Постанова

від 15.11.2024 по справі 480/13655/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2024 р. Справа № 480/13655/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Катунова В.В.,

Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.07.2024, головуючий суддя І інстанції: О.В. Соп`яненко, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, по справі № 480/13655/23

за позовом ОСОБА_1

до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, Міністерства внутрішніх справ України , Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (філія ГСЦ МВС)

про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, в якій просив суд:

- визнати протиправною відмову ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області щодо не зарахування до календарної вислуги років полковника міліції ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ трудового стажу за період з 03 лютого 2015 року по 27 травня 2020 року (період вимушеного прогулу у зв`язку із незаконним звільненням) та з 28 травня 2020 року по 08 листопада 2023 року (після поновлення па посаді на підставі рішення Сумського окружного адміністративного суду у справі №818/716/15 та звільнення за п.64 пп."а" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ);

- зобов`язати ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області зарахувати трудовий стаж полковника міліції ОСОБА_1 за період з 03 лютого 2015 року по 27 травня 2020 року (період вимушеного прогулу у зв`язку із незаконним звільненням) та з 28 травня 2020 року по 08 листопада 2023 року (після поновлення па посаді на підставі рішення Сумського окружного адміністративного суду у справі №818/716/15 та звільнення за п.64 пп."а" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ) включно, до календарної вислуги років.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що період з 03.02.2015 по 27.05.2020 та з 28.05.2020 по 08.11.2023 є вимушеним прогулом позивача внаслідок незаконного звільнення (що підтверджено рішенням суду від 27.05.2020 у справі №818/716/15). З огляду на зазначене, вважає протиправним не зарахування відповідачем до його календарної вислуги років трудовий стаж за вказаний період. При цьому, зазначає, що подальша зміна правового регулювання порядку проходження служби в органах поліції, яка визначена Законом України "Про Національну поліцію", в межах спірних правовідносин не може позбавляти його права на зарахування періоду вимушеного прогулу до трудового стажу, оскільки такий прогул не залежав від його волевиявлення та був безпосередньо спричинений незаконним рішенням УМВС України в Сумській області щодо звільнення його зі служби.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 06.06.2024 залучено до участі у розгляді справі №480/13655/23 у якості відповідача Регіональний сервісний центр МВС в Сумській області.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 залучено до участі у розгляді справи №480/13655/23 у якості співвідповідача Міністерство внутрішніх справ України.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 16.07.2024 позов задоволено.

Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України (код ЄДРПОУ 00032684) зарахувати трудовий стаж полковника міліції ОСОБА_1 за період з 03.02.2015 по 27.05.2020 (період вимушеного прогулу у зв`язку із незаконним звільненням) та з 28.05.2020 по 08.11.2023 (після поновлення па посаді на підставі рішення Сумського окружного адміністративного суду у справі №818/716/15 та звільнення за п.64 пп."а" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ) включно до календарної вислуги років.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства внутрішніх справ України судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Міністерство внутрішніх справ України, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначило, що суд першої інстанції не надав будь-якої оцінки аргументам МВС України щодо того, що в Україні служба в органах внутрішніх справ визначалась Законом "Про міліцію" та мала місце лише до 06.11.2015 року. 07.11.2015 згідно з п. 5 Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію", Закон України "Про міліцію" визнано таким, що втратив чинність. Вказаний закон не передбачав можливість продовження працівниками міліції служби в органах внутрішніх справ після 06.11.2015. Вказало, що суд дійшов помилкових висновків, що поновлення позивача на посаді, з якої його було незаконно звільнено, є підставою для зарахування усіх періодів до вислуги років. Вказав, що може бути зарахований тільки період з 03.02.2015 по 06.11.2015, коли позивач міг виконувати свої повноваження відповідно до вимог Закону України "Про міліцію". Зазначив, що трудовий стаж позивача з 07.11.2015 по 08.11.2023 не належить до визначених ст. 17 Закону №2262-ХІІ видів служби та періоду часу, які зараховуються до календарної вислуги років. Вказав, що суд першої інстанції визнав протиправною відмову МВС за відсутності такої вимоги та за відсутності позовних вимог до МВС.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.07.2024 - залишити без змін.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно зі ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що наказом Міністра внутрішніх справ України Аваковим А.Б №119о/с від 30.01.2015 ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил України (із постановлянням на військовий облік) згідно з п.п.1 п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади" та з посиланням на пункт 62 "а" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (а.с.24)

На підставі вказаного наказу, 02.02.2015 начальником Управління МВС України в Сумській області ОСОБА_2 видано наказ №34 о/с аналогічного змісту щодо звільнення позивача з органів внутрішніх справ (а.с.25)

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 27.05.2020 у справі №818/716/15 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовані накази Міністерства внутрішніх справ України №119о/с від 30.01.2015 та Управління МВС України в Сумській області №34 о/с від 02.02.2015 в частині звільнення полковника міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ. Поновлено на службі в органах внутрішніх справ на посаді начальника Управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України в Сумській області з 03 лютого 2015 року. (а.с.26-33)

16 червня 2020 року Міністром внутрішніх справ України видано наказ №455 о/с, яким поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України в Сумській області (а.с. 35).

Наказом голови ліквідаційної комісії УМВС України в Сумській області від 29.05.2020 №2 о/с позивача було звільнено з органів внутрішніх справ у запас, за п. 64 "а" (за віком) відповідно до Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 06.01.2021 у справі №480/3868/20, наказ УМВС України в Сумській області №2о/с від 29.05.2020 про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за віком визнано протиправним та скасовано (а.с.36-39).

На виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.01.2021 у справі №480/3868/20 головою ліквідаційної комісії УМВС України в Сумській області 27.05.2021 видано наказ №2 о/с, яким наказ №2 о/с від 29.05.2020 про звільнення позивача з органів внутрішніх справ за віком скасовано (а.с.40).

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 10.12.2021 у справі №480/9069/21 наказ УМВС України в Сумській області №4о/с від 13.08.2021 про звільнення позивача з органів внутрішніх справ за віком визнано протиправним та скасовано (а.с.41-43).

На виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.12.2021 у справі №480/9069/21, головою ліквідаційної комісії УМВС України в Сумській області 25.11.2022 видано наказ, яким скасовано наказ від 13.08.2021 №4 о/с про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за віком (а.с.44).

Наказом голови ліквідаційної комісії УМВС України в Сумській області від 09.01.2023 №1о/с ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас за п.64 "а" (за віком) відповідно до Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 13.04.2023 у справі №480/1039/23 наказ УМВС України в Сумській області №1о/с від 09.01.2023 про звільнення позивача з органів внутрішніх справ за віком визнано протиправним та скасовано (а.с.45-48).

На виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.04.2023 у справі №480/1039/23 відповідачем видано наказ №2о/с від 08.09.2023, яким наказ №1о/с від 09.01.2023 про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за віком скасовано (а.с.49).

Наказом УМВС України в Сумській області №3 о/с від 08.11.2023 ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас за п. 64 "а" (за віком) відповідно до Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ (а.с.52).

Позивач звернувся до з письмовим зверненням до Управління МВС України в Сумській області про надання інформації та документів, щодо зарахування до загального трудового стажу служби в органах внутрішніх справ з 03.02.2015 по 27.05.2020 та з 28.05.2020 по 08.11.2023.

У відповідь на вказане звернення Управління МВС України в Сумській області листом від 05.12.2023 №12/Т-288лк повідомило про відсутність правових підстав для зарахування періодів та часу служби в органах внутрішніх справ до вислуги років (а.с.53-54).

Не погодившись із вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання Міністерство внутрішніх справ України зарахувати трудовий стаж позивача з 03.02.2015 по 08.11.2023 до календарної вислуги років, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 27.05.2020, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2021 у справі №818/716/15, що набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, встановлено факт незаконного звільнення позивача з органів внутрішніх справ та поновлено його на посаді начальника управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України в Сумській області з 03.02.2015. На виконання вказаного рішення позивача з 03.02.2015 поновлено на посаді начальника управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України в Сумській області, а відповідно до наказу УМВС України в Сумській області від 08.11.2023 № 3 о/с його звільнено в запас. Оскільки із змісту вказаних наказів вбачається, що вони не містять інформацію про загальний трудовий стаж позивача в органах внутрішніх справ на дату звільнення, суд першої інстанції дійшов висновку, що трудовий стаж позивача за період його вимушеного прогулу з 03.02.2015 по 08.11.2023 підлягає зарахуванню до вислуги років позивача.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених ст. 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою КМУ від 17.07.1992р. №393 було затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей.

Пунктом 1 вказаного Порядку постановлено установити, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам, зазначеним у пункті «ж» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються, серед іншого, служба в органах внутрішніх справ України, органах і підрозділах цивільного захисту на посадах начальницького і рядового складу, Службі судової охорони на посадах молодшого, середнього і вищого складу з дня призначення на відповідну посаду.

Відповідно до пункту 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991р. №114, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов`язків, але не більш як за один рік.

Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з пунктом 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993р. №58, в разі незаконного звільнення працівника і поновлення його на попередній роботі запис про звільнення визнається недійсним. Стаж роботи особи, яка була незаконно звільнена, а потім поновлена, вважається безперервним і така особа вважається застрахованою особою.

Колегія суддів зазначає, що відповідач заперечує факт наявності у позивача вислуги років, виходячи з відсутності підстав для зарахування до вислуги років позивача період часу вимушеного прогулу з 03.02.2015 по 27.05.2020 (період вимушеного прогулу у зв`язку із незаконним звільненням) та з 28.05.2020 по 08.11.2023 (після поновлення па посаді на підставі рішення Сумського окружного адміністративного суду у справі №818/716/15 до дати звільнення за п.64 пп."а" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 08.11.2023).

Суд зауважує, що за своєю суттю вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати, але якби не винна поведінка власника або уповноваженого ним органу, то працівник міг би і надалі реалізовувати своє право на працю.

Так, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 27.05.2020 у справі №818/716/15 визнано протиправними та скасовані накази Міністерства внутрішніх справ України №119о/с від 30.01.2015 та Управління МВС України в Сумській області №34 о/с від 02.02.2015 в частині звільнення полковника міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ. Поновлено на службі в органах внутрішніх справ на посаді начальника Управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України в Сумській області з 03 лютого 2015 року.

Частиною першою статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу від 16 червня 2020 року Міністра внутрішніх справ України №455 о/с поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України в Сумській області з 03 лютого 2015 року.

Тобто, на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.05.2020 у справі №818/716/15 позивача поновлено на службі в органах внутрішніх справ на посаді начальника Управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України в Сумській області, а наказом УМВС України в Сумській області №3 о/с від 08.11.2023 ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас за п. 64 "а" (за віком) відповідно до Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що стаж служби позивача в органах внутрішніх справ з урахуванням періоду його вимушеного прогулу з 03.02.2015 по 27.05.2020 та після поновлення на посаді з 28.05.2020 до звільнення 08.11.2023, вважається безперервним.

Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові від 30.11.2022 у справі № 580/2613/19.

Колегія суддів звертає увагу, що позивач не може бути позбавлений права на зарахування до вислуги років періоду вимушеного прогулу, через протиправне звільнення його відповідачем, а тому відповідний період вимушеного прогулу має зараховуватися до вислуги років. Саме зарахування до вислуги років періоду вимушеного прогулу є однією з гарантій відновлення порушених незаконним звільненням прав працівника, а тому відповідний період вимушеного прогулу має зараховуватися до вислуги років.

Таким чином, трудовий стаж позивача за період його вимушеного прогулу з 03.02.2015 по 27.05.2020 та після поновлення на посаді з 28.05.2020 до звільнення 08.11.2023, підлягає зарахуванню до календарної вислуги років позивача.

Щодо посилання відповідача на те, що з 07.11.2015 органи міліції припинили здійснення функцій, покладених Законом України "Про міліцію", тому позивачу може бути зараховано лише період з 03.02.2015 до 06.11.2015 року включно, тобто період вимушеного прогулу, коли позивач міг би проходити службу в міліції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ", постановлено ліквідувати УМВС України у Сумській області та утворити Головне управління Національної поліції у Сумській області.

З аналізу постанов Кабінету Міністрів України від 02.03.2015 № 641 та від 16.03.2015 № 730, а також норм Законів України "Про міліцію", "Про Національну поліцію", Положення про Національну поліцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 877 та Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 №878, вбачається, що фактично відбулося не припинення державою виконання функцій ліквідованого органу, а покладання виконання його функцій на інший новостворений орган.

Необхідно також зауважити, що ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Отже, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Висновки аналогічного змісту наведені у постанові Верховного Суду України від 29 квітня 2021 року у справі № 826/7865/18.

Отже, в даному випадку мала місце не ліквідація, а реорганізація органів внутрішніх справ зі створенням нових територіальних органів НПУ, тому посилання апелянта про те, що закон у жодний спосіб не передбачав можливість продовження працівниками міліції служби в органах внутрішніх справ після 06.11.2015 року, колегія суддів вважає необгрунтованими.

Крім того, як встановлено судовим розглядом, позивача було поновлено на посаді відповідно до рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.05.2020 у справі №818/716/15, яке набрало законної сили та є обов`язковим для виконання.

Щодо посилань апелянта про те, що суд першої інстанції врахував тієї обставини, що наказ про звільнення позивача видано УМВС України в Сумській області, тому необгрунтовано визнав дії МВС України протиправними, колегія суддів зазначає, що рішенням суду першої інстанції не встановлено протиправності дій чи бездіяльності Міністерства внутрішніх справ України, тому вказані доводи є необгрунтованими.

Стосовно доводів апелянта щодо протиправності залучення до участі у справі в якості співвідповідача МВС України, колегія суддів зазначає наступне.

Як убачається з позовної заяви позивач звернувся до суду з позовом до Управління МВС України в Сумській області.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 18.06.2024, зокрема, встановлено, що за повідомленням заступника голови ліквідаційної комісії УМВС в Сумській області, на підтвердження якого надано виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридична особа Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області (код ЄДРПОУ 08592299) є такою, що припинилася шляхом ліквідації без переходу прав та обов`язків до іншої особи, тобто без правонаступництва.

Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 (справа №429/3281/13-а) дійшов таких висновків: публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів. У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу.

Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій узагалі. У разі відсутності правонаступників суд повинен залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача.

Таким чином, ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 суд залучив до участі у даній справі в якості співвідповідача Міністерство внутрішніх справ України, як орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача.

Колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про зобов`язання Міністерство внутрішніх справ України зарахувати трудовий стаж полковника міліції ОСОБА_1 за період з 03.02.2015 по 27.05.2020 (період вимушеного прогулу у зв`язку із незаконним звільненням) та з 28.05.2020 по 08.11.2023 (після поновлення па посаді на підставі рішення Сумського окружного адміністративного суду у справі №818/716/15 та звільнення за п.64 пп."а" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ) включно до календарної вислуги років.

Інші доводи апелянта висновків колегії суддів не спростовують.

Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно-правовим обгрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.07.2024 по справі № 480/13655/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.В. Катунов Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло