Постанова

від 18.11.2024 по справі 904/1688/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2024 року м.Дніпро Справа № 904/1688/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Верхогляд Т.А. (доповідача),

суддів Паруснікова Ю.Б., Іванова О.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Акцент-Банк" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2023 року (повний текст рішення складено та підписано 26.12.2023 року, суддя Загинайко Т.В.) у справі №904/1688/23

за позовом Фізичної особи - підприємця Кухтарук Наталії Ярославівни, м.Івано-Франківськ

до Акціонерного товариства "Акцент-Банк", м. Дніпро

про стягнення 192 821,36 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець Кухтарук Наталія Ярославівна звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Акцент-Банк", в якому, з урахуванням заяви про уточнення, просила стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі та комунальних платежам в розмірі 192 821,36 грн, в тому числі за період з вересня 2021 року по 19.02.2021 року орендну плату в розмірі 168 003,30 грн, заборгованість за водопостачання в розмірі 3 993,99 грн, заборгованість за комунальні послуги на суму 10 417,39 грн за період листопад, грудень 2020 року, січень 2021 року; 10 406,68 грн понесених витрат, пов`язаних зі сплатою комунальних платежів за період з березня 2016 року по жовтень 2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору суборенди приміщення від 02.11.2018 року в частині повної та своєчасної оплати орендної плати та комунальних платежів.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2023 року у даній справі позовні вимоги фізичної особи - підприємця Кухтарук Наталії Ярославівни до Акціонерного товариства "Акцент-Банк" задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Акцент-Банк" на користь Фізичної особи - підприємця Кухтарук Наталії Ярославівни 168 003,30 грн - заборгованості з орендної плати, 10 417,39 грн - відшкодування заборгованості за комунальні послуги, 3 993,99 грн - відшкодування плати за водопостачання та 2 736,22 грн - витрат по сплаті судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано посиланням на те, що:

- матеріали справи не містять, а сторонами не надано доказів розірвання договору суборенди приміщення від 02.11.2018 року;

- позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з орендної плати за договором від 02.11.2018 року суборенди приміщення (за період з вересня 2020 року по лютий 2021 року включно) в розмірі 168 003,30 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі;

- в матеріалах справи містяться копії рахунків з компенсації за утримання будинку та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 на загальну суму 11 134,12 грн. Проте, враховуючи, що позивач просить стягнути з відповідача 10 417,39 грн заборгованості за комунальні послуги, що є меншим, ніж сума виставлених рахунків, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі;

- матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем рахунку від 22.07.2021 року №19 за водопостачання за 2020-2021 за адресою: вул. Мазепи 38/1, показники: поп.00415-00562 на суму 3 993,99 грн.;

- позовні вимоги в частині стягнення понесених витрат, пов`язаних зі сплатою комунальних платежів за період з березня 2016 року по жовтень 2020 року в розмірі 10 406,68 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Не погодившись із вказаним рішенням, Акціонерне товариство "Акцент-Банк" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати в частині стягнення будь-яких сум, понад розмір, що визнає Банк - 39 200,77 грн; задовольнити позовні вимоги фізичної особи-підприємця Кухтарук Н.Я. до АТ "А-Банк" в частині стягнення 39 200,77 грн.

Також скаржник зазначив, що при поданні даної скарги він очікує понести витрати на оплату правової допомоги адвокака у розмірі 9 100,00 грн., які також просив суд стягнути з ФОП Кухтарук Н.Я. на користь Акціонерного товариства "Акцент-Банк".

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на наступні обставини:

- між сторонами досягнуто згоду щодо розірвання договору з 12.11.2020 року;

- оскільки сторонами було погоджено орендну плату в розмірі 28 000,00 грн на місяць, загальна сума орендної плати за жовтень 2020 року складає 28 000,55 грн, за листопад 2020 року - 10 838,92 грн, всього - 38 839,47 грн;

- сплачений Банком авансовий платіж у розмірі одномісячної орендної плати - 28 000,55 грн зараховано орендодавцем в рахунок останнього місяця оренди;

- фактична заборгованість Банку складає 39 200,77 грн;

- 12.11.2020 року позивач не з`явився для підписання акту передачі приміщення, у зв`язку з чим Банком складений відповідний акт, який підписаний сторонніми особами, що працювали поряд;

- позивачем не надано доказів отримання ним приміщення в березні 2021 року;

- позивачем не надано доказів направлення квитанцій за комунальні послуги на електронну адресу відповідача;

- позивачем не доведено розмір комунальних послуг.

Відзив на апеляційну скаргу позивачем не надано.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2024 року для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Верхогляд Т.А., суддів Паруснікова Ю.Б., Іванова О.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2024 року витребувано з господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи №904/1688/23; відкладено розгляд питання щодо руху апеляційної скарги Акціонерного товариства "Акцент-Банк" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2023 року до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.02.2024 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Акцент-Банк" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2023 року в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів доходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 22.02.2012 року між Фізичною особою - підприємцем Кухтарук Наталією Ярославівною (надалі - орендодавець) та Публічним акціонерним товариством "Акцент-Банк", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Акцент-Банк" (надалі - орендар) та ОСОБА_1 (надалі - власник) укладено договір суборенди приміщення (надалі - договір), відповідно до п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених договором, орендодавець зобов`язується передати орендареві, а орендар зобов`язується прийняти у тимчасове користування (суборенду) приміщення, визначене в договорі, за плату та на обумовлений строк для здійснення господарської діяльності.

Приміщення, яке передається в суборенду за договором, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 має загальну площу 87,9 кв.м., і належить орендодавцеві на праві користування на підставі договору позички між власником та орендодавцем №1/П від 01.12.2015 року (пункт 1.2 договору).

Пунктом 1.4 договору визначено, що приміщення надається орендареві для використання його у банківській діяльності орендаря. Орендодавець погоджується та дає згоду на використання приміщення під банківську діяльність.

Відповідно до п.2.2 договору суборендна плата підлягає сплаті до 10 числа поточного місяця за поточний місяць, із розрахунку 290,00 грн за 1 кв. м., (ПДВ не передбачений) всього 25 491,00 грн (ПДВ не передбачений) за перший місяць суборенди.

Розмір суборендної плати за кожний наступний місяць підлягає індексації з коефіцієнтом рівним 1 (одиниці).

Розмір суборендної плати може бути переглянутий у випадку зміни рівня ринкових цін на аналогічні послуги на ринку нерухомості. Дані зміни підтверджуються даними незалежних експертних організацій, наданих сторонами (результати оцінки експертних організацій надаються орендодавцем та орендарем, кожен по одній оцінці). У разі, якщо встановлений розмір суборендної плати за результатами оцінки двох незалежних експертних організацій відрізняється один від одного не більше як на 15 % розміру суборендної плати, сторони зобов`язуються підписати додаткову угоду до цього договору оренди про внесення змін до розміру орендної плати. У разі відмови орендаря укласти додаткову угоду про внесення змін стосовно нового розміру орендної плата, договір підлягає достроковому розірванню з ініціативи орендодавця через два календарних місяця з дати отримання письмового повідомлення орендарем від орендодавця. Дані зміни у розмір орендної плати можуть вноситися не раніше ніж через 12 місяців з моменту укладення цього договору оренди та підписання акту прийому-передачі приміщення.

Розмір суборендної плати може бути переглянутий та змінений за згодою сторін, але не частіше одного разу на рік, про що укладається додаткова угода до даного договору.

За умовами п.2.3 договору компенсація орендарем орендодавцю плати за спожиті комунальні послуги (а саме, за електроенергію, водопостачання та водовідведення, газопостачання, комунальні платежі та інше) здійснюється пропорційно орендованої площі за фактично отримані послуги (тобто з дати підписання акту здачі-приймання орендованого приміщення) на підставі рахунків орендодавця у термін 5 днів з моменту отримання цих рахунків орендарем на електронну адресу dbu@privatbank.ua та не входить до орендної плати.

Пунктом 5.1 договору визначено, що передача орендодавцем та прийняття орендарем приміщення у суборенду засвідчується актом здачі-приймання приміщення у суборенду. Повернення приміщення орендодавцеві здійснюється за актом здачі - приймання. Обов`язок по складанню акта здачі-приймання покладається на сторону, яка передає приміщення іншій стороні договору. Орендар/орендодавець зобов`язаний здійснити огляд приміщення під час підписання акту здачі-приймання. Орендодавець гарантує, що при дотриманні орендарем санітарних і протипожежних правил, а також правил експлуатації встановленого в приміщенні санітарно-технічного та інженерного устаткування, орендоване приміщення не втратить експлуатаційних властивостей.

Приміщення та інше майно вважаються фактично переданими орендодавцеві/орендареві з моменту підписання акта здачі-приймання. У момент підписання цього акта орендар/орендодавець передає орендодавцеві/орендареві ключі від приміщення (пункт 5.2 договору).

Оплата оренди та комунальних послуг орендарем здійснюється по день фактичного звільнення приміщення (пункт 5.3 договору).

Цей договір укладається з 22.02.2016 року по 01.11.2018 року. У разі якщо не пізніше 1 місяця до закінчення дії договору жодна із сторін не повідомить про припинення його дії іншу сторону, він вважається продовженим на тих самих умовах на строк, встановлений при укладанні договору (пункт 7.1 договору).

На виконання умов договору сторонами підписано акт прийому-передачі від 22.02.2016 року, за яким орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове користування (суборенду) приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

В подальшому сторонами укладено додаткову угоду від 01.11.2018 року про розірвання договору суборенди приміщення від 22.02.2016 року, відповідно до якої сторони вирішили розірвати договір з 01.11.2018 року.

01.11.2018 року сторонами підписано акт здачі-приймання приміщення, за яким орендар повернув, а орендодавець прийняв з оренди приміщення, загальною площею 87,9 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

01.11.2018 року між ОСОБА_1 , як позичкодавцем, та Фізичною особою - підприємцем Кухтарук Наталією Ярославівною, як позичальником, укладено договір позички нежитлового приміщення №2/П, предметом якого є нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 ,загальною площею 87,9 кв.м. з додатками.

02.11.2018 року між Фізичною особою - підприємцем Кухтарук Наталією Ярославівною (надалі - орендодавець), Акціонерним товариством "Акцент-Банк" (надалі - орендар) та ОСОБА_1 (надалі - власник) укладено договір від 02.11.2018 суборенди приміщення (надалі - договір), відповідно до п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених договором, орендодавець зобов`язується передати орендареві, а орендар зобов`язується прийняти у тимчасове користування (суборенду) приміщення, визначене в договорі, за плату та на обумовлений строк для здійснення господарської діяльності.

Приміщення, яке передається в суборенду за договором, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 має загальну площу 87,9 кв.м., і належить орендодавцеві на праві користування на підставі договору позички між власником та орендодавцем №2/П від 01.12.2018 року (п.1.2 договору).

Пунктом 1.4 договору передбачено, що приміщення надається орендареві для використання його у банківській діяльності орендаря. Орендодавець погоджується та дає згоду на використання приміщення під банківську діяльність.

Відповідно до п.2.2 договору суборендна плата підлягає сплаті до 10 числа поточного місяця за поточний місяць, із розрахунку 318,55 грн за 1 кв. м., (ПДВ не передбачений) всього 28000,55 грн (ПДВ не передбачений) за перший місяць суборенди.

Розмір суборендної плати за кожний наступний місяць підлягає індексації з коефіцієнтом рівним 1 (одиниці).

Розмір суборендної плати може бути переглянутий у випадку зміни рівня ринкових цін на аналогічні послуги на ринку нерухомості. Дані зміни підтверджуються даними незалежних експертних організацій, наданих сторонами (результати оцінки експертних організацій надаються орендодавцем та орендарем, кожен по одній оцінці). У разі, якщо встановлений розмір суборендної плати за результатами оцінки двох незалежних експертних організацій відрізняється один від одного не більше як на 15 % розміру суборендної плати, сторони зобов`язуються підписати додаткову угоду до цього договору оренди про внесення змін до розміру орендної плати. У разі відмови орендаря укласти додаткову угоду про внесення змін стосовно нового розміру орендної плата, договір підлягає достроковому розірванню з ініціативи орендодавця через два календарних місяця з дати отримання письмового повідомлення орендарем від орендодавця.

Розмір суборендної плати може бути переглянутий та змінений за згодою сторін, але не частіше одного разу на рік, про що укладається додаткова угода до даного договору.

Згідно з п.2.3 договору компенсація орендарем орендодавцю плати за спожиті комунальні послуги (електроенергія, теплопостачання, водопостачання та водовідведення, послуги ЖЕК, вивіз сміття) та експлуатаційні послуги здійснюється пропорційно орендованої площі або згідно показників лічильника за фактично отримані послуги (тобто з дати підписання акту здачі-приймання орендованого приміщення) на підставі рахунків орендодавця у термін 5 днів з моменту отримання цих рахунків орендарем на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 (формат файла pdf, розмір файла до 2 Мб) та не входить до орендної плати.

Пунктом 2.4 договору визначено, що суборендар зобов`язується протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати підписання акту приймання-передачі сплатити авансовий платіж, (далі "Авансовий платіж"), в розмірі місячної орендної плати. Авансовий платіж зараховується орендодавцем в рахунок останнього місяця строку оренди, за винятком випадків, коли суборендар відмовляється відшкодувати спричинені з його вини збитки. У таких випадках зазначена сума вважається штрафом і залишається у власності орендодавця.

За умовами п.5.1 договору передача орендодавцем та прийняття орендарем приміщення у суборенду засвідчується актом здачі-приймання приміщення у суборенду. Повернення приміщення орендодавцеві здійснюється за актом здачі - приймання. Обов`язок по складанню акта здачі-приймання покладається на сторону, яка передає приміщення іншій стороні договору.

Орендар/орендодавець зобов`язаний здійснити огляд приміщення під час підписання акту здачі-приймання.

Орендодавець гарантує, що при дотриманні орендарем санітарних і протипожежних правил, а також правил експлуатації встановленого в приміщенні санітарно-технічного та інженерного устаткування, орендоване приміщення не втратить експлуатаційних властивостей.

Приміщення та інше майно вважаються фактично переданими орендодавцеві/орендареві з моменту підписання акта здачі-приймання. У момент підписання цього акта орендар/орендодавець передає орендодавцеві/орендареві ключі від приміщення (пункт 5.2 договору).

Оплата оренди та комунальних послуг орендарем здійснюється по день фактичного звільнення приміщення (пункт 5.3 договору).

Цей договір укладається з 02.11.2018 року по 30.09.2021 року. У разі якщо не пізніше 1 місяця до закінчення дії договору жодна із сторін не повідомить про припинення його дії іншу сторону, він вважається продовженим на тих самих умовах на строк, встановлений при укладанні договору (пункт 7.1 договору).

Відповідно до пункту 7.3 договору зміни в договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору.

Цей договір може бути припинений відповідно до чинного законодавства та умов договору (п.7.4 договору).

Сторони домовилися, що до положень договору не застосовуються норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та постанови КМ України №786 "Про Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна" (п.7.5 договору).

На виконання умов договору орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду приміщення загальною площею 87,9 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Івано-Франківськ, вул.Мазепи Гетьмана, 38/1, про що сторонами складено акт здачі-приймання приміщення від 02.11.2018 року.

Позивачем у період з вересня 2020 року по лютий 2021 року виставлено відповідачу рахунки з орендної плати за договором від 02.11.2018 року на загальну суму 168 003 грн 30 коп., а саме:

- від 30.09.2020 №12 (за вересень 2020 року) на суму 28 000 грн 55 коп.;

- від 30.10.2020 №13 (за жовтень 2020 року) на суму 28 000 грн 55 коп.;

- від 30.11.2020 №14 (за листопад 2020 року) на суму 28 000 грн 55 коп;

- від 18.12.2020 №15 (за грудень 2020 року) на суму 28 000 грн 55 коп.;

- від 18.01.2021 №16 (за січень 2021 року) на суму 28 000 грн 55 коп.;

- від 19.02.2021 №18 (за лютий 2021 року) на суму 28 000 грн 55 коп.

Крім того, позивачем виставлено відповідачу рахунок від 22.07.2021 року №19 за водопостачання за 2020-2021 роки за адресою: вул.Мазепи 38/1, показники: поп.00415-00562 на суму 3 993,99 грн., а також рахунки з компенсації за утримання будинку та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 згідно з договором від 02.11.2018 року, а саме: від 18.12.2020 року №11 на суму 5 561,97 грн, від 01.02.2021 року №17 на суму 716,73 грн; рахунок з компенсації за утримання будинку та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 (за період з лютого 2016 року по жовтень 2018 року) згідно з договором від 22.02.2016 року, а саме: від 12.11.2020 року на суму 4 855,42 грн. (а.с.29).

В матеріалах справи міститься копія довідки про розрахунки за надані послуги по особовому рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 за період березень 2016 року - жовтень 2020 року.

У грудні 2021 року позивач звернувся до відповідача з претензією, у якій просив сплатити заборгованість по орендній платі в розмірі 182 414,68 грн.

Позивач стверджує, що відповідачем частково здійснено оплату заборгованості за договором суборенди приміщення від 02.11.2018 року, внаслідок чого у останнього утворилася заборгованість з оплати орендної плати в розмірі 168 003,30 грн, комунальних послуги та водопостачання, а також зі сплати за комунальні послуги за договором суборенди приміщення від 22.02.2016 року.

Доказів оплати спірної вказаної заборгованості відповідачем до матеріалів справи не надано.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом у цій справі.

За приписами ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч.1 ст.173 Господарського кодексу України).

Статтею 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено вище, між сторонами спору було укладено договір суборенди нежитлового примішенняя, відповідно до умов якого, орендар передав у тимчасове платне володіння і користування (суборенду), а суборендар прийняв об`єкт нерухомого майна.

За приписами ч.3 ст.774 Цивільного кодексу України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Згідно з ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Об`єктом оренди можуть бути державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як єдині майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання (ч.3 ст.283 Господарського кодексу України).

Частиною 6 ст.283 Господарського кодексу України визначено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об`єкта оренди. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Статтею 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

У ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

У п.2.2 договору сторони погодили, що суборендна плата підлягає сплаті до 10 числа поточного місяця за поточний місяць, із розрахунку 318,55 грн за 1 кв.м. (ПДВ не передбачений), всього 28 000,55 грн (ПДВ не передбачений) за перший місяць суборенди.

Статтею 795 Цивільного кодексу України встановлено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Отже, законодавець передбачив загальне правило, за яким визначається як початок, так і припинення договірних правовідносин з оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини). Фактом початку та відповідно припинення правовідносин є підписання акта приймання-передачі нерухомого майна як від орендаря до орендодавця, так і від орендодавця до орендаря. Сторони можуть установити й інший момент відліку строку, однак цю обставину вони повинні узгодити та викласти у договорі оренди.

Пунктом 5.1 договору, зокрема визначено, що передача орендодавцем та прийняття орендарем приміщення у суборенду засвідчується актом здачі-приймання приміщення у суборенду. Повернення приміщення орендодавцеві здійснюється за актом здачі - приймання. Обов`язок по складанню акта здачі-приймання покладається на сторону, яка передає приміщення іншій стороні договору.

Згідно з п.5.2 договору приміщення та інше майно вважаються фактично переданими орендодавцеві/орендареві з моменту підписання акта здачі-приймання. У момент підписання цього акта орендар/орендодавець передає орендодавцеві/орендареві ключі від приміщення.

Таким чином, сторонами визначено факт початку та припинення правовідносин за спірним договором.

Частиною 4 статті 284 Господарського кодексу України встановлено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

За умовами п.7.1 договору цей договір укладається з 02.11.2018 року по 30.09.2021 року. У разі якщо не пізніше 1 місяця до закінчення дії договору жодна із сторін не повідомить про припинення його дії іншу сторону, він вважається продовженим на тих самих умовах на строк, встановлений при укладанні договору.

Зміни в договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору (п.7.3 договору).

Цей договір може бути припинений відповідно до чинного законодавства та умов договору (п.7.4 договору).

Відповідно до ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною четвертою статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Статтею 291 Господарського кодексу України передбачено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об`єкта оренди; ліквідації суб`єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об`єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції враховує, що Верховним Судом у постанові від 07.03.2023 року у справі № 909/1199/21 наведено висновки про те, що одностороння відмова від договору оренди не допускається в силу положень статті 291 Господарського кодексу України і сторони не можуть відступити від цього положення, керуючись свободою договору (абзац 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України). Натомість на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний. Сторона, яка має бажання розірвати договір оренди, повинна мати підстави, передбачені Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, та дотриматися порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.

Статтею 188 Цивільного кодексу України визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Отже, розірвання договору в односторонньому порядку (розірвання договору на вимогу однієї із сторін) - це можливість однієї зі сторін припинити дію договору в разі порушення іншою стороною договору та в інших випадках, встановлених договором або законом. Заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді.

При цьому за загальним правилом, встановленим як господарським, так і цивільним законодавством, зміна та розірвання господарських та цивільних договорів допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку (у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу/пропозицію про розірвання договору).

Статтею 784 Цивільного кодексу України визначено, що наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі; наймодавець не виконує свого обов`язку щодо проведення капітального ремонту речі.

Відповідно до п.п.4.1.9 п.4.1 договору орендар має право відмовитись від договору оренди у будь-який час, письмово попередивши про те орендодавця за 2 місяці. При цьому, орендар направляє орендодавцеві письмові повідомлення про свою готовність передати орендоване приміщення й підписати акт приймання-передачі. У разі, якщо протягом 2 місяців з моменту відправлення такого письмового повідомлення орендодавець не відповідає на нього або немотивовано ухиляється від прийняття приміщення, воно вважається переданим з наступного дня після збігу двомісячного строку з моменту попередження.

Відповідач стверджує, що він надіслав на адресу позивача лист від 25.09.2020 року №Е.АВ.0.0.0.0/2-7902, в якому просив розірвати договір оренди нежилого приміщення від 01.07.2018 року з 23.10.2020 року та з`явитись 23.10.2020 року для отримання ключів та підписання акта прийому-передачі.

Водночас, відповідачем не надано належних та допустимих доказів надіслання позивачу вказаного вище повідомлення про розірвання договору.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що між сторонами укладено договір суборенди приміщення від 02.11.2018 року, а не договір оренди нежилого приміщення від 01.07.2018 року, про розірвання якого просить відповідач у листі від 25.09.2020 року №Е.АВ.0.0.0.0/2-7902.

З огляду на те, що сторони не дійшли згоди щодо дострокового припинення договору, відповідач, у силу приписів ч.4 ст.188 Господарського кодексу України, не був позбавлений можливості звернутися до суду за захистом своїх прав, однак він своїм правом не скористався, докази звернення до суду з відповідним позовом або неможливості такого звернення, не надав.

Крім того, у даному випадку судом апеляційної інстанції не встановлено обставин наявності підстав, передбачених ст.784 Цивільного кодексу України, для розірвання спірного договору за ініціативою наймача (відповідача у справі).

Відповідно до приписів ст. 795 Цивільного кодексу України та фактом початку та відповідно припинення правовідносин є підписання акта приймання-передачі нерухомого майна як від орендаря до орендодавця, так і від орендодавця до орендаря.

Разом з цим, згідно з п.5.1 договору, зокрема, обов`язок по складанню акта здачі-приймання покладається на сторону, яка передає приміщення іншій стороні договору.

В матеріалах справи відсутні докази підписання сторонами акту приймання-передачі нерухомого майна з оренди станом на 12.11.2020 року.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на те, що позивач 12.11.2020 року не з`явився для прийняття спірного приміщення, про що було складено акт про фіксацію події від 12.11.2020 року.

Так, акт про фіксацію події від 12.11.2020 року складений відповідачем в односторонньому порядку за участю свідків, що суперечить пунктам 5.1, 5.2 договору, якими передбачено порядок передачі та повернення приміщення орендодавцю.

Цей акт складено на виконання вимог договору оренди нежилого приміщення від 01.07.2018 року, проте у даному випадку між сторонами укладено договір суборенди приміщення від 02.11.2018 року.

Крім того, відповідачем не надано належних та допустимих доказів повідомлення позивача про готовність передати орендоване приміщення й підписати акт приймання-передачі із зазначенням дати такої передачі.

Враховуючи викладене, доводи скаржника, що спірний договір є розірваним з 12.11.2020 року, необґрунтовані, суперечать діючому законодавству, що регулює правовідносини оренди та не відповідають умовам договору.

Колегія суддів враховує, що позивач визнає факт припинення договірних відносин між сторонами з 05.03.2021року.

Водночас, пунктом 7.3 договору визначено, що зміни в договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору.

Статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції, що сторонами не надано доказів розірвання договору суборенди приміщення від 02.11.2018 року.

При цьому, господарським судом правомірно прийнято до уваги, що матеріали справи містять листування сторін, але щодо розірвання договору оренди нежилого приміщення від 01.07.2018 року, а також копію акту прийому-передачі від 05.03.2021 року, підписаного позивачем, який не містить посилання на договір суборенди приміщення від 02.11.2018 року.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що договір суборенди приміщення від 02.11.2018 року не було розірвано сторонами, акт приймання-передачі приміщення з суборенди матеріали справи не містять.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі №2-1383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Колегія суддів враховує, у спірному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний сторонами та скріплений печатками сторін, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки щодо його виконання. Підписавши договір суборенди, відповідач надав свою згоду на оплату усіх зазначених у них платежів, зокрема орендної плати, комунальних платежів та плати за водопостачання.

Згідно ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що строк сплати орендної (суборендної) плати за договором від 02.11.2018 року є таким, що настав.

Доказів сплати орендної плати за період з вересня 2020 року по лютий 2021 року відповідачем не надано.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги невиконання відповідачем свого обов`язку щодо сплати орендної плати за користування орендованим приміщенням за період з вересня 2020 року по лютий 2021 року, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 168 003,30 грн.

Апеляційний господарський суд відхиляє посилання скаржника на необхідність зарахування авансового платежу у розмірі місячної орендної плати в рахунок останнього місяця оренди, з огляду на те, що договір суборенди приміщення від 02.11.2018 року не було достроково розірвано сторонами, договір укладено до 30.09.2021 року, акт приймання-передачі приміщення з суборенди матеріали справи не містять.

Приймаючи до уваги недотримання відповідачем процедури припинення договірних відносин, посилання останнього щодо невикористання ним спірного нежитлового приміщення з 12.11.2020 року не звільняє його від обов`язку сплачувати плату за оренду такого майна відповідно до умов договору.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за водопостачання в розмірі 3 993,99 грн, заборгованості за комунальні послуги на суму 10 417,39 грн за період листопад, грудень 2020 року, січень 2021 року; 10 406,68 грн понесених витрат, пов`язаних зі сплатою комунальних платежів за період з березня 2016 року по жовтень 2020 року, колегія суддів враховує наступне.

В обґрунтування позовних вимог у наведеній частині позивачем надані до матеріалів справи такі докази:

- рахунок №10 від 12.11.2020 року з компенсації за утримання будинку та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 (період з лютого 2016 року по жовтень 2018 року включно) згідно з договором від 22.02.2016 року на суму 4 855,42 грн;

- рахунок №11 від 18.12.2020 року з компенсації за утримання будинку та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 (період з листопада 2018 року по грудень 2020 року) згідно з договором від 02.11.2018 року на суму 5561,97 грн;

- рахунок №17 від 01.02.2021 року з компенсації за утримання будинку та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 (період з 01.11.2020 року по 01.03.2021 року) згідно з договором від 02.11.2018 року на суму 716 грн 73 коп.;

- рахунок №19 від 22.07.2021 року з оплати послуг з водопостачання за 2020-2021 роки за адресою за адресою: АДРЕСА_1 , показники: поп.00415-00562 на суму 3 993,99 грн;

- довідку про розрахунки за надані послуги по особливому рахунку №74789 ОСОБА_1 , за адресою АДРЕСА_1 за період березень 2016 року - жовтень 2020 року на загальну суму 10 406,68 грн.

Пунктом 2.3 договору суборенди приміщення від 22.02.2016 року передбачено, що компенсація орендарем орендодавцю плати за спожиті комунальні послуги (а саме, за електроенергію, водопостачання та водовідведення, газопостачання, комунальні платежі та інше) здійснюється пропорційно орендованої площі за фактично отримані послуги (тобто з дати підписання акту здачі-приймання орендованого приміщення) на підставі рахунків орендодавця у термін 5 днів з моменту отримання цих рахунків орендарем на електронну адресу dbu@privatbank.ua та не входить до орендної плати.

Водночас в матеріалах справи відсутні докази надіслання позивачем на електронну адресу відповідача рахунків на оплату спожитих комунальних послуг, тому колегія суддів доходить до висновку, що строк оплати вказаних послуг не настав.

Крім того, щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача понесених витрат, пов`язаних зі сплатою комунальних платежів за період з березня 2016 року по жовтень 2020 року у розмірі 10 406,48 грн, апеляційний господарський суд погоджується із судом першої інстанції, що позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Так, з наявної в матеріалах справи довідки про розрахунки за надані послуги по особовому рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 за період березень 2016 року - жовтень 2020 року не вбачається, що вказані послуги були надані саме за договорами суборенди приміщення від 22.02.2016 року та/або від 02.11.2018 року. Також матеріали справи не містять відповідних рахунків на відшкодування вказаних послуг згідно з вказаною вище довідкою.

З урахуваннями наведеного, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за водопостачання в розмірі 3 993,99 грн, заборгованості за комунальні послуги на суму 10 417,39 грн за період листопад, грудень 2020 року, січень 2021 року; 10406,68 грн понесених витрат, пов`язаних зі сплатою комунальних платежів за період з березня 2016 року по жовтень 2020 року.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, встановивши невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, колегія суддів доходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та зміну рішення господарського суду в оскаржуваній частині.

За приписами ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Щодо вимог апеляційної скарги про стягнення на користь апелянта витрат на правничу допомогу в розмірі 9 100,00 грн., колегія суддів зазначає наступне:

Згідно з положеннями ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.124 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Згідно ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п.2 ч.4, ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Загальне правило розподілу судових витрат визначено в ч.4 ст.129 Кодексу. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначені критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Згідно з ч.5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів ст.ст. 123 - 130 Господарського процесуального кодексу України.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Крім того, у ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З урахуванням вищезазначених вимог закону, при визначені розміру правничої допомоги суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З матеріалів даної справи вбачається, що судом апеляційної інстанції здійснено апеляційний перегляд оскаржуваного рішення в письмовому провадженні, без виклику сторін.

У встановлений ухвалою суду від 28.02.2024 року строк позивач відзив на апеляційну скаргу не надав. Отже, заперечень щодо вимог скаржника про відшкодування витрат на правничу допомогу та їх розміру позивач не зазначив суду.

За п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За п. 9 ч.1 ст. 1 вказаного Закону представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону).

Апелянт у апеляційній скарзі зазначав про очікування відповідача понести витрати на правничу допомогу, пов*язані з апеляційним розглядом справи. До скарги відповідач надав договір про надання правової допомоги №2812-1/2023 від 28.12.2023 року, який укладено між адвокатом Омельченко Євгеном Володимировичем, що діє на підставі Свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю ДП№4257 від 22.04.2019 року (адвокат) та Акціонерним товариством "Акцент-Банк" (клієнт).

Згідно п.1.1 договору адвокат зобов`язується за дорученням клієнта на умовах та в порядку, передбаченому договором, надати правову допомогу клієнту, як його представник в судах всіх, інстанцій, органах державної влади та місцевого самоврядування, органах внутрішніх справ (поліції) та прокуратури, СБУ, фіскальної служби, виконавчої служби:, перед підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, а також громадянами та будь-якими іншими органами та особами, а клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорар за надані послуги, а також у випадку необхідності фактичні витрати, пов`язані з виконанням договору.

У розділі 4 договору сторони погодили наступне:

4.1. Гонорар адвоката за загальне надання правової допомога клієнту складає суму в розмірі 24 754 грн. Додатково за ведення кожної окремої судової справи клієнт сплачує «Гонорар успіху» відповідно до п. 4.2.

4.2. Додатковий гонорар за ведення кожної конкретної судової справи клієнта виплачується адвокату у вигляді «Гонорару успіху». «Гонорар успіху» становить 5% (п`ять відсотків) від ціни позову, але не менше 3000 грн. та не більше 15000 грн., по справах немайнового характеру «Гонорар успіху» становить 5000 грн.

4.3. Оплата гонорару адвоката проводиться у погодженому розмірі на підставі рахунку адвоката у строк до 15 січня 2024 року.

4.4. Оплата «Гонорару успіху» проводиться після отримання відповідного судового рішення по справі.

4.5. Сторони досягли згоди, що в гонорар не входять обов`язкові платежі (судовий збір, оплата кореспонденції тощо), оплата яких необхідна для вирішення завдань, поставлених клієнтом, та витрати пов`язані з відрядженням (проїзд згідно проїзних документів, готель відповідно до чеку та добові).

В матеріалах справи наявне Свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю серія ДП№4257 від 22.04.2019 року на ім`я Омельченко Євгена Володимировича.

Апеляційна скарга підписана від імені Акціонерного товариства "Акцент-Банк" представником Омельченко Є.В.

Зміст п.4.1 договору про надання правової допомоги передбачає вартість послуг 24 754 грн. за загальне надання правової допомоги клієнту. Докази погодження сторонами вказаного договору за ведення даної судової справи гонорару успіху до матеріалів справи не надано. Рахунок відповідно до п.4.3 також відсутній.

Враховуючи вимоги ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" щодо порядку обчислення гонорару, вимоги ст.ст.126,129 Господарського процесуального кодексу України щодо необхідності доведення суду на підставі відповідних доказів обсягу наданих послуг і виконаних адвокатом робіт та їх вартості, що підлягає сплаті відповідною стороною та можливості заявнику надати такі докази суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, оскільки ним відповідна заява зроблена в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимогу апелянта про стягнення витрат на правничу допомогу слід залишити без розгляду.

Керуючись ст.ст. 269, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Акцент-Банк" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2023 року у справі №904/1688/23 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції: "Позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з Акціонерного товариства "Акцент-Банк" (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11; ідентифікаційний код 14360080) на користь Фізичної особи - підприємця Кухтарук Наталії Ярославівни ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 168 003 (сто шістдесят вісім тисяч три) грн. 30 коп. - заборгованості з орендної плати, 2 520 (дві тисячі п`ятсот двадцять грн) 08 коп. - витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви. В решті позовних вимог - відмовити".

Стягнути з Кухтарук Наталії Ярославівни ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства "Акцент-Банк" (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11; ідентифікаційний код 14360080) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 324 (триста двадцять чотири) грн 24 коп.

Виконання даної постанови згідно зі ст.327 Господарського процесуального кодексу України доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Т.А.Верхогляд

Суддя Ю.Б.Парусніков

Суддя О.Г.Іванов