Ухвала

від 19.11.2024 по справі 696/278/23

КАМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

19.11.2024

Справа № 696/278/23

Провадження № 1-кп/696/23/24

УХВАЛА

іменем України

19 листопада 2024 року м. Кам`янка

Кам`янський районний суд Черкаської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Кам`янського районного суду Черкаської області кримінальне провадження від 30.01.2023, внесене до єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023250350000090 по обвинуваченню:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Михайлівка, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з вищою освітою, працюючого заступником міського голови Кам`янської міської ради, на утриманні має неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимого

у вчиненні кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 366 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 , та його захисника адвоката ОСОБА_6 ,

представника потерпілого виконавчого комітету Михайлівської сільської ради ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Кам`янського районного суду Черкаської області перебуває вищезазначене кримінальне провадження.

19 листопада 2024 року, під час судового засідання, від захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_6 надійшло клопотання про закриття кримінального провадження у справі щодо обвинуваченого, у зв`язку із закінченням строків давності, так як з моменту вчинення правопорушення минуло більше ніж три роки.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав клопотання в повному обсязі та просив задовольнити його. Зазначив, що вину не визнає, та просить закрити провадження по справі за строками.

Прокурор ОСОБА_5 підтримав клопотання сторони захисту, так як вважає, що воно відповідає нормам закону.

Представник потерпілого ОСОБА_7 не заперечила проти задоволення клопотання сторони захисту.

Дослідивши клопотання захисника та матеріали кримінального провадження в межах необхідних для його розгляду, заслухавши учасників судового провадження, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно зі змістом, зміненого прокурором обвинувачення, слідує наступне.

ОСОБА_3 , відповідно до рішення сільської виборчої комісії Михайлівської сільської ради, Кам`янського району, Черкаської області №1-2/VII від 04.01.2018 відповідно до ч.1 ст.42 та ч.3 ст.46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», було обрано на посаду сільського голови Михайлівської сільської ради, Кам`янського району, Черкаської області, за яким збережено, присвоєний йому 8 ранг посадової особи місцевого самоврядування, в межах четвертої категорії посад.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 5 ст. 12, ч. 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ОСОБА_3 , як сільський голова, є головною посадовою особою територіальної громади с.Михайлівка, Кам`янського району, Черкаської області, очолює виконавчий комітет Михайлівської сільської ради, на якого поширюються повноваження та гарантії депутатів рад, передбачені законом про статус депутатів рад і прийняті нею акти в межах наданих наданих повноважень є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

До його обов`язків, які визначені ч.4 ст.42 цього ж Закону, в тому числі п.п. 3, 16 входить підписання рішення ради та її виконавчого комітету і укладання від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договорів відповідно до діючого законодавства України.

Таким чином, ОСОБА_3 , працюючи на посаді голови сільської ради виконавчого комітету Михайлівської сільської ради, Кам?янського району, Черкаської області, являючись посадовою особою органів місцевого самоврядування, виконував організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, а також був уповноваженим здійснювати функції представника влади і таким чином являвся службовою особою.

Загалом, 09.09.2019 між виконавчим комітетом Михайлівської сільської ради, Кам?янського району, Черкаської області в особі сільського голови ОСОБА_3 між ПП «Тясмин-транс» код ЄДРПОУ 36544020, яке зареєстроване за адресою: вул. Петра Василини, 4 в Кам?янка, Кам?янського району, Черкаської області в особі директора ОСОБА_8 укладено договір № 7 про проведення робіт з «Капітального ремонту приміщення зали для глядачів у Будинку культури за адресою: АДРЕСА_2 » за договірною ціною 1 225 722,37 гривень, без ПДВ.

За результатами виконаних робіт, до умов договору № 7 від 09.09.2019 директор ПП «Тясмин-транс» ОСОБА_8 , склав завідомо неправдивий офіційній документ, а саме акт № 5 приймання виконаних будівельних робіт від 10.08.2020 примірної форми КБ-2в, щодо видів, обсягів та вартості виконаних робіт та підписавши його і скріпивши печаткою підприємства та подав до Михайлівської сільської ради. У подальшому ОСОБА_3 , являючись службовою особою, умисно, достовірно знаючи, що роботи за вищевказаним, договором підряду виконанні не в повному об`ємі та матеріали використані не повністю, відповідно до висновку експерта № СЕ-19/124-22/10134-БТ від 18.10.2022 вартість невиконаних робіт і не використаних матеріалів становить 14 212,51 гривень, зловживаючи своїм службовим становищем, 10.08.2020 більш точний час досудовим слідством не встановлено, перебуваючи в приміщенні Михайлівської сільської ради розташованої в АДРЕСА_3 , скріпив власним підписом та проставив відтиск печатки виконавчого комітету Михайлівської сільської ради, Кам?янського району, Черкаської області код 04410723, таким чином видав завідомо неправдивий офіційний документ.

Дії ОСОБА_3 за вказаним епізодом стороною обвинувачення кваліфіковані за ч.1 ст.366 КК України як службове підроблення, тобто складання службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів і внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

Пунктом 1 ч.2 ст.284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Розділ ІХ Загальної частини КК України містить перелік підстав для такого звільнення, зокрема ст.49 цього Кодексу одну з цих підстав пов`язує із закінченням строків давності. Такі строки законодавцем диференційовано в залежності від ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та передбаченого за його вчинення покарання.

Як зазначив Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду (далі - ККС ВС) в ухвалі від 14.09.2020 року у справі №493/1843/16-к, матеріально-правовою підставою застосування інституту давності вважається істотне зменшення суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення внаслідок спливу певного проміжку часу, що суттєво позначається на досягненні мети покарання.

Досягнення мети кари і виправлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, загального і спеціального попередження іноді стає або взагалі неможливим, або просто зайвим. Тому недоцільним є і притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Відповідно до позиції ККС ВС, висловленої у постанові від 19.11.2019 року у справі №345/2618/16-к, суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду кримінального провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна із сторін цього провадження звернеться до суду з відповідним клопотанням. При цьому, суд має з`ясувати думку сторін щодо закриття кримінального провадження за такою підставою, у разі згоди обвинуваченого розглянути питання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності.

Як зазначив ККС ВС в ухвалі від 27.07.2020 року у справі №757/46254/18-к, застосування норм ст.49 КК України для суду є обов`язковим. Це означає, що зазначені положення кримінального закону про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності носять імперативний характер та у разі надання згоди обвинуваченого є безумовною підставою для закриття кримінального провадження, навіть якщо проти такого звільнення будуть заперечувати інші учасники судового розгляду. Отже, звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з перебігом строків давності не належить до дискреційних повноважень суду, натомість є його обов`язком. Закінчення цих строків є підставою для обов`язкового і безумовного звільнення особи від кримінальної відповідальності за умови надання нею згоди на таке звільнення.

За змістом ст.49 КК України звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності застосовується за таких умов: вчинення особою кримінального правопорушення; з дня вчинення кримінального правопорушення до набрання вироком законної сили минули визначені ч.1 ст.49 КК України строки давності; особа не ухилялася від досудового слідства або суду; особа до закінчення зазначених у ч.1 ст.49 КК України строків не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину; вчинене кримінальне правопорушення не належить до переліку злочинів проти основ національної безпеки України, проти миру та безпеки людства, при вчиненні яких давність не застосовується.

Слід зазначити, що факти ухилення особи від досудового слідства або суду та вчинення нею нових злочинів самі по собі не є перешкодою для звільнення особи від кримінальної відповідальності, проте впливають на обчислення строку давності, зокрема, є підставами для його зупинення та переривання.

Оцінюючи умову звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності, як вчинення особою кримінального правопорушення, суд зазначає, що висновок як про факт вчинення кримінального правопорушення, так і про винуватість особи у його вчиненні можливо зробити не на всіх стадіях кримінального провадження. Хоча положення ст.49 КК України передбачають, що звільнити від кримінальної відповідальності можливо лише особу у разі вчинення нею кримінального правопорушення, втім, констатація винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення поза межами вироку суду вочевидь порушуватиме принцип презумпції невинуватості, визначений ст.62 Конституції України, адже, як зазначено у ч.1 ст.17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Відповідно до ч.5 ст.17 КПК України поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Як зазначив ККС ВС у постанові від 29.07.2021 року у справі №552/5595/18, визнання винуватості є правом, а не обов`язком обвинуваченого, а отже невизнання ним своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності його згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ним свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом інститут звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов`язує такого звільнення з визнанням ним своєї вини у вчиненні злочину.

Таким чином, невизнання обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності його згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках, за умови роз`яснення йому судом суті обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення.

З огляду на викладене, така умова для звільнення особи від кримінальної відповідальності, як вчинення особою кримінального правопорушення, передбачена ст.49 КК України, під час судового розгляду обмежується лише фактом висунення особі обвинувачення та її згодою на звільнення від кримінальної відповідальності з цих підстав, адже більш широке тлумачення зазначеної норми на цій стадії кримінального провадження, зокрема, необхідність доведення факту вчинення кримінального правопорушення та винуватості у ньому особи, вочевидь буде становити порушення презумпції невинуватості.

А тому суд має вирішити питання про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності, не надаючи правової оцінки діям обвинуваченого та не констатуючи його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення.

Оцінюючи факт спливу строку давності притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності, суд має встановити насамперед момент вчинення кримінального правопорушення, у якому він обвинувачується, та строк давності, релевантний ступеню його тяжкості.

Відповідно до ч.3 ст.4 КК України часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

Зі змісту обвинувального акта вбачається, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні 10серпня 2020року кримінального правопорушення, передбачене ч.1 ст. 366 КК України службового підроблення, тобто складання, службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів і внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

Отже, сторона обвинувачення встановила, що дії щодо службового підроблення, тобто складання, видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів було вчинено 10 серпня 2020 року.

Відповідно до ч.2 ст.4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

За класифікацією злочинів, визначеною ст.12 КК України в редакції, чинній на час кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України належало до злочинів невеликої тяжкості, оскільки санкцією ч.1 ст.366 КК України, передбачене покарання у виді штрафу від двох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, та відповідно до ст.12 КК України належить до злочинів невеликої тяжкості.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Суд констатує, що станом на час постановлення цієї ухвали сплив трирічний строк давності за кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.366 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 .

Кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.366 КК України, не належить до переліку, визначеного ч.5 ст.49 КК України, а отже законодавча заборона звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності на нього не поширюється.

Викладені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що станом на момент постановлення цієї ухвали наявні підстави для звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність звільнити ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності, а кримінальне провадження №12023250350000090 від 30.01.2023 року по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч.1 ст.366 КК України - закрити.

Цивільний позов та судові витрати по справі відсутні.

Речові докази, які значаться в обвинувальному акті та долучені до матеріалів кримінального провадження слід залишити в матеріалах провадження.

Заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не обирався.

Керуючись ст.ст. 284, 286, 288, 369-372, 376, 395 КПК України, ст.49 КК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника ОСОБА_6 про звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.366 КК України у зв`язку із закінченням строків давності - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України, на підставі ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Кримінальне провадження №12023250350000090 від 30.01.2023 року по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України, закрити.

Речові докази, які значаться в обвинувальному акті та долучені до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах справи.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1