Постанова

від 13.11.2024 по справі 211/4112/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5474/24 Справа № 211/4112/22 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко С. В. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Корчистої О.І.

суддів: Агєєва О.В., Бондар Я.М.

за участю секретаря Лідовської А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №211/4112/22 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», треті особи: Первинна профспілкова організація Вільної профспілки залізничників України Криворізького локомотивного депо, начальник Структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» Ковальов Михайло Васильович, про визнання незаконним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення,

за апеляційними скаргами Акціонерного товариства «Українська залізниця» та ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Уманець Богданна Богданівна,

на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 березня 2024 року,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця», треті особи: Первинна профспілкова організація Вільної профспілки залізничників України Криворізького локомотивного депо, начальник Структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» Ковальов М.В., про визнання незаконним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення.

Позов мотивований тим, що позивач працює на посаді оператора обслуговування та ремонту вагонів у СП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» РФ «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» та є членом Первинної профспілкової організації Вільної профспілки залізничників України Криворізького локомотивного депо.

22 липня 2022 року начальник «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» ОСОБА_2 видав розпорядження № 39/ВЧДЕ-2 про ознайомлення працівників про проведення наради, відповідно до якого позивач повинна була прибути 27 липня 2022 року о 10-30 годині на нараду до кабінету начальника. При цьому, роботодавець не забезпечив робоче місце позивача підмінним працівником на час її участі у нараді та не забезпечив службовим транспортом для доставки позивача з місця роботи до адміністративної будівлі підрозділу.

28 липня 2022 року начальник СП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» Ковальов М.В. видав розпорядження № 44/ВЧДЕ-2 про ознайомлення працівників про проведення наради, відповідно до якої позивач повинна була прибути 01 серпня 2022 року о 08-30 годині на нараду до кабінету начальника підрозділу. Позивач прибула 01 серпня 2022 року о 08-30 годині до кабінету начальника для проведення наради, зареєструвала пояснювальну від 01 серпня 2022 року та дізналась, що нарада стосується не оплати праці, а начебто порушення з її боку трудової дисципліни. Позивач гучно повідомила, що не відмовляється від участі у нараді та від надання письмових пояснень, однак вимагає, щоб начальник СП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» ОСОБА_2 запросив до участі на оперативну нараду представника профспілки відповідно до вимог п. 3.1.10 Галузевої угоди.

З невідомих позивачу причин нарада не відбулася.

08 серпня 2022 року начальником СП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» ОСОБА_2 видано наказ № 4/Дс «Про накладення дисциплінарного стягнення», яким позивачу оголошено догану.

Зазначає, що вона не згодна з вказаним наказом, оскільки не порушувала свою робочу (посадову) інструкцію, трудову чи виконавчу дисципліну та була притягнута до дисциплінарної відповідальності за відсутності винних дій (винної бездіяльності). При цьому роботодавець не зажадав від неї пояснень, чим порушив вимоги ст. 149 КЗпП України.

Також позивач зазначає, що в оскаржуваному наказі не вказано жодного пункту робочої інструкції чи правил внутрішнього трудового розпорядку, начебто порушеної позивачем, не вказана дата порушення не зазначено, у чому конкретно полягає її порушення.

На підставі наведеного вище позивач просила суд визнати незаконним та скасувати наказ № 4/Дс від 08 серпня 2022 року про накладення на неї дисциплінарного стягнення, посилаючись на істотне обмеження її трудових прав та гарантій, встановлених законодавством.

Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 березня 2024 року позов задоволено, скасовано наказначальника Структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» від 08 серпня 2022 року № 4/Дс Про накладення на оператора з обслуговування та ремонту вагонів пункту технічного обслуговування вагонів станції Кривий Ріг ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 992, 40 гривень.

В апеляційній скарзі АТ «Українська залізниця»,посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по справі, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що наказом по підприємству від 29 червня 2022 року № 484/ВЧДЕ-2 для працівників структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» було запроваджено режим неповного робочого тижня у липні 2022 року. За цим наказом було встановлено конкретні неробочі дні у липні 2022 року за гнучким графіком, однак від підпису в акті позивач відмовилась, про що було складено відповідний акт від 01 липня 2022 року. З наказом від 14 липня 2022 року та новим графіком змін позивача було ознайомлено через засіб комунікації. Незважаючи на це, ОСОБА_1 прийшла не у свій робочий день з наміром приступити до роботи, самовільно зайняла робоче місце, намагалась спілкуватися з колегами та працівниками ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» хоча оперативної інформації щодо роботи ПТО від майстра та інших працівників не отримала, відповідно надавати контрагенту достовірну інформацію не могла. Своєю поведінкою позивачка дестабілізувала ситуацію та порушила нормальний режим роботи ПТО, заважала іншим працівникам виконувати свої обов`язки.

Апелянт зауважує, що розпорядженнями начальника СП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» Ковальова М.В. на дату засідання, а саме 27 липня 2022 року та 01 серпня 2022 року було забезпечено заміну ОСОБА_1 на робочому місці на час відсутності.

Зауважує, що у визначений час 01 серпня 2022 року ОСОБА_1 прибула на нараду, однак заявила, що вважає за необхідне участь у нараді представника вільної профспілки ОСОБА_3 , інакше вона відмовляється від участі у нараді. Надати письмові пояснення з приводу відмови від участі у нараді 01 серпня 2022 року позивач відмовилась та залишила кабінет начальника, про що було складено відповідний акт. Відповідач вважає доведеним, що своїми діями щодо демонстративної відмови брати участь у нараді, позивач порушила вимоги робочої інструкції, Правил внутрішнього трудового розпорядку та Наказу начальника структурного підрозділу Про проведення наради.

Незважаючи на відмову позивача від участі у нараді, вона відбулась і на цій нараді прийнято рішення про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за неналежне виконання трудових обов`язків. З наказом вона була ознайомлена 08 серпня 2022 року під підпис. При цьому висновок суду першої інстанції про те, що самим фактом прибуття позивач виконала розпорядження керівництва є безпідставним, оскільки позивач була відсутня на нараді.

Апелянт вказує на те, що порядком притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників залізниці участь представника профспілки в оперативних нарадах не передбачено, тому така вимога позивача, на розсуд керівництва, була залишена без задоволення. Натомість, вимога керівництва про особисту участь у нараді та надання письмових пояснень, є обов`язковою та передбаченою правилами внутрішнього розпорядку та робочою інструкцією, яку позивачем не було виконано та залишено нараду через 5 хвилин після її початку.

Також зазначає, що, відповідно ч. 2 ст. 252 КЗпП України та Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу, суд першої інстанції не врахував, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності відбулось в період воєнного стану і до спірних правовідносин необхідно було застосовувати Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яким передбачено особливості трудових відносин працівників усіх підприємств у період дії воєнного стану. При цьому суд не перевірив відповідність рішення профспілкового органу нормам трудового законодавства, не надав йому оцінки, хоча воно є лише одним із доказів у справі і не має для суду наперед встановленого значення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Уманець Б.Б., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не враховано, що позивач порушила п.2.9 робочої інструкції оператора з обслуговування та ремонту вагонів пункту технічного обслуговування вагонів, оскільки не дотрималась трудової та технологічної дисципліни із застосуванням безпечних умов праці та не дотримала розпорядку робочого дня. Відповідно до п.п. 4.2, 4.3, позивач несе відповідальність за невиконання наказів, отриманих завдань та доручень безпосереднього керівництва, за порушення чинних на підприємстві правил внутрішнього трудового розпорядку. Тому просить відмовити у задоволенні вимог.

Також вказує, що судом першої інстанції не враховано, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності відбулось в період воєнного стану і до спірних правовідносин необхідно було застосовувати Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яким передбачено особливості трудових відносин працівників усіх підприємств у період дії воєнного стану.

У відзиві на апеляційні скарги позивач зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, за наступних підстав.

Відповідно ч. 1ст.2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 3 статті3 ЦПК Українивизначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною 1статті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1, 2ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ч. 1, 2, 5ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 працює на посадіоператора обслуговування та ремонту вагонів у Структурному підрозділі «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця».

Наказом начальника Структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» від 08 серпня 2022 року № 4/Дс встановлено, що оператором з обслуговування та ремонту вагонів ОСОБА_1 було допущено порушення ст. 139 КЗпП України, розділу 3 Правил внутрішнього трудового розпорядку депо, п. 1.2, 1.3 робочої інструкції «Оператора з обслуговування та ремонту вагонів», не виконання наказів, отриманих завдань та доручень, передбачених розділом 4 її робочої інструкції, що свідчить про неналежне виконання трудових обов`язків та є порушенням трудової та технологічної дисципліни. Тому, за неналежне виконання трудових обов`язків оператору з обслуговування та ремонту вагонів пункту технічного обслуговування вагонів станції Кривий Ріг Олійник С.В., згідно статті 147 КЗПП України, оголошено догану (том 1 а.с. 17-19).

Звертаючись до суду з позовом про визнання незаконним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення, позивач посилалась на те, що вона не порушувала свою робочу (посадову) інструкцію, трудову чи виконавчу дисципліну та була притягнута до дисциплінарної відповідальності за відсутності винних дій (винної бездіяльності). Також зазначала, що в оскаржуваному наказі не вказано жодного пункту робочої інструкції чи правил внутрішнього трудового розпорядку, начебто порушеної позивачем, не вказана дата порушення не зазначено, у чому конкретно полягає її порушення.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що не встановлено складові дисциплінарного проступку, за який на ОСОБА_1 слід було накласти догану.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною 1статті 15ЦК Українипередбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положеннямистатті 3 КЗпП Українивизначено, що трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю.

Виходячи з положеньстатті 29 КЗпП України,власник або уповноважений ним орган під час прийняття на роботу працівника зобов`язаний роз`яснити працівникові його права та обов`язки, ознайомити із правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Статтею 139 КЗпП України передбачено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно частини 1статті 147КЗпП Україниза порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Статтею 147-1КЗпП Українипередбачено застосування дисциплінарного стягнення органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) працівника.

Догана є дисциплінарним заходом особистого немайнового характеру, який полягає у негативній оцінці і засудженні поведінки працівника у трудовому колективі.

У трудовому законодавстві немає обмежень щодо підстав та періодичності застосування догани як дисциплінарного стягнення.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Підставою застосування догани є вчинення працівником дисциплінарного проступку.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків, закріплених нормами трудового права:КЗпП, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також порушення або невиконання правомірних наказів та розпоряджень роботодавця.

Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

У трудовому законодавстві визначено певну процедуру притягнення фізичної особи до дисциплінарної відповідальності як одного з видів юридичної відповідальності, дотримання якої є передумовою правомірності застосованих до працівника заходів.

Частиною 1статті 148 КЗпП Українивизначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

Відповідностатті 149 КЗпП Українидо застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення.

Правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, та чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення.

Відповідно частини 1 статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК Українипередбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зістаттею 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно частин 1, 3статті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом положень статей147-1,149 КЗпП Україниу справах щодо притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності обов`язок доказування правомірності застосування дисциплінарного стягнення покладається на відповідача.

Матеріалами справи встановлено, що в оспорюваному наказі від 08 серпня 2022 року за № 4 зазначено про неприбуття 27 липня 2022 року ОСОБА_1 на нараду, відмова від участі її у нараді 01 серпня 2022 року, у зв`язку з відсутністю голови профспілки на ній, тому, враховуючи викладене, невиконання позивачем розділу 3 правил внутрішнього трудового розпорядку депо та п. 1.2. 1.3 робочої інструкції оператора з обслуговування та ремонту вагонів, не виконання наказів, отриманих завдань та доручень передбачених розділом 4 її робочої інструкції, свідчить про неналежне виконання трудових обов`язків та є порушенням трудової та технологічної дисципліни, тому ОСОБА_1 оголошено догану.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, письмові пояснення ОСОБА_1 щодо відсутності її на нараді 27 липня 2022 року, були надані нею 01 серпня 2022 року (а.с.16), а саме розпорядження керівництва щодо прибуття на нараду 01 серпня 2022 року позивачем було виконано.

Крім того, як суду першої, так і суду апеляційної інстанції, не було надано доказів виконання розпорядження від 27 липня 2022 року № 48 про забезпечення заміни позивачу на час її відсутності на оперативній нараді. Розпорядження про заміну було видано в один день з днем призначення наради, час видачі такого розпорядження і час отримання його за призначенням, не відомі, що підтверджує викладені позивачем в позовній заяві доводи про те, що роботодавець не забезпечив робоче місце позивача підмінним працівником на час її участі у нараді.

Також колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про те, що позивач на нараду 01 серпня 2022 року прибула, а отже виконала законне розпорядження керівництва, а відмова від участі у нараді у зв`язку з відсутністю голови профспілкової організації, членом якої вона являється та присутність якого мало на меті, на думку ОСОБА_1 , забезпечити захист її трудових прав, не може ставитися у вину позивачці з винесенням дисциплінарного стягнення у вигляді догани за неналежне виконання трудових обов`язків.

При цьому суд першої інстанції правильно взяв до уваги те, що, відповідно вимог ст.149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення, власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни пояснення, чого вчинено не було. Матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача з відповідною вимогою.

Також судом першої інстанції вірно встановлено, що в наказі про накладення дисциплінарного стягнення не конкретизовано яке порушення трудової дисципліни вчинила позивач за яке її притягнуто до відповідальності.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що наказ про застосування дисциплінарного стягнення має бути мотивованим, обґрунтованим, з посиланнями на порушені пункти трудового договору або посадової інструкції, з відображенням суті дисциплінарного проступку із зазначенням положень нормативних актів та інших документів, які порушив працівник. У розпорядчій частині вказують прізвище, ім`я, по батькові, посаду (професію) працівника і дату виявленого порушення. Як підставу застосування дисциплінарного стягнення у наказі (розпорядженні) перераховують документи - доповідні записки, акти, пояснювальні записки працівника тощо.

Проте, оформлений відповідачем оскаржуваний наказ є немотивованим та необґрунтованим, у наказі не відображена суть дисциплінарного проступку.

На підставі наведеного вище суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що матеріалами справи не установлено складові дисциплінарного проступку, за який на ОСОБА_1 слід було накласти догану.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що відповідач вважає доведеним, що своїми діями щодо демонстративної відмови брати участь у нараді, позивач порушила вимоги робочої інструкції, Правил внутрішнього трудового розпорядку та Наказу начальника структурного підрозділу, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки з наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не вбачається суті дисциплінарного проступку. Наказ містить загальні причини притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, як то порушення ст. 139 КЗпП України, в якій зазначено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна роботодавця, з яким укладено трудовий договір.

Порушення розділу 3 «Правил внутрішнього трудового розпорядку депо», які в матеріалах справи відсутні, тому надати оцінку та вважати, що позивачем були порушені вимоги внутрішнього трудового розпорядку, суд не має можливості.

Зазначення порушення позивачем п.1.2 та п.1.3 робочої інструкції «Оператора з обслуговування та ремонту вагонів» не має чіткого зазначення самого порушення, в той час як відповідно п.1.2 та п.1.3 робочої інструкції «Оператора з обслуговування та ремонту вагонів» оператор безпосередньо підпорядковується начальнику депо, заступнику начальника депо, начальнику пункту технічного обслуговування та майстру. У своїй діяльності оператор керується законодавством України, галузевими нормативними документами, цією трудовою інструкцією, наказами, розпорядженнями і вказівками керівництва депо.

При цьому, колегія суддів апеляційного суду наголошує на тому, що позивач на нараду 01 серпня 2022 року прибула, а отже виконала законне розпорядження керівництва, тому судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про те, що відмова позивача від участі у нараді у зв`язку з відсутністю голови профспілкової організації, членом якої вона являється та присутність якого мало на меті, на переконання позивача ОСОБА_1 , забезпечити захист її трудових прав, що не може ставитися у вину позивачу з винесенням дисциплінарного стягнення у вигляді догани за неналежне виконання трудових обов`язків.

Доводи апеляційних скарг як відповідача АТ «Українська залізниця», так і третьої особи - начальника СП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» ОСОБА_2 про те, що судом першої інстанції не враховано, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності відбулось в період воєнного стану і до спірних правовідносин необхідно було застосовувати Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яким передбачено особливості трудових відносин працівників усіх підприємств у період дії воєнного стану, та доводи про те, що суд не мав приймати до уваги рішення профспілкового органу щодо ненадання згоди на притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, та взагалі не мав запитувати такої згоди, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки в даному випадку суд першої інстанції, при вирішенні спору по суті, дійшов висновку про те, що матеріалами справи не установлено складові дисциплінарного проступку, за який на ОСОБА_1 слід було накласти догану, при цьому суд не послався на те, що вказана відмова щодо ненадання згоди на притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності має для суду вирішальне значення.

Інші доводи апеляційних скарг, які є ідентичними доводам, викладеним відповідачем АТ «Українська залізниця» та третьою особою начальником СП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» Ковальовим М.В. у відзивах на позовну заяву, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку, не є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Аргументи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку з чим апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст. 367,374,375,382 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційні скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» та ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Уманець Богданна Богданівна,залишити без задоволення.

Рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Судді:

Повний текст постанови складено 18 листопада 2024 року.

Головуючий О.І. Корчиста