Постанова

від 19.11.2024 по справі 522/2242/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3610/24

Справа № 522/2242/23

Головуючий у першій інстанції Федчишена Т. Ю.

Доповідач Дришлюк А. І.

Категорія 57

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.,

при секретарі судового засідання Нечитайло А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02 листопада 2023 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Юридичного департаменту Одеської міської ради про зняття арешту з майна,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Юридичного департаменту Одеської міської ради про зняття арешту з майна. В обґрунтування позовних вимог вказував, що йому, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 06 лютого 1996 року, виданого Управлінням житлово комунального господарства виконкому Одеської міської ради, в рівних частках належить 208/1000 частин приміщення квартири спільного заселення АДРЕСА_1 , тобто йому особисто належить 208/3000 частин вказаної квартири. 01 липня 2004 року постановою СУ УМВС в Одеській області в ході розслідування відносно нього кримінальної справи було накладено арешт на належні йому 208/3000 часток вказаної квартири. Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2004 року кримінальну справу відносно нього було закрито, звільнено його від кримінальної відповідальності та від покарання у зв`язку зі зміною обстановки, однак рішення щодо скасування арешту не прийнято. Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 11 листопада 2022 року у справі № 522/13524/22 провадження, за клопотанням ОСОБА_1 , про скасування арешту на майно у порядку ст. 174 КПК України закрито, оскільки вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, можуть бути вирішені судом цивільної чи господарської юрисдикції. Посилаючись на те, що арешт майна, за відсутності правових підстав для продовження його дії, порушує його право власності, позивач просить зняти арешт з 208/3000 частин квартири АДРЕСА_1 (а.с. 2-14).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02 листопада 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 про зняття арешту з майна залишено без задоволення (а.с. 54-58).

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначав, що рішення суду є необґрунтованим, несправедливим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що судом першої інстанції не застосовані відповідні норми матеріального права під час розгляду справи, оскільки згідно норм чинного законодавства строк зберігання кримінальних справ варіюється між 3 до 6 років. А оскільки провадження по вищевказаній кримінальній справі було закрито у 2004 році, то можливість надання матеріалів справи суду задля детальної та належної перевірки того факту, що постанову СУ УМВС України в Одеській області про накладення арешт на майно позивача відсутня. Таким чином, судом першої інстанції відмову у задоволенні позовної заяви ґрунтував на припущеннях, що є порушенням норм національного законодавства. До того ж, ОСОБА_1 зазначає, що судом не взято до уваги судової практики Європейського суду з прав людини, адже з неї вбачається, що усі дії, пов`язані з відсутністю кримінальної справи відносно останнього у зв`язку із знищенням та відсутність відомостей про накладення й скасування заходів забезпечення кримінального провадження в обліково-статистичній картці виконувалися державним органом та не залежали від апелянта (а.с. 62-68).

11 березня 2024 року представник ліквідаційної комісії ГУМВС в Одеській області подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити без задоволення апеляційну скаргу, а оскаржуване рішення - без змін (а.с. 79-81).

З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 10, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці, тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.

У судове засідання 07 листопада 2024 року сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Апеляційний суд також зауважує, що відповідно до п. 1.2.3 Правил організації ефективного цивільного судочинства (далі Правила), затверджених рішенням Ради суддів України № 14 від 28.02.2020 (https://oda.court.gov.ua/sud4813/inshe/1/) суд повідомляє сторони та їх представників шляхом надіслання судової повістки, смс-повідомлення, листом, телефоном, факсом чи електронною поштою. Крім того, суд має право визнати сторону повідомленою з використанням електронного списку судових справ, призначених до розгляду на офіційному сайті суду у разі, якщо за обставинами справи вказана сторона ініціювала відповідну стадію процесу (подавала позов, апеляційну скаргу), або була присутня в судовому засіданні, або не була присутня в судовому засіданні, проте достеменно знала про його призначення, зокрема, подавала клопотання про його відкладення. Коли суд приймає рішення щодо сповіщення учасників справи, за потреби він також встановлює, яка саме сторона повинна виконати ту чи іншу процесуальну дію, та визначає строк, у який вона повинна це зробити.

Зважаючи на те, що апелянт є ініціатором процесу на даній стадії, що покладає на нього відповідний обсяг процесуальних обов`язків та процесуальних ризиків у випадку вчинення чи не вчинення відповідних процесуальних дій, враховуючи наявні матеріали справи та положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України (неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи), апеляційний суд ухвалив провести розгляд справи за відсутності сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга частково підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи не підтверджено належними та допустимими доказами, що постанова БН СУ УМВС в Одеській області від 01.07.2004 була постановлена саме в рамках кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_1 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 210 та ч. 2 ст. 367 КК України, яка була закрита постановою Приморського районного суду м. Одеси від 15.11.2004 (а.с. 57).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України, розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 обґрунтовував вимоги тим, що через наявність арешту, накладеного на майно позивача, який не було знято у встановленому законом порядку, позивач обмежений в реалізації своїх прав щодо вільного розпорядження майном (а.с. 4).

З матеріалів справи, а саме копії свідоцтва про право власності на житло від 06 лютого 1996 року та інформації з Державного реєстру речових прав на майно, вбачається, що ОСОБА_1 є власником 208/3000 частин квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 7, 11-11 зворот).

Позивач повідомив, що 01.07.2004 постановою СУ УМВС в Одеській області в ході розслідування відносно нього кримінальної справи було накладено арешт на належні йому 208/3000 часток квартири АДРЕСА_1 . Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 15.11.2004 кримінальну справу відносно нього було закрито, звільнено його від кримінальної відповідальності та від покарання у зв`язку зі зміною обстановки, однак рішення щодо скасування арешту не прийнято (а.с. 1).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що постанови СУ УМВС в Одеській області від 01.07.2004, на підставі якої на майно позивача було накладено арешт, матеріали справи не містять. Також, суд першої інстанції вказав, що відповідно до листа голови Приморського районного суду м. Одеси Кічмаренка С. М., з паперової обліково-статистичної картки вбачається, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 210 та ч. 2 ст. 367 КК України надійшов до суду 22.10.2004. Справі присвоєно № 1-17-П1/04. За результатами розгляду справи прийнято постанову суду від 15.11.2004 про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності та покарання у зв`язку зі зміною обстановки. Зазначена ОСК не містить відомостей про накладення та скасування заходів забезпечення кримінального провадження. При цьому, матеріали кримінальної справи № 1-17-П1/04 відсутні на відповідному місці зберігання та на даний час триває перевірка щодо встановлення знаходження справи (а.с. 57). Копія даного листа наявна в матеріалах справи (а.с. 9).

Крім того, в матеріалах справи наявна копія ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 11 листопада 2022 року, за змістом якої ОСОБА_1 звертався до суду із клопотанням про скасування арешту у порядку ст. 174 КПК України, однак провадження за вказаним клопотання було закрито, оскільки арешт було накладено під час дії КПК України 1960 року, а отже питання щодо зняття арешту вирішується в порядку цивільного судочинства (а.с. 12-12 зворот).

З метою перевірки доводів апеляційної скарги, ухвалою Одеського апеляційного суду від 16.05.2024 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 09.09.2024) вирішено питання щодо витребування доказів, а саме витребувано з Одеського державного нотаріального архіву копію постанови СУ УМВС України в Одеській області від 01 липня 2004 року, на підставі якої Першою Одеською державною нотаріальною конторою накладено арешт на 208/3000 частин квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_1 (а.с. 96-97, 107-108), а також направлено до Приморського районного суду м. Одеси запит щодо витребування матеріалів кримінальної справи №1-17-П1/04 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1, ст. 210, ч. 2 ст. 367 КК України, для огляду в судовому засіданні (а.с. 98).

06.06.2024 до Одеського апеляційного суду надійшла відповідь від Приморського районного суду м. Одеси вхід№41777/24, згідно з якою вищезазначена кримінальна справа була вилучена до знищення та знищена, а оригінал рішення зберігається в архіві районного суду. З огляду на це, до Одеського апеляційного суду були направлені належним чином завірені копії процесуальних документів з кримінальної справи №1-17-П1/04 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1, ст. 210, ч. 2 ст. 367 КК України (а.с. 100).

31.10.2024 від Одеського державного нотаріального архіву надійшла копія постанови СУ УМВС в Одеській області від 01.07.2004, за змістом якої слідчий СУ УМВС в Одеській області капітан міліції Сягровець Т.Н., розглянувши матеріали кримінальної справи №01200400009, постановив накласти арешт на майно, яке належить обвинуваченому ОСОБА_1 , а саме: 154/1000 частина кв. АДРЕСА_3 та 208/3000 частин кв. АДРЕСА_1 (а.с. 116-116 зворот).

Згідно з копією постанови Приморського районного суду м. Одеси від 21.10.2010, яка була надана разом із листом Приморського районного суду м. Одеси вхід№41777/24, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про зняття арешту в рамках кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст.ст. 210 ч. 1, 367 ч. 2 КК України, знято арешт, що був накладений 01.07.2004 постановою слідчого СУ УМВС в Одеській області Сягровець Т.Н., на 154/1000 частини кв. АДРЕСА_3 та 208/3000 частин кв. АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 . У даній постанові також зазначено, що 15.11.2004 Приморський районний суд м. Одеси ухвалив постанову, за якою ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності та від покарання, передбаченого ст.ст. 210 ч. 1, 367 ч. 2 КК України, а кримінальна справа відносно нього завершена (а.с. 102).

За таких обставин, апеляційним судом встановлено, що арешт на спірне майно було знято 21.10.2010 в рамках кримінальної справи за заявою самого ОСОБА_1 , а отже позов не підлягає задоволенню саме з цих підстав, оскільки за з`ясованих обставин перешкоди щодо права розпорядження майном у позивача відсутні, чого суд першої інстанції при відмові у задоволенні позову не встановив та не врахував.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо відмови у задоволенні позову, однак виходив із помилкових мотивів, апеляційний суд на підставі п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, частково задовольняючи апеляційну скаргу, змінює та доповнює оскаржуване рішення в частині мотивування, в іншій частині залишає без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 листопада 2023 року змінити та доповнити в частині мотивування, в іншій частині залишити без змін.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк

Р.Д. Громік

М.М. Драгомерецький