Постанова

від 19.11.2024 по справі 337/3245/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 19.11.2024 Справа № 337/3245/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 337/3245/24 Головуючий у 1-й інстанції Сидорова М.В.

Провадження №22-ц/807/2056/24 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Полякова О.З.,

Трофимової Д.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 28 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім.. А.М. Кузьміна» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, -

В С Т А Н О В И ЛА:

У червні 2024 Ковпак В.М., інтереси якого представляє адвокат Біліченко О.О., звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім.. А.М. Кузьміна» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я.

Який мотивував тим, що позивач у період з 1991 року по 2024 рік працював у шкідливих умовах на підприємствах: Публічне акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь»), стаж робот 15 років 4 місяці; Приватне акціонерне товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (ПрАТ «Дніпроспецсталь»), стаж 15 років 10 місяців. Загальний стаж роботи на вказаних підприємствах в умовах впливу шкідливих факторів 31 рік 02 місяці. 31.01.2024 позивач звільнився з ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» за ст.38 КЗпП України (за власним бажанням), наразі не працює. За час роботи в шкідливих умовах позивач отримав ряд професійних захворювань.

Згідно медичного висновку лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання (отруєння) від 13.03.2024 №11/264, виданого ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І.Кундієва Національної академії медичних наук України» Клініка професійних захворювань (м.Київ), позивачу було встановлено професійне захворювання за діагнозами:

1. Вібраційна хвороба 2 ст. (другого ступеня) від дії загальної вібрації (хронічна полірадикулоневропатія з помірним статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним больовим синдромами.

2. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху 2 ст. (другий ст.) - за класифікацією ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .

3. Хоронічний бронхіт 2 ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий пневмофіброз, ЛН 2 ст. (другого ст.).

Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 09.04.2024 визнано, що виявлені у нього професійні захворювання виникли внаслідок його тривалого стажу роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів на ПрАТ «Дніпроспецсталь» (15 років 10 місяців) та на ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» (15 років 4 місяці). Причиною виникнення отриманих позивачем професійних захворювань є наявність на його робочих місцях на ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» та ПрАТ «Дніпроспецсталь» шкідливих виробничих факторів, перелік яких наведено в п.18 Акту.

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №825133 від 03.06.2024 позивачу встановлено третю групу інвалідності, причина інвалідності: професійне захворювання. Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА №125512 від 03.06.2024 ступень втрати професійної працездатності позивача складає 60 %.

Вважає, що внаслідок професійного захворювання позивачу була заподіяна моральна шкода, яка полягає у фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з ушкодженням свого здоров`я. На даний час він визнаний інвалідом, ступень втрати його працездатності становить 60% і є значним. Внаслідок отриманого професійного захворювання позивач не має змоги вести звичайне життя, змушений постійно перебувати на обліку в ЛПЗ, приймати ліки, бо без них його стан погіршується. Позивачу 52 роки, з яких значну частину життя він працював за робітничим професійним напрямком на підприємствах відповідачів, інших спеціальностей він не має. Однак, станом не теперішній час, працювати за фахом позивач фізично не зможе ніколи, за станом свого здоров`я, змінився стан та якість життя позивача, що завдає йому постійних моральних страждань. Завдану йому моральну шкоду оцінює у 60000,00 грн. та вважає, що саме така сума, буде адекватною тій моральній шкоді, яка була спричинена в результаті професійного захворювання, а також достатньою і справедливою.

Просив стягнути з відповідачів одноразово грошову суму, як відшкодування завданої моральної шкоди, з урахуванням часу роботи на підприємствах: з ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» в розмірі 29520 грн., з ПрАТ «Дніпроспецсталь» в розмірі 30480 грн., як відшкодування завданої моральної шкоди, а також судові витрати на правову допомогу.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 28 серпня 2024 року позов задоволено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь ОСОБА_1 одноразову грошову суму у розмірі 29520 (двадцять дев`ять тисяч п`ятсот двадцять) гривень 00 копійок, як відшкодування завданої моральної шкоди.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» на користь ОСОБА_1 одноразову грошову суму у розмірі 30480 (тридцять тисяч чотириста вісімдесят) гривень 00 копійок, як відшкодування завданої моральної шкоди.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 3936 (три тисячі дев`ятсот тридцять шість) гривень 00 копійок.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 4064 (чотири тисячі шістдесят чотири) гривні 00 копійок.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» в дохід держави судовий збір в розмірі595 (п`ятсот дев`яносто п`ять) гривень 91 копійка.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» в дохід держави судовий збір в розмірі 615 (шістсот п`ятнадцять) гривні 29 копійок.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» подало апеляційну скаргу, в якій зазначено, що судом неповно з`ясовані всі обставини справи, та посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду змінити в частині задоволених позовних вимог, а саме стягнути з ПАТ «Запоріжсталь» на користь позивача 29520,00 грн моральної шкоди з утриманням з цієї суи податків зборів та інших обов`язкових платежів при її виплаті.

ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_4 10.10.2024 року було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення у цій справі без змін, а також стягнути з ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 гривень 00 копійок.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За приписами ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходів з доведеності спричинення позивачу моральної шкоди та обґрунтованості розміру відшкодування.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 04.09.1991 по 17.09.2007 працював на посаді машиніста крана металургійного виробництва ПрАТ «Дніпроспецсталь»; з 12.10.2007 по 31.01.2024 - на посаді машиніста крана металургійного виробництва ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь». Звільнився з ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» 31.01.2024 за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, ст.38 КЗпП України (арк.10-16, 99).

Відповідно до Інформаційної довідки про умови праці працівника при підозрі в нього хронічного професійного захворювання (отруєння), затвердженої в.о. начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 27.02.2024, ОСОБА_1 має загальний стаж роботи 35 рік 01 місяць, у т.ч. працював у шкідливих умовах на посадах: машиніста крана металургійного виробництва цеху підготовки составів ПАТ «Запоріжсталь» (стаж роботи 14 років 05 місяців) умови праці відносяться до 3 класу 4 ступеня «Шкідливі»; машиніста крана металургійного виробництва на гарячих дільницях

робіт цеху підготовки составів ПАТ «Запоріжсталь» (стаж роботи 00 років 11 місяців) - умови праці відносяться до 3 класу 3 ступеня «Шкідливі»; машиніста крана металургійного виробництва на гарячих дільницях робіт калібрувального цеху ВАТ «Дніпроспецсталь» (стаж роботи 14 років 08 місяців) - умови праці відносяться до 3 класу 2 ступеня «Шкідливі»; машиніста крана металургійного виробництва на гарячих дільницях робіт сталеплавильного цеху №1 ВАТ «Дніпроспецсталь» (стаж роботи 01 рік 02 місяці) - умови праці відносяться до 3 класу 2 ступеня «Шкідливі», при цьому інформації про умови праці за період роботи з 27.08.1991 по 31.10.1991 на підприємстві відсутня (арк.29-47).

Згідно з медичним висновком лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання (отруєння) від 13.03.2024 №11/264, виданого ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І.Кундієва Національної академії медичних наук України» Клініка професійних захворювань (м.Київ), ОСОБА_1 було встановлено професійне захворювання за діагнозами: 1. Вібраційна хвороба ІІ ст. (другого ст.) від дії загальної вібрації (хронічна полірадикулоневропатія з помірним статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним больовим синдромами. 2. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху ІІ ст. (другий ст.) - за класифікацією ОСОБА_2 і ОСОБА_3 . 3. Хоронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий пневмофіброз, ЛН ІІ ст. (другого ст.).

Діагноз професійних захворювань встановлено на підставі, зокрема, даних клініко-функціональних обстежень; динаміки захворювань, їх розвитку, періоду роботи; інформації про умови праці, представленої в інформаційній довідці від 27.02.2024, згідно якої ОСОБА_1 підлягав дії загальної вібрації та шуму, рівень яких перевищували ГДР, пилу, концентрація якого перевищувала ГДК; професійного маршруту (стаж в шкідливих умовах праці 32 роки 01 міс.) (арк. 17).

Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 09.04.2024, який затверджено начальником Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці 10.04.2024, професійне захворювання у ОСОБА_1 виникло внаслідок недосконалості технологічного процесу, тривалого стажу роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів у ПАТ «Запоріжсталь» (15 років 04 місяці) та ПрАТ «Дніпроспецсталь» (15 років 10 місяців) та відсутності правових підстав для переведення на іншу роботу у зв`язку з відсутністю скарг на стан здоров`я під час проходження періодичних медичних оглядів (п.17), причина виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння):

наявність на робочому місці машиніста крана металургійного виробництва цеху підготовки составів ПАТ «Запоріжсталь» (стаж роботи 14 років 05 місяців) шкідливих виробничих факторів: рівні загальної вібрації перевищують ГДР на 2,1-2,6 дБ (102,1-102,6 дБ при нормі 101 дБ); еквівалентний рівень шуму перевищує ГДР на 0,8-4,2 дБА (80,8-84,2 дБА при ГДР 80 дБА); концентрація кремнію діоксиду кристалічного за вмісту в пилу 2-10% перевищує ГДК в 1,89-5.19 разів (7,5479-20,7706 мг/м3 при ГДК - 4,0 мг/м3) концентрація заліза (ІІІ) оксиду перевищує ГДК в 1,1-1,17 рази (6,6134-7,0261мг/м3 при ГДК 6,0 мг/м3), з урахуванням ефекту сумації речовин одно направленої дії, їх концентрації перевищують ГДК у 3,01-3,25 рази;

наявність на робочому місці машиніста крана металургійного виробництва на гарячих дільницях робіт підготовки составів ПАТ «Запоріжсталь» (стаж роботи 00 років 11 місяців) шкідливих виробничих факторів: еквівалентний рівень шуму перевищує ГДР на 2 дБА (82 дБА при ГДР 80 дБА); концентрація кремнію діоксиду кристалічного за вмісту в пилу 10-70% перевищує ГДК в 6,12 рази (12,2421 мг/м3 при ГДК - 2,0 мг/м3);

наявність на робочому місці машиніста крана металургійного виробництва на гарячих дільницях робіт калібрувального цеху ПрАТ «Дніпроспецсталь» (стаж роботи 14 років 08 місяців) шкідливих виробничих факторів: рівні загальної вібрації перевищують ГДР на 4-5

дБ (105-106 дБ при нормі 101 дБ); еквівалентний рівень шуму перевищує ГДР на 1 дБА (81 дБА при ГДР 80 дБА); концентрація кремнію діоксиду кристалічного за вмісту в пилу 2-10% перевищує ГДК в 3,25-4,33 разів (13,0-17,3 мг/м3 при ГДК - 4,0 мг/м3);

наявність на робочому місці машиніста крана металургійного виробництва на гарячих дільницях робіт сталеплавильного цеху ПрАТ «Дніпроспецсталь» (стаж роботи 1 рік 02 місяці) шкідливих виробничих факторів: рівні загальної вібрації перевищують ГДР на 6 дБ (106 дБ при нормі 101 дБ); концентрація кремнію діоксиду аморфного у вигляді аерозолю конденсації за вмісту від 10 до 60% не перевищує ГДК (0,5 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3), концентрація кремнію діоксиду кристалічного за вмісту в пилу 10-70% перевищує ГДК в 2,1 рази (4,2 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3), з урахуванням ефекту сумації речовин одно направленої дії, їх концентрації перевищують ГДК у 2,1 рози (п.18) (арк.20-28).

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №825133 від 03.06.2024, позивачу ОСОБА_5 первинно встановлена третя група інвалідності за професійним захворюванням безстроково, протипоказана важка фізична праця, стато-динамічні навантаження, рекомендовано нагляд у профпатолога, пульмонолога, невролога, ЛОР, сімейного лікаря, стаціонарне лікування, санаторно-курортне лікування (арк.48-49).

Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА №125512 від 03.06.2024, ступень втрати професійної працездатності позивача ОСОБА_1 складає 60 % (арк.48-49).

Крім того встановлено, що ОСОБА_1 під час роботи на підприємствах відповідачів проходив періодичні медичні огляди за результатами яких визнавався придатним для роботи за професією.

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 періодично проходив лікування, зокрема, з 2017 року щорічно, про що зазначено у виписці із медичної карти амбулаторного хворого від 13.03.2024, виданої ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І.Кундієва Національної академії медичних наук України» Клініка професійних захворювань (арк.18-19).

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Положеннями статті 153 Кодексу Законів про працю України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноваженого ним органу.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про охорону праці" державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я

працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Згідно з частинами першою та третьою статті 13 Закону України "Про охорону праці" роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до частин першої та другої статті 153 Кодексу законів про працю України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно із статтею 173 Кодексу законів про працю України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до статті 237-1 Кодексу законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Крім того, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 року № 1-рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на час звернення позивача до суду Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не передбачено обов`язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодовувати потерпілому та членам їх сімей моральну шкоду, то таку шкоду позивачу, законні права якого порушено, повинен відшкодовувати роботодавець згідно з правилами ст.ст. 1167, 1168 ЦК України.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що внаслідок отриманого професійного захворювання позивач змушений тривалий час знаходитися на лікарняному, проходити чисельні медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії, відновлювальні процедури, не може вести активний спосіб життя, зміни у життєвих відносинах викликають у нього моральні страждання, він переносить фізичні страждання.

Отримане позивачем професійне захворювання призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків та вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач в період тривалого виконання роботи на ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь», через перевищення впливу шкідливих виробничих факторів, отримав ряд професійних захворювань, в результаті чого йому 03.06.2024 року встановлена 3 група інвалідності з втратою професійної працездатності 60% безстроково.

Колегія суддів вважає встановленим та доведеним спричинення ОСОБА_1 моральної шкоди, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з ушкодженням свого здоров`я під час виконання трудових обов`язків, відповідальність за що покладається, у тому числі, на одного з відповідачів - ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь».

Судом вірно враховано, що причиною професійного захворювання позивача є не сама по собі робота в шкідливих умовах, а робота в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого процесу.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди, судом першої інстанції вірно враховано значимість здоров`я як невідчужуваного і нерушимого блага, що належить людині від її народження й охороняється державою, конкретні обставини справи, тяжкість ушкодження здоров`я, ступінь втрати професійної працездатності, пов`язані з цим фізичні і моральні страждання позивача, їх глибину, істотність вимушених змін у життєвих стосунках і наслідків, що настали, тому, виходячи з вищевказаних обставин, принципу розумності, виваженості і справедливості.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції обґрунтовано з відповідачів на користь позивача моральну шкоду в загальному розмірі 60000 гривень 00 копійок, а з апелянта 29520,00.

Такий розмір відшкодування заподіяної моральної шкоди є співмірним з моральними стражданнями, які заподіяні позивачу.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, судом першої інстанції при винесенні судового рішення суду не було враховано, що положеннями Закону України від 16 січня 2020 року N 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», яке набрало чинності 23 травня 2020 року, внесено зміни до п. п. 164.2.14 статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди, з огляду на наступне.

Законодавство у сфері оподаткування встановлює, що будь-який дохід, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного періоду, підлягає оподаткуванню згідно положень ст. 164 Податкового кодексу України. При цьому, п.п.164.2.14Податкового кодексуУкраїни має деякі винятки із загального правила, за якими не оподатковуються, зокрема, і суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.

Аналогічну правову позицію з цього питання викладено у постанові Верховного Суду у справі N 180/683/13-ц від 25.07.2018, за якою Верховний Суд встановив, що Податковий кодекс України визначає види отриманих фізичними особами доходів, які зараховують до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (ст. 164 ПКУ), і доходів, які не беруть до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (ст. 165 ПКУ).

При цьому Верховний Суд звернув увагу, що згідно з п. п. "а" п. п. 164.2.14 до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку належить зараховувати дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю. Тобто сума, яку за рішенням суду стягують на користь платника податків для відшкодування збитків, завданих останньому внаслідок заподіяння шкоди його життю та здоров`ю, оподаткуванню не підлягає.

Проте Законом № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України», якими підпункт "а" підпункту 164.2.14 доповнено словами "а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом. Зазначена норма набрала чинності з 23.05.2020 р.

За приписами статті 22 Конституції Українипри прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

За текстом цього підпункту поняття моральної шкоди не поділено на категорії осіб, оскільки визначено тільки її загальне поняття, суми якого можуть бути стягнуті з різних підстав.

Таким чином, обмеження її розміру для платників податку, на користь яких за рішенням суду стягнуто суму моральної шкоди, спричинену внаслідок заподіяння шкоди їх життю та здоров`ю, погіршує конституційні права та законні інтереси таких осіб. Саме таку категорію платників податків законом було звільнено від оподаткування стягнутих за рішенням суду сум моральної шкоди, що закріплено у вище вказаному правовому висновку ВС.

Аналогічного висновку також дійшов Верховний Суд в ухвалі від 04 серпня 2021 року по справі № 332/2120/20, провадження № 61-11843ск21.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Посилання апелянта на неврахування висновку Верховного суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 07.10.2020 року у справі №523/14396/19, не заслуговують на увагу, оскільки фактичні обставини, встановлені у вказаній справі та у справі, яка переглядається, є різними. У наведеній заявником справі моральна шкода стягнута одночасно із середнім заробітком за час вимушеного прогулу. У справі, що переглядається, сума на відшкодування моральної шкоди стягнута за ушкодження здоров`я.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та обставини справи, вважає, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, законними та обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи.

Належних, достовірних та достатніх доказів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.

Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в апеляційному порядку, необхідно зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст.133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000 та від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Компенсація витрат на правову допомогу у цивільних справах здійснюється виходячи із часу, протягом якого така допомога надавалась у судовому засіданні, під час вчинення окремої процесуальної дії чи ознайомлення з матеріалами справи в суді, при складанні процесуальних документів, наданні інших необхідних для представництва та захисту прав замовника послуг.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням.

Згідно із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З 15 грудня 2017 року ЦПК України запроваджено нові правила компенсації витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

1. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

2. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

3. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч.3 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною другою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин четвертої, п`ятої та дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами четвертою-п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв

адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, згідно з статтею 81 Цивільного процесуального кодексу України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.

Матеріалами справи підтверджується факт надання адвокатом правової допомоги позивачу.

Вирішуючи це питання, суд виходить з того, що в межах розгляду цієї справи в суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 отримував правову допомогу адвоката Біліченка О.О. та сплатив за це 3 000 гривень, з яких: ознайомлення/вивчення апеляційної скарги ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» 1 000 гривень, складання відзиву на апеляційну скаргу 2 000 гривень.

Колегія суддів вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи, разом із цим, колегія суддів дійшла висновку про доцільність стягнення з Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" на користь позивача понесених позивачем витрат на правову допомогу у зв`язку з розглядом справи в апеляційному суді у розмірі 3000,00 гривень

Керуючись ст. ст. 279, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргуПублічного акціонерноготовариства «Запорізькийметалургійний комбінат«Запоріжсталь» залишити без задоволення.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 28 серпня 2024 року у цій справі залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерноготовариства «Запорізькийметалургійний комбінат«Запоріжсталь»на користь ОСОБА_1 понесені ним додаткові витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 гривень 00 копійок (три тисячі гривень 00 копійок).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 19 листопада 2024 року.

Головуючий

Судді: