Ухвала від 27.05.2025 по справі 260/3613/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

27 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/3613/24 пров. № А/857/7952/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Заверухи О. Б.суддів -Гінди О. М. Ніколіна В. В.

перевіривши в електронній формі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року у справі № 260/3613/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання рішення протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з порушеннями строків встановлених ч.1 ст.295 КАС України, та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.

Копію зазначеної ухвали скаржник отримав 12 травня 2025 року до електронного кабінету користувача підсистеми "Електронний суд", що підтверджується довідкою Восьмого апеляційного адміністративного суду про доставку електронного листа.

Зважаючи на надану законодавцем до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС технічну можливість розглядати (формувати та зберігати) справи в паперовій, електронній чи змішаній формі, суддя доповідач вважає за доцільне дану справу розглядати у змішаній формі без витребування такої із суду першої інстанції.

Проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження з огляду на наступне.

На виконання вимог вказаної ухвали у встановлений судом строк, скаржником до суду подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, яка обґрунтована тим, що об`єктивною дійсністю є те, що масовані ракетні обстріли, затяжні повітряні тривоги, аварійні чи планові стабілізаційні відключення електрозабезпечення впливають на звичайний режим роботи і є об`єктивними обставинами які перешкоджають, створюють труднощі які не залежать від організації роботи Діловодства Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві. Крім того, зазначає. що під час виконання обов`язків з певними обмеженнями, пов`язаними із вищезгаданим режимом роботи в умовах воєнного стану, суттєвою обставиною яка ускладнює внутрішній документообіг та наразі вплинуло на своєчасне звернення до суду по даній справі є також місцезнаходження відділів Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, які територіально розташовані за кількома різними адресами у зв`язку з проведеною реорганізацією управлінь Пенсійного фонду на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 203 від 29.03.2017 "Про утворення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві". Таким чином, на думку Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, звернення до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою поза межами встановленого законодавством строку не обумовлено суб`єктивною поведінкою останнього та не залежало від його волевиявлення. У зв`язку з вищевикладеним просить поновити строк на апеляційне оскарження.

Колегія суддів зазначає, що державні органи є рівними перед законом і судом, поряд з іншими учасниками справи, та зобов`язані діяти вчасно та в належний спосіб, в тому числі при оскарженні судових рішень в апеляційному порядку, та не можуть зловживати наданими їм процесуальними правами.

Таким чином, скаржник, який діє як суб`єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, не може і не повинен отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Відповідно до частини другої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Скаржником у встановлений суддею-доповідачем строк подано заяву про усунення недоліків, однак суд апеляційної інстанції вважає, що вказані у ній підстави пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними, оскільки скаржник не вживав достатніх заходів та не здійснював активну поведінку для своєчасного оскарження даного судового рішення.

З матеріалів справи слідує, що, отримавши копію ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду про повернення апеляційної скарги 27 січня 2025 року, скаржник звернувся до суду вдруге з апеляційною скаргою лише 11 лютого 2025 року. При цьому, судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року у цій справі сплачено Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві ще 20 січня 2025 року.

Своєчасне звернення до суду з вперше поданою апеляційною скаргою та повернення цієї скарги судом скаржнику не є об`єктивно непереборною обставиною чи істотною перешкодою для своєчасного вчинення процесуальних дій, а за своєю суттю є суб`єктивною обставиною та не може бути прийнято судом апеляційної інстанції як підстава для поновлення строку апеляційного оскарження рішення.

Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від будь-яких складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо повторного звернення до суду з апеляційною скаргою.

Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення апеляційної скарги та неврахування скаржником процесуального законодавства та судової практики Верховного Суду щодо вимог до форми апеляційної скарги в частині порядку її формування та подання.

При цьому, скаржником не доведено, що повернення попередньо поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником.

Натомість, зазначена скаржником причина пропуску строку апеляційного оскарження - повернення йому своєчасно поданої апеляційної скарги у зв`язку з оформленням апеляційної скарги без дотримання вимог, встановлених ст. 296 Кодексу адміністративного судочинства України, не свідчить про пропуск строку на апеляційне провадження з поважної причини, оскільки недотримання вимог КАС України при поданні апеляційної скарги, що стало наслідком її повернення, не підтверджує наявності об`єктивно непереборних обставин, які б перешкоджали своєчасному оскарженню судового рішення у цій справі.

Вищевказане узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними в ухвалах від 22 квітня 2024 року у справі № 560/13281/23, від 20 грудня 2024 року у справі № 560/5901/24.

Отже, неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку скаржника, виникнення організаційних складнощів, що мало наслідком її повернення та призвели до пропущення строку на апеляційне оскарження є суб`єктивними причинами, а відтак негативні наслідки, що настали у зв`язку з такими причинами, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків.

Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення апеляційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику апеляційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Щодо посилання скаржника на дію правового режиму воєнного стану, то слід зазначити, що питання поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.

За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною.

Колегія суддів наголошує, що саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого органу, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.

Скаржником не підтверджено причиннового зв`язку факту запровадження на території України воєнного стану, його наслідків та неможливістю подання апеляційної скарги.

Таким чином, вказані скаржником причини пропуску строку апеляційного оскарження не дають підстав для висновку про наявність об`єктивних непереборних обставин, які б перешкоджали своєчасному оскарженню судового рішення у цій справі, а свідчать про пропуск строку із суб`єктивних причин, що в свою чергу є підставою для відмови у задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до положень частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (пункт 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що вказані підстави пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними, а тому у відкритті апеляційного провадження у справі слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 298, 299, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в заяві Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 14 травня 2025 року

Відмовити у задоволенні заяви про поновлення строку на подання апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 14 травня 2025 року.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року у справі № 260/3613/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання рішення протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалу разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда В. В. Ніколін