Ухвала

від 18.11.2024 по справі 563/2006/24

КОРЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 563/2006/24

У Х В А Л А

18 листопада 2024 року м. Корець

Корецький районнийсуд Рівненськоїобласті вособі головуючогосудді СіракаД.Ю.,розглянувши заявупредставника позивача-адвоката ЖуковськогоОлега Васильовичапро забезпеченняпозову уцивільній справіза позовом адвокатаЖуковського ОлегаВасильовича вінтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третіособи:Територіальний сервіснийцентр №1844регіонального сервісногоцентру ГСЦМВС вЖитомирській області(філіяГСЦ МВС),ТОВ "РТАВТО ПЛЮС"про визнання недійсним договору купілі-продажу,

в с т а н о в и в :

Представник заявниці, адвокат Жуковський О.В. звернувся до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на легковий автомобіль марки «Аudi Q7»,2018року випуску, сірого кольору, VIN-код НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , та до набрання чинності рішенням у справі, заборонити державним реєстраторам прав на рухоме майно та особам, на які покладаються функції державного реєстратора прав на рухоме майно проводити будь які реєстраційні дії, пов`язані з державною реєстрацією виникнення, переходу, припинення речових прав, скасування державної реєстрації прав на зазначений легковий автомобіль.

Подану заяву обґрунтовує тим, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу зазначеного вище автомобіля (який було зареєстровано за іншим власником 10 травня 2024 року в територіальному сервісному центрі № 1844 регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Житомирській області), з підстав, встановлених статтею 234 ЦК України. Вказує, що вказаний транспортний засіб є спільним сумісним майном позивачки та відповідача, які з 1997 року перебувають між собою в зареєстрованому шлюбі. Автомобіль марки «Аudi Q7» був придбаний у 2022 році за договором купівлі-продажу спільно та оформлений на ОСОБА_2 , який станом на сьогодні повністю в його розпорядженні. Проте, в розмові з позивачкою відповідач зазначив, що авто вже подружжю не належить, підтверджуючих документів при цьому не надав. Згодом, стало відомо, що 10 травня 2024 року в територіальному сервісному центрі № НОМЕР_3 , на підставі договору купівлі-продажу, укладеного в ТОВ «РТ АВТО ПЛЮС», було здійснено перереєстрацію запитуваного транспортного засобу на іншого власника, відповідача по справі ОСОБА_3 . Таким чином, стверджує, що відповідач відчужив належне подружжю на праві спільної сумісної власності авто, уклавши спірний договір купівлі-продажу. З огляду на наведене вважає, що транспортний засіб, є спільною сумісною власністю сторін, який без згоди позивачки вже відчужено (переоформлено) на іншого власника, який також може його відчужити на користь будь яких інших осіб, що може значно утруднити або взагалі зробити неможливим виконання рішення суду. Тому звертається до суду з відповідною заявою.

Предметом спору є захист права спільної сумісної власності позивача на вказаний автомобіль. Сторона позивача вважає, існує досить висока ймовірність того факту, що ОСОБА_2 разом в зговорі з іншим власником може в будь-який момент здійснити відчуження спірного автомобіля на користь інших осіб, що може значно утруднити або взагалі зробити неможливим виконання рішення суду.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку про задоволення заяви з огляду на таке.

Встановлено, що з 21 листопада 1997 року по теперішній час ОСОБА_1 (позивач) та ОСОБА_2 (відповідач) перебувають у шлюбі, що підтверджусться свідоцтвом про одруження, виданий Корецькям відділом ресстрації актів громадянського стану Рівненської області 21.11.1997p., серія НОМЕР_4 .

Транспортный засіб - легковий автомобіль марки AUDI Q7, 2017 року випуску, cipoгo кольору, VIN-код НОМЕР_5 , державний номер НОМЕР_6 придбаний за час шлюбу за договором купівлі-продажу та оформлений на ОСОБА_2 .

З відповіді сервісних центрів MBC встановлено, що 10 травня 2024 року в територіальному сервісному центрі №1844 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного в суб`єкта господарювання ТОВ «PT ABTO ПЛЮС» здійснено перереєстрацію запитуваного транспортного засобу на іншого власника, відповідача по справі ОСОБА_3 .

За доводами позивача, станом на сьогодні вказаним автомобілем користується, обслуговує, тобто повністю розпоряджається ОСОБА_2 , водночас транспортний засіб AUDI Q7, 2017 року випуску, cipoгo кольору, VIN-КОД НОМЕР_5 , державний номер НОМЕР_7 10 травня 2024 року без відома та згоди ОСОБА_1 був перереестрований на нового власника ОСОБА_3 при обставинах, які невідомі позивачу.

Так, згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У відповідності до положень п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України одними із видів забезпечення позову є накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

У відповідності до положень п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України одними із видів забезпечення позову є заборона вчиняти певні дії.

Згідно із ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними з заявленими позивачем вимогами.

Крім того, згідно роз`яснень, які містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року за №9, вбачається, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Крім того, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При цьому, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суддею враховується практика Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, згідно п. 43 рішення ЄСПЛ по справі «Шмалько проти України», № 60750/00, від 20 липня 2004 року право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Зі змісту позовної заяви та заяви про забезпечення позову суддею встановлено, що між сторонами дійсно виникли спірні правовідносини. Предметом позову є вимога про визнання договору купівлі продажу спірного автомобіля недійсним та захист спільного сумісного права подружжя на майно.

Підставою для накладення арешту на майно відповідачки є докази, що свідчать про наявність такого майна, його належність особі на праві власності. Також докази повинні свідчити про фактичне знаходження майна у особи.

Факт належності спірного автомобіля відповідачу, ОСОБА_2 , перед відчуженням його ОСОБА_3 , зокрема підтверджується договором комісії від 09.05.2024 відповідно до якого ОСОБА_2 , як власник(комітент) надав в розпорядження ТОВ «РТ Авто Плюс»(комісіонер) автомобіль для чинення комісіонером за плату правочину щодо продажу транспортного засобу.

В акті огляду реалізованого транспортного засобу від 10.05.2024 власником також вказаний ОСОБА_2 .

За договором купівлі-продажу від 10.05.2024 право власності на автомобіль за посередництва ТОВ «РТ Авто Плюс» перейшло до ОСОБА_3 .

При вирішенні питання про забезпечення позову суд враховує те, що відповідач ОСОБА_3 , маючи зареєстроване право власності на спірний об`єкт рухомого майна, не має перешкод для його відчуження, зміни правового статусу, тому припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог є достатньо обґрунтованим.

Зважаючи на предмет позову, суд приходить висновку, що застосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно є співмірним заявленим позовним вимогам та саме тим заходом, який унеможливить ускладнення чи невиконання рішення суду, у разі задоволення або часткового задоволення позову, та забезпечить можливість ефективного захисту прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі визнання судом прав та інтересів позивача дійсно порушеними.

Крім того, застосування означеного вище заходу забезпечення позову, на переконання суду, не призведе до невиправданого обмеження прав відповідача щодо володіння та користування зазначеним майном, а лише тимчасово унеможливить розпорядження ним. Наявність арешту не перешкоджатиме останній користуватись ним.

Застосовуючи вказаний захід забезпечення позову, судом враховується те, що законодавством збалансовані права як особи, яка ініціює питання про забезпечення позову, так і особи, щодо якої такі заходи застосовані (ст. 159 ЦПК України) та те, що арешт майна зводиться лише до тимчасового обмеження прав власника щодо розпорядження майном до вирішення спору по суті та згідно ч. 1 ст. 158 ЦПК України може бути скасований судом з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Підстав для застосування заходів зустрічного забезпечення, передбачених ст. 154 ЦПК України, судом не встановлено.

Керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 154 ЦПК України, суд

постановив:

Заяву представника позивача - адвоката Жуковського Олега Васильовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом адвоката Жуковського Олега Васильовича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Територіальний сервісний центр № 1844 регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Житомирській області (філія ГСЦ МВС), ТОВ "РТ АВТО ПЛЮС" про визнаннянедійсним договорукупілі-продажузадовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на легковий автомобіль марки AUDI Q7, 2017 року випуску, cipoгo кольору, VIN-код НОМЕР_5 , державний номер НОМЕР_6 .

До набрання чинності рішенням у справі заборонити державним ресстраторам прав на рухоме майно та особам, на які покладаються функціі державного ресстратора прав на рухоме майно проводили будь які реестраційні дїі, пов`язані з державною реестраціею виникнення, переходу, припинення речових прав, скасування державної реестрації прав на легковий автомобіль марки AUDI Q7, 2017 року випуску, cipoгo кольору, VIN- НОМЕР_5 , державний номер НОМЕР_6 .

Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження та відкриття виконавчого провадження.

Копію ухвали направити в Центр надання адміністративних послуг Корецької міської ради (34700, місто Корець, площа Київська, 5) та Територіальний сервісний центр МВС №5641 м. Рівне(вулиця Київська, 108 Б, Рівне, Рівненська область, 33027) до виконання та сторонам по справі до відома.

Роз`яснити положення ч. 4 ст. 157 ЦПК України, згідно якої особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана до Рівненського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя