Ухвала

від 13.11.2024 по справі 752/16248/13-к

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/16248/13-к

Провадження №: 1-кп/752/216/24

У Х В А Л А

Іменем України

13 листопада 2024 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 42013110000000347 по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Конотоп Сумської області, українця, громадянина України, одруженого, із вищою освітою, адвоката, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369, ч. 4 ст. 369 КК України (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» №3207-VІ від 07.04.2011), -

з участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

встановив:

ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням про закриття кримінального провадження та звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, мотивуючи його тим, що постановою прокурора м. Києва від 12.01.2012 порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_3 за підозрою у вчиненні ним кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України

В рамках розслідування вказаного кримінального провадження, слідчим в особливо важливих справах відділу з розслідування корупційних кримінальних правопорушень прокуратури м. Києва ОСОБА_5 . 15.07.2013 ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 42013110000000347 від 08.04.2013 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 ч. 4 ст. 369 КК України

Станом на 13 листопада 2024 року пройшло більше 12 років з дня коли ОСОБА_3 нібито вчинено злочин, передбачений ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369, ч. 4 ст. 369 КК України

ОСОБА_3 зазначив, що категорично не погоджується із обвинуваченням, злочин, який йому інкримінують, він не вчиняв, вину у вчиненні кримінального правопорушення, у якому його обвинувачують не визнає.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 369 КК України, за якою він обвинувачується класифікується відповідно до ст. 12 КК України, як тяжкий злочин. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 4) десять років- у разі вчинення тяжкого злочину.

Враховуючи, що з дня (з 12.01.2012) нібито вчинення кримінального правопорушення за ч.4 ст. 369 КК України, за яким обвинувачується ОСОБА_6 минуло більше 10 років, а тому закінчилися строки притягнення його до кримінальної відповідальності.

Постановою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховний Суд віл 29.07.2021 у справі № 552/5595/18 зазначена правова позиція щодо звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності: «визнання винуватості є правом, а не обов`язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже невизнання вказаними особами своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов`язує такого звільнення з визнанням ними своєї вини у вчиненні злочину.

Таким чином, невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках, за умови роз`яснення їм судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення»

Прокурор не заперечувала щодо задоволення клопотання.

Органом досудового розслідування формулювання обвинувачення викладено наступним чином.

Під час досудового розслідування встановлено, що на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №4307 від 21.12.10, виданого Київською кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури, ОСОБА_3 працював адвокатом.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про адвокатуру України» ОСОБА_3 при

здійсненні своїх професійних обов`язків адвоката зобов`язаний неухильно додержуватися вимог чинного законодавства, використовувати всі передбачені

законом засоби захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб і не

права використовувати свої повноваження на шкоду особі, в інтересах якої

прийняв доручення на захист.

Наказом №701 о/с від 18.11.2011 майора міліції ОСОБА_7 (матеріали щодо якого виділено в окреме провадження та зупинено провадження до його звільнення із військової служби, надалі ОСОБА) призначено на посаду старшого слідчого слідчого відділу Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві.

Відповідно, ОСОБА був представником органу державної влади та працівником правоохоронного органу, який наділений правом пред`являти вимоги, приймати рішення та застосовувати примусові заходи, обов`язкові для виконання: фізичними та юридичними особами незалежно від їх відомчої належності чи підлеглості тобто службовою особою, яка займає відповідальне становище, згідно з приміткою до ст. 368 КК України (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» №3207-VІ від 07.04.2011).

Встановлено, що ОСОБА_3 , працюючи адвокатом, вчинив вищевказані злочини за наступних обставин.

30.12.2011 ОСОБА було доручено проведення перевірки та прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України 1960 року щодо ОСОБА_8 за фактом вилучення у останнього психотропної речовини.

ОСОБА_8 , будучи затриманим 29.12.2011 в порядку ст. 263 КУпАП України, з метою захисту своїх прав звернувся за юридичною допомогою до адвоката ОСОБА_3 .

01.01.2012 ОСОБА_3 з метою отримання інформації щодо обставин втримання ОСОБА_8 та виявлення у нього психотропної речовини зустрівся із раніше не знайомим йому ОСОБА у службовому кабінеті останнього № 325 за адресою: АДРЕСА_2 .

Під час розмови з ОСОБА_3 у ОСОБА виник злочинний умисел, спрямований на одержання від ОСОБА_8 хабара за порушення щодо останнього кримінальної справи за ч. 1 ст. 309 КК України, а не за ст. 307 КК України, покарання за якою є більш тяжким, оскільки ОСОБА на той час було достовірно відомо про наявність в матеріалах перевірки за фактом вилучення у ОСОБА_8 психотропної речовини пояснень останнього про її збут іншій особі.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА 01.01.2012, перебуваючи службовому кабінеті №325 за адресою: АДРЕСА_2 , повідомив ОСОБА_9 про наявність в матеріалах перевірки приводу до порушення щодо ОСОБА_8 кримінальної справи за ст. 307 КК України та в той же час, про можливість порушення щодо ОСОБА_8 кримінальної справи за ч. 1 ст. 309 КК України, а не за ст. 307 КК України, покарання за якою є більш тяжким, в разі передачі йому 2000 доларів США.

ОСОБА_9 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, погодився передати вказану незаконну пропозицію ОСОБА ОСОБА_8 .

В подальшому, того ж дня, ОСОБА_3 зустрівся з ОСОБА_8 у -службовому кабінеті ОСОБА за вищевказаною адресою, з дозволу останнього. Під час розмови ОСОБА_3 , реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на підбурювання ОСОБА_8 до давання хабара ОСОБА, повідомив ОСОБА_8 про суть його розмови із ОСОБА та про необхідність передачі останньому 2000 доларів США за порушення щодо нього кримінальної справи за ч. 1 ст. 309 КК України, а не за ст. 307 КК України, покарання за якою є більш тяжким. ОСОБА_8 вимушений був погодитись на вказану незаконну пропозицію.

Після цього, 01.01.2012 ОСОБА, дізнавшись від ОСОБА_3 про згоду ОСОБА_8 передати йому хабар в розмірі 2000 доларів США за порушення щодо останнього кримінальної справи за ч. 1 ст. 309 КК України, а не за ст. 307 КК України, покарання за якою є більш тяжким, виніс постанову про порушення кримінальної справи №01-19708 щодо ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 309 КК України та прийняв її до свого провадження.

04.01.2012 приблизно о 12.00, перебуваючи у приміщенні Голосіївського РУГУ МВС України в м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Голосіївська, 15, ОСОБА_3 усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, продовжуючи вчиняти активні злочинні дії, спрямовані на підбурювання ОСОБА_8 до давання хабара ОСОБА у розмові з ОСОБА_8 повідомив останньому про необхідність передачі 2000 доларів США ОСОБА до 10.01.2012 за вже порушену щодо нього кримінальну справу за ч. 1 ст. 309 КК України та не перекваліфікацію її в подальшому ст. 307 КК України, покарання за якою є більш тяжким.

В подальшому, 11.01.2012 приблизно о 19.00, перебуваючи біля приміщення Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Голосіївська, 15, ОСОБА_3 зустрівся з ОСОБА_8 та одержав від останнього грошові кошти в сумі 2000 доларів США, що відповідно до курсу Національного банку України станом на 11.01.2012 становило 15979 гривень, для передачі ОСОБА за не порушену щодо ОСОБА_8 кримінальну справу за ч. 1 ст. 309 КК України та не перекваліфікацію її в подальшому на ст. 307 КК України, покарання за якою є більш тяжким, тим самим довівши реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на підбурювання ОСОБА_8 до давання хабара ОСОБА до кінця.

Таким чином, ОСОБА_3 , своїми умисними діями, що виразились у підбурюванні до давання хабара службовій особі, яка займає відповідальне становище, вчинив злочин, передбачений ч.4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» №3207-VІ від 07.04.2011).

Крім того, 11.01.2012 приблизно о 20.15 ОСОБА_3 пройшов до службового кабінету ОСОБА АДРЕСА_3 , де передав останньому грошові кошти в сумі 2000 доларів США, що відповідно до курсу Національного банку України станом на 11.01.2012 становило 15979 гривень, за вже порушену щодо ОСОБА_8 кримінальну справу за ч. 1 ст. 309 КК України та не перекваліфікацію її в подальшому на ст. 307 КК України, покарання за якою є більш тяжким, тим самим довівши реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на давання хабара ОСОБА до кінця.

Таким чином, ОСОБА_3 , своїми умисними діями, що виразились у даванні хабара службовій особі, яка займає відповідальне становище, вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 369 КК України (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» №3207-VІ від 07.04.2011).

Суд, дослідивши клопотання та заслухавши думку присутніх учасників кримінального провадження, дійшов такого висновку.

Так, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 27, ч .4 ст. 369, ч. 4 ст. 369 КК України (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» №3207-VІ від 07.04.2011) останній за часом вчинений 11.01.2012 та відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими злочинами.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло десять років у разі вчинення тяжкого злочину.

Оскільки судом установлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочинів, строк притягнення до кримінальної відповідальності за які сплив, обвинувачений не заперечував проти закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав і дав згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності, - клопотання про звільнення підлягає задоволенню, ОСОБА_3 - звільненню від кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження - закриттю.

Питання щодо речових доказів та судових витрат судом не вирішується, з огляду на виділене кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» № 3207-VI від 07.04.2011), яке зупинено до звільнення ОСОБА_7 із військової служби.

Керуючись вимогами ст.ст. 284-288, 372 КПК України, ст.ст. 12,49 КК України, суд,-

постановив:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369, ч. 4 ст. 369 КК України (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» №3207-VІ від 07.04.2011), у зв`язку із закінченням строків давності, закривши кримінальне провадження, данні про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013110000000347.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_1