Постанова

від 09.10.2024 по справі 904/4112/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2024 року м.Дніпро Справа № 904/4112/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання: Зелецький Р.Р.

представники сторін:

від відповідача-1: Слободян В.М., представник;

інші сторони у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Акама" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2024 року у справі №904/4112/23 (суддя Загинайко Т.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Акама" (49000, м. Дніпро, вул. Океанська, буд. 3; ідентифікаційний код 38836656)

до відповідача-1: Акціонерного товариства "Сенс Банк" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100; ідентифікаційний код 23494714)

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Базис" (49000, м. Дніпро, вул. Океанська, буд. 3, кімн. 10; ідентифікаційний код 34916892)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-2: Фізична особа ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про визнання недійсним договору від 28.05.2021 року №PSMB2021022 про відкриття відновлювальної кредитної лінії та договору поруки від 28.05.2021 року №PSMB2021022/2,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Акама" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача-1: Акціонерного товариства "Сенс Банк", відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Базис" про визнання недійсним договору від 28.05.2021 року №PSMB2021022 про відкриття відновлювальної кредитної лінії, в якій, з урахуванням заяви (вх.№54159/23 від 24.10.2023 року) про зміну предмету позову, просило суд: визнати недійсним договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії №PSMB2021022 від 28.05.2021 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКФ Базис" та Акціонерним товариством "Сенс Банк"; визнати недійсним договір поруки № PSMB2021022/2 від 28.05.2021року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Акама" та Акціонерним товариством "Сенс Банк".

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що зі змісту договору про відкриття відновлюваної кредитної лінії №РSМВ2021022 від 28.05.2021 року вбачається, що він був укладений від імені ТОВ "ВКФ Базис" директором Якубовським О.М., який діяв на підставі статуту. Посилання у тексті даного договору на наявність згоди загальних зборів учасників ТОВ "ВКФ Базис" на його укладення відсутні, що свідчить про те, що таке рішення не приймалось.

Позивач стверджує, що виконавчий орган ТОВ "ВКФ Базис" (директор), не мав необхідного обсягу дієздатності для вчинення від імені цього товариства договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №РSМВ2021022 від 28.05.2021 року, а тому вчинення ним цього правочину без згоди загальних зборів учасників суперечить ст.ст.92, 207 Цивільного кодексу України та ст. 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", у зв`язку з чим договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії №РSМВ2021022 від 28.05.2021 року є недійсним.

Позивач зазначає, що у випадку визнання судом недійсним договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №РSМВ2021022 від 28.05.2021 року, недійсним є і договір поруки, що його забезпечує. Проте, оскільки в силу положень ст. 204 Цивільного кодексу України навіть у випадку визнання недійсним кредитного договору як основного зобов`язання, договір поруки буде зберігати чинність, на думку позивача ефективним способом захисту прав позивача у даному випадку є також визнання недійсним договору поруки від 28.05.2021 року №РSМВ2021022/2.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2024 року у даній справі відмовлено у задоволенні позову.

Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що спірний правочин було схвалено Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКФ Базис" в порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення (рішенням єдиного учасника), а також враховуючи його виконання відповідачем-2 протягом тривалого часу. Наведене, на думку суду, унеможливлює визнання такого правочину недійсним.

Щодо договору поруки суд першої інстанції зазначив, що жодної іншої підстави, крім того, що у випадку визнання судом недійсним договору від 28.05.2021 року про відкриття невідновлювальної кредитної лінії №РSМВ2021022 недійсним є і договір поруки, для визнання недійсним вказаного договору поруки позивачем не наведено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Акама" подало апеляційну скаргу. Просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що всього у травні 2021 року між ТОВ "ВКФ Базис" та Банком було укладено 7 кредитних договорів на загальну суму 32 573 910,00 грн. При цьому, вказані договори є майже ідентичними за своїми умовами. Тобто, замість всіх вказаних правочинів ТОВ "ВКФ Базис" могло вчинити один правочин.

Позивач вважає, що вартість чистих активів ТОВ "ВКФ Базис" станом на 31.03.2021 року становила менш ніж 60 мільйонів гривень. Тобто загальна сума всіх укладених ТОВ "ВКФ Базис" у травні 2021 року кредитних договорів з АТ "Сенс Банк" перевищувала 50% вартості його чистих активів. До того ж, вказані обставини не заперечувались відповідачами та не спростовувались жодними доказами.

Відтак, з огляду на положення ст. 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" кожен з укладених ТОВ "ВКФ Базис" у травні 2021 року кредитних договорів з АТ "Сенс Банк", у тому числі договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії №PSMB2021022 від 28.05.2021 року, є значним правочином, рішення про укладання якого мали приймати виключно загальні збори учасників ТОВ "ВКФ Базис".

Разом з тим, зі змісту договору про відкриття відновлюваної кредитної лінії №PSMB2021022 від 28.05.2021року вбачається, що він був укладений від імені ТОВ "ВКФ Базис" директором Якубовським О.М., який діяв на підставі Статуту. Посилання у тексті даного договору на наявність згоди загальних зборів учасників ТОВ "ВКФ Базис" на його укладання відсутні, що свідчить, на думку апелянта, про те, що таке рішення взагалі не приймалось.

Зі змісту наданих з боку АТ "Сенс Банк" копій рішень Єдиного учасника ТОВ "ВКФ Базис" від 06.05.2021 року та № 1 від 28.05.2021 року вбачається, що вказаними рішеннями не було надано попередню згоду на укладання вказаних правочинів, як того вимагає ст.44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", а лише було схвалено вже укладені ТОВ "ВКФ Базис" договори. Будь-яких інших рішень вищого органу управління ТОВ "ВКФ Базис" про попереднє схвалення оскаржуваного правочину матеріли справи не містять.

За таких обставин, на переконання скаржника, виконавчий орган ТОВ "ВКФ Базис" (директор), на момент вчинення оскаржуваного договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №PSMB2021022 від 28.05.2021 року не мав необхідно обсягу дієздатності для вчинення правочину від імені цього товариства, а тому вчинення ним цього правочину без згоди загальних зборів учасників суперечить ст.ст. 92, 207 Цивільного кодексу України та ст. 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Також скаржник звертає увагу, що до подання позову позивач звернувся до відповідача ТОВ "ВКФ Базис" з запитом щодо надання рішення загальних зборів учасників про укладання договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №PSMB2021022 від 28.05.2021 року та надання належним чином засвідченої копії відповідного рішення, яке мало намір залучити в якості доказу у даній справі. Листом від 02.10.2023 року ТОВ "ВКФ Базис" повідомило, що в нього відсутнє відповідне рішення.

Натомість, відповідачем АТ "Сенс Банк" було долучено до відзиву на позовну заяву копію рішення загальних зборів учасників ТОВ "ВКФ Базис" № 1 від 21.05.2023 року, яким було затверджено оскаржуваний договір про відкриття кредитної лінії та копію рішення одноособового учасника ТОВ "ВКФ Базис" від 06.05.2021 року, яким було затверджені кредитні договори, укладені між відповідачами 06.05.2021 року.

На думку скаржника, суд першої інстанції безпідставно та необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання позивача про призначення почеркознавчої експертизи, чим порушив принцип змагальності сторін (ст. 13 Господарського процесуального кодексу України) та передчасно зробив висновок про те, що докази, надані позивачем на підтвердження наявності підстав для визнання недійсними договору від 28.05.2021 року №PSMB2021022 про відкриття невідновлювальної кредитної лінії та договору поруки від 28.05.2021 року №PSMВ2021022/2, є менш вірогідними, тобто факти, які розглядаються щодо відсутності підстав для визнання недійсними договору від 28.05.2021 року №PSMB2021022 про відкриття невідновлювальної кредитної лінії та договору поруки від 28.05.2021 року №PSMВ2021022/2, є більш вірогідними порівняно з доказами, наданими позивачем.

Згідно відзиву на апеляційну скаргу Акціонерне товариство "Сенс Банк" просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. В обґрунтування відзиву зазначає, що відповідно до розділу 3 "ГАРАНТІЇ" оскаржуваного договору від 28.05.2021 року №PSMB2021022 про відкриття відновлювальної кредитної лінії, в процесі укладення господарського договору сторони своїми обопільними діями встановлювали/визначали та доводили свої дієздатність і правоздатність на вчинення такого правочину.

Також в обґрунтування своїх заперечень проти позову, відповідачем-1/ Банком надано копії рішень єдиного учасника ТОВ "ВКФ Базис" від 28.05.2021 року за №1 та від 06.05.2021 року б/н щодо затвердження єдиним учасником/власником кредитних договорів та надання згоди уповноваженим органам товариства на підписання таких договорів (оригінали рішень досліджені судом).

Крім того, п.5.1. договору поруки від 28.05.2021 року №PSMB2021022/2 визначено, що поручитель підтверджує, що він повністю ознайомлений з умовами Основного договору та обов`язками боржника за ним, порука надана без мети отримання поручителем прибутку. Поручитель підтверджує, що він відмовився від права на оплату його послуг, наданих боржникові, і ця відмова є безумовною та безвідкличною.

За доводами відповідача-1, поручитель скаржник/позивач знав, що на виконання розділу 3 договору №PSMB2021022 від 28.05.2021 року про відкриття відновлювальної кредитної лінії позичальник відповідач-2 надав Банку всі документи задля підготовки до укладення кредитного договору, у тому числі і ухвалені рішення (надані згоди) органів управління позичальника.

При цьому, будь-яких доказів щодо відсутності повноважень керівника на укладання кредитного договору (значного правочину) скаржник не надав.

Відповідач-1 вважає, що встановлена скаржником у апеляційній скарзі бажана вартість ліміту чистих активів ТОВ "ВКФ Базис" у розмірі менш ніж 60 мільйонів гривень, є лише нехитрою калькуляцією і маніпуляцією загальною сумою використаних позичальником кредитних коштів, у розрізі встановлених ст.44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" обмежень.

В той же час, не надано жодних доказів, що договірні відносини між Банком і позичальником з надання кредитних коштів, перевищують 50 відсотків вартості чистих активів позичальника відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності.

Щодо призначення експертизи у справі, відповідач-1 зазначає, що у судовому засіданні господарського суду Дніпропетровської області судом та присутніми учасниками, зокрема представником позивача і представником відповідача -1 було оглянуто оригінал рішення загальних зборів учасників.

Інші учасники справи відзиви на апеляційну скаргу не надали.

Відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засідання з`явився представник відповідача-1, інші учасники справи участь своїх представників у судове засідання не забезпечили.

За приписами ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2024 року для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя доповідач: Верхогляд Т.А., судді: Іванов О.Г., Парусніков Ю.Б.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.04.2024 року, після надходження справи на запит, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою; розгляд апеляційної скарги призначено на 26.06.2024 року на 14:50 год.

В судовому засіданні 26.06.2024 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 09.10.2024 року о 15:00 год.

У судовому засіданні 09.10.2024 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів доходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між Акціонерним товариством "Альфа-Банк", правонаступником якого є відповідач-1 - Акціонерне товариство "Сенс Банк", як банком, та відповідачем - 2 - Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКФ Базис", як позичальником, було укладено договір від 28.05.2021 року №PSMB2021022 про відкриття невідновлювальної кредитної лінії (надалі - договір) (т.1, а.с.9-25).

Пунктом 1.1 договору визначено, що банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію у національній валюті, що надалі іменується кредитна лінія, та на підставі відповідних заяв про видачу кредитних коштів (траншу), надає позичальнику кредит у порядку і на умовах, визначених цим договором. Позичальник, у свою чергу, зобов`язується використати кредит з метою, зазначеною у пункті 1.5 цього договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, виконати інші умови цього договору та повернути банку кредит у терміни, встановлені цим договором.

Відповідно до пункту 1.2 договору ліміт кредитної лінії (граничний розмір кредиту):

1) в період з дати набуття чинності цим договором по 27.09.2021 (включно) - 4 837 084,00 (Чотири мільйони вісімсот тридцять сім тисяч вісімдесят чотири, 00) гривні;

2) в період з 28.09.2021 по 27.10.2021 (включно) - 4 729 084,00 (Чотири мільйони сімсот двадцять дев`ять тисячі вісімдесят чотири, 00) гривні;

3) в період з 28.10.2021 по 27.11.2021 (включно) - 4 621 084,00 (Чотири мільйони шістсот двадцять одна тисяча вісімдесят чотири, 00) гривні;

4) в період з 28.11.2021 по 27.12.2021 (включно) -4 513 084,00 (Чотири мільйони п`ятсот тринадцять тисяч вісімдесят чотири, 00) гривень;

5) в період з 28.12.2021 по 27.01.2022 (включно) - 4405 084,00 (Чотири мільйони чотириста п`ять тисяч вісімдесят чотири, 00) гривень;

6) в період з 28.04.2022 по 27.02.2022 (включно) - 4 297 084,00 (Чотири мільйони двісті дев`яносто сім тисяч вісімдесят чотири, 00) гривень;

7) в період з 28.02.2022 по 27.03.2022 (включно) - 4 189 084,00 (Чотири мільйони сто вісімдесят дев`ять тисяч вісімдесят чотири, 00) гривень;

8) в період з 28.03.2022 по 27.04.2022 (включно) - 4 081 084,00 (Чотири мільйони вісімдесят одна тисяча вісімдесят чотири, 00) гривень;

9) в період з 28.04.2022 по 27.05.2022 (включно) - 3 973 084,00 (Три мільйони дев`ятсот сімдесят три тисячі вісімдесят чотири, 00) гривень;

10) в період з 28.05.2022 по 27.06.2022 (включно) -3 865 084,00 (Три мільйони вісімсот шістдесят п`ять тисяч вісімдесят чотири, 00) гривень;

11) в період з 28.06.2022 по 27.07.2022 (включно) - 3 757 084,00 (Три мільйони сімсот п`ятдесят сім тисяч вісімдесят чотири, 00) гривень;

12) в період з 28.07.2022 по 27.08.2022 (включно) - 3 649 084,00 (Три мільйони шістсот сорок дев`ять тисяч вісімдесят чотири, 00) гривень;

13) в період з 28.08.2022 по 27.09.2022 (включно) - 3 541 084,00 (Три мільйони п`ятсот сорок одна тисяча вісімдесят чотири, 00) гривень;

14) в період з 28.09.2022 по 27.10.2022 (включно) - 3 433 084,00 (Три мільйони чотириста тридцять три тисячі вісімдесят чотири, 00) гривень;

15) в період з 28.10.2022 по 27.11.2022 (включно) - 3 325 084,00 (Три мільйони триста двадцять п`ять тисяч вісімдесят чотири, 00) гривень;

16) в період з 28.11.2022 по 27.12.2022 (включно) - 3 217 084,00 (Три мільйони двісті сімнадцять тисяч вісімдесят чотири, 00) гривень;

17) в період з 28.12.2022 по 27.01.2023 (включно) - 3 109 084,00 (Три мільйони сто дев`ять тисяч вісімдесят чотири, 00) гривень;

18) в період з 28.01.2023 по 27.02.2023 (включно) - 3 001 084,00 (Три мільйони дві тисячі, 00) гривень;

19) в період з 28.02.2023 по 27.03.2023 (включно) - 2 893 084,00 (Два мільйони вісімсот дев`яносто три тисячі вісімдесят чотири, 00) гривень;

20) в період з 28.02.2023 по 27.04.2023 (включно) - 2 785 084,00 (Два мільйони сімсот вісімдесят п`ять тисяч вісімдесят чотири, 00) гривень;

21) в період з 28.04.2023 по 27.05.2023 (включно) - 2 677 084,00 (Два мільйони шістсот сімдесят сім тисяч вісімдесят чотири, 00) гривень;

22) в період з 28.05.2023 по 27.06.2023 (включно) - 2 569 084,00 (Два мільйони п`ятсот шістдесят дев`ять тисяч вісімдесят чотири, 00) гривень;

23) в період з 28.06.2023 по 27.07.2023 (включно) - 2 461 084,00 (Два мільйони чотириста шістдесят одна тисяча вісімдесят чотири, 00) гривень;

24) в період з 28.07.2023 по 27.08.2023 (включно) - 2 353 084,00 (Два мільйони триста п`ятдесят три тисячі вісімдесят чотири, 00) гривень;

25) в період з 28.08.2023 по 27.09.2023 (включно) - 2 245 084,00 (Два мільйони двісті сорок п`ять тисяч вісімдесят чотири, 00) гривень;

26) в період з 28.09.2023 по 27.10.2023 (включно) - 2 137 084,00 (Два мільйони сто тридцять сім тисяч вісімдесят чотири, 00) гривень;

27) в період з 28.10.2023 по 27.11.2023 (включно) - 2 029 084,00 (Два мільйони двадцять дев`ять тисяч вісімдесят чотири, 00) гривень;

28) в період з 28.11.2023 по 27.12.2023 (включно) - 1 921 084,00 (Один мільйон дев`ятсот двадцять одна тисяча вісімдесят чотири, 00) гривень;

29) в період з 28.12.2023 по 27.01.2024 (включно) - 1 813 084,00 (Один мільйон вісімсот тринадцять тисяч вісімдесят чотири, 00) гривень;

30) в період з 28.01.2024 по 27.02.2024 (включно) - 1 705 084,00 (Один мільйон сімсот п`ять тисяч вісімдесят чотири, 00) гривень;

31) в період з 28.02.2024 по 27.03.2024 (включно) - 1 597 084,00 (Один мільйон п`ятсот дев`яносто сім тисяч вісімдесят чотири, 00) гривень;

32) в період з 28.03.2024 по 27.04.2024 (включно) - 1 489 084,00 (Один мільйон чотириста вісімдесят дев`ять тисяч вісімдесят чотири, 00) гривень;

33) в період з 28.04.2024 по 27.05.2024 (включно) - 1381 084,00 (Один мільйон триста вісімдесят одна тисяча вісімдесят чотири, 00) гривень;

34) в період з 28.05.2024 по 27.06.2024 (включно) - 1 273 084,00 (Один мільйон двісті сімдесят три тисячі вісімдесят чотири, 00) гривень;

35) в період з 28.06.2024 по 27.07.2024 (включно) - 1 165 084,00 (Один мільйон сто шістдесят п`ять тисяч вісімдесят чотири, 00) гривень;

36) в період з 28.07.2024 по 27.08.2024 (включно) - 1 057 084,00 (Один мільйон п`ятдесят сім тисяч вісімдесят чотири, 00) гривень;

37) в період з 28.08.2024 по 27.09.2024 (включно) - 949 084,00 (Дев`ятсот сорок дев`ять тисяч вісімдесят чотири, 00) гривень;

38) в період з 28.09.2024 по 27.10.2024 (включно) - 841 084,00 (Вісімсот сорок одна тисяча вісімдесят чотири, 00) гривень;

39) в період з 28.10.2024 по 27.11.2024 (включно) - 733 084,00 (Сімсот тридцять три тисячі вісімдесят чотири, 00) гривень;

40) в період з 28.11.2024 по 27.12.2024 (включно) - 625 084,00 (Шістсот двадцять п`ять тисяч вісімдесят чотири, 00) гривень;

41) в період з 28.12.2024 по 27.01.2025 (включно) - 517 084,00 (П`ятсот сімнадцять тисяч вісімдесят чотири,00) гривень;

42) в період з 28.01.2025 по 27.02.2025 (включно) - 409 084,00 (Чотириста дев`ять тисяч вісімдесят чотири, 00) гривень;

43) в період з 28.02.2025 по 27.03.2025 (включно) - 301 084,00 (Триста одна тисяча вісімдесят чотири. 00) гривень:

44) в період з 28.03.2025 по 27.04.2025 (включно) - 193 084,00.(Сто дев`яносто три тисячі вісімдесят чотири. 00) гривень:

45) в період з 28.04.2025 по дату закінчення строку дії Кредитної лінії (включно) - 85 084,00 (Вісімдесят п`ять тисяч вісімдесят чотири, 00) гривень.

Строк дії кредитної лінії закінчується 27.05.2025 року (пункт 1.4 договору).

Кредит надається для мети придбання основних засобів, а саме: - автоматична машина для складування вологих серветок модель DCW-4300; автоматична пакувальна машина для вологих серветок, модель КGТ-340В; автоматична машина (робот) для наклеювання пластикових кришок, модель DCL-50 (по 2 шт.), постачальник (продавець) - QUANZHOU ZHONGQUAN EXTERNAL SERVICE CO.,LTD (Китай, Фуцзянь, Цюаньчжоу), згідно Контракту №545 від 06.08.2020; - автоматична машина для виробництва і пакування вологих серветок модель -110 КМТ., постачальник (продавець) - USLUPAK PAKETLEME MAKINA INSAAT MADENCILIK GIDA SAN. VE TIC. LTD.SТІ (Стамбул, Туреччина), згідно Контракту № 600 від 30.09.2020 (пункт 1.5 Договору).

Пунктом 2.1 договору визначено, що належне виконання позичальником зобов`язань за цим договором забезпечується: а) неустойкою (пенею, штрафом), що передбачені цим договором; б) порукою Конєва Вячеслава Володимировича; в) порукою ТОВ"Акама" (код ЄДРПОУ 38836656); г) порукою ТОВ "ХОЛД" (Код ЄДРПОУ 39079916); ґ) заставою майнових прав на обладнання: - автоматична машина для складування вологих серветок модель DCW-4300; - автоматична пакувальна машина для вологих серветок модель КGТ-340В; - автоматична машина (робот) для наклеювання пластикових кришок, модель DCL-50 (по 2 шт.), що придбаваються за кредитні кошти згідно Контракту №545 від 06.08.2020, укладеного між позичальником та QUANZHOU ZHONGQUAN EXTERNAL SERVICE CO.,LTD (Китай, Фуцзянь, Цюаньчжоу), вартістю 238 000,00 (Двісті тридцять вісім тисяч доларів США); д) заставою майнових прав на обладнання: - автоматична машина для виробництва і пакування вологих серветок, модель USLUPAK-110 КМТ., що придбавається за кредитні кошти згідно Контракту №600 від 30.09.2020, укладеного між позичальником та USLUPAK PAKETLEME MAKINA INSAAT MADENCILIK GIDA SAN. VE TIC. LTD.SТІ (Стамбул, Туреччина), вартістю 45 000,00 євро (сорок п`ять тисяч євро).

Засоби забезпечення належного виконання позичальником своїх зобов`язань, передбачені пунктом 2.1. цього договору, крім зазначеного у підпункті "а" пункту 2.1. цього договору, оформлюються окремим (-и) документом (-ами), що укладається (-ються) (складається (-ються)) одночасно з цим договором або після його укладення та іменуються надалі "Документи забезпечення" (пункт 2.2 договору).

Відповідно до пункту 4.1 договору у день укладення цього договору банк відкриває позичальнику кредитну лінію та позичковий рахунок для обліку кредиту.

Пунктом 8.1 договору визначено, що позичальник повинен повернути банку кредит шляхом повернення кожного траншу у терміни, що визначені у відповідній заяві, на підставі якої/яких цей транш наданий, але не пізніше ніж у день закінчення строку дії кредитної лінії. Повернення кредиту або його частини до настання зазначених термінів вважається достроковим.

Цей договір вважається укладеним з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов`язань позичальника за цим договором (пункт 11.3 договору).

В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Акама", як поручителем, та Акціонерним товариством "Альфа-Банк", правонаступником якого є відповідач-1 - Акціонерне товариство "Сенс Банк", як банком, було укладено договір поруки від 28.05.2021 року №PSMВ2021022/2 (надалі - договір поруки) (т.1, а.с.26-29).

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 договору поруки цим договором поручитель поручається за виконання - Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКФ Базис", код ЄДРПОУ 38836656 (надалі - боржник) зобов`язання, що виникло на підставі договору про відкриття невідновлювальної кредитної лінії №РSМВ2021022, укладеного між банком та боржником 28.05.2021 року (надалі - Основний договір) або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому:

- обов`язку повернути банку частину наданого на підставі основного договору кредиту таким чином, щоб кредит не перевищував станом на 28.08.2021 року - 4 729 084,00 (Чотири мільйони сімсот двадцять дев`ять тисячі вісімдесят чотири, 00) гривні; станом на 28.10.2021 року - 4 621 084,00 (Чотири мільйони шістсот двадцять одна тисяча вісімдесят чотири, 00) гривні; станом на 28.11.2021 - 4 513 084,00 (Чотири мільйони п`ятсот тринадцять тисяч вісімдесят чотири, 00) гривень; станом на 28.12.2021 - 4 405 084,00 (Чотири мільйони чотириста п`ять тисяч вісімдесят чотири, 00) гривень; станом на 28.01.2022 - 4 297 084,00 (Чотири мільйони двісті дев`яносто сім тисяч вісімдесят чотири, 00) гривень; станом на 28.02.2022 - 4 189 084,00 (Чотири мільйони сто вісімдесят дев`ять тисяч вісімдесят чотири, 00) гривень; станом на 28.03.2022 - 4 081 084,00 (Чотири мільйони вісімдесят одна тисяча вісімдесят чотири, 00) гривень; станом на 28.04.2022 - 3 973 084,00 (Три мільйони дев`ятсот сімдесят три тисячі вісімдесят чотири, 00) гривень; станом на 28.05.2022 -3 865 084,00 (Три мільйони вісімсот шістдесят п`ять тисяч вісімдесят чотири, 00) гривень; станом на 28.06.2022 - 3 757 084,00 (Три мільйони сімсот п`ятдесят сім тисяч вісімдесят чотири, 00) гривень; станом на 28.07.2022- 3 649 084,00 (Три мільйони шістсот сорок дев`ять тисяч вісімдесят чотири, 00) гривень; станом на 28.08.2022 - 3 541 084,00 (Три мільйони п`ятсот сорок одна тисяча вісімдесят чотири, 00) гривень; станом на 28.09.2022 - 3 433 084,00 (Три мільйони чотириста тридцять три тисячі вісімдесят чотири, 00) гривень; станом на 28.10.2022 - 3 325 084,00 (Три мільйони триста двадцять п`ять тисяч вісімдесят чотири, 00) гривень; станом на 28.11.2022 - 3 217 084,00 (Три мільйони двісті сімнадцять тисяч вісімдесят чотири, 00) гривень; станом на 28.12.2022 - 3 109 084,00 (Три мільйони сто дев`ять тисяч вісімдесят чотири, 00) гривень; станом на 28.01.2023 - 3 001 084,00 (Три мільйони дві тисячі, 00) гривень; станом на 28.02.2023 - 2 893 084,00 (Два мільйони вісімсот дев`яносто три тисячі вісімдесят чотири, 00) гривень; станом на 28.03.2023 - 2 785 084,00 (Два мільйони сімсот вісімдесят п`ять тисяч вісімдесят чотири, 00) гривень; станом на 28.04.2023 - 2 677 084,00 (Два мільйони шістсот сімдесят сім тисяч вісімдесят чотири, 00) гривень; станом на 28.05.2023 - 2 569 084,00 (Два мільйони п`ятсот шістдесят дев`ять тисяч вісімдесят чотири, 00) гривень; станом на 28.06.2023 - 2 461 084,00 (Два мільйони чотириста шістдесят одна тисяча вісімдесят чотири, 00) гривень; станом на 28.07.2023 - 2 353 084,00 (Два мільйони триста п`ятдесят три тисячі вісімдесят чотири, 00) гривень; станом на 28.08.2023 - 2 245 084,00 (Два мільйони двісті сорок п`ять тисяч вісімдесят чотири, 00) гривень; станом на 28.09.2023 - 2 137 084,00 (Два мільйони сто тридцять сім тисяч вісімдесят чотири, 00) гривень; станом на 28.10.2023 - 2 029 084,00 (Два мільйони двадцять дев`ять тисяч вісімдесят чотири, 00) гривень; станом на 28.11.2023 - 1 921 084,00 (Один мільйон дев`ятсот двадцять одна тисяча вісімдесят чотири, 00) гривень; станом на 28.12.2023 - 1 813 084,00 (Один мільйон вісімсот тринадцять тисяч вісімдесят чотири, 00) гривень; станом на 28.01.2024 - 1 705 084,00 (Один мільйон сімсот п`ять тисяч вісімдесят чотири, 00) гривень; станом на 28.02.2024 - 1 597 084,00 (Один мільйон п`ятсот дев`яносто сім тисяч вісімдесят чотири, 00) гривень; станом на 28.03.2024 - 1 489 084,00 (Один мільйон чотириста вісімдесят дев`ять тисяч вісімдесят чотири, 00) гривень; станом на 28.04.2024 - 1 381 084,00 (Один мільйон триста вісімдесят одна тисяча вісімдесят чотири, 00) гривень; станом на 28.05.2024 - 1 273 00) гривень; станом на 28.09.2024 - 841 084,00 (Вісімсот сорок одна тисяча вісімдесят чотири, 00) гривень; станом на 28.10.2024 - 733 084,00 (Сімсот тридцять три тисячі вісімдесят чотири, 00) гривень; станом на 28.11.2024 - 625 084,00 (Шістсот двадцять п`ять тисяч вісімдесят чотири, 00) гривень; станом на 28.12.2024 - 517 084,00 (П`ятсот сімнадцять тисяч вісімдесят чотири, 00) гривень; станом на 28.01.2025 - 409 084,00 (Чотириста дев`ять тисяч вісімдесят чотири, 00) гривень; станом на 28.02.2025 - 301 084,00 (Триста одна тисяча вісімдесят чотири, 00) гривень; станом на 28.03.2025 - 193 084,00 (Сто дев`яносто три тисячі вісімдесят чотири, 00) гривень; станом на 28.04.2025 - 85 084,00 (Вісімдесят п`ять тисяч вісімдесят чотири, 00) гривень; станом на кінець дня "27" травня 2025 року - 0,00 (Нуль) гривень.

- у загальній сумі, що у будь-який момент часу не перевищуватиме ліміт Кредитної лінії. Кожен з траншів, шляхом надання яких наданий Кредит, повинен бути повернутий у строк, визначений у заяві, на підставі якої цей кредит надано, але не пізніше, ніж у день закінчення строку дії Кредитної лінії;

- обов`язоку щомісяця сплачувати банку проценти за користування кредитом, наданим за кредитною лінією, у розмірі, який обчислюється за формулою: Облікова ставка Національного банку України (змінна величина) + 6% (шість відсотків) річних (фіксована маржа), максимальний можливий розмір процентної ставки - 25 % (Двадцять п`ять відсотків) річних, або у будь-якому іншому (більшому або меншому) розмірі, якщо такий буде встановлений шляхом зміни Основного договору, у строк, визначений в Основному договорі;

- обов`язку сплачувати банку комісію у строки і розмірі, визначені в основному договорі;

- обов`язку у випадках, передбачених основним договором або законодавством України, достроково (до настання термінів або строків повернення / сплати, зазначених вище у цьому пункті), повернути банку кредит, сплатити проценти за користування ним і виконати інші обов`язки, що виникають із основного договору;

- обов`язку сплатити банку неустойку (пеню, штрафи) та понад суму неустойки (пені, штрафів) відшкодувати збитки, заподіяні банку невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов`язань за Основним договором;

- обов`язку сплачувати банку проценти від простроченої суми кредиту (його частини), наданого за кредитною лінією, у розмірі, який обчислюється за формулою: Облікова ставка Національного банку України (змінна величина) + 6% (шість відсотків) річних (фіксована маржа), максимальний можливий розмір процентної ставки - 25 % (Двадцять п`ять відсотків) річних, або у будь-якому іншому (більшому або меншому) розмірі, якщо такий буде встановлений шляхом зміни Основного договору, у строк, визначений в Основному договорі.

Відповідно до пункту 2.1 договору поруки поручитель запевняє та гарантує, що на момент укладення цього договору він має повне нічим не обмежене право укласти і виконати цей договір та відповідати по своїх зобов`язаннях та він належним чином виконав усі дії, які згідно із чинним законодавством України, установчими документами поручителя необхідні йому для укладення цього договору та виконання своїх обов`язків за ним.

Підписанням цього договору поручитель підтверджує, що зробив та зробить всі необхідні дії для забезпечення дотримання прав осіб, до персональних даних яких банк може отримати доступ в процесі взаємодії сторін за цим договором. В разі, якщо на момент підписання сторонами цього договору поручитель не отримав від осіб, до персональних даних яких банк може дістати доступ, поручитель зобов`язаний отримати такі дозволи та повідомити/надати таку інформацію цим особам до моменту передачі банку персональних даних таких осіб або надання банку доступу до їх персональних даних відповідних осіб поручителя (пункт 2.1.1 договору поруки).

Згідно з пунктом 3.1 договору поруки боржник та поручитель відповідають перед банком за порушення обов`язків, передбачених пунктом 1.1. цього договору, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і боржник.

Передбачена пунктом 3.1 цього договору відповідальність поручителя наступає у випадку, якщо боржник допустить повне або часткове невиконання обов`язків у встановлені Основним договором та/або законодавством України строки (надалі - "Прострочення виконання обов`язку"), зазначених у пункті 1.1 цього договору.

Відповідно до пункту 5.1 договору поруки поручитель підтверджує, що він повністю ознайомлений з умовами Основного договору та обов`язками боржника за ним, порука надана без мети отримання поручителем прибутку. Поручитель підтверджує, що він відмовився від права на оплату його послуг, наданих боржникові, і ця відмова є безумовною та безвідкличною.

Цей договір складений у двох примірниках, які є оригіналами, по одному для кожної зі сторін та набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов`язань боржника за Основним договором. Порука за цим договором припиняється через п`ять років і шість місяців з дати набуття чинності цим договором (пункт 5.2 договору).

Крім того, вбачається, що 06.05.2021 року між Акціонерним товариством "Альфа-Банк", правонаступником якого є відповідач-1 - Акціонерне товариство "Сенс Банк", як банком, та відповідачем - 2 - Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКФ Базис", як позичальником, було укладено також:

- кредитний договір №РSМВ2021051/579, за умовами якого банк надає позичальнику кредит в сумі 6 136 362 грн. 00 коп. строком до 06.05.2024 (т.1, а.с.42-57);

- кредитний договір №РSМВ2021052/579, за умовами якого банк надає позичальнику кредит в сумі 5 727 274 грн. 00 коп. строком до 06.05.2024 (т.1, а.с.59-76);

- кредитний договір №РSМВ2021053/579, за умовами якого банк надає позичальнику кредит в сумі 1 636 364 грн. 00 коп. строком до 06.05.2024 (т.1, а.с.77- 93);

- договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії №РSМВ2021049/574 з лімітом кредитування в сумі 9 244 724 грн. 00 коп. строком до 06.05.2024 (т.1, а.с.94-111);

- договір про відкриття невідновлювальної кредитної лінії №РSМВ2021048 з лімітом кредитування в сумі 4 992 102 грн. 00 коп. строком до 06.05.2024 (т.1, а.с.112-128).

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. ч. 1 та 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Так, відповідно до ч. ч. 1, 3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсність правочину зумовлюється наявністю недоліків його складових елементів: незаконність змісту правочину, недотримання форми, невідповідність дефекту суб`єктного складу, невідповідність волевиявлення внутрішній волі (п. 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 року у справі №904/10956/16; п. 84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 року у справі №904/3657/18).

Відповідно до ст.ст. 16, 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою до іншої сторони чи сторін правочину; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення того, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 22.09.2022 року у справі № 125/2157/19).

Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 року у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 року у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 року у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 19.02.2021 року у справі № 904/2979/20, від 16.03.2021 року у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 року у справі № 916/325/20, від 27.07.2021 року у справі № 910/9177/20, від 21.09.2021 року у справі №910/2920/20 (910/14219/20).

Як зазначено вище, між Акціонерним товариством "Альфа-Банк", правонаступником якого є відповідач-1 - Акціонерне товариство "Сенс Банк", як банком та відповідачем - 2 - Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКФ Базис", як позичальником було укладено договір від 28.05.2021 року №PSMB2021022 про відкриття невідновлювальної кредитної лінії.

Вказаний договір був укладений від імені ТОВ "ВКФ Базис" директором ОСОБА_2 , який діяв на підставі Статуту.

Позивач стверджує, що виконавчий орган ТОВ "ВКФ Базис" (директор), не мав необхідно обсягу дієздатності для вчинення від імені цього товариства договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №РSМВ2021022 від 28.05.2021 року, а тому вчинення ним цього правочину без згоди загальних зборів учасників суперечить ст.ст.92, 207 Цивільного кодексу України та ст. 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" у зв`язку з чим договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії №РSМВ2021022 від 28.05.2021 року є недійсним.

Відповідно до ст.241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

На захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі укладають з юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Частиною четвертою статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Таким чином, закон вимагає, щоб виконавчий орган юридичної особи діяв добросовісно і розумно, керуючись інтересами такої юридичної особи, а не власними. За порушення цієї вимоги на виконавчий орган може бути покладений обов`язок відшкодувати завдані юридичній особі збитки.

При цьому, схвалення стороною правочину, вчиненого від її імені з перевищенням повноважень або без повноважень (ст.241 Цивільного кодексу України), має юридичне значення також для інших заінтересованих осіб, а сторона оспорюваного правочину, дії якої вказують на її волю зберегти дійсність правочину, не може надалі оспорювати правочин з підстав, про які вона знала або повинна була знати при виявленні цієї волі, що випливає із вказаної норми та засад добросовісності, на яких ґрунтується зобов`язання (ч.3 ст.509 Цивільного кодексу України). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.11.2018 року у справі № 910/19179/17.

Отже, зі змісту ч.1 ст.241 Цивільного кодексу України вбачається, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, здійснення чи прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.09.2018 року у справі №910/18812/17, від 08.07.2019 року у справі №910/19776/17.

Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з`ясовувати пов`язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.04.2019 року у справі № 904/2178/18).

При цьому, при оцінці обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 року у справі № 910/8794/16).

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, єдиним учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Базис" є ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ); керівником є ОСОБА_2 . Вказані відомості не містять даних щодо наявності у керівника обмежень щодо представництва юридичної особи (т.1, а.с.142).

В матеріалах справи міститься копія рішення Єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Базис" від 28.05.2021 року №1, відповідно до якого ОСОБА_1 , що є єдиним учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Базис", вирішила: - затвердити договір від 28.05.2021 року №PSMB2021022, що укладений Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКФ Базис" із Акціонерним товариством "Альфа-Банк"; - уповноважити директора або уповноважену ним особу на власний розсуд змінювати умови, викладені у вищезазначеному договорі, в тому числі умови, пов`язані із будь-якими змінами обсягу відповідальності Товариства за даним договором, зокрема, але не виключно, будь-які зміни договору, внаслідок яких збільшується або зменшується розмір частин (траншу) кредитної лінії, що надається Товариству, та/або розмір процентів за користування кредитною лінією, та/або комісійних винагород, та/або неустойки (пені, штрафів), та або будь-яких інших платежів, які Товариство згідно з договором повинно сплачувати Банку, змінювати строк дії частин (траншу) кредитної лінії та інші умови договору, при цьому укладені додаткові угоди (угоди про внесення змін) про внесення вищезазначених змін не потребують окремого рішення учасника про подальше затвердження (т.1,а.с.165).

Також в матеріалах справи міститься копія рішення Єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Базис" від 06.05.2021 року, відповідно до якого ОСОБА_1 , що є єдиним учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Базис", вирішила, зокрема, затвердити кредитний договір №PSMB2021051/579, кредитний договір №PSMB21052/579, кредитний договір №РSМВ2021053/579, кредитний договір №РSМВ2021054/579, договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії №РSМВ2021049/579, договір про відкриття невідновлювальної кредитної лінії №РSМВ2021048 та договір поруки №РSМВ2021050/579/3, що укладені Товариством із Акціонерним товариством "Альфа-Банк" 06.05.2021 року (т.1, а.с.166-167).

Матеріали справи свідчать, що відповідач-2 протягом тривалого часу виконував взяті на себе зобов`язання за договором, що підтверджується, зокрема, копіями виписок по особовим рахункам за період з 28.05.2021 року по 13.02.2023 року (т.1, а.с.173-184).

Відповідно до постанови Верховного Суду від 25.05.2023 року у справі № 909/983/16 загальними вимогами процесуального законодавства, передбаченими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236- 238 ГПК України, є обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, за положеннями ч. 2 вказаної статті, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Верховний Суд у постанові від 16.05.2023 року у справі № 910/16093/18 дійшов наступних висновків: "За змістом статті 76 ГПК України належність доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення обставин справи. Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову".

Допустимість доказів означає, що у певних випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування (постанови Верховного Суду від 25.02.2021 року у справі № 913/38/20, від 25.02.2021 року у справі № 904/7804/16, від 26.02.2021 року у справі № 908/2847/19, від 14.04.2021 року у справі № 910/7431/19).

У пунктах 72-73 постанови Верховного Суду від 25.06.2020 року у справі № 924/233/18 вказано наступне: "Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019у справі № 917/2101/17)".

Колегія суддів зауважує, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на оцінці наданих учасниками справи доказів в підтвердження своїх вимог або заперечень, та на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Таким чином, враховуючи те, що спірний правочин в подальшому було схвалено Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКФ Базис" у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення (рішенням Єдиного учасника), а також враховуючи його виконання відповідачем-2 протягом тривалого часу, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції стосовно того, що встановлені обставини справи унеможливлюють визнання такого правочину недійсним.

Посилання скаржника на можливість вчинення сторонами спірного правочину всього одного правочину, замість укладення низки кредитних договорів, є необгрунтованими, оскільки є виключно припущеннями скаржника.

Сторони вільні в укладанні правочинів, незалежно від їх кількості та змісту, дотримуються умов, визначених в договорі, відповідно, скаржник не вправі визначати ані правову природу даних договорів, ані їх зміст на свій розсуд.

Колегія суддів також вважає виключно припущенням посилання апелянта на те, що вартість чистих активів ТОВ "ВКФ Базис" станом на 31.03.2021 року становила менш ніж 60 мільйонів гривень, а загальна сума всіх укладених ТОВ "ВКФ Базис" у травні 2021 року кредитних договорів з АТ "Сенс Банк" перевищувала 50% вартості його чистих активів, оскільки на підтвердження вказаних обставин скаржником не було надано жодного доказу.

Також відхиляються колегією суддів як необґрунтовані посилання скаржника на безпідставність обставин непризначення судом першої інстанції почеркознавчої експертизи.

Матеріали справи свідчать, що позивачем в суді першої інстанції було заявлено клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, в задоволенні якого судом першої інстанції було відмовлено.

Клопотання було обгрунтовано тим, що до подання позову позивач звернувся до відповідача ТОВ "ВКФ Базис" з запитом щодо надання рішення загальних зборів учасників про укладання договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №PSMB2021022 від 28.05.2021 року та надання належним чином засвідчених копій відповідного рішення, яке мало намір залучити в якості доказу у даній справі.

Листом від 02.10.2023 року ТОВ "ВКФ Базис" повідомило, що в нього відсутнє відповідне рішення.

Натомість, відповідачем АТ "Сенс банк" було долучено до відзиву на позовну заяву копію рішення загальних зборів учасників ТОВ "ВКФ Базис" № 1 від 21.05.2023 року, яким було затверджено оскаржуваний договір про відкриття кредитної лінії та копію рішення одноособового учасника ТОВ "ВКФ БАЗИС" від 06.05.2021 року, яким були затверджені кредитні договори, укладені між відповідачами 06.05.2021 року.

На переконання позивача відсутність у ТОВ "ВКФ Базис" оригіналу рішення № 1 загальних зборів учасників, яким було надано згоду та/або затверджено договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії №PSMB2021022 від 28.05.2021 року, а також надання АТ "Сенс Банк" копії відповідного рішення викликає у позивача сумніви щодо ухвалення та підписання Єдиним учасником ТОВ "ВКФ Базис" Конєвою Ніною Миколаївною вказаного рішення.

Частиною 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Матеріали справи свідчать про те, що у судовому засіданні господарського суду Дніпропетровської області судом та присутніми учасниками, зокрема представником позивача і представником відповідача-1 було оглянуто оригінал вказаного рішення.

Колегія суддів звертає увагу, що суд може призначити експертизу у разі встановлення, що надані сторонами у справі докази є взаємосуперечливими або на підставі наданих сторонами суду доказів неможливо встановити обставини, за яких виник спір у справі, а для правильного вирішення справи мають бути встановлені обставини, для з`ясування яких необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право.

Наведеного дотримується і Верховний Суд у складі колегії Касаційного господарського суду у постанові від 06.09.2022 року у справі № 924/898/21, в якій вказано наступне: "… 5.45. З огляду на те, що призначення судової експертизи є правом суду, а не його обов`язком, і експертиза може бути призначена у разі наведення у клопотанні достатніх та обґрунтованих на те підстав, проте, як установив суд першої та апеляційної інстанцій таких підстав ОСОБА_1 зазначено не було, наявні у матеріалах справи докази не є суперечливими, а доводи скаржника зводяться до незгоди з мотивами, з яких судами було відмовлено позивачу у задоволенні клопотань про призначення експертизи, тому колегія суддів вважає доводи касаційної скарги ОСОБА_1 необґрунтованими.… ".

Відсутність у відповідача-2 рішення єдиного учасника від 28.05.2021 року №1 Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Базис" - ОСОБА_1 не може свідчити про непідписання вказаного рішення цим учасником. До того ж фізичну особу ОСОБА_1 судом було залучено до участі у справі у якості третьої особи; будь-яких пояснень з цього приводу нею суду не надано.

Щодо договору поруки, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Акама", як поручителем, та Акціонерним товариством "Альфа-Банк", правонаступником якого є відповідач-1 - Акціонерне товариство "Сенс Банк", колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Відповідно ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання.

Як вказано вище, між позивачем, як поручителем, та Акціонерним товариством "Альфа-Банк", правонаступником якого є відповідач-1 - Акціонерне товариство "Сенс Банк", як банком було укладено договір поруки від 28.05.2021 року №PSMВ2021022/2.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 договору поруки цим договором поручитель поручається за виконання - Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКФ Базис", код ЄДРПОУ 38836656 (надалі - боржник) зобов`язання, що виникло на підставі договору про відкриття невідновлювальної кредитної лінії №РSМВ2021022, укладеного між банком та боржником 28.05.2021 року (надалі - Основний договір) або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому.

Положеннями пункту 5.2 договору поруки визначено, що він діє до повного виконання зобов`язань боржника за Основним договором.

Позивач у позові зазначає, що у випадку визнання судом недійсним Договору від 28.05.2021 року про відкриття невідновлювальної кредитної лінії №РSМВ2021022 недійсним є і договір поруки, що його забезпечує. Проте, в силу приписів ст. 204 Цивільного кодексу України договір поруки буде зберігати чинність. У зв`язку з чим, на думку позивача, в даному випадку ефективним способом захисту прав позивача є також визнання недійсним договору поруки.

Жодної іншої підстави, крім того, що у випадку визнання судом недійсним договору від 28.05.2021 року про відкриття невідновлювальної кредитної лінії №РSМВ2021022 недійсним є і договір поруки, для визнання недійсним вказаного договору поруки позивачем не наведено.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання договору від 28.05.2021 року про відкриття невідновлювальної кредитної лінії №РSМВ2021022 недійсним, відповідно, відсутні підстави і для визнання недійсним договору поруки від 28.05.2021 року №PSMВ2021022/2.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 року у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Законом України від 20.09.2019 року №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", було внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 цього кодексу з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доводів скаржника по суті апеляційної скарги, які б впливали на правильність оскаржуваного рішення, в апеляційній скарзі не наведено.

Враховуючи встановлені вище обставини, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для визнання недійсними договору від 28.05.2021 року №PSMB2021022 про відкриття невідновлювальної кредитної лінії та договору поруки від 28.05.2021 року №PSMВ2021022/2. Відповідно, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Згідно ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За встановлених обставин справи апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2024 року у справі №904/4112/23 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Постанова складена у повному обсязі 18.11.2024 року.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б.Парусніков

Суддя О.Г. Іванов