Постанова

від 12.11.2024 по справі 759/14792/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №759/14792/21 Головуючий у суді І інстанції: Горбенко Н.О.

провадження №22-ц/824/13469/2024 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Музичко С.Г., Олійника В.І.,

секретар судового засідання: Дуб С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 22 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Верховинна, 41», адвоката Вербицького Ярослава Володимировича про визнання недійсними угод про надання правової допомоги та зобов`язання повернути грошові кошти, що раніше одержані на їх виконання,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду міста Києва з позовною заявою до ОСББ «Верховинна, 41», адвоката Вербицького Я.В. про визнання недійсними угод про надання правової допомоги та зобов`язання повернути кошти, що раніше одержані на їх виконання, в якій просив:

- визнати недійсними вчинені у результаті зловмисної домовленості додаткові угоди № 1 від 01.08.2020 року і № 3 від 15.02.2021 року до договору № 01/08-20/4 від 01.08.2020 року про надання правової допомоги між ОСББ «Верховинна, 41» та Вербицьким Я.В. ;

- зобов`язати Вербицького Я.В. повернути ОСББ «Верховинна, 41» 15 000,00 грн, що він одержав на виконання цих правочинів;

- вирішити питання судових витрат у справі.

Позовні вимоги мотивував тим, що додаткові угоди № 1 від 01.08.2020 року і № 3 від 15.02.2021 року до договору № 01/08-20/4 від 01.08.2020 року про надання правової допомоги, укладені між ОСББ «Верховинна, 41» з одного боку та адвокатом Вербицьким Я.В. з другого боку, відповідають ознакам правочинів, вчинених у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, та з метою одержання неправомірної вигоди для адвоката Вербицького Я.В., тобто інших осіб, через використання всупереч інтересам юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми службовою особою такої юридичної особи своїх повноважень, вилучення через марнотратство та з корисливих мотивів 15 000,00 грн грошових коштів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам співвласників багатоквартирного будинку, у тому числі йому особисто, через відповідне суттєве на цю суму зменшення фінансування витрат за іншими статтями видатків кошторису, які прямо пов`язані з належним утриманням спільного майна та прибудинкової території, як наслідок, суттєво зменшивши якість надання житлових послуг споживачам, у тому числі йому і членам його родини, тому, як довіритель, на підставі ч. 2 ст. 232 ЦК України він має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв`язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними, та звертатися до суду з вимогами щодо визнання цих додаткових угод (правочинів) недійсними та зобов`язань сторони повернути грошові кошти, що раніше одержані на їх виконання.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 22 травня 2024 року у задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, 02 серпня 2024 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити даний позов в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що наведені судом першої інстанції правові позиції Верховного Суду у оскаржуваному рішенні, не є подібними у справі, що переглядається.

Вважає, що суд першої інстанції помилково послався, що позивач повинен був доводити факт протиправної поведінки відповідачів. Однак, позивач, у позові заявляв виключно про завдану шкоду, та не заявляв про завдані збитки. Тому судом першої інстанції не враховано, що чинним законодавством на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Натомість, коли позивач заявляє про завдання йому шкоди, вина заподіювача шкоди презюмується та не підлягає доведенню постраждалим, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто тягар доказування в цьому випадку перерозподілений між учасниками справи.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані також тим, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не навів у своєму рішенні мотивів, з яких не взяв до уваги надані позивачем письмові та усні пояснення по суті справи в судових засіданнях та надані позивачем докази по справі, а також ненадані відповідачами докази, що були витребувані за ухвалою суду.

Також вважає, що суд першої інстанції належним чином не дослідив обставини справи та не встановив, що правочини з укладання додаткової угоди № 1 від 01.08.2020 року та додаткової угоди № 3 від 15.02.2021 року були вчинені з метою приховати інший правочин, а саме договорів про надання правничої допомоги № 01/08-20/4 від 01.08.2020 року.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги посилався, що суд першої інстанції не дослідив, що голова правління ОСББ ОСОБА_3 , як особа, яка відповідно до установчих документів Закону України «Про ОСББ» виступає від її імені ОСББ, як сторона договору і відповідач у справі, за відсутності попереднього погодження рішенням правління оформленого відповідними протоколом його засідання не мав права укладати спірні правочини (додаткові угоди до договору № 01/08/20/4 від 01.08.2020 року), що суттєво змінювали істотні умови основного договору, збільшуючи його суму на 15000 грн, тим самим перевищуючи кошторис на юридичні послуги затверджений загальними зборами співвласників, як вищого органу управління об`єднання.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження умисного оформлення оспорюваних правочинів через приховування правовідносин за іншими правочинами - основними договорами № 19-10/01 від 01.10.2019 року та № 01/08-20/4 від 01.08.2020 року, які сторони насправді вчинили, маючи на меті збільшення граничної щомісячної вартості послуг, яка визначена кошторисом ОСББ у сумі 5000,00 грн та, як наслідок, одержання вигоди для адвоката Вербицького Я.В., тобто інших осіб, через використання всупереч інтересам юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми службовою особою такої юридичної особи своїх повноважень, вилучення через марнотратство та з корисливих мотивів 15 000,00 грн грошових коштів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, а також будь-яких інших, зокрема, і непрямих доказів спрямованості волі сторін в укладених правочинах на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненими правочинами, а відтак твердження позивача про удаваність спірних додаткових угод № 1 від 01.08.2020 року і № 3 від 15.02.2021 року до договору № 01/08-20/4 від 01.08.2020 року ґрунтується на припущеннях.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною першою статті 203 ЦК України, відповідно до якої, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до статті 903 ЦК України у випадку, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 12 том 1).

Як вбачається зі статуту ОСББ «Верховинна, 41» останнє створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (а.с. 17-37 том 1).

Згідно розділу 6 Статуту «Правління» виконавчим органом об`єднання є правління, яке здійснює керівництво поточною діяльністю об`єднання та має приймати рішення з усіх питань діяльності об`єднання, за винятком тих, які належать до виключної компетенції загальних зборів, визначених статутом.

До компетенції правління належить, зокрема, надання попередньої згоди (погодження умов їх укладання) на укладення договорів, якщо ціна кожного з них більше 1 мінімальної заробітної плати, але не перевищує 125 мінімальних заробітних плат та здійснення контролю за їх виконанням (п. 6.5.5. Статуту).

Голова правління відповідно до законодавства та в межах, встановлених статутом або рішенням загальних зборів самостійно укладає договори та здійснює інші правочини на суму, що не перевищує 1 мінімальної заробітної плати на дату підписання (п. 6.22.8. Статуту).

Протоколом № 29/06-20 засідання правління ОСББ «Верховинна, 41» від 29.06.2020 року надано попередню згоду на укладення договору про надання правничої допомоги з адвокатом Вербицьким Я.В. з 01.08.2020 року з оплатою 60 000,00 грн на календарний рік відповідно д кошторису.

01.08.2020 року між ОСББ «Верховинна, 41» та адвокатом Вербицьким Я.В. укладено договір № 01/08-20/4 про надання правничої допомоги, згідно розділу 4 якого визначено порядок оплати послуг, зокрема, щомісячна оплата консультацій та/або послуг, наданих відповідно до даного договору, складає 5 000,00 грн. Також визначено, що додатковий обсяг послуг та порядок його оплати визначаються додатковими угодами до цього договору (а.с. 39-41 том 1).

01.08.2020 року між ОСББ «Верховинна, 41» та адвокатом Вербицьким Я.В. укладено додаткову угоду № 1 до договору № 01/08-20/4 від 01.08.2020 року, за умовами якої виконавець зобов`язався надати замовнику правничу допомогу, що полягає у представленні інтересів замовника в Святошинському районному суді міста Києва у справі № 759/4401/20 (а.с. 42 том 1).

15.02.2021 року між ОСББ «Верховинна, 41» та адвокатом Вербицьким Я.В. укладено додаткову угоду № 3 до договору № 01/08-20/4 від 01.08.2020 року, за умовами якої виконавець зобов`язався надати замовнику правничу допомогу, що полягає у представленні інтересів замовника у Київському апеляційному суді за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва у справі № 759/4401/20 від 02.12.2020 року (а.с. 47 том 1).

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку відмовляючи у задоволенні позовних вимог, оскільки відсутні підстави для визнання недійсними додаткових угод, сторонами не було перевищено встановлених кошторисом розмірів оплати правничої допомоги. Водночас всі додаткові угоди та акти укладено в межах діючого договору № 01/08-20/4 про надання правничої допомоги та з дотриманням затвердженого кошторису ОСББ.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції належним чином не дослідив обставини справи та не встановив, що правочин з укладання додаткової угоди № 1 від 01.08.2020 року та додаткової угоди № 3 від 15.02.2021 року були вчинені з метою приховати інший правочин, а саме договір про надання правничої допомоги № 01/08/20/4 від 01.08.2020 року, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки зазначені додаткові угоди не передбачали додаткових витрат на правничу допомогу, а оплата послуг здійснювалась у межах сум щомісячної оплати, передбаченого п. 4.1 Договору про надання правничої допомоги № 01/08/20/4 від 01.08.2020 року, а Додатковими угодами № 1 та № 3 відбулась лише конкретизація цих послуг та їхній обсяг.

Отже, оцінивши надані докази в сукупності, суд першої інстанції дійшов вмотивованого висновку, що вимоги позивача про визнання недійсними додаткових угод № 1 від 01.08.2020 року та № 3 від 15.02.2021 року до договору про надання правничої допомоги № 01/08/20/4 від 01.08.2020 року, є безпідставними, не ґрунтуються на вимогах закону, тому не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що майнові права позивача не було порушено відповідачами.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог та вірно застосував до правовідносин що виникли між сторонами положення ст. 215 ЦК України.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 22 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено «14» листопада 2024 року.

Головуючий суддя Л.П. Сушко

Судді С.Г. Музичко

В.І. Олійник