заяв позивача про надання матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік;

визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо не розгляду по суті заяв позивача про надання матеріальних допомоги на вирішення соціально-побутових питань заяви від 12.10.2021 в частині погодження надання матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та зобов`язати розглянути по суті та зобов`язати погодити надання матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік;

визнати протиправною бездіяльність Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції щодо ненадання матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік та невжиття належних заходів реагування на бездіяльність Мін`юсту з питання погодження даної допомоги на підставі заяв позивача про надання матеріальних допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік;

зобов`язати Північно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції надати позивачу матеріальну допомогу за 2020 рік на підставі заяви від 12.10.2021 та 06.07.2020;

зобов`язати Міністерство юстиції України розглянути по суті заяви позивача за 2021 рік та погодити надання позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань відповідно до подання Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 09.09.2021;

зобов`язати Північно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції надати позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань відповідно до подання ПС МУ з ПВКП Мін`юсту від 09.09.2021.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо неприйняття рішення за заявами позивача від 07.09.2021 та 12.10.2021 щодо надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань відповідно до подання Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 09.09.2021.

Зобов`язано Міністерство юстиції України розглянути заяви позивача від 07.09.2021 та 12.10.2021 щодо надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань відповідно до подання Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 09.09.2021 та прийняти відповідне рішення. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, відповідач 31 жовтня 2024 року через підсистему «Електронний суд» подав касаційну скаргу.

Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з таких підстав.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу.

Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник, на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підставу звернення до Суду посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України й покликається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій не було враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 11 листопада 2020 року у справі № 500/1022/19, від 29 вересня 2022 року у справі № 420/7083/21, від 31 жовтня 2023 року № 460/10065/21.

Верховний Суд звертає увагу скаржника, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права. Обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.

Проте, скаржник не зазначив конкретну норму права, яку на його думку, застосовано судами першої та апеляційної інстанцій всупереч висновків Верховного Суду щодо застосування відповідної норми права у подібних правовідносинах та не обґрунтував подібність правовідносин у справах.

Наведене обґрунтування підстав звернення до Верховного Суду із касаційною скаргою не є достатнім у розумінні пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Крім того, Суд звертає увагу скаржника на пункт 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, який містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, судом першої інстанції цю справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак рішення у цій справі можуть бути оскаржені до Верховного Суду лише за наявності обставин, наведених у підпунктах «а» - «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Проте заявник не обґрунтовує необхідність касаційного перегляду цієї справи підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

В загальному доводи та аргументи касаційної скарги зводяться до власного тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів, що виключає можливість їх перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.

Суд касаційної інстанції позбавлений можливості самостійно визначати підстави касаційного оскарження. Цей обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

З огляду на те, що скаржник не виклав передбачених КАС України обґрунтованих підстав для оскарження у касаційному порядку судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, касаційну скаргу слід повернути особі, яка її подала, з огляду на вимоги пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року у справі № 520/1213/22 повернути скаржнику.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

СуддяО.А. Губська