Ухвала від 18.11.2024 по справі 2-70/94

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 2-зз/759/74/24

ун. № 2-70/94

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2024 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Кравченка Ю.В., за участю секретаря судового засідання Бондарчук М.І., вирішуючи питання про розгляд заяви представника ОСОБА_1 , адвоката Писаренка Максима Олександровича, про скасування заходів забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

08 листопада 2024 року адвокат Писаренко М.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову, вжитих на підставі ухвали Радянського районного суду міста Києва від 20.08.1993 у справі № 2-70/94.

Клопотання обґрунтоване тим, що:

- 1/4 частка у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 (далі - частка житлового будинку) належала ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- спадкоємицею за законом, яка прийняла спадщину після ОСОБА_2 , є його дружина ОСОБА_1 ;

- оформити право на спадщину ОСОБА_1 не може, оскільки на частку житлового будинку накладений арешт на підставі ухвали Радянського районного суду міста Києва від 20.08.1993 у справі № 2-70/94 про вжиття заходів забезпечення позову;

- підстави для збереження вказаного арешту на сьогодні відсутні.

12 листопада 2024 року суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, у якій призначив судове засідання на 18 листопада 2024 року.

У судове засідання заявниця та її представник не з`явилися. 18 листопада 2024 року представник заявниці, адвокат Писаренко М.О. подав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник Київського представництва Української інформаційної служби, що у м. Лондоні, Великобританія у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце його проведення був повідомлений належним чином.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши заяву про скасування заходів забезпечення позову, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до вимог статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (п. 1 ч. 1 статті 150 ЦПК України).

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду.

Забезпечувальні заходи скасовуються судом шляхом постановлення процесуального рішення - ухвали. Наслідком скасування заходів забезпечення позову є зняття всіх обмежень, встановлених забезпеченням позову.

Ураховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Питання, пов`язані із забезпеченням позову, зміною виду чи їх скасуванням вирішуються у порядку, передбаченому ЦПК України, і не можуть бути предметом розгляду в іншому провадженні.

Тлумачення частини першої статті 158 ЦПК України свідчить, що з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову може звернутися виключно учасник справи. Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі, може звернутися до суду з позовом про зняття з нього арешту. Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20 січня 2020 року у справі № 753/12741/17 (провадження № 61-15806св19), від 22 квітня 2020 року у справі № 607/15533/17 (провадження № 61-43809св18), від 06 травня 2020 року у справі № 756/8156/18 (провадження № 61-48774св18), від 19 листопада 2020 року у справі № 759/3883/17 (провадження № 61-21905св19), від 27 січня 2021 року у справі № 757/9023/18-ц (провадження № 61-14051св19), від 10 лютого 2021 року у справі № 641/1271/19-ц (провадження № 61-5579св20), від 25 травня 2023 року у справі № 334/1250/22 (провадження № 61-12728св22), від 05 червня 2024 року у справі № 727/3071/23 (провадження № 61-5032св24).

У зазначеній справі:

- 20 серпня 1993 року Радянський районний суд міста Києва постановив ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 2-70/94 шляхом накладення арешту на житловий будинок АДРЕСА_1 ;

- зазначена справа розглядалася за позовом Української інформаційної служби (Лондон) до ОСОБА_3 про визнання права власності на будинок АДРЕСА_1 та зобов`язання державних органів реєстрації нерухомості здійснити реєстрацію цього будинку за Київською філією УІСу та видати відповідне свідоцтво;

- ОСОБА_1 не є учасником справи № 2-70/94 за позовом Української інформаційної служби (Лондон) до ОСОБА_3 про визнання права власності на будинок АДРЕСА_1 та зобов`язання державних органів реєстрації нерухомості здійснити реєстрацію цього будинку за Київською філією УІСу та видати відповідне свідоцтво.

З огляду на викладене, з урахуванням положень частини першої статті 158 ЦПК України, ОСОБА_1 позбавлена можливості звертатися до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, оскільки для неї чинним законодавством передбачено інший спосіб судового захисту, а саме звернення до суду з позовом про зняття арешту з майна.

Оскільки ОСОБА_1 не мала права на подання до суду заяви про скасування заходів забезпечення позову, то така заява не може предметом судового розгляду та підлягає поверненню заявниці без розгляду.

Керуючись ст. 149, 150, 158, 258-261, 353-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , подану адвокатом Писаренком Максимом Олександровичем, про скасування заходів забезпечення позову, вжитих на підставі ухвали Радянського районного суду міста Києва від 20.08.1993 у справі № 2-70/94 повернути заявниці без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Ю.В. Кравченко