Рішення

від 19.11.2024 по справі 513/959/23

САРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 513/959/23

Провадження № 2-др/513/11/24

Саратський районний суд Одеської області

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2024 року Саратський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Миргород В.С.,

при секретарі судового засідання Аркуші І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області заяву Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі», інтереси якого представляє ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення у цивільній праві № 513/959/23 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , інтереси яких представляє адвокат Бережна Тетяна Григорівна до Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі», Плахтіївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном та зобов`язання вчинити певні дії, суд, -

В С Т А Н О В И В :

Згідно з ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 25 вересня 2024 року позовну заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до АТ «ДТЕК Одеські електромережі», Плахтіївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном та зобов`язання вчинити певні дії залишено без розгляду.

30 вересня 2024 року АТ «ДТЕК Одеські електромережі» через свого представника ОСОБА_1 звернулося до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у солідарному порядку понесених ним витрат на оплату правничої допомоги у розмірі 10 000,00 грн, згідно з договором про надання правової допомоги №2212-ПД/7074-00 від 22 грудня 2023 року, про які відповідач заявив у своєму відзиві на позовну заяву та питання щодо яких не було вирішено судом при постановлені ухвали від 25 вересня 2024 року. До відзиву на позовну заяву було додано договір №137-ОЕ про надання правової допомоги від 25 серпня 2020 року, укладеного з Адвокатським об`єднанням «Перший радник». Станом на день винесення ухвали судом було укладено новий договір про надання правової допомоги № 2212-ПД/7074-00 від 22 грудня 2023 року Адвокатським об`єднанням «Перший радник», який додається до заяви про ухвалення додаткового рішення. На підтвердження витрат на правничу допомогу АТ «ДТЕК Одеські електромережі» надано акт про надання послуг №146-ОЕМ від 30 вересня 2024 року, що містить детальний опис робіт (надання послуг), час витрачений адвокатом та їх вартість, а саме: вивчення нормативно-правового регулювання спірних правовідносин; аналіз судової практики з подібних спорів; розробка загальної стратегії дій щодо захисту інтересів клієнта; підготовка та систематизація, збір доказової бази; проведення аналізу фото та відеофіксації розташування ТП по відношенню до житлового будинку, організація виїзду співробітників для проведення замірів шумів та обстеження ТП; підготовка та подання процесуальних та інших документів правового характеру (відзив, заяви, клопотання, ознайомлення з експертизою); здійснення моніторингу та відстеження процесуальних дій в рамках справи у реєстрах; участь у судових засіданнях. Сторони домовилися про встановлення погодинного порядку обчислення розміру гонорару адвокатів виконавця, який визначити у 10 000,00 грн.

24 жовтня 2024 року від позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 надійшло заперечення на заяву відповідача АТ «ДТЕК Одеські електромережі» про ухвалення додаткового рішення, яке обґрунтоване тим, що фактично залишення позовних вимог без розгляду не є кінцевим та остаточним рішенням по справі. Суд не ухвалив рішення по суті позовних вимог та не надавав оцінку доказам та доводам сторін, а виніс ухвалу про залишення позовних вимог без розгляду, що унеможливлює ухвалення додаткового рішення по справі. Одночасно зазначили, що ухвала про залишення позову без розгляду фактично виконується з моменту її ухвалення, а тому заявником пропущено строк для звернення з такою заявою до суду. Крім того, відповідач не робив відповідної заяви про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів та не надав додаткових доказів на підтвердження понесених судових витрат на правову допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. До відзиву на позовну заяву стороною відповідача надано копію договору №137-ОЕ про надання правової допомоги від 25 серпня 2020 року, укладеного з Адвокатським об`єднанням «Перший радник» з додатками, тоді як в поданій заяві сторона відповідача посилається на договір про надання правової допомоги № 2212-ПД/7074-00 від 22 грудня 2023 року, що свідчить про зловживання відповідачем процесуальними правами та введення в оману. Крім того, розмір витрат має бути співмірним, розумним, з врахуванням витраченого адвокатом часу. Витрати адвоката, пов`язані з компенсацією витраченого часу на здійснення моніторингу та відстеження процесуальних дій в рамках справи у реєстрах, проведення аналізу фото та відеофіксації ТП по відношенню до житлового будинку, організація виїзду співробітників для проведення замірів шумів та обстеження будинку ТП, вивчення нормативно-правового регулювання спірних відносин, аналіз судової практики з подібних спорів, розробка загальної стратегії дій щодо захисту інтересів Клієнта, підготовка та систематизація, збір доказової бази, не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені ст. ст. 1, 16 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а тому витрати на здійснення вказаних видів робіт не можуть бути відшкодовані як витрати на професійну правничу допомогу. Крім того, відповідачем не надано документального підтвердження сплати заявником витрат на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн, процесуальний строк подання таких доказів на теперішній час сплив (вх. № 7541/24-Вх 24.10.2024).

У судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені.

Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 24.10.2024 року надали суду заперечення на заяву відповідача АТ ДТЕК "Одеські електромережі" про ухвалення додаткового рішення, 18.11.2024 року подали до суду заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату, з підстав отримання направлення до Одеської обласної лікарні, при цьому будь яких доказів необхідності явки до лікаря саме 19.11.2024 року суду не надали.

Від представника АТ «ДТЕК Одеські електромережі» Сузанської Л.М. надійшла заява про розгляд справи у її відсутність за наявними у справі доказами, просила задовільнити заяву про ухвалення додаткового рішення у справі в повному обсязі.

Інші учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, в судове засідання не з"явились, про причини неявки суд не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи не подали.

За змістом ст. ст. 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.

В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.

У відповідності до ч.3 ст.211, ст.223 ЦПК України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності сторін, належним чином повідомлених про день, місце та час розгляду справи на підставі наявних у справі доказів, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Відповідно до ч.4 ст.270 ЦПК України неприбуття у судове засідання учасників справи, не перешкоджає розгляду справи.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року. В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи».

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатню наявність у справі матеріалів для її розгляду, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши подану заяву та долучені до неї матеріали, дослідивши матеріали цивільної справи № 513/959/23 (провадження № 2/513/27/24), дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що відповідно до ухвали Саратського районного суду Одеської області від 25 вересня 2024 року позовну заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до АТ «ДТЕК Одеські електромережі», Плахтіївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном та зобов`язання вчинити певні дії залишено без розгляду за заявою позивачів.

Статтею 133 ЦПК України до судових витрат віднесені і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Положеннями ст. 246 ЦПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 5 ст. 142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

За положеннями пункту 4 частини першої статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Згідно з ч.5,6 ст.142 ЦПК України у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали залишення позову без розгляду, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Згідно з ч.9 ст.141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Тобто, для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, ч.1 ст.4 ЦПК України, ч.1 ст.55, ст.124 Конституції України, п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, незалежно від обґрунтованості позову.

Разом з тим відповідно положень ч.1 ст.44 ЦПК України суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою.

Звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою обов`язок позивача відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.

Сам по собі факт залишення позивачем позову без розгляду за заявою позивача не може бути підставою для задоволення вимог відповідача про компенсацію здійснених ним витрат, оскільки згідно п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення, зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України, при цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви. Подання до суду заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.

Аналогічний висновок міститься у Постановах Верховного Суду від 26.09.2018 року у справі №148/312/16-ц, від 28.01.2019 року у справі №619/1146/17-ц, від 02.12.2020 року у справі №202/2600/15-ц, від 17.12.2020 року у справі №758/12381/18-ц, від 14.01.2021 року у справі №521/3011/18.

Процесуальні дії позивачів, спрямовані на захист їх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист.

У цій справі суд не встановив зловживання процесуальними правами з боку позивачів, не застосовував до них будь-яких заходів у зв`язку із зловживанням правами та позовну заяву залишив без розгляду за заявою позивачів, а не через зловживання ними процесуальними правами.

Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Отже, підстав вважати що дії позивачів були необґрунтовані, відповідачем зворотного не доведено, жодних доказів, які вказували б на необґрунтованість дій позивача відповідачем не надано.

У заяві про стягнення судових витрат у розмірі 10 000,00 грн заявник не зазначив, які саме дії позивача у вказаній справі були необґрунтованими, що є підставою для компенсації витрат, пов`язаних з розглядом справи у зв`язку із залишенням позову без розгляду, лише вказано, що відповідач, згідно з договором про надання правничої допомоги поніс витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн, а також долучено договір та акт до договору.

До суду нових доказів також не було надано. Наявні у матеріалах справи заяви по суті справи відповідача не є тими належними та достатніми доказами, які підтверджують необґрунтовані дії позивача при звернені до суду з позовом, оскільки останні по своїй суті містять лише виклад заперечень проти позову.

За такого, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для покладення на позивачів витрат відповідача на професійну правничу допомогу на підставі ч.5 ст.142 ЦПК України, а тому у задоволенні заяви відповідача слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 270 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» про стягнення витрат на правничу допомогу залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвалено складено 19 листопада 2024 року.

Суддя В. С. Миргород