Ухвала

від 11.11.2024 по справі 752/13364/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №752/13364/23 Слідчий суддя ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/6670/2024 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2024 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 26 вересня 2024 року про відмову в продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч.4 ст. 190, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч.4 ст. 28 ч. 5 ст. 190, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 361 КК України, у кримінальному провадженні №12022100000000301,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 26 вересня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП у м. Києві старшим лейтенантом поліції ОСОБА_8 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні - начальником відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_9 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , задоволено клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_10 про зміну запобіжного заходу.

Застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 28 листопада 2024 року включно, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор Київської міської прокуратури ОСОБА_11 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого про продовження застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, без визначення розміру застави.

Обґрунтовує доводи апеляційної скарги наявністю ризиків переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних, вчинення ним іншого кримінального правопорушення.

Вказує на наявність у матеріалах провадження достатніх доказів на підтвердження обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч.4 ст. 190, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч.4 ст. 28 ч. 5 ст. 190, ч. 4 ст. 28 та ч. 2 ст. 361 КК України, що є особливо тяжким злочином.

Неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів обґрунтовує тим, що більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти заявленим ризикам кримінального провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку прокурора ОСОБА_12 , яка підтримала апеляційну скаргу, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_10 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вислухавши вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів судового провадження, 18.01.2024 року ОСОБА_7 у межах кримінального провадження № 12022100000000301 від 26.05.2022 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч. 1 ст. 255 КК України а саме: створені та керівництві злочинною організацією; ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції до 11.08.2023 року) а саме: заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, вчинене повторно, злочинною організацією; ч. 2 ст. ст. 15 ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції до 11.08.2023 року) а саме: закінченому замаху на заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, вчинене повторно, злочинною організацією; ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 190 КК України, а саме: заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, вчинене повторно, злочинною організацією, в умовах воєнного стану, що завдало злочинної шкоди потерпілому; ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 361 КК України, а саме: несанкціонованому втручанні за попередньою змовою групою осіб в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем, електронних комунікаційних мереж, вчиненому, повторно, злочинною організацією.

19.01.2024 ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 16.01.2024.

14.03.2024 ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва продовжено строк досудового розслідування до 12 місяців тобто до 27.09.2024.

15.03.2024 ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва продовжено запобіжний захід відносно ОСОБА_7 , у вигляді тримання під вартою до 14.05.2024 11:09 години.

13.05.2024 ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва продовжено запобіжний захід відносно ОСОБА_7 , у вигляді тримання під вартою до 11.07.2024 включно.

09.07.2024 ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва продовжено запобіжний захід відносно ОСОБА_7 , у вигляді тримання під вартою до 08.09.2024 включно.

06.09.2024 року ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва продовжено запобіжний захід відносно ОСОБА_7 , у вигляді тримання під вартою до 27.09.2024 включно.

19.09.2024 року прокурором у кримінальному проваджені надано доручення слідчому про повідомлення про завершення досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України, про що повідомлено підозрюваного та його захисника.

26.09.2024 ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП у м. Києві старшим лейтенантом поліції ОСОБА_8 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні - начальником відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_9 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , задоволено клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_10 про зміну запобіжного заходу.

Застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому покидати місце свого фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення 24 поверху облаштоване для проживання цілодобово, з покладенням на нього обов`язків:

здати на зберігання відповідними органами Державної влади паспорта (паспортів) ОСОБА_7 для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

заборонити спілкування з підозрюваними у кримінальному провадженні - ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , а також зі свідками сторони обвинувачення;

повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання;

носити електронний засіб контролю.

Строк дії ухвали - до 28 листопада 2024 року включно.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно частин 1, 4 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, прокурор доведе обставини про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення та наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, але не доведе обставини, про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий суддя має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, що зазначений у клопотанні.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991).

Розглядаючи питання щодо продовження строку тримання під вартою, суд повинен з`ясувати всі обставини, з якими пов`язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.

Згідно ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

У справі «Маккей проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.

Європейський суд з прав людини під час вирішення справи «Медведев та інші проти Франції» зауважив, що право на свободу і особисту недоторканість має першочергове значення у «демократичному суспільстві» у значенні, передбаченому Конвенцією.

Відповідно до п. «с» ст. 5 Конвенції, законними є арешт або затримання, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Суд у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.

Відповідно до п. 54 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Зенцов і інші проти Російської Федерації», до визнання винним обвинувачений повинен вважатися невинним, і мета даного положення, по суті, вимагає попереднього звільнення, якщо тривале утримання під вартою більш не являється обґрунтованим.

Особа, обвинувачувана у вчиненні злочину, має бути завжди звільнена до суду, за винятком випадків, коли Держава може довести, що існують «істотні і достатні» причини для обґрунтування безперервного утримання під вартою».

На переконання колегії суддів, вказані вимоги слідчим суддею належним чином дотримані.

Дійшовши висновку про недоведеність підстав для продовження застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосувавши щодо нього запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч.4 ст. 190, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч.4 ст. 28 ч. 5 ст. 190, ч. 4 ст. 28 та ч. 2 ст. 361 КК України.

Разом з тим, як правильно встановлено слідчим суддею, під час розгляду клопотання про продовження застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, стороною обвинувачення не доведено обставин, які дають підстави для висновків, що станом на день розгляду клопотання інші запобіжні заходи не забезпечать виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, та які б виправдовували обмеження права підозрюваного на свободу.

Врахувавши тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , ступінь суспільної небезпеки та його наслідки, суворість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватості, конкретні обставини інкримінованих йому дій та дані про особу підозрюваного, беручи до уваги його вік, міцність соціальних зв`язків, та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, врахувавши процесуальну поведінку останнього, тривалий термін перебувають його під вартою, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що на час розгляду клопотання пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, є запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, із покладенням на підозрюваного обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дослідив всі обставини, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення, в повній мірі врахував вимоги статті 194 КПК України та за відсутністю доведених обставин, які б слугували підставою для продовження застосування тримання під вартою, обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання слідчого, застосувавши до підозрюваного більш м`який запобіжний захід, а саме цілодобовий домашній арешт.

На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід є пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, співрозмірним із тяжкістю інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, у повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 та запобігти встановленим в ході апеляційного розгляду ризикам переховування від органів досудового розслідування та/або суду, незаконного впливу на потерпілих чи інших підозрюваних у кримінальному провадженні, вчинення інших кримінальних правопорушень.

Викладені в апеляційній скарзі доводи про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали, є безпідставними, оскільки ухвала слідчого судді відповідає вимогам ст.ст. 196, 372 КПК України, та містить обґрунтування і мотиви, з яких виходив слідчий суддя при постановленні ухвали.

Доводи, на які посилається прокурор в апеляційній скарзі стосовно обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих кримінальних правопорушень та наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, враховані слідчим суддею при прийнятті рішення про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, який, на думку колегії суддів, співмірний з особою підозрюваного, тяжкістю злочину, та підстав вважати його занадто м`яким колегія суддів не вбачає.

Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують, оскільки прокурором не доведено, що запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту не здатен запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.

За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування, та задоволення апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 26 вересня 2024 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя

---

ОСОБА_31

Судді

: ОСОБА_32

---

ОСОБА_33

---