Ухвала

від 11.11.2024 по справі 580/1763/19

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

11 листопада 2024 року Справа № 580/1763/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової перевірив матеріали адміністративної справи №580/1763/19 за позовом Приватного підприємства «Міськбуд-Плюс» (бульвар Шевченка 345, м. Черкаси, 18005, код ЄДРПОУ 33752650) до Виконавчого комітету Черкаської міської ради (вул. Б. Вишневецького 36, м. Черкаси, 18002, код ЄДРПОУ 04061547) про визнання протиправним та скасування рішення, постановив ухвалу.

31.05.2019 позивач у позовній заяві просив: визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Черкаської міської ради від 26.02.2019 №199 «Про внесення змін до рішення Виконавчого комітету Черкаської міської ради від 07.04.2016 №393 «Про затвердження детального плану території між вулицями Дахнівська, Соснівська та автодороги Н-16 в м.Черкаси». В обґрунтуванні позову зазначив, що спірне рішення прийняте з перевищенням повноважень, порушує принцип гарантії суспільних відносин та перешкоджає позивачу права на отримання містобудівних умов та обмежень.

22.05.2024 за результатом автоматизованого розподілу справа передана після касаційного перегляду (https://reyestr.court.gov.ua/Review/119055203) на розгляд судді Л.В.Трофімовій.

Верховний суд зазначив: суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу про оскарження нормативно-правового акта органу місцевого самоврядування, не дотримались порядку, визначеного статтями 264, 265 КАС України, зокрема, не зобов`язали відповідача опублікувати оголошення про відкриття провадження у справі, реквізити нормативно-правового акта, дату, час і місце судового розгляду адміністративної справи, а також не дотримались інших вимог, визначених цими статтями КАС України. Своєю чергою, недотримання судами встановленого законом спеціального порядку розгляду спорів про визнання нечинним нормативно-правого акта є істотним порушенням процесуального права та безумовною підставою для розгляду такої справи спочатку, оскільки таке порушення, серед іншого, впливає на права та інтереси необмеженої кількості осіб (всіх осіб, на яких поширюється дія цього акта).

22.05.2024 Черкаський окружний адміністративний суд прийняв справу до провадження і залишив без руху. 04.10.2024 до суду повернутий конверт з процесуальними документами за закінченням терміну зберігання (06002288163208); 21.06.2024 - ідентифікатор 0600272738871 (бул.Шевченка 345). Під час оформлення позовної заяви та відзиву на касаційну скаргу ПП «Міськбуд-Плюс» зазначає адресу: 18005, бульвар Шевченка 345, м.Черкаси, проте Верховний Суд скеровував поштову кореспонденцію за адресом: 18031, вул.Казбетська 25, м.Черкаси.

Якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному разі суду. Аналогічний правовий висновок знайшов своє змістовне відображення у численних постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №908/3468/13, від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 тощо.

Суворе застосування адміністративними судами під час воєнного стану процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (висновки Верховного Суду у справі №500/1912/22 від 29.09.2022).

Відповідно до ч.1 ст.131 КАС України учасники судового процесу зобов`язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29 червня 2023 року № 3200-IX для учасників судового процесу визначена обов`язкова реєстрація та використання електронних кабінетів у ЄСІТС (до 20 лютого 2024 року всі юридичні особи України мають зареєструватися в електронному суді). Для реєстрації кабінету юридичної особи та авторизації необхідно використовувати КЕП керівника підприємства.

Вивчивши матеріали позовної заяви, варто зазначити, що вона не відповідає вимогам статті 160, 161 КАС України, тому повинна бути залишена без руху для усунення недоліків, з огляду на таке.

У відзиві на касаційну скаргу 10.02.2020 директор ПП «Міськбуд-Плюс» Г.М.Галаган стверджує: рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради «Про затвердження детального плану території між вулицями Дахнівська, Соснівська та автодороги Н-16 в м.Черкаси» є актом індивідуальної дії. Виконавчий комітет ЧМР зазначив: оскаржене рішення прийняте з метою недопущення конфлікту між положеннями детального плану території, яким передбачається розташування на спірній земельній ділянці готельного комплексту з положеннями Генерального плану м.Черкаси, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 29.12.2011 №3-505, яким передбачається розміщення на цій території лісів, та Плану зонування території м.Черкаси, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 04.12.2014 №2-513, яким відповідну територію віднесено до триторії природно-заповідного фонду.

У постанові Верховного Суду у справі №580/1763/19 зазначено: ПП «Міськбуд-Плюс», як користувач земельної ділянки по АДРЕСА_1 , має правл планування та забудови такої земельної ділянки у межаї її цільового призначення.

Усупереч вимог п.1 ч.1 ст.5 КАС України позивач обрав спосіб захисту щодо індивідуального акта згідно п.2 ч.1 ст.5 КАС України - адміністративний позов не містить вимоги позивача про оскарження нормативно-правового акта з урахуванням висновків ВС та не окресоений зміст і характер порушеного права/інтересу ПП «Міськбуд-Плюс».

Під порушенням права розуміється позбавлення його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Верховний Суд у справі № 520/12022/17 ЄДРСР 85412892 зазначає: Верховний Суд України у постанові від 08.12.2009 виснував, що такий спосіб захисту (вимога про визнання акта нечинним), як випливає з системного аналізу статей 105, 162, 171 КАС України (у редакції, чинній на час її ухвалення), може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів. Відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема, у моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.

Суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині. Правила цієї статті застосовуються також у випадках, коли питання протиправності нормативно-правового акта постало під час розгляду іншої адміністративної справи. Адміністративний акт, який має вплив на велику кількість осіб, повинен обов`язково підлягати судовому контролю (https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/2023_prezent/presentation_bernaziuk_NPA.pdf).

Мета судового контролю - захистити порушене право відповідної особи (позивача), виправити можливу помилку суб`єкта владних повноважень, вказати суб`єкту владних повноважень на неможливість вчинення такої помилки у майбутньому, забезпечити принцип правової визначеності для всіх осіб, які потраплятимуть у аналогічні відносини у майбутньому (https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/2022_11_04_Bernazuk.pdf).

Верховний Суд у справі № 640/11938/20 зазначає: порушення вимог Закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

ВПВС у справі № 990/150/23 у п.28 постанови зазначає: реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 5 КАС України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту; п.33 - звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права; п. 37 зміст позовних вимог - це максимально чітко і зрозуміло сформовані визначення способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу у прохальній частині позову.

Дія нормативно-правового акта є постійною тривалий час і не обмежується його разовим застосуванням. Факт порушення прав чи інтересів, у разі дії чинного нормативно-правового акта, може мати триваючий характер.

Верховний Суд у справі № 160/9717/21 висновує про акт, що відповідає ознакам нормативно-правового: перевіряючи законність рішення суб`єкта владних повноважень, прийнятого на виконання управлінських функцій необхідно розмежовувати поняття «нормативно-правовий акт» та «індивідуальний акт». До нормативно-правових актів відносяться прийняті уповноваженими органами акти, що встановлюють, змінюють норми права, носять загальний чи локальний характер, розраховані на невизначене коло осіб та застосовуються неодноразово (п.62).

Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт (ст.264 КАС України).

Згідно з ч. 4 ст. 161 КАС України передбачений обов`язок позивача додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно з частиною 5 статті 161 КАС України у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання.

Принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, що не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (ч.2 ст.121 КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суд, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст.2, 5, 121, 160, 161, 169, 241-243, 256, 294 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Продовжити строк для усунення недоліків позовної заяви приватного підприємства «Міськбуд-Плюс» (ЄДРПОУ 33752650), що прийнята до провадження і залишена без руху.

Надати позивачеві для усунення недоліків позовної заяви додатково п`ять днів з дати отримання копії ухвали.

Роз`яснити ПП «Міськбуд-Плюс» про обов`язкову реєстрацію та використання електронного кабінету в підсистемі Електронний суд у ЄСІТС.

Зобов`язати ПП «Міськбуд-Плюс» повідомити суд протягом п`яти днів з дати отримання копії ухвали про податкову адресу юридичної особи з наданням відомостей на підтвердження місця реєстрації та використання адрес: АДРЕСА_2 .

Позивачем недоліки можуть бути усунуті шляхом надання: редакції позовної заяви з урахуванням висновків суду касаційної інстанції щодо підстав для оскарження нормативно-правового акта; обґрунтування змісту і характеру якого саме порушеного права (інтересу) позивача з якого часу і у порушення яких нормативно-правових актів допущено відповідачем; надання доказів на підтвердження протиправності нормативно-правового акта відповідача чи його частини для якого права чи інтересу позивача; повідомлення про наявність/відсутність електронного кабінета у позивача (представника позивача) на виконання вимог п.2 ч.5 ст.160 КАС України; доказів у зв`язку із висловленою позицією Верховного Суду (ЄДРСР 119055203) щодо доведеності позивачем порушення прав ПП «Міськбуд-Плюс» оскарженим рішенням та/або наявним статусом особи, яка є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосований акт.

У разі невиконання вимог ухвали позовна заява буде повернута позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з дати підписання та не оскаржується.

Копію ухвали надіслати позивачеві.

Суддя Лариса ТРОФІМОВА