Ухвала

від 15.11.2024 по справі 910/13169/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 910/13169/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранця О. М. - головуючого, Бакуліної С.В., Мамалуя О.О.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Зеленіної Н.І.

від 31.01.2024

та на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Корсака В.А., Алданової С.О., Євсікова О.О.,

від 05.06.2024 (повний текст складено 16.07.2024)

у справі за позовом ОСОБА_1 ,

до: 1. ОСОБА_2 ;

2. ОСОБА_3 ;

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Лжє",

про визнання недійсним рішення та встановлення розміру частки в статутному капіталі товариства

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Лжє" у якому просив суд:

- визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Лжє", оформлене пунктом 3 протоколу від 18.11.2014 №18/11, яким було вирішено розподілити між учасниками статутний капітал товариства розміром 125 000 грн наступним чином: ОСОБА_3 - 50% статутного капіталу товариства, що в сумі становить 62 500 грн; ОСОБА_1 - 50% статутного капіталу товариства, що в сумі становить 62 500 грн";

- встановити розмір частки ОСОБА_3 у статутного капіталі ТОВ "Лжє" у розмірі 5 000 грн;

- стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.01.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024, у позові відмовлено повністю.

20.09.2024 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024. Касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2024 у справі №910/13169/23.

Склад колегії суддів визначено відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.10.2024: головуючий суддя Баранець О.М., судді Бакуліна С.В., Мамалуй О.О.

Ухвалою Верховного Суду від 14.10.2024: касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 у справі №910/13169/23 залишено без руху; надано ОСОБА_1 строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху; ОСОБА_1 запропоновано усунути недоліки, встановлені в даній ухвалі шляхом: надання суду обґрунтованого клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 у справі №910/13169/23, у якому навести інші підстави для поновлення строку; надання суду оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 8 588,80 грн із зарахуванням сплаченої суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Ухвала Верховного Суду від 14.10.2024 доставлена в Електронний кабінет скаржника - 15.10.2024 о 20:20.

Відповідно до частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

24.10.2024 від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшло клопотання про прийняття доказів усунення недоліків касаційної скарги та поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження до якого додано: квитанцію від 20.09.2024 №190915617 про сплату судового збору у сумі 8 588,80 грн за подання касаційної скарги у справі № 910/13169/23.

У поданому до Верховного Суду клопотанні скаржник зазначає, що: договір про надання правничої допомоги № 2/24-Є-1 був укладений 02.08.2024, а зазначення в ордері адвоката невірної дати (08 серпня) є технічною помилкою; в період з 09.08.2024 по 10.09.2024 адвокат Єпрем`ян Л.В. був вимушений пройти лікування у гематолога, нейрохірурга, нефролога та ревматолога та перебував на стаціонарному лікуванні. Тому позивач вважає, що після укладення договору про надання правничої допомоги від 02.08.2024 № 12/24-Є-1, адвокат об`єктивно не мав можливості належним чином та у визначені строки підготувати касаційну скаргу та зазначає, що об`єктивна можливість у підготовці та сама касаційна скарга була підготовлена у продовж 10 днів, після 10.09.2024.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги, та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд дійшов висновку, що вказане клопотання задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною третьою статті 288 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість поновлення строку на касаційне оскарження у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Згідно з положеннями частини першої, сьомої статті 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Верховним Судом встановлено, що оскаржувана постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята 05.06.2024, повний текст якої складений 16.07.2024. Отже, останнім днем оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024, відповідно до приписів статті 288 Господарського процесуального кодексу України, є 05.08.2024.

З касаційною ж скаргою скаржник звернувся 20.09.2024, тобто із значним пропуском строку на касаційне оскарження, визначеного статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Наведені скаржником обставини, в обґрунтування клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження оскаржуваних судових рішень, які наведенні у клопотанні про усунення недоліків касаційної скарги, є аналогічними та фактично дублюють зміст тих підстав, які були наведені у клопотанні про поновлення строку, встановленого для подання касаційної скарги при звернення скаржника з касаційною скаргою та визнані ухвалою Верховного Суду від 14.10.2024 неповажними.

Верховний Суд зазначає скаржнику, що посилання скаржника на те, адвокат Єпрем`ян Л.В. не зміг забезпечити підготовку касаційної скарги протягом двадцятиденного строку, встановлено частиною другою статті 288 Господарського процесуального кодексу України, через стан здоров`я - не є беззаперечним та абсолютним свідченням поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, оскільки наведене відноситься до внутрішньо-організаційних відносин між адвокатам і скаржником та носить суб`єктивний характер та не змінює перебігу процесуальних строків встановлених законом.

На підтвердження зазначених обставин до касаційної скарги додано: звіт гематологічного аналізу від 19.08.2024, консультативний висновок спеціаліста гематолога від 16.08.2024, консультативний висновок гематолога від 22.08.2024, консультативний висновок нейрохірурга від 13.08.2024, консультативний висновок нефролога від 09.08.2024, консультативний висновок ревматолога від 10.09.2024.

У виписі з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ревматологічного відділення № 3837 на ім`я ОСОБА_4 у графі стаціонарні надходження вказано дату 12.06.2024, а в графі виписки - 24.06.2024. Таким чином, дата виписки передує укладенню договору про надання правничої допомоги від 02.08.2024 № 12/24-Є-1.

Зазначені заключення лікарів та виписка з медичної карти не є належними доказами, які б підтверджували проходження адвокатом Єпрем`ян Л.В. з 09.08.2024 по 10.09.2024 лікування і як наслідок невчасного подання касаційної скарги у цій справі.

Тобто, скаржником не вказано непереборних та об`єктивних перешкод, труднощів, які не залежали від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, усунення недоліків касаційної скарги.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини") Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) від 07.07.1989).

Згідно з частиною третьою статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Розглянувши клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, Суд дійшов висновку, що підстави, викладені у ньому, є неповажними.

Частиною четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Однак таких обставин скаржником не наведено.

За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Відповідно до частини першої статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У пункті 41 рішення від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998, Reports 1998 -VIII, с. 3255, § 45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21.12.2010)

Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).

У справі "Устименко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що сама концепція "поважних причин" не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.

Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28.10.2004).

Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 5/452/06).

Частиною третьою статті 292 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Пунктом 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

Враховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду приходить до висновку про те, що наведені ОСОБА_1 у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження підстави для поновлення строку на касаційне оскарження є неповажними і, як наслідок, про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2024 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 у справі № 910/13169/23 на підставі пункту 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 119, 288, 234, 235, пунктом 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Визнати неповажними підстави, наведені ОСОБА_1 в обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2024 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 у справі № 910/13169/23.

2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2024 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 у справі № 910/13169/23.

3. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подавала касаційну скаргу, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді С. Бакуліна

О. Мамалуй