Постанова

від 18.11.2024 по справі 560/5176/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/5176/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гнап Д.Д.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

18 листопада 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Сторчака В. Ю. Граб Л.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року (ухвалене в м.Хмельницький) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Хмельницькогоокружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Позивач своїми правами, передбаченими ст.ст. 300, 304 КАС України, не скористалась та не подала відзив на апеляційну скаргу.

Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23 вересня 2024 року, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відомостями з паспорта № НОМЕР_1 .

27 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 06.03.2024 року №221350005524 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком. У рішенні зазначено, що до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі з 24.11.1982 по 30.08.1997 згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_2 від 01.01.1987, так як відсутня довідка про вироблені вихододні в колгоспі та встановлений мінімум.

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернулась до суду за захистом своїх порушених прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки в даному випадку позивач не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, тому колегія суддів надає оцінку апеляційній скарзі Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в частині задоволених позовних вимог.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється, зокрема Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ст. 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

В частині 2 статті 24 Закону №1058-IV зазначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Система персоніфікованого обліку була впроваджена в України на підставі Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності 01.01.2004.

Відтак, періоди роботи особи до 01.01.2004 (до впровадження системи персоніфікованого обліку) зараховуються до її страхового стажу на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV, а періоди роботи після 01.01.2004 - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, тобто підставою для зарахування таких періодів роботи до страхового стажу є сплата страхових внесків.

До набрання чинності Законом №1058-IV право громадян на державне пенсійне забезпечення було врегульовано Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення".

Статтею 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до статті 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Також, згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ від 12 серпня 1993 року №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Водночас, пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, належним чином оформлені записи в трудовій книжці є підставою для врахування відповідних періодів роботи до стажу особи при призначенні пенсії, а у разі відсутності таких записів або їх неповноти трудовий стаж має встановлюватися на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відтак, уточнюючі довідки подаються виключно у випадках, відсутності трудової книжки або відсутності необхідних записів в ній, наявності неправильних або неточних записів.

Таким чином, системний аналіз норм Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" свідчить, що періоди роботи особи до 01.01.2004 зараховуються до її страхового стажу на підставі інформації, зазначеної в її трудовій книжці, а періоди роботи після 01.01.2014 - на підставі даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

З матеріалів справи встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення від 06.03.2024 №221350005524 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії стала відсутність у неї необхідного страхового стажу в розмірі 31 рік. За підрахунками Головного управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області страховий стаж позивачки становить 22 роки 02 місяці 00 днів. При цьому, до її страхового стажу відповідач не зарахував періоди роботи з 24.11.1982 по 29.12.1983, з 01.01.1987 по 30.08.1997.

Даючи оцінку доводам апелянта щодо відсутності підстав для зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів її роботи з 24.11.1982 по 29.12.1983, з 01.01.1987 по 30.08.1997, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно записів дублікату трудової книжки НОМЕР_2 від 01.01.1987, у період з 24.11.1982 по 29.12.1983; з 01.01.1987 по 30.08.1997 позивач працювала в колгоспі імені 22 з`їзду КПРС та в колективному сільськогосподарському підприємстві імені 22 з`їзду КПРС с. Серебрянка Роздольненського району Автономної Республіки Крим.

Вказані періоди роботи відповідач не зарахував до страхового стажу ОСОБА_1 через ненадання нею довідки про вироблені вихододні в колгоспі та встановлений мінімум.

Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, та чинних на час розгляду справи (далі - Основні Положення).

Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).

Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Відповідно до пункту 8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.

Відповідальність за організацію роботи по веденню, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладено на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасність та правильність заповнення трудових книжок несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа (пункт 13 Постанови № 310).

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого взірця, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).

Однак, як свідчать матеріали справи, в трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_2 від 01.01.1987 відсутня інформація про виконання ОСОБА_1 встановленого мінімуму трудової участі в період її членства в колгоспі імені 22 з`їзду КПРС та в колективному сільськогосподарському підприємстві імені 22 з`їзду КПРС с. Серебрянка Роздольненського району Автономної Республіки Крим.

Разом з тим, суд зауважує, що саме уповноважена особа колгоспу несе відповідальність за правильність ведення трудової книжки колгоспника.

Згідно із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Суд звертає увагу, що трудова книжка колгоспника серії НОМЕР_2 від 01.01.1987 містить (в частині записів за період з 24.11.1982 по 29.12.1983; з 01.01.1987 по 30.08.1997) реквізити протоколів, на підставі яких вони вчинені, вказані записи скріплені печаткою підприємства та підписами посадових осіб. Підчищень, виправлень не допущено.

Крім того, відповідно до Архівної довідки № 7 Ш/5 від 14.04.2016, виданої Архівним сектором (Муніципальний архів) адміністрації Роздольненського району зазначено, що в архівному фонді присутнє рішення правління колгоспу ім. 22 з`їзду КПРС від 24.11.1982 року про прийняття в члени колгоспу ОСОБА_1 різноробочою з 24.11.1982 р. та рішення правління КСП ім. 22 з`їзду КПРС від 31.10.1997 р. про виключення з членів КСП ОСОБА_1 з 30.08.1997 за власним бажанням.

Відповідно до Архівної виписки № 58 від 14.04.2016 з розпорядження від 01.04.1997 № 142 Роздольненської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим, правонаступником колгоспу імені 22 з`їзду КПРС визнано колективне сільськогосподарське підприємство імені 22 з`їзду КПРС.

Тому, з урахуванням підтвердження трудовою книжкою та архівними довідками факту прийняття позивачки у члени колгоспу, суд вважає помилковими доводи пенсійного органу про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу позивачки періоду з 24.11.1982 по 29.12.1983; з 01.01.1987 по 30.08.1997, у зв`язку з відсутністю відомостей про кількість вироблених вихододнів та встановленого мінімуму, адже працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві. Неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивачки її конституційного права на соціальний захист.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано жодного доказу на підтвердження того, що спірні записи у трудовій книжці є недійсними та недостовірними.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що період роботи з 24.11.1982 по 29.12.1983; з 01.01.1987 по 30.08.1997 необхідно зараховати до страхового стажу ОСОБА_1 .

Оскільки позивач звернулась за призначенням пенсії за віком після досягнення 60 років та за наявності страхового стажу, з урахуванням спірного періоду, понад 31 рік, вона має право на відповідну пенсію.

За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 06.03.2024 року №221350005524 є протиправним та підлягає скасуванню.

Визначаючись щодо дати, з якої необхідно призначити позивачу пенсію, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку:

- пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Згідно паспортних даних, ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому має право на призначення пенсії за віком в 60 років.

З матеріалів справи встановлено, що 15.01.2024 року позивачу виповнилося 60 років.

27.02.2024 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, тобто в межах трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з 16.01.2024 року позивачу має бути призначена пенсія з урахуванням п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV.

Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Сторчак В. Ю. Граб Л.С.