Постанова

від 12.11.2024 по справі 420/14447/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/14447/23

Перша інстанція: суддя Марин П.П.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Турецької І. О.,

суддів Градовського Ю. М., Шеметенко Л. П.

розглянувши, в порядку письмового провадження, апеляційну скаргу 9 Спортивного клубу Міністерства оборони України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року у справі за позовом адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до 9 Спортивного клубу Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

У червні 2023 року адвокат Єрьоміна В. А., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду першої інстанції з позовом до 9 Спортивного клубу Міністерства оборони України (далі відповідач), в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність щодо несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 ;

- зобов`язати виплатити на його користь середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку при звільнені за період з 09.06.2017 по 03.06.2023, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі Порядок №100).

В обґрунтування заявлених позовних вимог адвокат пояснює, що під час звільнення з військової служби у червні 2017 року її довірителю не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення.

Як указує адвокат, остаточний розрахунок з виплати вказаної індексації відповідач здійснив 02.06.2023 в сумі 48 350,98 грн, на виконання судового рішення.

На думку адвоката, оскільки відповідач не виплатив ОСОБА_1 при звільненні належне грошове забезпечення, виникають наслідки для застосування до спірних правовідносин статті 117 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України), яка регулює виплату середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні у Порядку №100.

Адвокат зазначає, що невиконання суб`єктом владних повноважень дій щодо виплати середнього грошового забезпечення за час затримки остаточного розрахунку при звільненні з військової служби, порушує його права, гарантовані Конституцією України та становить втручання у право власності, у розумінні положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність 9 Спортивного клубу Міністерства оборони України щодо несвоєчасного остаточного розрахунку з ОСОБА_1 .

Зобов`язано відповідача виплатити ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.06.2017 по 09.12.2017 в розмірі 47 214,40 грн. з вирахуванням із вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Суд стягнув з відповідача на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн.

Вирішуючи спір та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що на день звільнення позивача відповідачем не проведений з останнім розрахунок у повному обсязі, а саме не була виплачена індексація грошового забезпечення, а тому відповідно до положень статті 117 КЗпП позивач має право на виплату середнього заробітку за час затримки повного розрахунку.

Суд зазначив, що на підприємство, установу, організацію покладений обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.

Не виконання такого обов`язку, як указав суд, спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, яка передбачає, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Суд врахував, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022, що набрав чинності 19.07.2022, внесені зміни в статтю 117 КЗпП України, якими законодавець обмежив можливість отримання середнього заробітку шістьма місяцями.

За таких підстав суд вважав, що належним способом відновлення прав ОСОБА_1 є зобов`язання відповідача виплатити на користь останнього середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, але не більш як за шість місяців.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву.

9 Спортивний клуб Міністерства оборони України вважаючи, що рішення суду першої інстанції, в частині задоволених позовних вимог, ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати в цій частині та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

По - перше, скаржник указує, що норми КЗпП України не розповсюджуються на військовослужбовців.

Як зазначає скаржник, з огляду на особливий статус військовослужбовців є безпідставними застосування норм трудового законодавства до спірних правовідносин, оскільки за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться в спеціальному законі.

Також скаржник не погоджується із тим, що під час вирішення спору суд першої інстанції не застосував критеріїв зменшення розміру відшкодування належного позивачеві до виплати розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Покликаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30.10.2019 у справі №806/2473/18, скаржник зазначає, що під час розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку необхідно враховувати такі обставини, як розмір недоплаченої суми та істотність цієї частки, порівняно із середнім заробітком працівника, а також обставини за яких була встановлена наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати, тощо.

ОСОБА_1 своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Ураховуючи, що апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.

Фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 проходив військову службу у складі 9 Спортивного клубу Міністерства оборони України.

Наказом начальника 9 Спортивного клубу Міністерства оборони України від 09.06.2017 №100 майор ОСОБА_1 , начальник 9 Спортивного клубу Управління фізичної культури і спорту Міністерства оборони України звільнений з військової служби, виключений зі списків особового складу клубу та всіх видів забезпечення і вибув до нового місяця служби у м. Херсон.

Під час звільнення позивачу не виплачена індексація грошового забезпечення.

З метою захисту порушеного права, позивач звернувся із заявою про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, однак отримав відмову, яку оскаржив у судовому порядку.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.09.2022 у справі №420/9313/22, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2022 позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправними дії 9 Спортивного клубу Міністерства оборони України, які виразились у відмові ОСОБА_1 нарахувати та виплатити за період з 01.12.2015 по 09.06.2017 індексацію грошового забезпечення з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року.

Зобов`язано 9 Спортивний клуб Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 09.06.2017 індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

02.06.2023, на виконання вказаного судового рішення, ОСОБА_1 виплачена індексація грошового забезпечення в розмірі 48 350,98 грн.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати середнього грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку при звільнені, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За такого правового регулювання, колегія суддів переглядає висновки суду першої інстанції тільки в межах доводів апеляційної скарги та не вступає в обговорення та оцінку судового рішення суду першої інстанції, в тій частині, яка не оскаржена.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляції, з огляду на таке.

Відповідаючи на довід апеляційної скарги про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 117 КЗпП України, суд апеляційної інстанції вказує таке.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Ця стаття також передбачає, що право особи на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно статті 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати № 95», ратифікованої Україною 30.06.1961, незалежно від назви оплати праці і методу її обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Стаття 12 цієї Конвенції встановлює, що коли минає термін трудового договору, остаточний розрахунок заробітної плати, належної працівнику, має бути проведений відповідно до національного законодавства, колективного договору чи рішення арбітражного органу, або - коли немає такого законодавства, угоди чи рішення - в розумний термін з урахуванням умов контракту.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Відтак, оскільки нормами спеціального законодавства не врегульовано питання строків повного проведення розрахунку при звільненні, а також не встановлено правових наслідків недотримання такого строку, колегія суддів приходить до висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин приписів Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України).

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

За приписами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Частина 1 статті 117 КЗпП України (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин) визначає, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України.

Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано застосував до спірних правовідносин норми статей 116, 117 КЗпП України, і, як наслідок, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для визнання протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язання виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати індексації грошового забезпечення.

Переходячи до оцінки доводів скаржника, в яких він просить застосувати до спірних правовідносин правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 30.10.2019 у справі №806/2473/18 про право суду зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника, колегія суддів зазначає таке.

19.07.2022 набрав чинності Закон України від 01.07.2022 №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі Закон №2352-ІХ), яким внесені зміни до статті 117 КЗпП України за змістом яких текст цієї статті викладено в такій редакції:

«У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті».

Таким чином, починаючи з 19.07.2022 стаття 117 КЗпП України передбачає відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні, зокрема, виплату працівнику його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, однак не більш як за шість місяців.

Суд першої інстанції під час ухвалення рішення дійшов висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин положень статті 117 КЗпП України в редакції Закону № 2352-IX від 01.07.2022, яка діяла на час звернення позивача до суду та на час виплати позивачу індексації грошового забезпечення, за затримку виплати якої позивач і просить нарахувати та виплатити середній заробіток.

Отже суд першої інстанції визнав, що позивач має право на отримання середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, однак не більш, як за шість місяців.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про незастосовність до спірних правовідносин застосування критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, оскільки підхід щодо критеріїв/способів зменшення суми середнього заробітку, який підлягає стягненню у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, був побудований з урахуванням, зокрема, того, що оплаті середнім заробітком підлягав весь час затримки по день фактичного розрахунку, оскільки на той час наведена норма не обмежувала періоду, за який може стягуватися середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні.

Отже, до 19.07.2022, у разі наявності у суду, який розглядає спір, переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець, і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати, була можливість застосувати принцип співмірності і зменшити таку виплату.

Проте, починаючи з 19.07.2022 недоречно застосувати практику, викладену, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, адже вона була сформована за попереднього нормативно правового регулювання спірних правовідносин.

Аналогічний правовий висновок висловлено у постановах Верховного Суду від 28.06. 2023 у справі №560/11489/22, від 30.11. 2023 у справі №380/19103/22, від 29.01.2024 у справі №560/9586/22.

Таким чином, слід констатувати, що доводи апеляційної скарги 9 Спортивного клубу Міністерства оборони України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду, а тому наявні підстави для залишення її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до вимог статті 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення відсутні.

Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу 9 Спортивного клубу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року у справі за позовом адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до 9 Спортивного клубу Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Доповідач - суддя І. О. Турецька

суддя Ю. М. Градовський

суддя Л. П. Шеметенко

Повне судове рішення складено 12.11.2024.