Постанова

від 05.11.2024 по справі 1915/627/2012

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 1915/627/2012Головуючий у 1-й інстанції Позняк В.М. Провадження № 22-ц/817/810/24 Доповідач - Хома М.В.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2024 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючої - Хома М.В.

суддів - Гірський Б. О., Храпак Н. М.,

секретар - Сович Н.А.

з участю ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 травня 2024 року, ухвалене суддею Позняком В.М. у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ в натурі житлового будинку та земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2011 року ОСОБА_3 звернулась до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що з 18.09.1993 року перебувала у шлюбі з відповідачем. За час шлюбу сторонами набуто ряд рухомого та нерухомого майна, зокрема, земельну ділянку та житловий будинок по АДРЕСА_1 , земельну ділянку та садовий будинок по АДРЕСА_2 у садівничому товаристві Вишневий сад с.Петрики Тернопільського району, побутову техніку, меблі і посуд, що знаходяться в зазначених будинках, земельну ділянку для комерційної діяльності та нежитлове приміщення по АДРЕСА_3 , нежитлове приміщення під літерою А по АДРЕСА_4 .

Крім цього, 27 серпня 2005 року відповідачем за спільні кошти подружжя було придбане приміщення по АДРЕСА_5 , яке без її згоди передано у статутний капітал СК «Житлово-будівельний кооператив «Дружба» на підставі акту приймання-передачі від 29 січня 2008 року, вартість на момент передачі становила 3 692 815 грн.

Також за час шлюбу придбано ряд транспортних засобів - Volkswagen Caravelle, 1986 р.в., Honda CR-V, 2008 p.в., Peugeot 405, 1989 р.в., Honda Pilot, 2004 p.в., Honda Stream MPV, 2003 р.в., Daewoo Lanos, 2003 p.в., Iveco 50.9, 1991 р.в. Деякі автомобілі без її згоди були відчужені третім особам.

ОСОБА_2 вказувала, що відповідач розмістив в банківських установах депозити на суму 210000 грн, 70000 грн та 140000 грн, 5000 Євро та 199000 грн, які є спільними коштами подружжя.

Крім цього, відповідачем без її згоди позичені третім особам спільні кошти подружжя у загальній сумі 223 213, 5 доларів США.

З урахуванням уточнень остаточно просила в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за нею право власності на:

- житловий будинок по АДРЕСА_1 , за рахунок вартості частини відчуженого без згоди іншого з подружжя приміщення незавершеного будівництвом 16-квартирного житлового будинку по АДРЕСА_5 , вартістю 1846407,50 грн із врахуванням інфляції за період з 29.01.2008 по 29.02.2024 в сумі 11358816,35 грн;

- земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд площею 0,0608 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6110100000:01:013:0074, за рахунок вартості 1/2 частини відчуженого без згоди іншого з подружжя приміщення незавершеного будівництвом 16-квартирного житлового будинку по АДРЕСА_5 , вартістю 1846407,50 грн із врахуванням інфляції за період з 29.01.2008 по 29.02.2024 в сумі 11358816,35 грн;

- 1/2 садового будинку по АДРЕСА_2 з хлівом та допоміжними спорудами;

- 1/2 земельної ділянки для індивідуального садівництва площею 0,0624 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , кадастровий номер 6125286700:01:001:1027;

- 1/2 нежитлового приміщення 1-2 під літерою "В", загальною площею 46,9 м.кв., по АДРЕСА_3 ;

- 1/2 земельної ділянки для комерційної діяльності площею 0,0299 га, що знаходиться АДРЕСА_3 , кадастровий номер 6110100000:12:014:0098;

1/2 рухомого майна (побутова техніка, меблі, посуд), яке знаходиться за адресами АДРЕСА_1 , та АДРЕСА_2 ;

- 1/2 нежитлового приміщення під літерою "А", загальною площею 14,7 м.кв., по АДРЕСА_4 ;

- 1/2 автомобіля Iveco 50.9, д.н.з. НОМЕР_1 , 1991 р. в., кузов № НОМЕР_2 .

Також ОСОБА_2 просила стягнути з ОСОБА_1 в її користь в порядку поділу спільного майна подружжя наступні суми коштів:

- 6 181 495, 35 грн - різницю між вартістю 1/2 частини відчуженого без її згоди приміщення незавершеного будівництвом 16-квартирного житлового будинку по АДРЕСА_6 (вартістю 1846407,50 грн) із врахуванням інфляції за період з 29.01.2008 по 29.02.2024 в сумі 11358816,35 грн та вартістю 1/2 житлового будинку по АДРЕСА_1 (4088316 грн) і вартістю 1/2 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд площею 0,0608 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6110100000:01:013:0074;

- 1 971 287,70 грн. - вартість 1/2 частини відчужених без її згоди наступних транспортних засобів:

Volkswagen Caravelle, 1986 р., д.н.з. НОМЕР_3 вартістю 4000 дол. США, що згідно курсу НБУ еквівалентно 153 410,80 грн;

Honda CR-V, 2008 p., д.н.з. НОМЕР_4 вартістю 30 000 дол. США, що згідно курсу НБУ еквівалентно 1 150 581 грн;

Peugeot 405, 1989 р., д.н.з. НОМЕР_5 вартістю 4000 дол. США, що згідно курсу НБУ еквівалентно 153 410,80 грн;

Honda Pilot, 2004 p., д.н.з. НОМЕР_6 вартістю 40 000 дол. США, що згідно курсу НБУ еквівалентно 1 534 108 грн;

Honda Stream MPV, 2003 р., д.н.з. НОМЕР_7 вартістю 14000 дол. США, що згідно курсу НБУ еквівалентно 536 937,80 грн;

Daewoo Lanos, 2003 p., д.н.з. НОМЕР_8 вартістю 10000 дол. США, що згідно курсу НБУ еквівалентно 383 527 грн;

- 1/2 частини коштів, які знаходились на банківських рахунках відповідача в сумі 124 029,05 дол. США та 2500 Євро, що згідно курсу НБУ становить 4 870 098,59 грн;

- 1/2 частину коштів, позичених без її згоди, в розмірі 223 213,5 дол. США, що згідно курсу НБУ становить 8 162 605,20 грн.

Предявивши у 2012 році позовну вимогу про визнання недійсним акту прийому-передачі нерухомого майна до статутного капіталу СК «Житлово-будівельний кооператив «Дружба», інших документів та визнання за позивачкою права власності на 1/2 частину нерухомого майна, що знаходиться по АДРЕСА_5 , у 2018 році ОСОБА_2 уточнила позовні вимоги в цій частині та просила в порядку поділу майна подружжя стягнути в її користь компенсацію належної їй частки цього майна.

ОСОБА_1 звернувся в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_2 , в якому просив визнати житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0608 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6110100000:01:013:0074 спільною сумісною власністю подружжя, визнати за ним право власності на 1/2 частку вказаного майна та виділити йому в натурі у власність 1/2 частину житлового будинку та земельної ділянки згідно висновку експерта.

Рішенням Тернопільськогоміськрайонного судуТернопільської областівід 29травня 2024року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки майна в натурі задоволено частково.

Поділено майно подружжя, яке нажите за час шлюбу.

Виділено за рахунок спільної сумісної власності подружжя таке майно ОСОБА_2 :

- 52/100 частини житлового будинку зі спорудами по АДРЕСА_1 ;

- 1/2 частини земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:01:013:0074 площею 6,08 соток по АДРЕСА_1

- нежитлове приміщення 1-2 під літерою "В", загальною площею 46,9 м.кв., по АДРЕСА_3 ;

- земельну ділянку для комерційної діяльності площею 0,0299 га кадастровий номер 6110100000:12:014:0098 за адресою АДРЕСА_3 ;

- нежитлове приміщення під літерою «А» площею 14,7 кв. м по АДРЕСА_4 .

Виділено за рахунок спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 :

- 48/100 частини житлового будинку зі спорудами по АДРЕСА_1 .

-1/2 частини земельної ділянки з кадастровим номером номер 6110100000:01:013:0074 площею 6,08 соток по АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 805765,13 гривень компенсації частки у спільному майні подружжя.

За рахунок частки в 52/100 частини житлового будинку зі спорудами по АДРЕСА_1 виділено ОСОБА_2 наступні приміщення:

2-1 - коридор площею - 2,79 м.кв.;

2-2 - гардеробна площею - 7,1 м.кв.;

2-3 - вітальня площею - 20,8 м.кв.;

2-4 - житлова кімната площею - 19,8 м.кв.;

2-5 - санвузол площею - 4,2 м.кв.;

2-6 - гардеробна площею - 2,9 м.кв.;

2-7 - житлова кімната площею - 40,7 м.кв.;

2-8 - вбиральня площею - 1,9 м.кв.;

2-9 - коридор площею - 12,5 м.кв.;

2-10 - кухня площею - 13,2 м.кв.;

1 -1 - басейн площею - 41,0 м.кв.;

1-2 - сауна площею - 3,2 м.кв.;

1-3 - вбиральня площею - 2,1 м.кв.;

1-4 - паливна площею - 7,4 м.кв.;

1-5 - коридор площею - 11,8м.кв.;

І а 1/2 гаражу площею - 23,85 м.кв.;

II - кладова площею - 7,0 м.кв.

Площа виділених приміщень у житловому будинку для ОСОБА_2 становить: 222,15 м.кв.

За рахунок частки в 48/100 частини житлового будинку зі спорудами по АДРЕСА_1 виділено ОСОБА_1 наступні приміщення:

3-1 - житлова кімната площею - 45,8 м.кв.;

3-2 - сауна площею - 6,0 м.кв.;

3-3 - санвузол площею - 8,0м.кв.;

3-4 - житлова кімната площею - 17,7 м.кв.;

3-5 - житлова кімната площею - 21,2 м.кв.;

3-6 - житлова кімната площею - 15,3м.кв.;

3-7 - коридор площею - 13,9м.кв.;

III - балкон площею -1,5 м.кв.;

4-1 - коридор площею - 7,7 м.кв.;

тренажерний зал площею 46,6 кв.м.,

І 6 1/2 гаражу площею 23,85 кв.м.

Площа виділених приміщень у житловому будинку для ОСОБА_1 становить: 207,55 м.кв.

Для забезпечення ізольованого користування виділеними приміщеннями виконати наступні будівельні роботи:

-в цокольному поверсі в приміщені І влаштувати стіну, розділивши приміщення гаражу на І-а і І-б;

-для входу в приміщення I-б в стіні пробити проріз та влаштувати дверний блок;

-на першому поверсі замурувати половину сходової клітки;

-для виходу на другий поверх влаштувати вихід на проміжну площадку сходової клітки демонтувавши віконний блок і влаштувавши дверний блок.

Ремонтно-будівельні роботи по розподілу житлового будинку та розділенню інженерних мереж виконувати на основі проектно-кошторисної документації по переплануванню житлового будинку згідно варіанту поділу, виготовленого ліцензованою проектною організацією і погодженого в управлінні містобудування і архітектури.

Поділено земельну ділянку з кадастровим номером номер 6110100000:01:013:0074 площею 6,08 соток по АДРЕСА_1 згідно з другим варіанту поділу земельної ділянки, запропонованим у висновку експерта від 14.12.2023 №255/23-22, а саме:

- виділено у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0094 га (заштриховано зеленим кольором);

- виділено у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0094 га (заштриховано синім кольором).

Земельну ділянку площею 0,0420 га залишено в спільному користуванні.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційнійскарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині:

- задоволення позовних вимог щодо поділу внеску до статутного капіталу СП Житлово-будівельний кооператив Дружба та стягнення з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 805 765,13 грн;

- виділення за рахунок спільної сумісної власності ОСОБА_2 нежитлового приміщення під літерою А площею 14,7 кв.м по АДРЕСА_4 ;

- виділення за рахунок спільної сумісної власності ОСОБА_2 нежитлового приміщення 1-2 під літерою В загальною площею 46,9 кв.м по АДРЕСА_3 ;

- виділення за рахунок спільної сумісної власності ОСОБА_2 земельної ділянки для комерційної діяльності площею 0,0299 га з кадастровим номером 6110100000:12:014:0098 за адресою: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_1 просить в зазначеній частині ухвалити нове судове рішення, яким:

- відмовити у задоволенні вимоги про присудження позивачу шляхом визнання права власності за ОСОБА_2 на житловий будинок по АДРЕСА_1 та на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд площею 0,0608 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6110100000:01:013:0074 за рахунок вартості 1/2 частини відчужених без згоди іншого з подружжя приміщення незавершеного будівництвом 16-квартирного житлового будинку по АДРЕСА_5 в сумі 1846407,50 грн, у зв`язку із чим здійснити перерахунок стягнутих сум з ОСОБА_1 із врахуванням різниці вартості присуджених часток у праві власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 ;

- визнати право власності за ОСОБА_2 на 1/2 нежитлового приміщення під літерою А, загальною площею 14,7 кв.м по АДРЕСА_4 ;

- визнати право власності за ОСОБА_2 на 1/2 нежитлового приміщення 1-2 під літерою В загальною площею 46,9 кв.м по АДРЕСА_3 ;

- визнати право власності за ОСОБА_2 на 1/2 земельної ділянки для комерційної діяльності площею 0,0299 га з кадастровим номером 6110100000:12:014:0098 за адресою: АДРЕСА_3 .

Апеляційну скаргу обґрунтовано наступними аргументами.

1. Щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про поділ внеску до статутного фонду СП Житлово-будівельний кооператив Дружба.

Суд не врахував висновки Верховного Суду, висловлені у постановах від 15.06.2022 у справі №450/624/15-ц, 8.05.201 у справі №683/886/16-ц та висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №916/2813/18 (постанова від 29.06.2021), згідно яких позивач вправі вимагати компенсації половини вартості частки іншого подружжя у статутному капіталі товариства, визначену станом на дату предявлення позовних вимог, а не половини вартості внеску відповідача як засновника у статутний капітал товариства чи половини вартості внесеного подружжям майна.

При цьому врахований судом при розрахунку вартості спільного майна подружжя, внесеного до статутного капіталу товариства, акт приймання-передачі від січня 2008 року не є допустимим доказом, так як відповідач ставив під сумнів походження цього акта як доказу та заявляв про втрату оригіналів документів.

Крім цього, до вказаної позовної вимоги сплив строк позовної давності, про що відповідач заявляв у суді першої інстанції, однак суд безпідставно відхилив цю заяву, помилково розцінивши, що позивачка не пропустила строк давності, оскільки звернулась із позовом про поділ майна подружжя у 2011 році, 17.04.2012 року збільшила позовні вимоги та просила визнати недійсним акт передачі майна в статутний капітал товариства та визнати за нею право власності на частку нежитлового приміщення в АДРЕСА_5 , а в подальшому 19.07.2018 року уточнила позовні вимоги, змінила спосіб захисту на стягнення грошової компенсації частки майна, внесеного до статутного капіталу.

Суд неправильно застосував ч.2 ст. 264 ЦК України, так як вимога про компенсацію частки майна, внесеного до статутного капіталу, була заявлена у 2018 році, отже, із пропуском строку позовної давності, оскільки предявлені нею у 2012 році вимоги про визнання недійсним акта прийому-передачі майна до статутного капіталу не переривають строк позовної давності щодо вимоги про компенсацію частки майна, внесеного до статутного капіталу,

2. Щодо виділення ОСОБА_2 за рахунок спільної сумісної власності цілого нежитлового приміщення по АДРЕСА_4 , цілого нежитлового приміщення по АДРЕСА_3 та земельної ділянки по АДРЕСА_3 , кадастровий номер 6110100000:12:014:0098 - суд вийшов за межі позовних вимог в цій частині, так як ОСОБА_2 просила визнати за нею право власності на 1/2 частини зазначеного нерухомого майна.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано.

У судове засідання ОСОБА_2 не зявилася, хоча була повідомлена належним чином відповідно до норм ЦПК України про день, час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який підтримав доводи апеляційної скарги, ознайомившись з матеріалами цивільної справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Враховуючи, що рішення оскаржується ОСОБА_1 лише в частині, тому колегія суддів відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України перевіряє законність та обгрунтованість рішення суду лише в межах доводів апеляційної скарги.

Обставини справи.

Сторони з 18 вересня 1993 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 червня 2012 року у справі №1915/2583/2012.

За час шлюбу сторонами придбано наступне нерухоме майно, що є спільною сумісною власністю подружжя:

житловий будинок по АДРЕСА_1 загальною площею (Свідоцтво про право власності ОСОБА_1 від 06 лютого 2004 року), та земельна ділянка площею 0,0608 га (кадастровий номер 6110100000:01:013:0074), на якій розміщений вказаний будинок (придбана на підставі договору купівлі-продажу від 27.11.2001 року). Відповідно до висновку експерта за результатами проведеної судової оціночно-будівельної, будівельно-технічної та оціночно-земельної експертиз від 16.11.2023 року №252/253/254/23-22 , ринкова вартість житлового будинку зі спорудами станом на 16.11.2023 року 8 176 632 грн, земельної ділянки 2 178 010 грн.

- земельна ділянка (кадастровий номер 6110100000:12:014:0098) та розміщене на вказаній ділянці нежитлове приміщення 1-2 під літерою В по АДРЕСА_3 , придбані згідно договорів купівлі-продажу від 18 серпня 2009 року. Вартість станом на час розгляду справи 6 000 доларів США, що складає 242 347, 8 грн. Вказану вартість визнали обидві сторони у судовому засіданні 12 березня 2024 року.

- приміщення під літерою «А» площею 14,7 кв.м., по АДРЕСА_4 (придбане згідно договору купівлі-продажу від 28 березня 2005 року). Погоджена сторонами ринкова вартість вказаного приміщення станом на час розгляду справи складає 14 700 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 29 травня 2024 року складає 593 818, 26 грн.

Також ОСОБА_1 за спільні кошти подружжя згідно договору купівлі-продажу від 27.08.2005 року набув у власність нежитлове приміщення в АДРЕСА_5 , яке було спільною сумісною власністю подружжя. На підставі акту приймання від січня 2008 року ОСОБА_1 передав СП Житлово-будівельний кооператив Дружба незавершене будівництво 16-квартирного житлового будинку по АДРЕСА_5 та проектно-кошторисну документацію на суму 3 692 815 грн. Право власності на зазначений 16-квартирний житловий будинок було зареєстровано за Споживчим кооперативом «Дружба», що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 27 травня 2009 року та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 27.05.2009.

Крім цього, за час шлюбу сторонами за спільні кошти було придбано ряд транспортних засобів, які були зареєстровані за ОСОБА_1 , а саме:

- автомобіль Honda CR-V, 2008 p.в. (проданий без згоди ОСОБА_2 . ОСОБА_1 09 квітня 2011 року ОСОБА_4 );

- автомобіль Peugeot 405, 1989 р.в. (проданий без згоди ОСОБА_2 . 12.04.2011 року ОСОБА_5 );

- автомобіль Honda Pilot, 2004 p.в. (знятий з обліку для реалізації 23.01.2008);

- автомобіль Deawoo Lanos, 2003 р.в. (знятий з обліку для реалізації 12.04.2011);

- автомобіль Honda Stream MPV, 2003 р.в. ( відчужений 07.02.2012 ОСОБА_1 без згоди ОСОБА_2 . ОСОБА_6 );

автомобіль марки Iveco 50.9 1991 року випуску, зареєстрований за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_9 , видного ОРЕВ Тернопіль 25 листопада 1999 року. Докази вибуття з його власності цього автомобіля відсутні.

Вартість усіх зазначених автомобілів разом складає 17 000 доларів США. Жодна із сторін не скористалася правом на проведення експертизи щодо вартості транспортних засобів.

Отже, загальна вартість усього спільно нажитого сторонами за час шлюбу майна складає 15 570 378, 66 грн, розмір ідеальної частки кожного з подружжя 7 785 189, 33 грн.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно із ч.1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Головним критерієм поділу майна як об`єкта права спільної сумісної власності є припинення правовідносин спільної сумісної власності між колишніми учасниками і припинення відносин спільної власності взагалі (частина третя статті 372 ЦК України); у разі поділу кожен учасник має право одержати в натурі ту частину спільного майна, яка відповідає його частці у спільному сумісному майні.

У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Відповідно до положень частини першої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21) вказано, що «коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту. Крім того, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58)). Найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте у шлюбі майно, зокрема й неподільне».

Частиною другою статті 71 СК України передбачено, що неподільні речі присуджуються одному із подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Присудження одному із подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема (але не виключно) на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України (частина четверта статті 71 СК України).

Вирішуючи вимоги про поділ майна, що є спільною сумісною власністю, суд повинен врахувати, що майно подружжя складається, як правило, з різних за призначенням та вартістю речей, а тому розподіл здійснюється таким чином, щоб в остаточному підсумку кожен одержав у натурі таку кількість речей, вартість яких була б тотожна величині частки дружини та чоловіка. У випадку, коли такої натуральної точності досягти неможливо, виходом із ситуації є доплата одному з подружжя грошової компенсації.

Колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції. Судом вирішено вимоги про поділ спільного майна подружжя з врахуванням величини частки сторін та кожному з них виділено в натурі таку частину спільного майна подружжя, яка максимально наближена до вартості частки в грошовому виразі, з проведенням доплати грошової компенсації ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд безпідставно задоволив позовні вимоги ОСОБА_2 про поділ внеску до статутного фонду СП Житлово-будівельний кооператив Дружба, колегія суддів оцінює критично, виходячи з наступних мотивів.

Вирішуючи зазначену позовну вимогу, суд першої інстанції вірно врахував висновки, висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2024 року у справі №760/20948/16-ц про те, що один з подружжя при поділі спільного сумісного майна подружжя може претендувати на виплату частки у статутному капіталі, що є відмінним від виплати половини вартості внеску засновника у статутний капітал товариства. Разом з тим, Верховний Суд виходить з презумпції про те, що вартість частки у статутному капіталі відповідає розміру внеску, якщо тільки сторона, яка стверджує про зміну цієї вартості на час розгляду справи, не доведе, що вартість частки змінилась (зросла або внаслідок звичайної діяльності товариства зменшилась (п.п.86, 87, 94, 101 постанови).

Суд першої інстанції вірно виходив із презумпції, що вартість частки ОСОБА_1 у статутному капіталі СП Житлово-будівельний кооператив Дружба відповідає розміру його внеску (вартості внесеного до статутного капіталу нерухомого майна), тобто 3 692 815 грн.

ОСОБА_1 зазначеної презумпції не спростував, не подав жодних доказів про те, що станом на час розгляду справи вартість його частки змінилась (зросла або внаслідок звичайної діяльності товариства зменшилась).

Посилання ОСОБА_1 на те, що акт приймання-передачі від січня 2008 року, в якому визначена врахована судом вартість нерухомого майна, переданого до статутного капіталу товариства, є недопустимим доказом, так як ОСОБА_1 ставив під сумнів походження цього акта та заявляв про втрату оригіналів документів, колегія суддів вважає голослівними.

Заперечуючи зазначену у цьому акті вартість нерухомого майна та достовірність самого акту, ОСОБА_1 як учасник товариства, який має доступ до установчих та інших документів товариства, не подав жодних доказів, які б свідчили про вартість як внесеного ним нерухомого майна до статутного фонду, так і вартість його частки.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу свої вимог або заперечень.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Сумніви ОСОБА_1 щодо походження акта, враховуючи неподання ним жодних доказів з цього приводу, не спростовують висновків суду та не можуть слугувати підставою для скасування рішення суду в цій частині.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно відмовив у застосуванні строку позовної давності щодо вимог про поділ внеску до статутного фонду СП Житлово-будівельний кооператив Дружба, неправильно застосувавши ч.2 ст. 264 ЦК України, колегія суддів також оцінює критично та зазначає наступне.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що строк давності щодо зазначеної частини позовних вимог ОСОБА_2 не пропущено, так як вимога щодо захисту порушеного права ОСОБА_2 на передане без її згоди до статутного фонду товариства нерухоме майно по АДРЕСА_5 була предявлена в межах строку позовної давності у 2012 році, і в подальшому позивачкою у межах розгляду цієї цивільної справи було уточнено позовні вимоги щодо способу захисту порушеного права на це майно на стягнення грошової компенсації вартості частки відповідача у статутному капіталі СП Житлово-будівельний кооператив Дружба.

Щодо посилання в апеляційній скарзі на правові висновки Верховного Суду щодо застосування строку позовної давності, висловлені у постанові Верховного Суду від 13 серпня 2019 року (справі №910/11614/18), колегія суддів зазначає, що у справі, яка розглядається апеляційним судом, обставини справи відмінні від обставин у справі №910/11614/18.

Зокрема, у справі №910/11614/18 мали місце обставини щодо первісного звернення позивача в суд та ухвалення судом рішення про відмову у позові з підстав обрання неналежного способу захисту, та повторного звернення в суд з іншим позовом, з пропуском строку позовної давності. З врахуванням таких обставин Верховний Суд прийшов до висновку, що первісне звернення в суд з з неналежно обраним способом захисту не перериває строку позовної давності.

У даному випадку ОСОБА_2 в межах розгляду однієї цивільної справи уточнила позовні вимоги щодо способу захисту її прав на предмет спору, вимоги щодо якого були заявлені у 2012 році, і суд першої інстанції прийняв до розгляду такі уточнені позовні вимоги.

Отже, обставини справи №910/11614/18 не є релевантними до справи, що розглядається, та відсутні підстави для застосування строку позовної давності до даних вимог.

Доводи апеляційної скарги про те, що виділивши ОСОБА_2 за рахунок спільної сумісної власності ціле нежитлове приміщення по АДРЕСА_4 , та ціле нежитлове приміщення по АДРЕСА_3 і земельну ділянку по АДРЕСА_3 , кадастровий номер 6110100000:12:014:0098, суд вийшов за межі позовних вимог в цій частині, так як ОСОБА_2 просила визнати за нею право власності на 1/2 частини зазначеного нерухомого майна, колегія суддів вважає безпідставними.

Так, дійсно, ОСОБА_2 просила виділити їй 1/2 частину вказаного нерухомого майна.

Разом з тим, розподіл майна здійснено судом таким чином, щоб в остаточному підсумку кожен одержав у натурі таку кількість речей, вартість яких була б тотожна величині частки кожного з подружжя. При цьому судом враховано відчуження відповідачем без згоди позивачки ОСОБА_2 ряду транспортних засобів.

Оскільки натуральної точності у даній справі досягти неможливо, тому розподіл в натурі здійснено з проведенням доплати грошової компенсації ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у сумі 805 765, 13 грн.

У випадку виділення ОСОБА_2 лише 1/2 частини зазначеного майна компенсація, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 , була б визначена у значно більшому розмірі.

Крім цього, виділення сторонам по 1/2 зазначеного майна породить стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагатиме від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту. Варіант вирішення даного спору шляхом виділення позивачці 1/2 частини вказаного нерухомого майна суперечить висновкам, висловленим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №209/3085/20.

Визначений судом варіант поділу в натурі спільного майна подружжя не є виходом за межі позовних вимог. Позовні вимоги стосуються усього обсягу спільного нажитого подружжям за час шлюбу майна. Порядок поділу майна у разі недосягнення між сторонами згоди встановлюється судом.

У даному випадку відсутні підстави для висновку, що такий поділ в натурі здійснено судом з порушенням норм чинного законодавства, що визначає порядок поділу майна подружжя.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Рішення суду є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 141, 367, 375, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 18 листопада 2024 року.

Головуюча Хома М.В.

Судді Гірський Б.О.

Храпак Н.М.