Постанова

від 18.11.2024 по справі 810/1824/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/1824/16 Суддя (судді) першої інстанції: Волков А.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ромпас" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ромпас" (попередня назва - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд") звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 26.10.2015 № 125110010/2015/010135/2.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 01 липня 2016 року адміністративний позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Беручи до уваги неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців наявні відомості про реєстрацію Київської митниці (код ЄДРПОУ 43997555; місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8-А) та про те, що Київська митниця Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359; місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8-А) перебуває в стані припинення.

Водночас, відповідно до наказу Держмитслужби від 30.06.2021 № 472 «Про початок здійснення митницями як відокремленими підрозділами Державної митної служби України покладених на них функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи» Київська митниця як відокремлений підрозділ Державної митної служби України розпочала свою діяльність з 01.07.2021 року. Супроводження судових справ, де стороною виступала Київська митниця Держмитслужби, здійснює Київська митниця як відокремлений підрозділ Державної митної служби України.

Враховуючи викладене, колегія суддів допускає процесуальну заміну відповідача у справі його правонаступником - Київською митницею, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України" (ЄДРПОУ: 43997555).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "РОМПАС" є юридичною особою, що зареєстрована 02.12.2002 (запис про державну реєстрацію в ЄДР від 21.01.2005 №13391200000000782) попередня назва згідно даних ЄДРПОУ Товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд".

У жовтні 2015 року позивач здійснював ввезення на територію України партії товару - свинячої печінки мороженої без наявності теплової та кулінарної обробки, не консервованої, без вмісту складових сумішей, харчових добавок та приправ, торгівельної марки "Food Family", придбаного у виробника VION Food International B.V (Нідерланди), на підставі контракту від 26.11.2014 № 709, митне оформлення якого здійснювалось через Київську митницю ДФС.

26 жовтня 2015 року з метою митного оформлення вказаного товару позивач подав до Київської митниці ДФС електронну митну декларацію № 125110010/2015/180790, в якій задекларував зазначений товар за основним методом за ціною договору, яка складається з інвойсної вартості товару у сумі 7072,00 євро (176953,97 грн.) та складових митної вартості - витрат на транспортування до кордону України у сумі 30830,00 грн. та страхування - у сумі 524,77 грн.

До вказаної митної декларації позивач також додав пакет документів, що перелічені у графі 44 МД, які необхідні для розмитнення товару, а саме: (d 2730) міжнародну автомобільну накладну (CMR) від 22.10.2015 № 853283; (3004) рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від 23.10.2015 № 5003; (3007) документ, що підтверджує вартість перевезення товару, довідка від 23.10.2015 № 709-127; (3105) рахунок-фактуру (інвойс) від 22.10.2015 № НОМЕР_1; (3141) пакувальний лист від 22.10.2015 № НОМЕР_1; (3530) страховий поліс від 23.10.2015 № 6505; (m 4104) зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу від 26.11.2014 № 709; (m 4301) договір (контракт) про перевезення від 13.03.2012 № 24; (5503) інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару від 22.10.2015 № 2730; (5504) інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 22.10.2015 № 2730; (5508) інформацію про позитивні результати проведення ветеринарно-санітарного контролю від 22.10.2015 № 2730; (7011) сертифікат про походження товару загальної форми від 22.10.2015 № S103180106 НОМЕР_2; (m 9000) договір страхування від 06.12.2013 № 101014611; (m 9000) додаток № 1 до договору про перевезення від 26.06.2012; (m 9000) додаток № 3 до договору про перевезення від 01.10.2014; (m 9000) додаток № 4 до договору про перевезення від 02.02.2015; (9000) заявка на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 16.10.2015 № 709-126; (9000) сертифікат якості б/н від 22.10.2015.

Під час розгляду митним органом документів, наданих позивачем для митного оформлення товару, спрацювала автоматизована система управління ризиками (АСАУР) за показником "митна вартість товару".

Крім того, під час розмитнення товару інспектор митної служби дійшов висновку, що подані декларантом документи містять розбіжності, а також не містять повної інформації про митну вартість та її складові частини.

26.10.2015 посадовою особою Київської митниці ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товару №125110010/2015/010135/2.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями про коригування митної вартості та карткою відмови у прийнятті митної декларації, позивач звернувся в суд з цим позовом.

Відповідно до частини другої статті 1 Митного кодексу України відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до пункту 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України вбачається, що митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зокрема, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України).

Відповідно до приписів ч. ч. 1 та 2 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України).

У силу норм п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

В той же час частиною 6 зазначеної статті передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу (частина 12 статті 264 Митного кодексу України).

Водночас, судом враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11 вересня 2020 року у справі № 820/10288/15, згідно якої, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Відповідачем зазначено, що документи, що підтверджують вартість транспортування товару (рахунок на оплату транспортних послуг від 23.10.2015 № 5003 та довідку від 23.10.2015 № 709-127 про транспортні витрати до Договору від 13.03.2012 № 24), складені перевізником на декілька днів раніше, ніж товар перетнув кордон України (25.10.2015 - згідно з відбитком печатки митного органу на СМR); до митного оформлення не представлено акт виконаних робіт, що підтверджує факт надання перевізником транспортних послуг; представлені декларантом документи щодо вартості транспортних послуг не містять відомостей про вартість експедиційних послуг як складової послуг перевізника.

Крім того, відповідач зазначив, що у документах, що підтверджують витрати на страхування товару виявлено розбіжності, які, на думку посадової особи митного органу, свідчать про заниження декларантом митної вартості товару. Так, згідно з даними страхового полісу від 23.10.2015 № 6505, визначена між позивачем і страхувальником страхова сума становить 327984,00 грн., а контрактна вартість товару згідно з інвойсом від 22.10.2015 № НОМЕР_3 становить 7072,00 євро (176953,97 грн. за офіційним курсом НБУ на дату складання митної декларації); умовами генерального договору добровільного страхування вантажів від 06.12.2013 № 101014611 страховий тариф визначено у розмірі 0,2 % від страхової суми по кожному перевезенню, а згідно з даними страхового полісу від 23.10.2015 № 6505 страховий тариф становить 0,16 %.

З метою перевірки відомостей про заявлену митну вартість задекларованого товару інспектор митного органу витребував від декларанта додаткові документи, а саме: якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платежі то/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації; копію митної декларації країни відправника; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованим експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, документи, що підтверджують транспортно-експедиційні витрати.

З декларації митної вартості вбачається, що до складу митної вартості товару декларант включив витрати на його транспортування до кордону України (прикордонний перехід "Дорохуськ - Ягодин") у сумі 30830,00 грн.

Згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту від 26.11.2014 № 709 (з урахуванням додаткових угод) та інвойсом від 22.10.2015 № 5415003025 поставка товару здійснювалась на умовах FCA (Нідерланди). Згідно з умовами Інкотермс FCA (…named place) це означає, що продавець має передати товар, який пройшов митне очищення (у режимі експорту), вказаному покупцем перевізнику у зазначеному покупцем місці.

Від місця поставки до місцезнаходження позивача на території України транспортування товару здійснювалось перевізником - ТОВ "Агротеп" на підставі договору від 13.03.2012 № 24 про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні та транспортно-експедиційного обслуговування, заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 16.10.2015 № 709-127 та міжнародної автомобільної накладної (CMR) від 22.10.2015 № 853283.

Згідно з умовами вказаного договору від 13.03.2012 № 24 замовник, не пізніше ніж за три дні до строку надання транспортних засобів (позивач), повинен направити перевізнику заявку на перевезення, в якій зазначити, зокрема, вид та найменування вантажу, маршрут та умови перевезення, адреси місць навантаження, розвантаження та здійснення митних формальностей, а також визначити фрахтову ставку (пункти 3.1 - 3.4 Договору). Вартість фрахту та інших послуг перевізника визначаються у заявці на перевезення, платежі та взаємні розрахунки здійснюються між замовником та перевізником на підставі акта виконаних робіт та виставленого рахунку упродовж 30 банківських днів (пункти 5.1, 5.2 Договору).

Відповідно до згаданої вище заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом перевізник був зобов`язаний доставити товар від місця навантаження в місті Апелдорн (Нідерланди) до місця розвантаження на території України (Броварський район, с. Димитрове, вул. Гоголівська, 1 А).

Із змісту вказаної заявки убачається, що її складено і погоджено між замовником і перевізником за декілька днів до дня навантаження товару, у заявці визначено: місце і час навантаження товару, місце розвантаження, таким чином, що маршрут транспортування товару складався з двох частин: 1) від місця навантаження до кордону з Україною; 2) по території України; оголошену вартість фрахту (обумовлена договором плата за перевезення вантажу) у сумі 43550,00 грн.; зроблено застереження на випадок збільшення вартості послуг перевізника.

Згідно з даними відбитку печатки митного органу на вказаній міжнародній автомобільній накладній (CMR) та товар перетнув кордон України 25.10.2015 і до 26.10.2015 перебував під митним контролем.

Розмитнення товару відбувалось 26.10.2015. З метою митного оформлення на підтвердження транспортних витрат декларант представив митному органу вказані вище документи, а саме: договір про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні та транспортно-експедиційного обслуговування (з додатками); міжнародну автомобільну накладну (CMR); заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 21.10.2015 № 709-127, рахунок на оплату транспортних послуг від 23.10.2015 № 5003, а також довідку про транспортні витрати від 23.10.2015 № 709-127 (про вартість витрат на транспортування від місця навантаження до кордону з Україною, а також по території України).

Згідно з рахунком на оплату транспортних послуг від 23.10.2015 № 5004 та довідкою про транспортні витрати від 23.10.2015 № 709-127 загальна вартість витрат по транспортуванню вантажу за маршрутом "Апелдорн (Нідерланди) - Димитрове (Україна)" збігається з оголошеною у заявці вартістю фрахту і становить 43550,00 грн., з яких:

30830,00 грн. - вартість транспортування від місця навантаження (Апелдорн (Нідерланди) до кордону України (прикордонний перехід "Дорохуськ - Ягодин");

12720,00 грн. - вартість транспортування по території України (від прикордонного переходу "Дорохуськ - Ягодин" до с. Димитрове).

Жодних суперечностей у представлених декларантом документах, що стосуються транспортування товару, судом не виявлено.

Стосовно вимог митного органу про надання акту прийому передачі та документів про оплату суд встановив, що на момент митного оформлення такі документи були відсутні, адже час їх складання ще не настав. Як вже зазначалось судом, акт виконаних робіт має складатися між замовником і перевізником по факту доставки товару до місця розвантаження на території України - с. Димитрово, Броварський район, а перерахування коштів в оплату послуг перевізника має відбуватися впродовж 30 банківських днів після виставляння рахунку та складання акту.

На підтвердження достовірності відомостей про транспортні витрати позивач надав суду документи, які з`явились після митного завершення митного оформлення товару, а саме: акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 5003 від 27.10.2015, відповідно до якого загальна вартість транспортування становить 43550,00 грн., у тому числі від місця навантаження до кордону України (прикордонний перехід "Дорохуськ - Ягодин") - 30830,00 грн.; копію виписки по рахунку позивача, з якої вбачається, що позивач перерахував вказану загальну суму на рахунок перевізника (ТОВ "Агротеп").

Таким чином, з`ясовані судом обставини дозволяють дійти висновку про безпідставність вимог митного органу, оскільки усі відомості щодо транспортних витрат були в наявності у документах, наданих декларантом для митного оформлення.

З приводу розбіжностей між даними страхового полісу про страхову суму та договірною (контрактною) вартістю товару суд зазначає наступне.

З декларації митної вартості вбачається, що до складу митної вартості товару декларант включив витрати на його страхування у сумі 524,77 грн.

На підтвердження вказаної суми як складової митної вартості декларант надав митному органу разом з іншими документами Генеральний договір добровільного страхування вантажів від 06.12.2013 № 101014611, страховий поліс від 23.10.2015 № 6504, виданий ПрАТ "Страхова компанія ГРАВЕ УКРАЇНА", що є додатком до вказаного Генерального договору.

Зі змісту вказаного страхового полісу вбачається, що оголошена страхова сума становить 327 984,00 грн., страховий тариф - 0,16 %, а страхова премія - 524,77 грн.

Як вже зазначалось, контрактна вартість товару згідно з інвойсом становила 7072,00 євро (у гривнях по курсу НБУ на день складання митної декларації - 176953,97 грн.)

Розкриваючи зміст поняття "страхова сума" у співвідношенні з "контрактною (договірною) вартістю товару" суд зазначає наступне.

Відповідно до Закону України від 07.03.1996 № 85/96-ВР "Про страхування" страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Згідно з пунктом 3.1 Генерального договору добровільного страхування вантажів від 06.12.2013 № 101014611 страхова сума встановлюється у розмірі інвойсної вартості вантажів, що плануються до перевезення, та витрат, пов`язаних із транспортуванням, митним оформленням та іншими додатковими витратами, пов`язаними із перевезенням вантажу у пункт призначення. Страховою сумою за кожним перевезенням вважається сума, заявлена страхувальником (позивачем) у Повідомленні страховику.

Таким чином, "страхова сума" визначає межі відповідальності страховика перед страхувальником для цілей здійснення страхових виплат в разі настання страхового випадку. При цьому, відповідальність страховика стосується не тільки відшкодування інвойсної вартості вантажу, а також й інших витрат, пов`язаних з транспортуванням, митним оформленням цього вантажу, зберіганням та іншими можливими додатковими витратами. Страхова сума визначається страхувальником самостійно на власний розсуд, виходячи з уявлення про можливі страхові ризики і, як правило, не збігається з договірною (контрактною) вартістю товару та є вищою.

Отже, розбіжність між даними страхового полісу про страхову суму та договірною (контрактною) вартістю товару жодним чином не свідчить про заниження митної вартості товару.

Крім того, умовами Генерального договору добровільного страхування вантажів від 06.12.2013 № 101014611 передбачено загальне положення, відповідно до якого страховий тариф становить 0,2 % від страхової суми по кожному перевезенню (пункт 3.6.1 Генерального договору).

У той же час, згідно з приписами пункту 3.6.3 Генерального договору розміри страхових сум визначаються страхувальником (позивачем) у Повідомленні страховику, а розмір страхової премії по кожному перевезенню визначається страховиком у полісі, який є невід`ємною частиною договору.

Таким чином, Генеральний договір містить загальні положення щодо страхової суми, страхового тарифу і страхової премії, однак щодо кожного перевезення ці відомості конкретизуються у страховому полісі, який є додатком і невід`ємною складовою Генерального договору.

Дані висновки є очевидними і базуються на аналізі положень чинного законодавства і поданих декларантом документів, а висновки митного органу про те, що ці розбіжності свідчать про заниження декларантом митної вартості є безпідставними.

Крім того, суд повторно констатує, що жодних відомостей про суть виявлених розбіжностей в документах митного органу, які складались під час митного оформлення товару, не відображено, жодних вимог на підтвердження витрат на страхування ситний орган декларанту не висував, а зауваження до документів виникли лише під час судового розгляду у зв`язку з підготовкою заперечень проти позову та додаткових пояснень.

З`ясовані судом обставини дозволяють дійти висновку про безпідставність вимог митного органу щодо надання додаткових документів на підтвердження митної вартості товару, оскільки твердження про розбіжності, виявлені у поданих декларантом документах, виявились безпідставними.

Як вбачається з матеріалів справи, 26 жовтня 2015 року декларант позивача надіслав митному органу повідомлення вих. № 2217 до якого додав такі документи: прайс-лист б/н від 22.10.2015 та комерційну пропозицію б/н від 22.10.2015. Крім того, декларант повідомив, що документи, які підтверджують витрати на транспортування та страхування вже надавалися митному органу разом з електронною декларацією.

Декларант також зазначив у повідомленні, оскільки пунктом 8.1 Контракту від 26.11.2014 № 709 передбачено, що оплата за товар здійснюється через 30 календарних днів з моменту його отримання, надати виписку з бухгалтерської документації щодо оплати товару не має можливості. Інші документи також надати не має можливості у зв`язку з їх відсутністю.

26 жовтня 2015 року посадовою особою Київської митниці ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товару № 125110010/2015/010135/2, відповідно до якого визначено митну вартість товару за шостим (резервним) методом.

Як убачається з рішення, митний орган зазначив, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, оскільки використані декларантом відомості не є об`єктивними та достатньо підтвердженими документально; методи визначення митної вартості за ціною контракту не застосовуються у зв`язку з невиконанням позивачем вимог Митного кодексу України; використаний резервний метод на основі наявної у митному органі інформації.

У зв`язку з викладеним, посадовою особою митного органу прийнято рішення про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оформлене карткою відмови від 26.10.2015 № 125110010/2015/50093.

26 жовтня 2015 року позивач подав до Київської митниці ДФС нову митну декларацію № 125110010/2015/180801, в якій відкоригував митну вартість товару з урахуванням рішення митного органу щодо коригування митної вартості, сплатив до державного бюджету всі митні платежі, у тому числі й різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом.

У зв`язку з цим Київською митницею ДФС прийнято рішення про завершення митного оформлення товару позивача, пропуск його на митну територію України та випуск у вільний обіг за митною декларацією від 26.10.2015 № 125110010/2015/180801.

Суд вважає, що позивач надав митному органу для митного оформлення імпортованого товару документи, згідно з переліком, визначеним ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, які ідентифікують оцінюваний товар, містять об`єктивні та достовірні дані, які підтверджують заявлену митну вартість товару.

Як вбачається з матеріалів справи, жодних відомостей про суть виявлених розбіжностей в документах митного органу, які складались під час митного оформлення товару, не відображено, жодних вимог на підтвердження витрат на страхування митний орган декларанту не висував, а зауваження до документів виникли лише під час судового розгляду у зв`язку з підготовкою заперечень проти позову та додаткових пояснень.

Суд вважає, що відповідачем не доведено наявності передбачених частиною третьою чи четвертою статті 53 Митного кодексу України підстав для витребування від позивача (декларанта) додаткових документів, а саме: відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, відповідачем не наведено переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем не надано до суду жодних належних та допустимих доказів того, що подані позивачем документи не дозволяли митному органу у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни.

Верховний Суд у постанові від 11.09.2020 у справі № 820/10288/15 зазначив, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Суд також враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а у подібних правовідносинах, відповідно до яких наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Таким чином, оскільки у спірному випадку судом встановлено, що у своїй сукупності подані декларантом документи дозволяли обчислити та перевірити митну вартість, заявлену декларантом, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо протиправності оскарженого рішення митниці про коригування митної вартості товарів та як наслідок його скасування.

Згідно із частиною першої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Київською митниці залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 липня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

cуддя В.В.Файдюк

суддя Є.В.Чаку