Постанова

від 13.11.2024 по справі 405/2682/20

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 листопада 2024 року м. Кропивницький

справа № 405/2682/20

провадження № 22-ц/4809/9/24

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А.М., Карпенка О.Л.,

за участі секретаря Бойко В. В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Кропивницька міська рада, державний реєстратор Міської ради м. Кропивницького Нікітенко Олександр Володимирович,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Тупала Максима Петровича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 січня 2022 року у складі судді Драного В. В. і

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

В квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Міської ради м. Кропивницького та державного реєстратора Міської ради м. Кропивницького Нікітенка О. В. та просив:

-визнати недійсними п. 6 та п. 6.1 рішення Міської ради м. Кропивницький від 07.02.2019 № 2326 про затвердження ОСОБА_2 та ОСОБА_3 технічної документації із землеустрою та передачу їм у спільну сумісну власність земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:45:347:0086 по АДРЕСА_1 загальною площею 0,0595 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель житлової та громадської забудови;

-скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3510100000:45:347:0086 по АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 31219916 від 15 квітня 2019 року, здійснену державним реєстратором Міської ради м. Кропивницького Нікітенком О. В.;

-зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом знесення огорожі та відновлення меж земельної ділянки шляхом встановлення огорожі на відновленій межі;

-стягнути з відповідачів судові витрати.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником 27/50 частини житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

В договорі купівлі-продажу від 01.09.1978, на підставі якого позивач набув право власності на зазначену частину будинку, зазначено, що загальна площа земельної ділянки за вказаною адресою становила 1 074 кв. м.

На момент укладення договору купівлі-продажу між співвласниками домоволодіння вже склався порядок користування присадибною ділянкою та була встановлена огорожа. Із сусідніми домоволодіннями також були визначені межі та встановлені огорожі.

В 2016 році ОСОБА_2 та ОСОБА_3 придбали сусіднє домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , а весною 2018 року вони запропонували позивачу підписати акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання та запевнили його, що межі земельної ділянки на місцевості залишаються без змін.

В подальшому, відповідачі приватизували свою земельну ділянку, межі якої були безпідставно збільшені за рахунок належної позивачу земельної ділянки, та самочинно встановили свою огорожу.

Оскільки, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обманним шляхом під час приватизації земельної ділянки привласнили частину земельної ділянки, якою користується позивач, останній звернувся до суду за захистом порушених прав та законних інтересів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 січня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Міської ради міста Кропивницького, державного реєстратора Міської ради м. Кропивницького Нікітенка О. В. про визнання недійсним рішення, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами незаконності оскаржуваного рішення міської ради, факту порушення його прав та інтересів в частині користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2 , факту невідповідності розміру та площі земельних ділянок відповідно до наявних правовстановлюючих документів, а також не доведено накладання належної відповідачам земельної ділянки на земельну ділянку, якою користується позивач.

Короткий зміст апеляційної скарги

В апеляційній скарзі адвокат Тупало М. П., який представляє інтереси ОСОБА_1 , просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 січня 2022 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

ОСОБА_2 не приймав участі у розгляді справи судом першої інстанції та не подавав до суду жодних процесуальних документів.

Суд першої інстанції не встановив обставин того, чому зменшився розмір земельної ділянки, яка перейшла у користування ОСОБА_2 на момент приватизації, чому за рахунок земельної ділянки позивача відповідачі збільшили розмір своєї земельної ділянки та чи заявляли останні претензії до ОСОБА_1 з приводу межі між ділянками починаючи з 2012 року.

Відповідачі повинні були довести обставини, на які вони посиланються та надати до суду докази, на підставі яких вони отримали право на збільшення своєї земельної ділянки за рахунок частини земельної ділянки позивача.

Документ, який суд першої інстанції поклав в основу свого рішення це акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, а не документ про погодження, перенесення чи зміну меж.

Вказаний акт, який міститься в матеріалах справи свідчить про те, що ОСОБА_1 погодив з відповідачами існуючі межі фактичного користування, а суд першої інстанції застосував норми матеріального права про новостворену річ, які не підлягають застосуванню.

Судом першої інстанції при розгляді справи не застосовано принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, що передбачений нормами цивільного та земельного законодавства, а земельна ділянка, частина якої перебуває у користуванні ОСОБА_1 була сформована в 1953 році у відповідності до норм діючого законодавства.

Відповідачі, придбавши домоволодіння, погодились з існуючими межами, користувались земельною ділянкою з 2012 року, а спір виник тільки під час приватизації земельної ділянки.

Суд першої інстанції не прийняв до уваги як належний доказ висновок експертного дослідження від 01.06.2020, де зазначено про факт накладення меж земельної ділянки відповідачів на земельну ділянку позивача, та у своїх висновках був не послідовним.

Відзиви на апеляційну скаргу

Відзивів на апеляційну скаргу не надходило, що згідно вимог частини третьоїстатті 360 ЦПК Українине перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Розгляд справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та його представник адвокат Тупало М. П. підтримали доводи апеляційної скарги, ОСОБА_3 та його представник адвокат Попович П. О. заперечували проти доводів апеляційної скарги.

ОСОБА_2 , державний реєстратор Міської ради м. Кропивницького Нікітенко О. В. та представник Кропивницької міської ради в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку.

Відповідно до положень частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Оскільки учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд вирішив розглядати справу без участі осіб, що не з`явились, що відповідає положенням ст. 372 ЦПК України.

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах,суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно договору купівлі-продажу від 01.09.1978, посвідченим державним нотаріусом Першої Кіровоградської нотаріальної контори Головахою Л. Я., зареєстрованим в реєстрі за № 3-2778, позивач придбав 27/50 частин будинку з належними надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_2 . Даний будинок розташований на земельній ділянці площею 1 074 кв. м. Схематичні межі даної земельної ділянки визначені садибним планом-схемою, затвердженою рішенням Кіровоградського міськвиконкому від 05.09.1053 № 939.

В подальшому, у 2008 році на підставі рішення Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 09.06.2008 № 879 позивач зареєстрував своє право власності на вказаний житловий будинок з виділом своєї частки в натурі та присвоєнням йому нової адреси АДРЕСА_2 .

06.01.2012 відповідач ОСОБА_2 придбав 53/100 частин житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка за вказаною адресою на момент придбання не приватизована, не в оренді.

08.11.2016 відповідач ОСОБА_3 придбав 47/100 частин житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , відомості про зареєстроване право власності чи користування земельною ділянкою за вказаною адресою на момент придбання відсутні.

21.06.2018 співвласники житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулися до ТОВ «Укрлендпроект» із заявою про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 0,0595 га за вказаною адресою.

В процесі виготовлення даної технічної документації було складено акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який підписано зокрема відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також позивачем ОСОБА_1 , згідно якого межі земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,0595 га збігаються з лінійними об`єктами та межують з існуючим землекористуванням, тому на бажання землевласника межовими знаками не закріплювалися. Власники та користувачі суміжних земельних ділянок претензій щодо меж та конфігурації земельної ділянки не мають.

Згідно п. 6 та п. 6.1 рішення Міської ради міста Кропивницького від 07.02.2019 № 2326 відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 затверджено технічну документацію із землеустрою та передано їм у спільну сумісну власність земельну ділянку з кадастровим номером 3510100000:45:347:0086 по АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) загальною площею 0,0595 га. Право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано 15.04.2019.

Згідно висновку експерта від 01.06.2020 № 288 експерта ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Уркспецбудекспертиза», складеного за результатами проведення комплексної судової земельно-технічної експертизи на замовлення позивача ОСОБА_1 : 1) наявність накладання меж земельної ділянки кадастровий номер 3510100000:45:347:0086 згідно технічної документації із землеустрою та фактичних меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 . Площа накладання складає 15,09 кв. м. Межі накладання зображено на рисунках 9 та 10 в дослідницькій частині висновку та на схемі співставлення в додатку К; 2) наявність накладання фасадної межі земельної ділянки кадастровий номер 3510100000:45:347:0086 згідно технічної документації із землеустрою та фактичних меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , згідно садибного плану (схеми) від 25.08.1953 і плану кварталу № 284 від 18.08.1953. Розмір накладання складає 1,22 м.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Кропивницької міської ради

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Земля є унікальним обмеженим природним ресурсом. Земля є базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства.

Отже, розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності і добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Устатті 41 Конституції Українизакріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до частини першоїстатті 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першастатті 16 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно з статтею 377 ЦК Українидо особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Положеннями статті 1 першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка відповідно до частини першої статті 9 Конституції України, пункту 1 статті 17 Закону України «Про міжнародні договори України» є частиною національного законодавства, статті 41 Конституції України та статей 321, 328, 334, 338 ЦК України, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном, право власності набувається із підстав не заборонених законом, зокрема правочинів. Добросовісний набувач набуває право власності на майно, навіть в тих випадках, коли воно відчужене особою, яка немала на це право. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні крім у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 78 ЗК України визначено, що право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до державного земельного кадастру.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах

шостій сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Винесення в натурі (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно з статтею 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати права власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватись правил добросусідства.

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (частина перша статті 316 ЦК України).

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (частини перша, друга та третя статті 319 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з статтею 373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об`єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.

Частиною першою статті 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У пункті 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5 надані роз`яснення про те, що відповідно до положень статей 391, 296 ЦК України, позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. Позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об`єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача.

Разом з тим, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника. Зазначене знайшло своє відображення також у Конвенції про захист прав та основоположних свобод, першому Протоколі до неї та практиці Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» («Case of Sporrong and Lonnroth v. Sweden»), заяви № 7151/75 та № 7152/75, від 22 лютого 2005 року у справі «Новоселецький проти України» («Novoseletskiy v. Ukraine»), заява № 47148/99, від 01 червня 2006 року у справі «Федоренко проти України»(«Fedorenkov.Ukraine»),заява № 25921/02).

Згідно з частинами першою-четвертою статті12, частинами першою п`ятою, шостою статті81 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно достатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно копії договору купівлі-продажу від 01.09.1978, посвідченого державним нотаріусом Першої Кіровоградської нотаріальної контори Головахою Л. Я., зареєстрованим в реєстрі за № 3-2778, позивач придбав 27/50 частин будинку з належними надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_2 . Даний будинок розташований на земельній ділянці площею 1 074 кв. м. (том 1 а. с. 10-11).

Схематичні межі даної земельної ділянки визначені садибним планом-схемою, затвердженою рішенням Кіровоградського міськвиконкому від 05.09.1053 № 939 (том 1 а. с. 12-13).

В подальшому, у 2008 році на підставі рішення Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 09.06.2008 № 879 позивач зареєстрував своє право власності на вказаний житловий будинок з виділом своєї частки в натурі та присвоєнням йому нової адреси АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 07.08.2008, виданим Кіровоградською міською радою, Витягом ОКП «Кіровоградське ООБТІ» від 08.08.2008 № 19827595 про реєстрацію права власності, листом Управління містобудування, архітектури, екології та земельних відносин Кіровоградської міської ради від 21.04.2008 № 1798 (том 1 а. с. 17-19).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 27.04.2020 № 2017590017 ОСОБА_1 є власником будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Площа земельної ділянки, на якій розташований будинок становить 587,1 кв. м. (том 1 а. с. 9).

06 січня 2012 року відповідач ОСОБА_2 придбав 53/100 частин житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка за вказаною адресою на момент придбання не приватизована, не в оренді, що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 06.01.2012, посвідченим приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Нестеренко С. А. та зареєстрованим в реєстрі за № 11 (том 1 а. с. 202-206).

08 листопада 2016 року відповідач ОСОБА_3 придбав 47/100 частин житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , відомості про зареєстроване право власності чи користування земельною ділянкою за вказаною адресою на момент придбання відсутні, що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 08.11.2016, посвідченим приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Нестеренко С. А. та зареєстрованим в реєстрі за № 723 (том 1 а. с. 160-164, 213-211, том 2 а. с. 4-8).

В подальшому, 21 червня 2018 року співвласники житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулися до ТОВ «Укрлендпроект» із заявою про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 0,0595 га за вказаною адресою (том 1 а. с. 174, том 2 а. с. 15).

В процесі виготовлення даної технічної документації було складено акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який підписано зокрема відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також позивачем ОСОБА_1 , що не заперечується позивачем, згідно якого межі земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,0595 га збігаються з лінійними об`єктами та межують з існуючим землекористуванням, тому на бажання землевласника межовими знаками не закріплювалися. Власники та користувачі суміжних земельних ділянок претензій щодо меж та конфігурації земельної ділянки не мають (том 1 а. с. 178, том 2 а. с. 16).

Відповідно до п. 6 та п. 6.1 рішення Міської ради міста Кропивницького від 07.02.2019 № 2326 відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 затверджено технічну документацію із землеустрою та передано їм у спільну сумісну власність земельну ділянку з кадастровим номером 3510100000:45:347:0086 по АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) загальною площею 0,0595 га (том 1 а. с. 155, 167, том 2 а. с. 20).

Право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано 15.04.2019, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.04.2019 № 163888370 (том 1 а. с. 168-169, том 2 а. с. 21-22).

Згідно висновкуекспертаТОВ «Науково-виробниче підприємство Уркспецбудекспертиза», складеного за результатами проведення комплексної судової земельно-технічної експертизи від 01.06.2020 № 288 за результатами дослідження експерт прийшов, зокрема, до таких висновків:

1) наявність накладання меж земельної ділянки кадастровий номер 3510100000:45:347:0086 згідно технічної документації із землеустрою та фактичних меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 . Площа накладання складає 15,09 кв.м. Межі накладання зображено на рисунках 9 та 10 в дослідницькій частині висновку та на схемі співставлення в додатку К;

2) наявність накладання фасадної межі земельної ділянки кадастровий номер 3510100000:45:347:0086 згідно технічної документації із землеустрою та фактичних меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , згідно садибного плану (схеми) від 25.08.1953 і плану кварталу № 284 від 18.08.1953. Розмір накладання складає 1,22 м (том 1 а. с. 69-114).

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 20 квітня 2023 року клопотання ОСОБА_1 про призначення додаткової земельно-технічної експертизи задоволено.

Призначено у справі додаткову земельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання:

1) Які фактичні конфігурація, проміри (межі) та площа земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні власників житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 з зазначенням розміру ділянки по фасадній та тильній частині земельної ділянки?

2) Чи відповідають фактичні межі та площа земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні власників житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 межам земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:45:347:0086 та визначеним правоустановчим документам на земельну ділянку? Чи має місце порушення порядку землекористування?

3) Які фактичні конфігурація, проміри (межі) та площа земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні власників житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 станом на момент розроблення та затвердження технічної документації із землеустрою на зазначену земельну ділянку?

4) Чи відповідають межі та площа земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:45:347:0086 за адресою: АДРЕСА_1 , що визначені правоустановчими документами та технічною документацією із землеустрою, фактичним межам та площі земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні власників житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , станом на момент розроблення та затвердження технічної документації із землеустрою на зазначену земельну ділянку?

5) Чи відповідає розмір фасадної та тильної лінії земельної ділянки зазначених в технічній документації на приватизацію земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , розмірам фасадної та тильної частини земельної ділянки, станом на момент розроблення і затвердження технічної документації із землеустрою на цю земельну ділянку?

6) При наявності відмінностей в розмірах фасадної та тильної лінії земельної ділянки зазначених в технічній документації на приватизацію земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , зазначити в якому розмірі і за рахунок чого вони могли утворитись?

7) Чи відповідають площа, конфігурація та визначенні в натурі межі прав користування земельною ділянкою ОСОБА_1 (по АДРЕСА_2 згідно землевпорядної документації та правовстановлюючої документації), конфігурація, площі, межам/промірам та системі координат земельної ділянки, яка фактично перебувала у користуванні ОСОБА_1 , станом на момент затвердження документації по землеустрою на суміжну земельну ділянку за кадастровим номером 3510100000:45:347:0086. Якщо не відповідають то в якому місці конфігурації?

8) Чи порушують фактична конфігурація, проміри (межі), координати поворотних точок та площа земельної ділянки за кадастровим номером 3510100000:45:347:0086, фактичну конфігурацію, межі координати поворотних точок та площу визначених землевпорядною та правовстановлюючою документацією на земельну ділянку ОСОБА_1 , яка розміщена за адресою по АДРЕСА_2 . Якщо порушують, то в яких межах поворотних точок координат здійснюється накладення та якій площі? (том 3 а. с. 125-128).

На виконання зазначеної ухвали ТОВ «Науково-виробниче підприємство УкрСпецБудЕкспертиза» надіслало до суду висновок експерта, складений за результатами проведення додаткової судової земельно-технічної експертизи від 01.11.2023 № 391, згідно якої за результатами дослідження експерт прийшов, зокрема, до таких висновків:

1)земельна ділянка, за адресою: АДРЕСА_1 , станом на момент проведення обстеження, фактично, має конфігурацію багатокутника. Фактична площа земельної ділянки становить 0,0594 га.

Сума розмірів по фасадній межі земельної ділянки (межі що суміжна пров. Семенівському) становить 14,1 м. (1,64 + 2,53 + 0,50 + 0,08 + 8,61 + 0,09 + 0,65). Сума розмірів по фасадній межі земельної ділянки (межі що суміжна пров. Семенівському), без врахування виступів, становить 13,93 м. (1,64 + 2,53 + 0,50 + 8,61 + 0,65). Ширина земельної ділянки по фасадній межі земельної ділянки (межі що суміжна пров. Семенівському), тобто відстань між крайніми точками 1 та 8, становить 13,92 м.

Сума розмірів по тильній межі земельної ділянки (межі, що суміжна з земельною ділянкою по АДРЕСА_3 ) становить 13,52 м. (3,38 + 3,73 + 2,88 + 3,53). Ширина земельної ділянки по тильній межі земельної ділянки (межі, що суміжна з земельною ділянкою по АДРЕСА_3 ), тобто відстань між крайніми точками 29 та 33, становить 13,50 м.

2)фактичні межі та площа земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_1 , станом на момент проведення обстеження, не відповідають межам та площі, земельної ділянки кадастровий номер 3510100000:45:347:0086, згідно наданої на дослідження поземельної книги.

Фактична площа земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_1 , станом на момент проведення обстеження, менша на 0,0001 га за площу, земельної ділянки кадастровий номер 3510100000:45:347:0086, згідно наданої на дослідження поземельної книги.

3)фактичні межі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , накладаються на межі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до наданої на дослідження технічної документації із землеустрою на цю земельну ділянку.

4)накладання меж земельної ділянки, кадастровий номер 3510100000:45:347:0086, за адресою: АДРЕСА_1 , згідно поземельної книги, та меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , згідно технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) громадянину ОСОБА_1 загальною площею 0,0584 га для: будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код КВЦПЗ: 02.01) за адресою: АДРЕСА_2 (том 3 а. с. 173-242).

Відповідно до статті 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі згідно з положеннями глави 29 цього Кодексу й від власника майна. Отже позивач наділений правом вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обманним шляхом під час приватизації земельної ділянки привласнили частину земельної ділянки, якою користується позивач.

Однак матеріали справи не містять доказів належності позивачу конкретної земельної ділянки, оскільки землекористування ОСОБА_1 в установленому порядку не оформлено, відповідні правовстановлюючі документи на земельну ділянку у нього відсутні. Також відсутні докази на надання йому дозволу на виготовлення технічної документації на будь-яку земельну ділянку.

З акта прийомки-передачі межових знаків на зберігання встановлено, що позивач як суміжний землекористувач погодив межі земельної ділянки, яка була надана ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , підписавши цей акт.

Тобто, ОСОБА_1 надав свою згоду на приватизацію земельної ділянки відповідачами у визначених у технічній документації межах та не мав з цього приводу будь-яких зауважень чи заперечень.

В свою чергу, позивач не надав доказів, що Міською радою м. Кропивницького, яка в подальшому була перейменована на Кропивницьку міську раду, як розпорядником земель було порушено вимоги чинного законодавства при передачі у власність відповідачам спірної земельної ділянки.

Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 3510100000:45:347:0086 була надана у власність відповідачам в порядку та відповідно до вимог законодавства, чинного на час прийняття відповідного рішення міською радою, а позивач не довів порушення його прав внаслідок ухвалення Міською радою м. Кропивницького рішення від 07.02.2019 № 2326.

У зв`язку з цим у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Кропивницької міської ради необхідно було відмовити саме з цих підстав.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 28 червня2023 року в справі № 303/3830/20 (провадження № 61-4993св22) та від 08 вересня 2023 року у справі № 515/1943/18 (провадження № 61-891св23).

Не заслуговують на увагу суду доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги як належний доказ висновок експертного дослідження від 01.06.2020, де зазначено про факт накладення меж земельної ділянки відповідачів на земельну ділянку позивача, з огляду на те, що вказаним висновком було встановлено факт накладення земельної ділянки відповідачів на земельну ділянку, яка перебуває у фактичному користуванні позивача та площа якої становить 593,72 кв. м., в той же час, належний позивачу житловий будинок згідно інформації з Державного реєстру речових прав власності на нерухоме майно розташований на земельній ділянці загальною площею 587,1 кв. м., яка є меншою від фактичної, а тому суд першої інстанції обґрунтовано відхилив вказаний висновок.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до власного тлумачення норм матеріального та процесуального права, однак вони спростовуються матеріалами справи та наведеними нормами права, а тому відхиляються судом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора Міської ради м. Кропивницького Нікітенка О. В.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, пункт 41).

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2). Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 (аровадження № 12-31гс22)).

Правові висновки Великої Палати Верховного Суду про те, що державний реєстратор не є належним відповідачем у спорах про визнання незаконними та скасування реєстраційних дій, вчинених щодо третьої особи, а ним є особа, щодо якої були здійснені ці дії (записи), викладені у постановах від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18, пункт 36), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18, пункт 53) та від 04 лютого 2020 року у справі № 910/7781/19 (провадження № 12-150гс19, пункт 37).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі

№ 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19) та від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц (провадження № 14-445цс19), за змістом яких спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та стосовно якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Державний реєстратор не може бути належним відповідачем у такому спорі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 911/2129/17 (провадження № 12-45гс19) вказано, що«у відносинах із третіми особами від імені юридичної особи завжди діятиме певна особа, через яку вчиняються юридично значимі дії, а воля цієї особи на вчинення правочину, реалізована нею через волевиявлення від імені юридичної особи, може передбачати настання невигідних для останньої наслідків, бажати чи свідомо допускати їх настання. Отже, за змістом частин першої, третьої та четвертоїстатті 92 ЦК України, частин першої та другої статті 89 ГК України, пунктом 13 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» орган юридичної особи, який діє одноособово, має повноваження щодо представництва юридичної особи (з можливістю їх обмеження відповідно до установчих документів чи закону), створює, змінює припиняє цивільні права та обов`язки юридичної особи, тому підпадає під поняття представництва, наведене у статті 237 ЦК України.При цьому орган юридичної особи, який діє одноособово, усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам та волевиявленню юридичної особи, яку представляє, передбачає настання невигідних для останньої наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання».

Тому у цій справі державний реєстратор Міської ради м. Кропивницького Нікітенко О. В., який зазначений позивачем як відповідач не є належним відповідачем.

У зв`язку з цим у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора Міської ради м. Кропивницького Нікітенка О. В.суду першої інстанції необхідно було відмовити саме з цієї підстави.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,Міської радим.Кропивницького,державного реєстратораМіської радим.Кропивницького НікітенкаО.В.про визнаннянедійсним рішення,скасування державноїреєстрації прававласності наземельну ділянкута усуненняперешкод вкористуванні земельноїділянкою, з підстав недоведеності накладання належної відповідачам земельної ділянки на земельну ділянку, якою користується позивач, суд першої інстанції не врахував наведені вище обставини та норми права, як наслідок, дійшов помилкового висновку в частині мотивів відмови в задоволенні вказаного позову.

Невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1ст. 376 ЦПК Україниє підставою для зміни рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційна скарга адвоката Тупала М. П., який представляє інтереси ОСОБА_1 , підлягає частковому задоволенню, а рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 січня 2022 року зміні, з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 січня 2022 року ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першоїстатті 382 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні в частині мотивів відмови в задоволенні позовних вимог, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Тупала Максима Петровича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 січня 2022 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 19.11.2024.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді А. М. Головань

О. Л. Карпенко