Рішення

від 11.11.2024 по справі 910/9661/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.11.2024справа №910/9661/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/9661/24

за позовом Приватного підприємства «Автомагістраль» (вул. Київська, буд. 68, с. Синяк, Бучанський район, Київська область, 07351; ідентифікаційний код 31481658)

до Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району» м. Києва (вул. Загорівська (Багговутівська), буд. 30, м. Київ, 04107; ідентифікаційний код 31868786),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «СБМУ «Підряд» (вул. Київська, буд. 31-А, м. Вишневе, Києво-Святошинський р-н, Київська обл., 08132; ідентифікаційний код 25298093),

про визнання недійсними результатів публічної закупівлі та договору від 21.06.2024 №123-24ЗП,

за участю представників:

позивача - Пителя Л.С. (довіреність від 03.09.2024 №б/н);

відповідача - Галія Т.Д. (довіреність від 08.01.2024 №08-4/2);

Деркача О.М. (довіреність від 01.08.2024 №08-4/117);

третьої особи - не з`явився.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий виклад позовних вимог

Приватне підприємство «Автомагістраль» (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району» м. Києва (далі - Управління) про:

- визнання недійсними результатів публічної закупівлі, унікальний ідентифікатор системи закупівель №UA-2024-06-13-009049-a;

- визнання недійсним укладеного Управлінням і Товариством з обмеженою відповідальністю «СБМУ «Підряд» (далі - Товариство) договору від 21.06.2024 №123-24ЗП про закупівлю товару (далі - Договір).

Позовні вимоги мотивовано тим, що:

- Управлінням 13.06.2024 оголошено закупівлю (унікальний ідентифікатор системи закупівель UA-2024-06-13-009049-a) у спосіб запиту ціни пропозицій (далі - закупівля);

- предметом закупівлі є постачання 700 000 кілограм суміші а/б АСГ, дрібнозерниста, щільна, тип В, непереривчаста, марка І (ДК 021:2015: 44110000-4 - Конструкційні матеріали); орієнтовна вартість закупівлі становила 2 520 000 грн; уповноважена особа замовника - Деркач Олександр Миколайович;

- Підприємство надало власну тендерну пропозицію до закупівлі; 18.06.2024 електронною системою «Prozorro» тендерну позицію позивача було визначено найбільш економічно вигідною, проте замовником (відповідачем) було відхилено пропозицію Підприємства протоколом щодо прийняття рішення уповноваженою особою від 21.06.2024 №77;

- після неправомірного відхилення пропозиції позивача Управління уклало Договір з Товариством, чия тендерна пропозиція була дорожчою за пропозицію Підприємства;

- позивач не погоджується з рішенням замовника, вважає його незаконним та таким, що порушує законні права та інтереси Підприємства, оскільки Управлінням порушено Порядок формування та використання електронного каталогу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2020 №822 (далі - Порядок).

2. Стислий виклад заперечень відповідача

Управління 23.08.2024 подало суду відзив на позовну заяву, в якому зазначило таке:

- постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 затверджено Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування (далі - Постанова №1178), якими не встановлено максимальні межі щодо розміру очікуваної вартості закупівлі для використання електронного каталогу, а тому замовники вправі здійснювати закупівлі без обмежень стосовно розміру вартості товарів;

- згідно з вимогами пункту 57 Порядку при заповненні електронних форм замовником було зазначено відповідну інформацію про найменування товару, очікувану вартість, кількість, строк, місце поставки товару, умови його оплати та кінцевий строк подання постачальником ціни пропозиції; місце поставки товару було визначено замовником як орієнтовний центр Шевченківського району, в якому використовуватиметься товар, що є предметом закупівлі; в електронному полі зазначалось (місце поставки товарів - 00000, Україна, Київська область, на базі постачальника-виробника, відстань до якої не перевищує середньої відстані перевезення будівельних матеріалів - 30 км (вимоги додатку 17 до «Настанови з визначення вартості будівництва» пункт 4.12), відстань визначається від бази постачальника-виробника до точки (Шевченківський район, Києва, 02000 координати для кінцевої точки транспортування 50.46457, 30.46669);

- позивач подав пропозицію, яка була визначена електронною системою закупівель як найбільш економічно вигідна, в зв`язку з чим 18.06.2024 замовником було прийнято рішення перейти до процедури укладення договору; 21.06.2024 Підприємство надало підписаний проект договору з його сторони; під час ознайомлення з наданим позивачем договором та перевіркою його на відповідність проекту договору, оприлюдненого під час проведення закупівлі та відомостям електронної форми, було виявлено невідповідність, а саме: місце відвантаження товару, зазначене Підприємством, не відповідає умовам, що були визначені замовником у «Запиті пропозицій постачальників» в електронній формі та у проекті договору (пункт 5.2); позивач, заповнивши відомості про місце відвантаження товару в пункті 5.2 наданого договору зазначив «Поставка Товару здійснюється на базі Постачальника-Виробника за адресою: 08600, с. Крячки, Київської області, Фастівського (Васильківського) району, по вул. Кривова 46, відстань до якої не перевищує середньої відстані перевезення будівельних матеріалів - 30 км (вимоги Додатку 17 до «Настанови з визначення вартості будівництва» пункт 4.12), відстань визначається від базі Постачальника-Виробника до точки (Шевченківский район, Києва, 02000 координати для кінцевої точки транспортування 50.46457, 30.46669)»; перевіривши відстань, було виявлено, що вона становить 40,4 км, що перевищує середню відстань перевезення будівельних матеріалів та не відповідає умовам оголошення та проекту договору;

- 21.06.2024 замовник змушений був прийняти рішення про відхилення пропозиції переможця відбору Підприємства відповідно до підпункту 2 пункту 64 Порядку;

- замовник дотримався принципів здійснення закупівель (недискримінація учасників та рівне ставлення до них) та згідно з умовами оголошення про запит ціни пропозицій прийняв рішення, яке повність відповідає вимогам Порядку та Закону України «Про публічні закупівлі»;

- місце передачі товару є істотною умовою договору та повинно бути визначено сторонами до його укладення; одностороння зміна умов договору, в тому числі і вказаних у проекті договору, не допускається; прийняття пропозиції позивача зі зміною зазначених умов щодо місця передачі товару не відповідало б умовам оголошення, призвело б до порушення прав та законних інтересів інших учасників (Товариства [учасник 2], Товариства з обмеженою відповідальністю «АБЗ 1» [учасник 3], Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорвиробницгво» [учасник 4]), які подавали пропозиції на поставку товару, порушило б принципи здійснення закупівель, а договір в разі його укладення міг би бути оскаржений іншими учасниками на підставі пункту 2 частини першої статті 43 Закону України «Про публічні закупівлі»;

- Підприємство не довело наявність у нього права вимоги на оскарження Договору або визнання його нікчемним;

- крім того, на даний час Договір виконаний сторонами в частині поставки товару на 100%, залишилися не виконаними зобов`язання замовника в частині оплати товару.

3. Стислий виклад відповіді позивача на відзив

Підприємство 09.09.2024 подало суду відповідь на відзив, в якій заперечило проти доводів відповідача, оскільки: Управління до проекту договору додало дискримінаційну вимогу до учасників; твердження відповідача про дотримання ним принципів публічних закупівель під час проведення закупівлі, а саме принципів недискримінації учасників та рівне ставлення до них повністю не відповідає дійсності; у позивача були правомірні очікування на те, що замовник буде діяти тільки в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, а тому визнання недійсними результатів закупівлі та укладеного Договору за результатами закупівлі є належним, дієвим та ефективним способом захисту прав Підприємства; Управлінням не подано суду жодного підтвердження та доказів щодо достовірності виконання Договору, а саме 100% поставки товару.

4. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 09.09.2024; залучено до участі у справі Товариство як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 підготовче засідання відкладено на 14.10.2024.

У підготовчому засіданні 14.10.2024 представники відповідача подали суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи. Представник позивача не заперечив проти доручення документів, проте просив суд надати час для ознайомлення з такими документами та надання письмових пояснень. Суд долучив клопотання відповідача до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.11.2024.

Позивач 11.11.2024 подав суду пояснення щодо обставин справи, які підлягають встановленню.

Представник третьої особи у судове засідання 11.11.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленнями про доставлення 19.10.2024 до електронного кабінету Товариства ухвали від 14.10.2024; пояснень щодо предмета спор суду не подав.

Представник позивача у судовому засіданні 11.11.2024 оголосив вступне слово та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідача оголосили вступне слово та заперечили проти задоволення позовних вимог.

Суд, заслухавши вступне слово представників сторін, з`ясувавши обставини, на які посилаються сторони, дослідив в порядку статей 209 і 210 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) докази у справі.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.

Представники сторін виступили з промовами (заключним словом), в яких посилалися на обставини і докази, досліджені у судовому засіданні.

У судовому засіданні 11.11.2024 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно зі статтею 233 ГПК України.

Судом відповідно до вимог статей 222 і 223 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Управлінням 13.06.2024 було оголошено закупівлю (унікальний ідентифікатор системи закупівель UA-2024-06-13-009049-a) у спосіб запиту ціни пропозицій.

Інформація про предмет закупівлі:

- вид предмету закупівлі: товари;

- класифікатор та його відповідний код: ДК 021:2015:44110000-4: Конструкційні матеріали;

- опис окремої частини або частин предмета закупівлі: 700 000 кілограм; Суміш а/б АСГ, дрібнозерниста, щільна, тип В, непереривчаста, марка І; місце поставки товарів або місце виконання робіт чи надання послуг: 00000, Україна, Київська область, на базі постачальника-виробника відстань до якої не перевищує середньої відстані перевезення будівельних матеріалів - 30 км (вимоги додатку 17 до «Настанови з визначення вартості будівництва» пункт 4.12), відстань визначається від базі постачальника-виробника до точки (Шевченківский район, Києва, 02000 координати для кінцевої точки транспортування 50.46457, 30.46669);

- строк поставки товарів, виконання робіт чи надання послуг: 31.12.2024;

- ДК 021:2015: 44110000-4 - Конструкційні матеріали.

Орієнтовна вартість закупівлі становила 2 520 000 грн.

Уповноважена особа замовника - Деркач О.М.

У закупівлі взяли участь:

- Підприємство, з пропозицією 2 395 000 грн;

- Товариство, з пропозицією 2 428 104 грн;

- Товариство з обмеженою відповідальністю «АБЗ1», з пропозицією 2 457 560 грн;

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Дорвиробництво», з пропозицією 2 519 900 грн.

Пропозиція позивача була визначена електронною системою закупівель як найбільш економічно вигідна, у зв`язку з чим 18.06.2024 замовником було прийнято рішення перейти до процедури укладення договору.

21.06.2024 Підприємство надало підписаний зі своєї сторони проект договору.

Під час ознайомлення з наданим позивачем договором та перевіркою його на відповідність проекту договору, оприлюдненому під час проведення закупівлі та відомостям електронної форми, відповідачем було виявлено невідповідність, а саме: місце відвантаження товару, зазначене Підприємством, не відповідає умовам, що були визначені замовником у «Запиті пропозицій постачальників» в електронній формі та у проекті договору (пункт 5.2).

Позивач, заповнивши відомості про місце відвантаження товару у пункті 5.2 наданого договору, вказав «Поставка Товару здійснюється на базі Постачальника-Виробника за адресою: 08600, с. Крячки, Київської області, Фастівського (Васильківського) району, по вул. Кривова 46, відстань до якої не перевищує середньої відстані перевезення будівельних матеріалів - 30 км (вимоги Додатку 17 до «Настанови з визначення вартості будівництва» пункт 4.12), відстань визначається від базі Постачальника-Виробника до точки (Шевченківский район, Києва, 02000 координати для кінцевої точки транспортування 50.46457, 30.46669)».

Перевіривши відстань, Управління виявило, що вона становить 40,4 км, що перевищує середню відстань перевезення будівельних матеріалів та не відповідає умовам оголошення та проекту договору.

З огляду на викладене 21.06.2024 відповідач прийняв рішення про відхилення пропозиції переможця відбору Підприємства на підставі підпункту 2 пункту 64 Порядку.

Після відхилення пропозиції Підприємства більш економічно вигідною визнано пропозицію Товариства, з яким Управлінням 21.06.2024 укладено Договір.

Відповідно до листа Товариства від 06.09.2024 №194 станом на 06.09.2024 Товариством відвантажено асфальтобетонної суміші на суму 2 427 600 грн, сума боргу Управління становить 556 614 грн.

Товариством і Управлінням підписано акт звірки взаємних розрахунків, згідно з яким станом на 30.09.2024 відповідачем повністю сплачено Товариству 2 427 600 грн.

Крім того, в електронній системі «Prozorro» було опубліковано звіт про виконання Договору, який підтверджує повне виконання Управлінням і Товариством Договору.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Відповідно до частин першої та другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Положення частини другої статті 16 ЦК України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

ЦК України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частинами першою і третьою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття «заінтересована особа» такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) у встановленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначає Закон України «Про публічні закупівлі», метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

З аналізу правової природи відкритих торгів як способу забезпечення потреб замовника шляхом закупівлі товарів, робіт, послуг, ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення відкритих торгів, оформлення за їх результатом договору про закупівлю, є правочином, який може бути визнаний недійсним у судовому порядку з підстав недодержання при його вчиненні вимог, передбачених частинами 1- 3, 5, 6 статті 203 ЦК України. При цьому підставою визнання такого договору недійсним є порушення передбачених законодавством правил проведення торгів, визначених, зокрема, Законом України «Про публічні закупівлі», та наслідком проведення яких фактично є дії сторін щодо укладання договору.

Відповідно до частин першої та другої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (аналогічний висновок викладено в пунктах 64 і 65 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 зі справи №904/1907/15).

Проте згідно з частиною п`ятою статті 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

За положеннями статей 215 і 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об`єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову. Якщо позов щодо застосування наслідків недійсності правочину не подано, суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи, оскільки відповідно до абзацу другого частини п`ятої статті 216 ЦК України зазначене право є у суду лише щодо нікчемних правочинів (такий правовий висновок викладено в пунктах 80 - 82 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 зі справі №904/1907/15 та в постанові від 09.09.2021 зі справи №925/1276/19).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Однак якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ГПК України).

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 зі справи №916/1415/19 [пункт 6.13], від 26.01.2021 зі справи №522/1528/15-ц [пункт 82], від 08.02.2022 зі справи №209/3085/20 [пункт 24]). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 зі справи №910/3009/18 [пункт 63]).

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 зі справи №338/180/17 [пункт 57], від 11.09.2018 зі справи №905/1926/16 [пункт 40], від 30.01.2019 зі справи №569/17272/15-ц, від 16.06.2020 зі справи №145/2047/16-ц [пункт 7.23], від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 11.09.2019 зі справи №487/10132/14-ц [пункт 89]).

Слід зазначити, що визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині першій статті 2 ГПК України.

Аналогічні висновки сформульовано в пунктах 5.5 - 5.8, 5.12, 5.29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 зі справи №908/976/19.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини першої статті 216, статті 387, частин першої та третьої статті 1212 ЦК України).

Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом.

Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача.

Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.

Водночас, у випадку звернення з позовом про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору про закупівлю без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, виключається як необхідність дослідження господарськими судами наслідків визнання договору недійсним, так і необхідність з`ясування того, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема, обставин можливості проведення реституції, можливості проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, обов`язку відшкодування іншій стороні правочину вартості товару (робіт, послуг) чи збитків, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

Велика Палата Верховного Суду в пункті 104 постанови від 15.09.2022 зі справи №910/12525/20 виснувала про те, що торги є правочином. Якщо вони завершуються оформленням договору купівлі-продажу, то оскаржити можна договір, а вимоги про визнання недійсними торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону не є належними та ефективними способами захисту.

Пунктом 57 Порядку передбачено, що замовник оголошує запит пропозицій постачальників в електронному каталозі через електронну систему закупівель шляхом заповнення електронних форм з окремими полями, де зазначається інформація про найменування, очікувану вартість, кількість, строк, місце поставки товару, умови його оплати та кінцевий строк подання постачальником ціни пропозиції (строк для подання постачальником ціни пропозиції не може бути меншим, ніж два робочих дні з дня оприлюднення замовником запиту пропозицій постачальників в електронній системі закупівель).

У запиті пропозицій постачальників щодо закупівлі товару замовник може визначити виключно інформацію про характеристики товару та їх допустимі значення в межах специфікації товару, визначеної адміністратором. Запит пропозицій постачальників не повинен містити вимог до постачальника та інших документів, які не передбачені цим Порядком.

Відповідно до абзацу першого пункту 64 Порядку замовник відхиляє пропозицію переможця відбору, якщо постачальник:

1) не підписав договір у строк, визначений абзацом першим пункту 66 цього Порядку;

2) письмово відмовився від укладення договору на умовах, визначених замовником у запиті пропозицій постачальників, зокрема, у проекті договору, що є складовою частиною запиту пропозицій постачальників;

3) пропонує товар походженням з Російської Федерації/Республіки Білорусь.

ВИСНОВКИ

Судом встановлено, що Управлінням у розділі опис окремої частини або частин предмета закупівлі було встановлено вимогу до постачальників частині місця поставки товарів або місця виконання робіт чи надання послуг, а саме: 00000, Україна, Київська область, на базі постачальника-виробника, відстань до якої не перевищує середньої відстані перевезення будівельних матеріалів - 30 км (вимоги додатку 17 до «Настанови з визначення вартості будівництва» пункт 4.12), відстань визначається від бази постачальника-виробника до точки (Шевченківский район, Києва, 02000 координати для кінцевої точки транспортування 50.46457, 30.46669).

Однак, як вказано у пункті 57 Порядку запит пропозицій постачальників не повинен містити вимог до постачальника, тобто наведена вимога є протиправною.

Слід зазначити, що така вимога Управління щодо встановлення конкретної відстані поставки при здійсненні закупівлі у електронній системі закупівель неодноразово була кваліфікована комісією Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель як дискримінаційна умова відносно інших суб`єктів господарювання, оскільки взяти участь у процедурі закупівлі зможуть лише ті учасники, місце виробничої бази учасника-виробника до якої не перевищує саме 30 км від точки, визначених Управлінням координат.

Також відповідачем у завантаженому в електронну систему файлі проекту договору після тексту самого Договору, викладеного на 8 (восьми сторінках), додано дев`яту сторінку з назвою «Умови для підписання договору», в якій наведено перелік документів, що мають бути надані для підписання договору, з застереженням про те, що у разі ненадання договору та/або документів у відповідний термін, або надання документів, які не відповідають вимогам замовника, переможець відбору вважається таким, що відмовився від укладення договору на умовах, визначених замовником у запиті пропозицій постачальників.

Як вказує відповідач, під час ознайомлення з наданим позивачем договором та перевіркою його на відповідність проекту договору, оприлюдненому під час проведення закупівлі та відомостям електронної форми, Управлінням було виявлено невідповідність, а саме: місце відвантаження товару, зазначене Підприємством, не відповідає умовам, що були визначені замовником у «Запиті пропозицій постачальників» в електронній формі та у проекті договору (пункт 5.2).

Перевіривши відстань, Управління виявило, що вона становить 40,4 км, що перевищує середню відстань перевезення будівельних матеріалів та не відповідає умовам оголошення та проекту договору, з огляду на що 21.06.2024 відповідач прийняв рішення про відхилення пропозиції переможця відбору Підприємства на підставі підпункту 2 пункту 64 Порядку.

Проте непогодження Управління з відстанню поставки, яка вказана Підприємством у проекті договору, і вимога щодо якої є неправомірною, не може бути розцінена як відмова постачальника від укладення договору.

Слід зазначити, що процедура публічної закупівлі з використанням електронного каталогу не може бути оскаржена до Антимонопольного комітету України в порядку статті 18 Закону України «Про публічні закупівлі».

Таке оскарження не передбачено ні Законом України «Про публічні закупівлі», ані Постановою №1178, ані Порядком.

З наведеного вбачається, що учасник закупівлі з використанням електронного каталогу може захистити свої порушені права лише шляхом звернення до суду.

Разом з тим, за сталою судовою практикою саме по собі визнання недійсним рішення тендерного комітету про визначення переможця відкритих торгів або результатів проведених торгів, яке вже було реалізоване та вичерпало свою дію виконанням, як і визнання недійсним укладеного за наслідками торгів договору про закупівлю, який у даній справі є вже фактично виконаним, не призведе до поновлення прав позивача на укладення з Управлінням договору про закупівлю щодо вже фактично відсутнього предмета закупівлі.

Відтак, у задоволенні позовних вимог Підприємства слід відмовити.

Стосовно доводів позивача про неправомірне зменшення відповідачем строку на підписання договору з 5 (п`яти) календарних днів (встановлених пунктом 66 Порядку) до 3 (трьох) календарних днів, то згідно з пунктом 66 Порядку замовник укладає договір з переможцем відбору не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня визначення електронною системою закупівель постачальника переможцем відбору, тобто вказаним пунктом встановлено строк підписання договору, який не може перевищувати п`ять днів з дня визначення переможця, проте не встановлено заборони укласти такий договору раніше п`ятого календарного дня.

За приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на позивача.

Керуючись статтями 129, 233, 236 - 238, 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Автомагістраль» (вул. Київська, буд. 68, с. Синяк, Бучанський район, Київська область, 07351; ідентифікаційний код 31481658) до Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району» м. Києва (вул. Загорівська (Багговутівська), буд. 30, м. Київ, 04107; ідентифікаційний код 31868786), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «СБМУ «Підряд» (вул. Київська, буд. 31-А, м. Вишневе, Києво-Святошинський р-н, Київська обл., 08132; ідентифікаційний код 25298093), про визнання недійсними результатів публічної закупівлі та договору від 21.06.2024 №123-24ЗП.

2. Витрати зі сплати судового збору покласти на Приватне підприємство «Автомагістраль» (вул. Київська, буд. 68, с. Синяк, Бучанський район, Київська область, 07351; ідентифікаційний код 31481658).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19.11.2024.

Суддя Оксана Марченко