Ухвала

від 14.11.2024 по справі 752/13364/23

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/13364/23

Провадження № 1-кс/752/8824/24

У Х В А Л А

14 листопада 2024 року слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 подане у межах кримінального провадження № 12022100000000301 від 26.05.2022 року про скасування арешту майна, подане в порядку ст. 174 КПК України, -

встановив:

адвокат ОСОБА_3 звернулася в інтересах ОСОБА_4 з клопотанням про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12022100000000301 від 26.05.2022 року, що був накладений ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва 08.03.2024 року у справі №752/13364/23, на майно, вилучене під час проведення обшуку 08 лютого 2024 року слідчим СУ ГУНП у м. Києві старшим лейтенантом поліції ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 .

Клопотання обґрунтовано тим, що 26900 доларів США, які вилучені під час обшуку належать ОСОБА_4 , який накопичував протягом всього життя та є його особистою власністю, були надбані за час зайняття підприємницькою діяльністю та жодним чином не мають відношення до вказаного кримінального провадження, не належать ні ОСОБА_6 ні ОСОБА_7 . Крім того адвокат зазначав, що безпідставний арешт на кошти, які належать ОСОБА_4 позбавляє останнього його особистих засобів для існування. Також зазначала, що з метою отримання достовірної інформації, а саме підтвердження або спростування приналежності грошових коштів ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_3 23.04.2024 року провела опитування ОСОБА_7 , який повідомив, що грошові кошти в сумі 26900 доларів США дійсно були передані ОСОБА_4 саме на відповідальне зберігання, як зазначено в розписці.

Адвокат ОСОБА_3 подала заяву про розгляд клопотання у її відсутність, просила задовольнити з підстав викладених у ньому.

Прокурор, слідчий в судове засідання в черговий раз не з`явились, про місце і час судового розгляду були повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

В ході судового розгляду встановлено, що слідчим управління Головного управління Національної поліції в м. Києві здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12022100000000301 від 26.05.2022 року.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 08.03.2024 року у справі № 752/13364/23, провадження № 1-кс/752/1532/24, клопотання задоволено та накладено арешт на майно, вилучене під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на грошові кошти на суму 26 900 доларів США, Мобільний телефон Samsung Imei1: НОМЕР_1 , Imei2: НОМЕР_2 з сім картою НОМЕР_3 ; блокнот чорного кольору з надписом «Benice».

Метою застосування заходів забезпечення кримінального провадження є збереження речових доказів, а також можливої конфіскації в майбутньому.

В силу п. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно до п.2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до положень ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.

Треті особи, майно яких може бути арештовано, - особи, які отримали чи придбали у підозрюваної, обвинуваченої чи засудженої особи майно безоплатно або в обмін на суму, значно нижчу ринкової вартості, або знали чи повинні були знати, що мета такої передачі - отримання доходу від майна, здобутого внаслідок вчинення злочину, приховування злочину та/або уникнення конфіскації.

Вищезазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів.

Підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину. Арешт майна можливий також у випадках, коли санкцією статті Кримінального кодексу України, що інкримінується підозрюваному, обвинуваченому, передбачається застосування конфіскації, до підозрюваної, обвинуваченої особи заявлено цивільний позов у кримінальному провадженні. Арешт також може бути застосовано до майна третіх осіб з урахуванням частини другої цієї статті.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

В силу положень ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого. Їх захисника, чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно положень статті 1-ї Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним ( рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі "Антріш проти Франції", "Кушоглу проти Болгарії"). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

Зі змісту ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 08 березня 2024 року у справі № 752/13364/23 вбачається, що арешт на майно, вилучене під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на Мобільний телефон Samsung Imei1: НОМЕР_1 , Imei2: НОМЕР_2 з сім картою НОМЕР_3 ;

блокнот чорного кольору з надписом «Benice»; грошові кошти на суму 26 900 доларів США було накладено саме на підставі п.1, 3 ч.2 ст. 170 КПК України - з метою збереження його як речового доказу та забезпечення можливої подальшої конфіскації майна як виду покарання.

Згідно ч. 1 ст. 318 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Також, під час розгляду вказаного клопотання про скасування арешту майна, прокурором не надано суду доказів на підтвердження того, що арештоване майно набуте в результаті вчинення кримінальних правопорушень відомості про які внесені до ЄРДР за № 12022100000000301 та є предметом кримінальних правопорушень.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (відповідно до рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льоннрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Тобто, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

Заявником клопотання надано докази, які підтверджують його доводи, що кошти вилучені під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , належать іншій фізичній особі, а саме ОСОБА_4 .

Разом з тим, в слідчого судді відсутні дані, що ОСОБА_4 є підозрюваним у даному кримінальному провадженні, обвинуваченими або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не є особою, щодо якої здійснюється провадження та щодо якої може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна.

Крім того, прокурором під час розгляду зазначеного клопотання не було надано доказів на підтвердження того, що вилучені грошові кошти під час обшуку, за місцем проживання підозрюваної ОСОБА_6 належать останній. У свою чергу, ухвала слідчого судді про арешт майна, також не містить таких висновків.

При цьому, слідчому судді в засіданнях не надано доказів та не доведено існування правових підстав для накладення арешту на майно з метою їх збереження, як речового доказу, а саме те, що вказані грошові кошти набуті кримінально протиправним шляхом або є предметом кримінального правопорушення, тобто відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а також були одержані внаслідок вчинення злочину та/ або є доходами від такого майна.

За таких обставин, застосовані обмеження права власності, а також наслідки арешту майна для його власників є неспіврозмірними із завданнями кримінального провадження.

Частиною 1 статті 22 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Отже, враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання адвоката ОСОБА_3 яка діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170, 174, 376, КПК України, слідчий суддя,-

ухвалив:

клопотання я адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 подане у межах кримінального провадження № 12022100000000301 від 26.05.2022 року про скасування арешту майна, подане в порядку ст. 174 КПК України, задовольнити.

Скасувати арешт майна, який накладено ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 08 березня 2024 року в рамках кримінального провадження №12022100000000301 від 26.05.2022 року, в частині щодо грошових коштів на суму 26 900 доларів США.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1