Постанова

від 07.11.2024 по справі 911/821/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2024 р. Справа№ 911/821/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Мовчан А.Б.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 07.11.2024:

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бріс Проджект"

на рішення Господарського суду Київської області від 08.07.2024

у справі №911/821/24 (суддя - Конюх О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полакс Групп"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Бріс Проджект"

про стягнення 512 496,71 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Полакс Групп» (далі - позивач, ТОВ «Полакс Групп») звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бріс Проджект» (далі - відповідач, ТОВ «Бріс Проджект», скаржник), в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором поставки №837 від 01.01.2022:

380 062,41 грн. основного боргу;

96 317,19 грн. пені (за період 27.12.2022-30.06.2023);

22 122,11 грн. інфляційних втрат (за період січень 2023 березень 2024 року);

13 995,00 грн. три відсотки річних (за період 27.12.2022-19.03.2024).

Позов обґрунтований тим, що між ТОВ «Полакс Груп» та ТОВ «Бріс Проджект» було укладено договір поставки №837 від 01.01.2022, за яким позивач поставив відповідачу товари за спірними накладними на суму 380062,41 грн., яка мала бути оплачена щонайменше до 27.12.2022. Відповідач оплату поставленого товару не здійснив, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 380062,41 грн. основного боргу, а також нараховує та просить стягнути з відповідача за прострочення грошового зобов`язання пеню, передбачену пунктом 8.5 Договору в розмірі 96 317,19 грн. (з 27.12.2022 по 30.06.2023), та відповідно до ст. 625 ЦК України 13 995,00 грн. 3% річних за період прострочення з 27.12.2022 по 19.03.2024 та інфляційні втрати в сумі 22 122,11 грн. за період січень 2023 року березень 2024 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Київської області від 08.07.2024 у справі №911/821/24 позов задовольнено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бріс Проджект" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полакс Групп" 380 062,41 грн. основного боргу, 62 869,11 грн. пені, 11995,17 грн. процентів річних, 16307,54 грн. інфляційних втрат, 7 068,51 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, дійшов висновку про задоволення позову ТОВ «Полакс Групп» частково та ухвалив рішення про стягнення з ТОВ «Бріс Проджект» 380 062,41 грн. основного боргу, 11 995,17 грн. процентів річних, 16 307,54 грн. інфляційних втрат та 62 869,11 грн. пені.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бріс Проджект" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд прийняти апеляційну скаргу до розгляду. Приєднати до матеріалів справи та врахувати під час перегляду оскаржуваного рішення виписку з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Бріс Проджект" в АТ "Райффайзен Банк" за період з 01.01.2023 по 29.06.2023. Скасувати рішення Господарського суду Київської області від 08.07.2024 у справі №911/821/24 у частині задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Полакс Групп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бріс Проджект" про стягнення 104,21 грн основного боргу, 13 274, 42 грн. втрат від інфляції, 8 424, 71 грн. 3% річних та 60 162, 17 грн. пені. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Полакс Групп" у задоволенні позову та стягненні з Товариства з обмеж грн.. еною відповідальністю "Бріс Проджект" 81 965, 21 грн., що включає в себе: 104, 21 грн. основного боргу, 13 274, 42 грн. втрати від інфляції, 8 424, 71 грн. 3% річних та 60 162, 17 грн. пені. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полакс Групп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бріс Проджект" судові витрати, що понесені скаржником в суді апеляційної інстанції. Здійснити перерозподіл судових витрат, що понесені позивачем в суді першої інстанції.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що вже після винесення оскаржуваного рішення та ознайомлення з його повним текстом було встановлено, що відповідачем помилково подано до суду неповну виписку з рахунку ТОВ «БРІС ПРОДЖЕКТ» в АТ «Райффайзен Банк», а саме подана до суду виписка не відображала платежі, що здійснені відповідачем 13.01.2023 у розмірі 25 000 грн та 09.05.2023 у розмірі 25 800 грн.

Саме внаслідок цієї помилки суд і прийшов до висновку про те, що розмір основної заборгованості відповідача перед позивачем становить 430 758,20 грн, а не 379 958,20 грн на чому наполягав відповідач у відзиві на позов.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

02.10.2024 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до заперечень щодо клопотання скаржника про долучення до матеріалів справи нових доказів на стадії апеляційного перегляду оскаржуваного рішення. Також позивач зазначає, що матеріали справи містять видаткові накладні які не лише підписані електронним підписом, а і ті, які містять власноручний підпис обох сторін, відповідно до дат, яких прострочення по усіх накладних настало саме 27.12.2022. Також позивач зазначає, що господарський суд першої інстанції правильно розрахував суму гштарфних санкцій починаючи саме з 27.12.2022.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Андрієнка В.В., Сітайло Л.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2024 справу №911/821/24 витребувано з Господарського суду Київської області.

14.08.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №911/821/24.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024, у зв`язку з перебуванням суддів Андрієнко В.В., Сітайло Л.Г., які входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, здійснити розгляд апеляційної скарги у визначеному складі суду неможливо.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2024, у зв`язку з перебуванням суддів Андрієнко В.В., Сітайло Л.Г., у відпустці, для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Гаврилюк О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бріс Проджект" на рішення Господарського суду Київської області від 08.07.2024 у справі №911/821/24 залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, надати до Північного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору.

05.09.2024 через "Електронний суд" на адресу Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Бріс Проджект" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучено докази сплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бріс Проджект" на рішення Господарського суду Київської області від 08.07.2024 у справі №911/821/24. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бріс Проджект" на рішення Господарського суду Київської області від 08.07.2024 у справі №911/821/24 призначено на 10.10.2024.

03.10.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Бріс Проджект" надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2024 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Бріс Проджект" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 відкладено розгляд справи №911/821/24 на 07.11.2024.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання та розгляд клопотання

Представники позивача та відповідача з`явилися у судове засідання 07.11.2024 та надали свої пояснення щодо клопотання про долучення до матеріалів справи нових доказів та по суті апеляційної скарги.

Щодо клопотання скаржника про долучення до матеріалів справи виписку з рахунку ТОВ «Бріс Проджект» в АТ «Райффайзен Банк» за період 01.01.2023 по 29.06.2023, колегія суддів вказує на те, що статтею 80 ГПК України чітко врегульовано порядок і строки подання доказів учасниками справи.

Так, згідно з ч. ч. 1, 2 та 3 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (ч. ч. 4 та 5 ст. 80 ГПК України).

У розумінні наведених положень докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем суду та належним чином обґрунтована.

У свою чергу, ст. 269 ГПК України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Системний аналіз положень ст. ст. 80 та 269 ГПК України свідчить, що докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.

Отже, така обставина як відсутність існування доказів на момент звернення до суду з відповідним позовом взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення наведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №916/3130/17).

Частиною 8 ст. 80 ГПК України також передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Водночас, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №756/1529/15-ц).

У обґрунтування неможливості подання доказу до суду першої інстанції заявник зазначає, що вже після винесення оскаржуваного рішення та ознайомлення з його повним текстом було встановлено, що відповідачем помилково подано до суду неповну виписку з рахунку ТОВ «БРІС ПРОДЖЕКТ» в АТ «Райффайзен Банк», а саме подана до суду виписка не відображала платежі, що здійснені відповідачем 13.01.2023 у розмірі 25 000 грн та 09.05.2023 у розмірі 25 800 грн. З метою виправлення допущеної помилки та ухвалення законного та обгрунтованого рішення скаржник просить долучити до матеріалів справи виписку з рахунку ТОВ «Бріс Проджект» в АТ «Райффайзен Банк» за період 01.01.2023 по 29.06.2023.

Дослідивши обставини, що викладені в апеляційній справі щодо долучення до матеріалів справи, колегія суддів зазначає, що відповідач/скаржник, у розумінні ст. 269 ГПК України, не довів винятковості випадку, а також не надав доказів неможливості подання такого доказу до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, у зв`язку із чим колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні відповідного клопотання.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 01.01.2022 між ТОВ «Полакс Групп» (далі - постачальник) та ТОВ «Бріс Проджект» (далі - покупець) був укладений договір поставки №837 (далі - Договір), за умовами якого:

- постачальник зобов`язується систематично доставляти і передавати на умовах та в строки, узгоджені сторонами в замовленні покупця та (або) графіку поставок (Додаток №3 до цього Договору), непродовольчу продукцію (товар) у власність покупця, а покупець зобов`язується приймати товар у власність і оплачувати його на умовах цього Договору (п.1.1);

- найменування товару, його асортимент та ціна визначається специфікацією (Додаток №1 до цього Договору), що є його невід`ємною частиною (п.1.2);

- умови цього договору викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» (в редакції 2010 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером Договору (п. 1.5);

- право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товарно-транспортної або видаткової) накладної, яка засвідчує факт передачі товару постачальником та його отримання Покупцем. Дата підписання сторонами видаткової накладної є датою прийому-передачі товару покупцю (п. 1.6);

- поставка товару покупцю здійснюється окремими партіями силами (в т.ч. транспортом) та за рахунок постачальника на умовах DDP у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» (в редакції 2010 року) та на підставі, прийнятих постачальником до виконання замовлень покупця (п. 2.1);

- строк поставки товару погоджується сторонами у замовленні покупця. Сторони можуть також встановити графік поставок у редакції, погодженій сторонами у Додатку №З до цього договору. У випадку розбіжності дати поставки, визначеної в замовленні покупця та графіка поставки, сторони беруть за основу дату поставки, яка узгоджена сторонами в замовленні покупця. Вантажно-розвантажувальні роботи здійснюються силами та засобами постачальника (п. 2.15);

- оплата поставленого товару здійснюється через 60 календарних днів з дати поставки товару. Здійснення розрахунків проводиться у понеділок, середу та п`ятницю щотижня орієнтуючись на дату настання платежу (п. 5.4);

- за порушення строків оплати, передбачених цим Договором Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення, яка діяла на момент прострочення платежу (п. 8.4);

- цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріпленням печатками Сторін та діє до 31.12.2022 (п. 9.1);

- якщо за 20 календарних днів до закінчення строку дії цього договору жодна зі сторін не попередить письмово про свій намір розірвати або припинити дію цього Договору, цей Договір вважається пролонгованим на кожний календарний рік на тих самих умовах (п. 9.2).

На виконання Договору, постачальником поставлено, а покупцем отримано товар на загальну суму 1 619 858,20 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями належним чином оформлених та підписаних обома сторонами Видаткових накладних, а саме:

№ПГ00000223 від 16.06.2022 на суму 82 704,80 грн.;

№ПГ00000224 від 16.06.2022 на суму 36 559,56 грн.;

№ПГ00000226 від 23.06.2022 на суму 3 114,72 грн.;

№ПГ00000225 від 23.06.2022 на суму 34 511,72 грн.;

№ПГ00000230 від 29.06.2022 на суму 8 584,76 грн.;

№ПГ00000231 від 29.06.2022 на суму 635,04 грн.;

№ПГ00000245 від 08.07.2022 на суму 3 517,87 грн.;

№ПГ00000246 від 08.07.2022 на суму 27 241,82 грн. (з урахуванням акту розбіжностей від 11.07.2022);

№ПГ00000270 від 14.07.2022 на суму 28 188,80 грн.;

№ПГ00000271 від 14.07.2022 на суму 47 051,58 грн.;

№ПГ00000288 від 21.07.2022 на суму 18 769,82 грн.;

№ПГ00000289 від 21.07.2022 на суму 68 516,95 грн.;

№ПГ00000290 від 21.07.2022 на суму 42 165,30 грн.;

№ПГ00000291 від 21.07.2022 на суму 86 808,72 грн.;

№ПГ00000331 від 02.08.2022 на суму 17 074,08 грн.;

№ПГ00000332 від 02.08.2022 на суму 93 792,58 грн.;

№ПГ00000357 від 11.08.2022 на суму 9 626,82 грн.;

№ПГ00000358 від 11.08.2022 на суму 37 463,20 грн.;

№ПГ00000363 від 18.08.2022 на суму 3 125,88 грн.;

№ПГ00000364 від 18.08.2022 на суму 24 367,66 грн.;

№ПГ00000393 від 25.08.2022 на суму 10 524,02 грн.;

№ПГ00000394 від 25.08.2022 на суму 2 138,04 грн.;

№ПГ00000395 від 25.08.2022 на суму 3 058,20 грн.;

№ПГ00000396 від 25.08.2022 на суму 24 881,69 грн.;

№ПГ00000418 від 31.08.2022 на суму 70 438,24 грн.;

№ПГ00000419 від 31.08.2022 на суму 9 188,04 грн.;

№ПГ00000420 від 31.08.2022 на суму 10 989,16 грн.;

№ПГ00000421 від 31.08.2022 на суму 460,08 грн.;

№ПГ00000452 від 08.09.2022 на суму 6 847,32 грн.;

№ПГ00000453 від 08.09.2022 на суму 70 592,80 грн.;

№ПГ00000454 від 08.09.2022 на суму 2 097,48 грн.;

№ПГ00000455 від 08.09.2022 на суму 111 710,59 грн.;

№ПГ00000456 від 08.09.2022 на суму 111 710,59 грн.;

№ПГ00000457 від 08.09.2022 на суму 235 950,71 грн.;

№ПГ00000475 від 15.09.2022 на суму 51 482,00 грн.;

№ПГ00000476 від 15.09.2022 на суму 2 769,96 грн.;

№ПГ00000477 від 15.09.2022 на суму 13 261,82 грн.;

№ПГ00000525 від 29.09.2022 на суму 41 341,32 грн.;

№ПГ00000526 від 29.09.2022 на суму 36 960,00 грн.;

№ПГ00000527 від 29.09.2022 на суму 12 270,98 грн.;

№ПГ00000535 від 29.09.2022 на суму 7 180,80 грн.;

№ПГ00000595 від 27.10.2022 на суму 95 831,15 грн.;

№ПГ00000596 від 27.10.2022 на суму 14 351,53 грн.

Спірними видатковими накладними, за якими заявлено позовні вимоги, є видаткові накладні №ПГ00000456 від 08.09.2022, №ПГ00000475 від 15.09.2022, №ПГ00000476 від 15.09.2022, №ПГ00000477 від 15.09.2022, №ПГ00000525 від 29.09.2022, №ПГ00000526 від 29.09.2022, №ПГ00000527 від 29.09.2022, №ПГ00000535 від 29.09.2022, №ПГ00000595 від 27.10.2022, №ПГ00000596 від 27.10.2022.

Як зазначалось колегією суддів вище, що позов обґрунтований тим, що між ТОВ «Полакс Груп» та ТОВ «Бріс Проджект» було укладено договір поставки №837 від 01.01.2022, за яким позивач поставив відповідачу товари за спірними накладними на суму 380062,41 грн., яка мала бути оплачена щонайменше до 27.12.2022. Відповідач оплату поставленого товару не здійснив, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 380062,41 грн. основного боргу, а також нараховує та просить стягнути з відповідача за прострочення грошового зобов`язання пеню, передбачену пунктом 8.5 Договору в розмірі 96 317,19 грн. (з 27.12.2022 по 30.06.2023), та відповідно до ст. 625 ЦК України 13 995,00 грн. 3% річних за період прострочення з 27.12.2022 по 19.03.2024 та інфляційні втрати в сумі 22 122,11 грн. за період січень 2023 року березень 2024 року.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач просить відмовити у задоволенні позову ТОВ «Полакс Групп» в частині стягнення з ТОВ «Бріс Проджект» 104,21 грн. основного боргу, 84 345,90 грн. пені, 14 540,41 грн. інфляційного збільшення та 5 070,12 грн. 3% річних. Відповідач у відзиві зазначає, що протягом строку дії договору сторонами не було погоджено додатки 1-2 до договору поставки («Специфікація» та «Картка постачальника»), а також не було заповнено додаток №3 «Графік поставок».

Відповідач твердить, що до товару, що відвантажувався за 21 видатковою накладною на суму 565 082,22 грн., позивачем було додано оригінали видаткових накладних, які було отримано відповідачем, підписано зі свого боку та повернуто постачальнику. До товару, що постачався за іншими 22 накладними на суму 1 054 775,98 грн., позивач не додав товаросупровідні документи, що у порядку пункту 1.6 договору відповідач розцінює як неотримання товару покупцем. Лише 07.04.2023 позивач надіслав відповідачу у сервісі «М.Е.Doc» електронні видаткові накладні, які у цей же день відповідачем були підписані.

Також відповідач зазначає, що у період з 07.07.2022 по 16.05.2023 останній здійснив перерахування на користь позивача 1 239 900,00 грн. в якості оплати. Тож відповідач твердить, що дійсна заборгованість за товар становить 379 958,20 грн. (1 619 858,20 грн. мінус 1 239 900,00 грн.).

Щодо нарахованої позивачем пені, відповідач твердить, що за умовами договору право власності на товар переходить до Покупця з моменту підписання товарної (товарно-транспортної або видаткової) накладної; дата підписання сторонами видаткової накладної є датою прийому-передачі товару. Відповідач зазначає, що оскільки 22 видаткові накладні, складені в електронній формі, підписані 07.04.2023, строк оплати їх є простроченим з 08.06.2023, у зв`язку з чим позивач невірно визначив період нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних. Відповідач вважає вірними суми 11 971,29 грн. пені (з 08.06.2023 по 30.06.2023), 7 581,70 грн. інфляційних втрат (з червня 2023 року по лютий 2024 року) та 8 924,88 грн. 3% річних (з 08.06.2023 по 19.03.2024).

Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Згідно із частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як зазначалось колегією судді вище, що на виконання Договору, постачальником поставлено, а покупцем отримано товар на загальну суму 1 619 858,20 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями належним чином оформлених та підписаних обома сторонами Видаткових накладних, а саме:

№ПГ00000223 від 16.06.2022 на суму 82 704,80 грн.;

№ПГ00000224 від 16.06.2022 на суму 36 559,56 грн.;

№ПГ00000226 від 23.06.2022 на суму 3 114,72 грн.;

№ПГ00000225 від 23.06.2022 на суму 34 511,72 грн.;

№ПГ00000230 від 29.06.2022 на суму 8 584,76 грн.;

№ПГ00000231 від 29.06.2022 на суму 635,04 грн.;

№ПГ00000245 від 08.07.2022 на суму 3 517,87 грн.;

№ПГ00000246 від 08.07.2022 на суму 27 241,82 грн. (з урахуванням акту розбіжностей від 11.07.2022);

№ПГ00000270 від 14.07.2022 на суму 28 188,80 грн.;

№ПГ00000271 від 14.07.2022 на суму 47 051,58 грн.;

№ПГ00000288 від 21.07.2022 на суму 18 769,82 грн.;

№ПГ00000289 від 21.07.2022 на суму 68 516,95 грн.;

№ПГ00000290 від 21.07.2022 на суму 42 165,30 грн.;

№ПГ00000291 від 21.07.2022 на суму 86 808,72 грн.;

№ПГ00000331 від 02.08.2022 на суму 17 074,08 грн.;

№ПГ00000332 від 02.08.2022 на суму 93 792,58 грн.;

№ПГ00000357 від 11.08.2022 на суму 9 626,82 грн.;

№ПГ00000358 від 11.08.2022 на суму 37 463,20 грн.;

№ПГ00000363 від 18.08.2022 на суму 3 125,88 грн.;

№ПГ00000364 від 18.08.2022 на суму 24 367,66 грн.;

№ПГ00000393 від 25.08.2022 на суму 10 524,02 грн.;

№ПГ00000394 від 25.08.2022 на суму 2 138,04 грн.;

№ПГ00000395 від 25.08.2022 на суму 3 058,20 грн.;

№ПГ00000396 від 25.08.2022 на суму 24 881,69 грн.;

№ПГ00000418 від 31.08.2022 на суму 70 438,24 грн.;

№ПГ00000419 від 31.08.2022 на суму 9 188,04 грн.;

№ПГ00000420 від 31.08.2022 на суму 10 989,16 грн.;

№ПГ00000421 від 31.08.2022 на суму 460,08 грн.;

№ПГ00000452 від 08.09.2022 на суму 6 847,32 грн.;

№ПГ00000453 від 08.09.2022 на суму 70 592,80 грн.;

№ПГ00000454 від 08.09.2022 на суму 2 097,48 грн.;

№ПГ00000455 від 08.09.2022 на суму 111 710,59 грн.;

№ПГ00000456 від 08.09.2022 на суму 111 710,59 грн.;

№ПГ00000457 від 08.09.2022 на суму 235 950,71 грн.;

№ПГ00000475 від 15.09.2022 на суму 51 482,00 грн.;

№ПГ00000476 від 15.09.2022 на суму 2 769,96 грн.;

№ПГ00000477 від 15.09.2022 на суму 13 261,82 грн.;

№ПГ00000525 від 29.09.2022 на суму 41 341,32 грн.;

№ПГ00000526 від 29.09.2022 на суму 36 960,00 грн.;

№ПГ00000527 від 29.09.2022 на суму 12 270,98 грн.;

№ПГ00000535 від 29.09.2022 на суму 7 180,80 грн.;

№ПГ00000595 від 27.10.2022 на суму 95 831,15 грн.;

№ПГ00000596 від 27.10.2022 на суму 14 351,53 грн.

Суд першої інстанції вірно встановив, що спірними видатковими накладними, за якими заявлено позовні вимоги, є видаткові накладні №ПГ00000456 від 08.09.2022, №ПГ00000475 від 15.09.2022, №ПГ00000476 від 15.09.2022, №ПГ00000477 від 15.09.2022, №ПГ00000525 від 29.09.2022, №ПГ00000526 від 29.09.2022, №ПГ00000527 від 29.09.2022, №ПГ00000535 від 29.09.2022, №ПГ00000595 від 27.10.2022, №ПГ00000596 від 27.10.2022.

У свою чергу, позивач визнає, що за видатковою накладною № ПГ00000456 від 08.09.2022 було сплачено 7 097,74 грн.

Відповідно до частини 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Інше встановлено п. 5.4 Договору, відповідно до якого оплата поставленого товару здійснюється через 60 календарних днів з дати поставки товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Так, сторони визнають, що частина спірних видаткових накладних була направлена відповідачу через сервіс «M.E.Doc» лише 07.04.2023, які в той же день були підписані з боку відповідача.

Колегієб суддів встановлено, що такими видатковими накладними є №ПГ00000475 від 15.09.2022; №ПГ00000476 від 15.09.2022; №ПГ00000525 від 29.09.2022; №ПГ00000526 від 29.09.2022; №ПГ00000527 від 29.09.2022; №ПГ00000535 від 29.09.2022.

Відтак, кінцевим днем для оплати за вказаними видатковими накладними було 06.06.2023, а з 07.06.2023 настало прострочення.

Разом з тим, суд першої інстанції вірно встановив, що інші спірні видаткові накладні, зокрема №ПГ00000456 від 08.09.2022; №ПГ00000477 від 15.09.2022; №ПГ00000595 від 27.10.2022; №ПГ00000596 від 27.10.2022 містять власноручний підпис обох сторін, у зв`язку з чим, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що кінцевим днем для оплати видаткової накладної

№ПГ00000456 від 08.09.2022 було 07.11.2022, а з 08.11.2022 настало прострочення;

№ПГ00000477 від 15.09.2022 було 14.11.2022, а з 15.11.2022 настало прострочення;

№ПГ00000595 від 27.10.2022 та №ПГ00000596 від 27.10.2022 було 26.12.2022, а з 27.12.2022 настало прострочення.

Проаналізувавши вищевикладене, колегія суддів констатує, що термін оплати товару за всіма спірними накладними є таким, що настав.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Пунктом 4 ухвали від 02.04.2024 про відкриття провадження суд першої інстанції зобов`язував відповідача подати докази оплати товару, отриманого на умовах договору поставки №837 від 01.01.2022.

До відзиву на позов, поданого до суду першої інстанції, відповідач долучив виписку АТ «Укрсиббанк» за період з 01.01.2022 по 31.12.2022, з якої вбачаються платежі на користь ТОВ «Полакс Групп» в сумі 1 150 000,00 грн., а саме:

90 000,00 грн. (за платіжним документом від 07.07.2022 №199);

50 000,00 грн. (за платіжним документом від 29.07.2022 №230);

90 000,00 грн. (за платіжним документом від 04.08.2022 №248);

140 000,00 грн. (за платіжним документом від 19.08.2022 №270);

165 000,00 грн. (за платіжним документом від 20.09.2022 №313);

30 000,00 грн. (за платіжним документом від 04.10.2022 №338);

100 000,00 грн. (за платіжним документом від 14.10.2022 №350);

85 000,00 грн. (за платіжним документом від 21.10.2022 №352);

100 000,00 грн. (за платіжним документом від 03.11.2022 №383);

160 000,00 грн. (за платіжним документом від 13.12.2022 №454);

75 000,00 грн. (за платіжним документом від 13.12.2022 №455);

15 000,00 грн. (за платіжним документом від 15.12.2022 №459);

50 000,00 грн. (за платіжним документом від 15.12.2022 №463).

Також відповідачем подано копію виписки АТ «Райффайзен Банк» за період з 01.01.2023 по 29.06.2023, з якої вбачаються платежі на користь ТОВ «Полакс Групп» в сумі 39 100,00 грн., а саме:

10 000,00 грн. (за платіжним документом від 02.02.2023);

14 900,00 грн. (за платіжним документом від 04.05.2023);

14 200,00 грн. (за платіжним документом від 16.05.2023).

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що обставини справи, розмір заборгованості має встановлюватись виключно на підставі первинних документів (постанова Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/5226/17).

У контексті вищевикладеного, на переконання колегії суддів, судом першої інстанції цілком обґрунтовано не взято до уваги при вирішенні спору складену в односторонньому порядку та не підписану Відомість по взаєморозрахунках з контрагентом за період 01.01.2022 02.04.2024, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що відповідач довів суду належними письмовими доказами оплату за товар за спірним договором на суму 1 189 100,00 грн., а не на суму 1 239 900,00 грн., як твердить у відзиві.

Підсумовуючи вищевикладене, а також враховуючи, що за поданими до суду першої інстанції видатковими накладними та банківськими виписками підтверджується факт поставки товару на суму 1 619 858,20 грн. та факт оплати товару на суму 1 189 100,00 грн., тобто різниця становить 430 758,20 грн., суд першої інстанції дійшов цілком обгрунтованого та правомірного висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу 380 062,41 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою.

Також, у зв`язку із простроченням грошового зобов`язання позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 96317,19 грн. пені за період з 27.12.2022 по 30.06.2023.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.4 Договору встановлено, що при порушенні строків оплати, передбачених цим Договором, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, яка діяла на момент прострочення платежу.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання з оплати мало бути виконано. Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором. Інше договором не встановлено. Відтак, пеня має розраховуватися з дати, наступної за останнім днем строку оплати, та до переддня фактичної оплати, або до відповідної дати через шість місяців після спливу строку оплати за кожною із спірних накладних.

З огляду на вимоги частин 1 та 2 статті 2, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Колегія суддів, перевіривши правильність розрахунку пені, не виходячи при цьому за межі періоду, заявленого позивачем, цілком погоджується із висновком суду першої інстанції, що вірно розрахований розмір належної до стягнення з відповідача на користь позивача пені у межах заявленого періоду становить 62 869,11 грн., у зв`язку з чим вказана вимога має бути задоволена частково.

Крім того, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача три відсотки річних в сумі 13 995,00 грн. нараховані за період 27.12.2022 19.03.2024 та інфляційні втрати в сумі 22 122,11 грн. нараховані за період січень 2023 лютий 2024.

Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України і ст. 230 Господарського кодексу України, у зв`язку з чим обмеження нарахування шістьма місяцями відповідно до частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України до процентів річних та інфляційних втрат не застосовується.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Колегія суддів, перевіривши правильність розрахунку трьох процентів річних, не виходячи при цьому за межі періоду, заявленого позивачем, погоджується із судом першої інстанції, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача на користь позивача процентів річних у межах заявленого періоду становить 11 995,17 грн., у зв`язку з чим вказана вимога має бути задоволена частково.

Також суд апеляційної інстанції, перевіривши правильність розрахунку інфляційних втрат, не виходячи при цьому за межі періоду, заявленого позивачем (січень 2023 року лютий 2024 року), встановив, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у межах заявленого періоду становить 16 307,54 грн., у зв`язку з чим вказана вимога має бути задоволена частково.

Підсумовуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову ТОВ «Полакс Групп» частково, у зв`язку із чим із відповідача на користь позивача підлягає до стягненню 380 062,41 грн. основного боргу, 11 995,17 грн. процентів річних, 16 307,54 грн. інфляційних втрат та 62 869,11 грн. пені. В іншій частині в задоволенні позову слід відмовити.

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду Київської області від 08.07.2024 у справі №911/821/24, за наведених скаржником доводів та в межах апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бріс Проджект" на рішення Господарського суду Київської області від 08.07.2024 у справі №911/821/24 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 08.07.2024 у справі №911/821/24 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Бріс Проджект".

4. Матеріали справи №911/821/24 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено та підписано 18.11.2024.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім