Рішення

від 12.11.2024 по справі 260/3613/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 листопада 2024 року м. Ужгород№ 260/3613/24 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гебеш С.А., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративними позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Григоренко Олег Сергійович в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві, яким просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №262940015073 від 13.12.2023 року про відмову у перерахунку пенсії;

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення на підставі п. 7*1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 солідарно за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві на користь позивача суму сплаченого судового збору 2422,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернулася до Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій. Позивач отримала рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, яка мотивована тим, що в період з 25.02.1997року по 31.12.2004 року працювала на посадах педагога, педагога - організатора в КП по утриманню житлового господарства Солом`янського району м. Києва, яке не відноситься до закладів установ освіти, тому не має права на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій. Позивач вказує на те, що посада старшого педагога та педагога - організатора є посадами у сфері освітньої діяльності, в період з 25.02.1997 року по 31.12.2004 року виконувала освітню роботу, мала освітній стаж на дату призначення пенсії більше 37 років, організація державою позашкільної освіти у комунальних підприємствах по триманню житлового господарства не спростовує освітньої роботи, не позбавляє освітнього стажу, а тому вважає, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області №262940015073 від 13.12.2023 є протиправним та порушує законні права позивача, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.05.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.

Відповідач - Головне управління Пенсійного Фонду України в м. Києві надав відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Заперечуючи проти позову відповідач вказує на те, що у позивачки відсутній необхідний стаж роботи на посадах, робота, на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е"-"ж" ст. 55 закону України "Про пенсійне забезпечення" у закладах та установах, передбачених переліками. таким чином, відсутні правові підстави для призначення грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі 10 місячних пенсій.

Відповідач - Головне управління Пенсійного Фонду України в закарпатській області також подало відзив на позовну заяву, в якому зокрема вказало на те, що згідно довідки від 02.08.2023 року №148 (в період з 25.02.1997 року по 31.12.2004 року) позивачка працювала в КП по утриманню житлового господарства Солом`янського району, що не відноситься до закладів і установ освіти, робота на яких дає право на отримання 10 місячних пенсій, тобто не передбачена Переліком, затвердженим №909.

Відповідно до ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За змістом приписів п.8 ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності, зокрема, є типові справи.

Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст.257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Згідно з ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком.

Позивач звернулася до Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві із заявою про виплату їй грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення, враховуючи те, що весь свій страховий стаж здобула у зв`язку з трудовою діяльністю на освітніх посадах в закладах державної та комунальної власності.

За принципом екстериторіальності вказану заяву позивачки було розглянуто Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Закарпатській області.

За наслідками розгляду заяви про призначення грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій, Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Закарпатській області прийнято рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій №262940015073 від 13.12.2023 року

Як вбачається із оскаржуваного рішення, підставою відмови у призначенні одноразової грошової допомоги слугувало те, що КП по утриманню житлового господарства Солом`янського району (період роботи з 25.02.1997 року по 31.12.2004 року) не відноситься до закладів і установ освіти, робота на яких дає право на отримання 10 місячних пенсій.

Разом з тим, матеріали справи містять протокол призначення пенсії позивачки, відповідно до якого її страховий стаж становить 37 років 9 місяців 23 дні.

Не погоджуючись з рішенням Головного управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області про відмову в нарахуванні грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій, позивач оскаржила його до суду.

Вирішуючи правомірність оскаржуваного рішення, суд враховує таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058- IV).

Згідно з пунктом 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-»ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України. Такий Порядок затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 (далі Порядок №1191).

Пунктом 2 Порядку №1191 встановлено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».

Згідно з пунктом 5 Порядку №1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Таким чином, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з досягненням пенсійного віку, наявністю необхідного страхового стажу, виходом на пенсію саме з посади в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058 будь-якого іншого виду пенсії.

Аналогічний висновок висловив Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 у справі №234/13835/17.

Підставою для відмови у виплаті позивачці грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій слугувало те, що КП по утриманню житлового господарства Солом`янського району не відноситься до закладів і установ освіти, робота на яких дає право на отримання вказаної грошової допомоги.

Тобто, відповідач вважає, що позивач працювала у закладі, що не належить до закладів освіти, які передбачені Переліком №909.

Статтею 62 Закону №1788-ХІІ визначено, що основним документом, який підтверджує наявний трудовий стаж, є трудова книжка.

В оскаржуваному позивачем рішенні також зазначено, що період роботи з 25.02.1997 року по 31.12.2004 року в КП по утриманню житлового господарства Солом`янського району не відноситься до закладів і установ, робота на яких дає право на отримання 10 місячних пенсій.

Як вбачається із матеріалів справи, за записами трудової книжки НОМЕР_1 від 20.08.1984 року позивач:

з 25.02.1997 року по прийнята на посаду старшого педагога;

з 01.01.2004 року переведена на посаду педагога - організатора;

з 31.12.2004 року звільнена по переведенню в Солом`янське районне в м. Києві об`єднання підліткових клубів за місцем проживання "Либідь".

Відповідно до положень статті першої Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 №2145-VIII законодавство України про освіту ґрунтується на Конституції України та складається із цього Закону, спеціальних законів, інших актів законодавства у сфері освіти і науки та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку. Спеціальні закони - закони України «Про дошкільну освіту», «Про повну загальну середню освіту», «Про позашкільну освіту», «Про професійно-технічну освіту», «Про вищу освіту» (п.26 ч.1 ст.1 Закону).

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про освіту» невід`ємними складниками системи освіти є: дошкільна освіта; повна загальна середня освіта; позашкільна освіта; спеціалізована освіта; професійна (професійно-технічна) освіта; фахова передвища освіта; вища освіта; освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.

Отже, структура освіти включає, поряд з іншими видами, також позашкільну освіту, яка у спірний період була організована при комунальних підприємствах відповідних місцевих рад або держаних адміністраціях.

Статтею 1 Закону України «Про позашкільну освіту» від 22.06.2000 №1841-ІІІ визначено, що: система позашкільної освіти - освітня підсистема, що включає державні, комунальні, приватні заклади позашкільної освіти; інші заклади освіти як центри позашкільної освіти (заклади загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, в тому числі школи соціальної реабілітації, міжшкільні навчально-виробничі комбінати, заклади професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої); гуртки, секції, клуби, культурно-освітні, спортивно-оздоровчі, науково-пошукові об`єднання на базі закладів загальної середньої освіти, навчально-виробничих комбінатів, закладів професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої; клуби та об`єднання за місцем проживання незалежно від підпорядкування, типів і форм власності; культурно-освітні, фізкультурно-оздоровчі, спортивні та інші заклади освіти, установи; фонди, асоціації, діяльність яких пов`язана із функціонуванням позашкільної освіти; відповідні органи управління позашкільною освітою і науково-методичні установи; інші суб`єкти освітньої діяльності, що надають освітні послуги у системі позашкільної освіти; позашкільна освіта - сукупність знань, умінь та навичок, що здобувають вихованці, учні і слухачі в закладах позашкільної освіти, інших суб`єктах освітньої діяльності за програмами позашкільної освіти.

Відповідно до частини 3 статті 12 Закону України «Про позашкільну освіту» передбачено, що заклади позашкільної освіти можуть функціонувати у формі центрів, комплексів, палаців, будинків, клубів, станцій, кімнат, студій, шкіл мистецтв, малих академій мистецтв (народних ремесел), малих академій наук, мистецьких шкіл, спортивних шкіл, дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, фізкультурно-спортивних клубів за місцем проживання, фізкультурно-оздоровчих клубів осіб з інвалідністю, спеціалізованих дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, дитячих стадіонів, дитячих бібліотек, дитячих флотилій, галерей, бюро, оздоровчих закладів, що здійснюють позашкільну освіту.

Згідно з абзацом 3 частини 4 статті 21 Закону України «Про позашкільну освіту» педагогічні працівники закладів позашкільної освіти мають право на пенсію за вислугою років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 №433 «Про затвердження переліку типів позашкільних навчальних закладів і Положення про позашкільний навчальний заклад» затверджено типи позашкільних навчальних закладів.

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. У вказаному переліку, зокрема наявна посада педагога - організатора, директора, керівників гуртків, секцій та інших форм гурткової роботи.

Пунктом 2 Приміток до вказаного Переліку передбачено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених переліком дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої незалежності закладів і установ.

Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1 в серпні 2023 року призначено пенсію з розрахунку страхового стажу 37 років 9 місяців та 23 дні.

Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 , виданою 20.08.1984 року з позивачка з 15.08.1984 року по теперішній час працює на освітніх посадах в державних або комунальних закладах освіти, а саме:

з 15.08.1984 року по 04.08.1987 працювала на посаді вчителя початкових класів;

з 17.08.1987 року по 09.09.1992 року працювала на посаді вихователя д/з №479;

з 10.09.1992 року по 01.06.1995 року працювала на посаді вихователя д/з №226;

з 01.06.1995 року по 25.02.1997 року працювала на посаді вихователя д/з 63;

з 25.02.1997 року по 31.12.2004 року працювала на посаді старшого педагога Комунального підприємства по утриманню житлового господарства та педагога - організатора

з 01.01.2005 року по даний час працює на посаді педагога - організатора в Солом`янському районному у місті Києві об`єднанні підліткових клубів за місцем проживання " ОСОБА_2 ".

Аналізуючи записи трудової книжки, суд зазначає, що позивачка з 15.08.1984 року по теперішній час працює на освітніх посадах в державних або комунальних закладах освіти, що та має більше 30 років стразового стажу, який дає їй право на виплату спірної допомоги.

Разом з тим, суд вказує на те, що навіть не враховуючи страховий стаж роботи позивачки за період з 25.02.1997 року по 31.12.2004 року, її трудовий стаж становить більше 30 років, що є достатнім для призначення грошової допомоги на підставі п. 7*1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.

Конституційний Суд України у п. 3.4 рішення від 18.06.2007 № 4-рп/2007 зазначив, що неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами.

У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99, від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004).

Конституційне та законодавче регулювання захисту прав і свобод людини узгоджується із міжнародно-правовими актами, а саме Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка була ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", та, відповідно до ст. 9 Конституції України, є частиною національного законодавства.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

З огляду на наведене, враховуючи наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення педагогічних працівників закладів професійної (професійно-технічної) освіти, визначених у Конвенції, а також з метою реалізації положень ст. 46 Конституції України щодо недопущення обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, суд дійшов висновку, що педагогічні працівники закладів дошкільної освіти, які входять до структури освіти України, мають право отримання пенсії за вислугу років.

Правову позицію щодо права особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій також висловив Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 у справі №234/13835/17, в якій зазначив, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.

За наведених обставин суд прийшов до висновку, що Головне управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області відмовляючи позивачці у призначені та виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій, станом на день її призначення, діяв поза межами повноважень та у спосіб, що визначених Конституцією та законами України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, не розсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

Обираючи спосіб захисту, суд виходить із критерію ефективності для відновлення порушених прав, а тому вважає за необхідне застосувати найбільш ефективний спосіб на думку суду, а саме: зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в м. Києві (орган, в якому позивач перебуває на обліку) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 визначену п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на те, що відповідачами в ході розгляду справи не було доведено правомірність своїх дій та прийняття відповідних рішень, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, з відповідачів за рахунок їх бюджетних асигнувань на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

На підставі наведеного т керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №262940015073 від 13.12.2023 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, код ЄДРПОУ 42098368) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) солідарно за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, код ЄДРПОУ 20453063) та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, код ЄДРПОУ 42098368) судові витрати у сумі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні гривні сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяС.А. Гебеш