Ухвала

від 12.11.2024 по справі 520/30777/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

12 листопада 2024 року Справа № 520/30777/24

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Садова М.І., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

у с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача у якому просить:

- визнати протиправними дії територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області щодо нарахування та виплати судді ОСОБА_1 у період з 01 лютого 2022 року по дату винесення рішення суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн;

- зобов`язати територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області провести нарахування та виплату судді ОСОБА_1 не донарахованої та невиплаченої суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01 лютого 2022 року по 01.05.2022 року і за період з 01.01.2023 року по дату винесення рішення у даній справі, на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-VIII, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2022 року 2481 грн, на 1 січня 2023 року 2684 грн, на 1 січня 2024 року 3028 грн, з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Позивачем подано до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду, адже про порушення свого права дізналась 05.11.2024, отримавши лист ТУ ДСА у Харківській області від 30.10.2024 про обчислення розміру суддівської винагороди за спірний період. Окрім цього, наводить обставини про те, що з лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан; зареєстроване місце проживання та фактичне місце проживання входять до переліку територій, на яких ведуться (велись) бойові дії; надмірне навантаження щодо розгляду справ, які перебуваються у провадженні позивача все це, на переконання позивача, є поважними причинами пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом за захистом свого порушеного права. Просить поновити строк звернення до суду із позовом.

Вважаю, що цей адміністративний позов необхідно залишити без руху, виходячи з наступних мотивів.

За змістом частини першої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 1 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 135 цього Закону суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 липня 2024 року у справі № 990/156/23 зробила правовий висновок про те, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні над частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Відтак до спірних правовідносин в частині дотримання строку звернення до суду необхідно застосовувати положення статті 233 КЗпП України.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України у редакції до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" (далі - Закон України від 01 липня 2022 року № 2352-IX), тобто до 19 липня 2022 року, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України було викладено у новій редакції, згідно з якою: "Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".

Таким чином, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (частина перша статті 233 КЗпП України).

Разом з тим слід врахувати, що Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", КЗпП України доповнено главою XIX такого змісту: "1. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину. Карантин в Україні, пов`язаний з COVID-19, діяв з 12 березня 2020 року (постанова Уряду від 11 березня 2020 року № 211) та закінчився 30 червня 2023 року (постанова Уряду від 27 червня 2023 року № 651).

Відтак після 30 червня 2023 року у позивача була можливість протягом трьох місяців звернутися до суду за захистом своїх прав щодо грошового забезпечення за період з 01.02.2022 по 30.06.2023, оскільки строки, визначені статтею 233 КЗпП України, були продовжені на строк дії карантину. Однак, такою можливістю до 01 жовтня 2023 року позивач не скористався.

До позовних вимог за період з 01.07.2023 застосовується тримісячний строк звернення до суду з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (частина друга статті 233 КЗпП України у редакції після змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX)

З урахуванням положень частини другої статті 233 КЗпП України у редакції після змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, та відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду в постанові від 11 липня 2024 року у справі № 990/156/23, тримісячний строк звернення з цим позовом в частині вимог: за кожен місяць періоду з 01 серпня 2023 року закінчився в подальші відповідні місяці.

Позивач звернувся до суду з цим позовом 06.11.2024.

При цьому, позивачем подано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, зазначивши причини, які на переконання позивача, є поважними.

Щодо причин пропуску строку звернення до суду: з лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан; зареєстроване місце проживання та фактичне місце проживання входять до переліку територій, на яких ведуться (велись) бойові дії; надмірне навантаження щодо розгляду справ, які перебуваються у провадженні позивача, суд прийшов наступного.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 квітня 2023 року у справі № 320/12137/20 зауважила, що частинами другою та третьою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду

Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, який затверджено Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні» ведено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб із наступним продовженням воєнного стану в Україні та дією такого до цього часу.

Сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки у зв`язку із запровадженням такого, не може безумовно вважатися поважною причиною для поновлення цих строків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.09.2022 (справа № 500/1912/22), від 09.02.2023 (справа № 240/3354/21).

Доводи позивача про те, що її зареєстроване та фактичне місце проживання знаходяться на території, які віднесені до територій, на яких ведуться (велись) бойові дії у зв`язку із збройною агресію російської федерації проти України, а також надмірне навантаження щодо розгляду справи у судді, оцінюю критично та не вважаю поважними, оскільки наведені обставини не є такими, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення позивача і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення дій щодо подання адміністративного позову у строки установлені законом.

Отримання позивачем 05.11.2024 лист ТУ ДСА у Харківській області від 30.10.2024 про розмір суддівської винагороди за спірний період на її звернення, не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, при цьому отримуючи суддівську винагороди щомісячно, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку. Отже, з відповідної дати не може розпочинатись відлік строку звернення до суду.

З огляду на викладене, заява позивача не містить посилань на конкретні обставини, окрім загальних фраз та посилання на введений воєнний стан, що унеможливило звернутися до суду із даним позовом у межах процесуального строку, а відтак визнає наведені причини неповажними, а тому підстави для поновлення строку звернення до суду відсутні.

Разом з тим, слід наголосити, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 123 КАС України при цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Таким чином, усуваючи недоліки позовної заяви позивачу необхідно надати до суду протягом десяти днів заяву про поновлення строку звернення до суду з належним обґрунтуванням поважності причин пропуску строку та доказів поважності таких причин.

Згідно з ч. 2 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до пункту частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин приходжу переконання, що оскільки адміністративний позов подано без додержання вимог ст. ст. 123, 160, 161 КАС України, а відтак таку необхідно залишити без руху та надати позивачу строк для усунення вказаних недоліків десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху у відповідності до ч. 2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 122, 123, 161, 169, 248, 259, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в:

відмовити у задоволені заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду із адміністративним позовом, визнавши наведені підстави для поновлення строку неповажними.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Надати позивачу строк протягом десяти днів з вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з належним обґрунтуванням поважності причин пропуску строку та доказів поважності таких причин.

У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк, заява буде вважатись не поданою та повертається заявнику зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя М. І. Садова