Постанова

від 12.11.2024 по справі 922/5494/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 922/5494/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Гусєвої А. В. (в порядку самопредставництва),

відповідача - Павлова В. І. (адвокат),

третьої особи - не з`явилися,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Рівлад, ЛТД" на рішення Господарського суду Харківської області від 09.04.2024 (суддя Аріт К. В.) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 (головуючий - Гребенюк Н. В., судді Слободін М. М., Шутенко І. А.) у справі

за позовом Харківської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Рівлад, ЛТД",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - державного реєстратора Зміївської міської ради Харківської області Калініної Л. М.,

про скасування рішень та реєстрації, зобов`язання вчинити дії.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. 29.12.2023 Харківська міська рада (далі - Харківська міськрада, Міськрада, орендодавець, позивач) звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Рівлад, ЛТД" (далі - ТОВ "Рівлад, ЛТД", Товариство, орендар, замовник, відповідач) про:

1) скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності на об`єкт будівництва "Реконструкція будівлі кафе без зміни функціонального призначення та будівлі кафе під кафе з автомийкою: м. Харків, вул. Валентинівська, 21" від 09.06.2017 ХК 143171601114 (замовник ТОВ "Рівлад, ЛТД", код ЄДРПОУ 22706968) (далі - декларація ХК 143171601114, оспорювана декларація);

2) скасування державної реєстрації змін до права власності на нежитлові будівлі літ. "В/1-1" площею 129,7 м2, літ. "Г/1-2" площею 595,6 м2 по вул. Валентинівській, 21 у м. Харкові за ТОВ "Рівлад, ЛТД" (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1222419263101, індексний номер рішення 39320843);

3) скасування рішення державного реєстратора Гвоздович А. І. про поділ об`єкта нерухомого майна із закриттям розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстраційної справи (індексний номер рішення 50958626, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1222419263101);

4) скасування державної реєстрації права власності з відкриттям розділу на нежитлову будівлю літ. "В/1-1" загальною площею 129,7 м2 по вул.Валентинівській, 21 у м. Харкові за ТОВ "Рівлад, ЛТД" (індексний номер рішення 50938527, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2021487563101);

5) скасування державної реєстрації права власності з відкриттям розділу на нежитлову будівлю літ. "Г/1-2" загальною площею 170 м2 по вул. Валентинівській, 21 у м. Харкові за ТОВ "Рівлад, ЛТД" (індексний номер рішення 50957864, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2022398163101);

6) скасування державної реєстрації права власності з відкриттям розділу на нежитлову будівлю літ. "Г/2-1" загальною площею 425,6 м2 по вул.Валентинівській, 21 у м. Харкові за ТОВ "Рівлад, ЛТД" (індексний номер рішення 50958081, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2022407563101);

7) скасування рішення державного реєстратора Прокопенко О. О. про поділ об`єкта нерухомого майна із закриттям розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстраційної справи (індексний номер рішення 51286556, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2022407563101);

8) скасування державної реєстрації права власності з відкриттям розділу на нежитлову будівлю літ. "Г/2-1" загальною площею 192,2 м2 по вул. Валентинівській, 21 у м. Харкові за ТОВ "Рівлад, ЛТД" (індексний номер рішення 51286178, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2038166563101);

9) скасування державної реєстрації права власності з відкриттям розділу на нежитлову будівлю літ. "Г/3-1" загальною площею 221 м2 по вул. Валентинівській, 21 у м. Харкові за ТОВ "Рівлад, ЛТД" (індексний номер рішення 51286269, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2038169463101);

10) зобов`язання відповідача власними силами або за власний рахунок привести нежитлові будівлі літ. "В/1-1" загальною площею 129,7 м2, літ. "Г/1-2" загальною площею 170 м2, літ. "Г/2-1" загальною площею 192,2 м2, літ. "Г/3-1" загальною площею 221 м2 по вул. Валентинівській, 21 у м. Харкові (далі - спірні об`єкти, спірне майно) у стан, що існував до здійснення реконструкції, а саме до характеристик раніше існуючих нежитлових будівель літ. "В/1-1" загальною площею 98,7 м2 і літ. "Г/1-1" загальною площею 186,5 м2 по вул. Валентинівській, 21 у м. Харкові відповідно до технічних паспортів ФОП Содоль М. С. від 07.04.2017 на громадський будинок літ. "В/1-1" нежитлова будівля кафе № 1 та громадський будинок літ. "Г/1-1" нежитлова будівля кафе № 2 по вул. Валентинівській, 21 у м. Харкові, посилаючись на положення статті 13 Конституції України, статей 15, 16, 328, 331, 375, 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 12, 83, 95, 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 13, 25 Закону України "Про оренду землі", статей 26, 36, 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статті 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 18, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пункту 13 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 (у чинній на той час редакції) (далі - Порядок № 461), пунктів 40, 45 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок № 1127).

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що під час реконструкції нежитлових будівель літ. "В/1-1" площею 98,7 м2 та літ. "Г/1-1" площею 185,6 м2, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Валентинівська, 21, Товариство самовільно без дозволу Міськради як власника забудувало частину земельної ділянки загальною площею 369,2 м2, у зв`язку з чим у цьому випадку належним способом захисту порушених прав власника землі є скасування декларації та державної реєстрації змін до права власності, а також приведення об`єктів нерухомого майна в попередній стан.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.04.2024, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2024, позов задоволено повністю.

4. Рішення та постанова мотивовані посиланням на положення статей 15, 16, 328, 331, 376 ЦК України, статей 83, 152 ЗК України, статей 26, 39, 391 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статті 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 5, 18, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пункту 13 Порядку № 461, пунктів 40, 45 Порядку № 1127, статей 48, 73, 74, 76, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), застосовуючи які, суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що:

1) оскільки згідно з пунктами 15, 17, 30 укладеного між Харківською міськрадою та ТОВ "Рівлад, ЛТД" договору оренди землі від 06.03.2006 № 640667100019 (далі - договір оренди від 06.08.2006, договір № 640667100019) Товариству було передано в оренду земельну ділянку під існуючим тимчасовим павільйоном саме з метою його експлуатації та обслуговування та за умови обов`язкового отримання орендарем дозволу Міськради (орендодавця) на проведення будівництва на орендованій земельній ділянці, а внаслідок здійсненої реконструкції двох нежитлових будівель кафе орендарем було істотно збільшено їх площу (із 285,2 м2 до 725,3 м2 без зміни поверховості об`єктів) зі зміною зовнішньої конфігурації об`єктів та прибудовою автомийки на підставі декларації ХК 143171601114, до якої замовником було внесено недостовірні відомості щодо отримання ним вихідних даних для проєктування (містобудівних умов та обмежень) і проведення реконструкції без зміни площі зазначених будівель, тоді як матеріали справи не містять доказів щодо надання Харківською міськрадою як власником земельної ділянки загальною площею 0,1509 га на вул. Валентинівській, 21 у м. Харкові (далі - спірна земельна ділянка) дозволу орендарю на забудову цієї земельної ділянки, що свідчить про здійснення відповідачем самочинного будівництва на частині орендованої земельної ділянки (площею 369,2 м2) під прибудовами, що, в свою чергу, є підставою для скасування реєстрації оспорюваної декларації;

2) Товариство не спростувало обставину реконструкції спірних об`єктів із зміною конфігурації та забудовою орендованої земельної ділянки за відсутності виданого органом місцевого самоврядування дозволу на її забудову, тобто факт вчинення самочинного будівництва є доведеним, і наявне внесення відповідачем недостовірних відомостей до декларації про готовність об`єкта до експлуатації в подальшому призвело до проведення державними реєстраторами незаконних реєстраційних дій щодо розміщеного на спірній земельній ділянці об`єкту нерухомого майна, що свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Водночас, відхиляючи доводи відповідача про допущене судом першої інстанції процесуальне порушення у виді незалучення до участі в справі Інспекції державного архітектурно будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міськради (далі - Інспекція ДАБК) як співвідповідача, апеляційний суд зазначив про те, що:

1) суд не має права залучати до участі в справі співвідповідача з власної ініціативи;

2) у силу вимог частини 10 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній на момент подання оспорюваної декларації) Інспекція ДАБК не може відповідати за вимогою про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, оскільки на замовника будівництва законодавством покладено відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації;

3) виходячи зі змісту положень абзацу 2 частини 2 статті 391 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Інспекція ДАБК лише вносить до Реєстру будівельної діяльності відомості щодо набрання законної сили судовим рішенням про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, тому позовну вимогу про скасування реєстрації декларації не може бути звернено до Інспекції ДАБК, яка не може бути відповідачем за цією вимогою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Рівлад, ЛТД" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, наголошуючи на тому, що:

1) суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновків щодо застосування положень частин 1, 7 статті 376 ЦК України (в контексті умов для визнання об`єкта нерухомості самочинним будівництвом і щодо неможливості перебудови такого об`єкта як підстави для знесення самочинного будівництва, що є крайньою мірою, яка передбачена законом), викладених у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31.05.2021 у справі № 320/1889/17-ц;

2) суди не врахували висновку щодо застосування норм статей 73, 74, 86 ГПК України (в контексті оцінки доказів у їх сукупності), викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.08.2021 у справі № 903/972/20, внаслідок чого оскаржувані рішення ґрунтуються на припущеннях, а докази щодо фактичної площі забудови земельної ділянки в справі відсутні, судами не досліджувалися та не оцінювалися;

3) суди не врахували висновку щодо застосування положень частини 2 статті 391 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакціях, чинних до 31.05.2020) (в контексті визначення чіткого переліку недостовірних даних, які зазначені замовником у декларації про готовність об`єкта до експлуатації та є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, та, як наслідок, є єдиною підставою для скасування реєстрації декларації), викладеного в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 695/3442/17, від 15.10.2019 у справі № 826/16382/15, від 17.10.2019 у справі № 826/6988/16, від 11.11.2020 у справі № 640/10134/19, від 03.02.2021 у справі № 814/944/18, від 25.02.2021 у справі № 814/39/17;

4) суди не врахували викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 522/14917/19-ц висновку про те, що ефективним способом захисту порушених прав та інтересів територіальної громади є саме скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації та, як наслідок, скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію речових прав на нерухоме майно;

5) суди не врахували викладеного в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28.10.2020 у справі № 761/23904/19, від 20.01.2021 у справі № 203/2/19, від 17.05.2021 у справі № 309/2340/15-ц висновку про те, що незалучення до участі у справі особи як співвідповідача, за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті, є підставою для відмови в задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад;

6) на теперішній час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування положень частини 11 статті 221 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній з 01.12.2019) в подібних правовідносинах (в контексті презумпції достовірності інформації та документів, внесених до Єдиної державної електронної системи в сфері будівництва).

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

7. Харківська міськрада у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові.

Третя особа не скористалася правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Розгляд справи Верховним Судом

8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Рівлад, ЛТД" на рішення Господарського суду Харківської області від 09.04.2024 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 у справі № 922/5494/23 та призначено розгляд цієї справи в судовому засіданні на 12.11.2024.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

9. Рішенням Харківської міськради від 06.10.2004 № 153/04 "Про припинення та надання в користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам" надано ТОВ "Рівлад, ЛТД" в оренду земельну ділянку площею 0,1509 га на вул. Блюхера, 21 (наразі вул. Валентинівська згідно з рішенням Харківської міськради від 20.11.2015 № 12/15) строком до 01.09.2054 для експлуатації та обслуговування торговельного майданчика з існуючим тимчасовим павільйоном в межах договору оренди від 15.06.2001 № 128/01. При цьому договір оренди земельної ділянки від 15.06.2001 № 128/01 вирішено вважати таким, що припиняє чинність з дня державної реєстрації нового договору оренди з Товариством (пункт 1.139 додатку 3 до цього рішення).

Згідно з пунктом 8.1 зазначеного рішення попереджено осіб, зазначених у додатку 3 до нього, про те, що будь-яке будівництво, а також реконструкція існуючих будівель та експлуатація стаціонарних АЗС на наданих в оренду земельних ділянках та зміна цільового призначення без відповідного дозволу, передбаченого законодавством, не допускається.

10. На підставі зазначеного рішення 06.03.2006 між Міськрадою (орендодавець) та Товариством (орендар) укладено договір № 640667100019, за умовами пунктів 2, 3, 16 якого в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,1509 га, в тому числі: ріллі - 0 га, багаторічних насаджень - 0 га, сіножатей - 0 га, пасовищ - 0 га, лісів - 0 га, під забудовою - 0,0355 га, інших угідь - 0,1154 га. На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна: нежитлові приміщення №№ 1, 2 в будівлі лiт. "Б-1", які належать орендарю на праві колективної власності; нежитлові приміщення № 7 і № 9 в будівлі літ. "Г-1", які належать ОСОБА_1 на праві приватної власності; нежитлове приміщення № 5 в будівлі літ. "Г-1", яке належить ОСОБА_2 на праві приватної власності; нежитлове приміщення № 8 в будівлі літ. "Г-1", яке належить ОСОБА_3 на праві приватної власності; нежитлове приміщення в будівлі літ. "B-1", яке належить Приватній фірмі "Гамма-55" на праві приватної власності, а інших об`єктів інфраструктури немає. Цільове призначення земельної ділянки: землі житлової та громадської забудови.

У пунктах 15, 17 договору оренди від 06.03.2006 сторони погодили, що земельна ділянка передається в оренду для експлуатації та обслуговування торговельного майданчика з існуючим тимчасовим павільйоном. Умови збереження стану об`єкта оренди - забороняється самовільна забудова земельної ділянки.

Підпунктом "б" пункту 30 договору № 640667100019 передбачено, що орендар має право за письмовою згодою орендодавця зводити у встановленому законодавством порядку житлові, виробничі, торгівельні, культурно-побутові та інші будинки та споруди і закладати багаторічні насадження.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Реєстр) убачається, що 29.08.2016 зареєстровано за ТОВ "Рівлад, ЛТД" право оренди земельної ділянки площею 0,1509 га, кадастровий номер 6310137500:10:001:0041, на вул. Валентинівській, 21 у м. Харкові строком дії до 01.09.2054 (зміст, характеристика іншого речового права: для експлуатації та обслуговування торговельного майданчика з існуючим тимчасовим павільйоном).

11. 03.10.2016 ТОВ "Рівлад, ЛТД" отримало містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № МУО-103-2016 для будівництва будівель кафе по вул. Валентинівській, 21 у м. Харкові, а саме згідно з пунктом 10: кафетерію № 1 (площа забудови - 117,4 м2, загальна площа - 98,7 м2); кафетерію № 2 (площа забудови (в т. ч. навіс) - 281,6 (69,2) м2, загальна площа - 186,5 м2).

Товариство виконало будівельні роботи з нового будівництва нежитлових будівель літ. "В-1" та літ. "Г-1" за зазначеною адресою.

Згідно з відомостями з Реєстру станом на 06.04.2017 по вул. Валентинівській, 21 у м. Харкові вперше із відкриттям розділу зареєстровано право власності ТОВ "Рівлад, ЛТД" на нежитлові будівлі: літ. "В-1" площею 98,7 м2, літ. "Г-1" площею 186,5 м2 (індексний номер рішення 34712037, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1222419263101). Підставою для державної реєстрації права власності державним реєстратором Калініною Л. М. визначено декларацію про готовність об`єкта до експлуатації від 20.03.2017 ХК 143170761798.

12. У подальшому, за заявою орендаря до Реєстру внесені такі зміни:

1) 28.12.2017 зареєстровано зміни: нежитлові будівлі: літ. "В-1" площею 98,7 м2, літ. "Г-1" площею 186,5 м2 змінено на нежитлові будівлі: літ. "В/1-1" площею 98,7 м2, літ. "Г/1-1" площею 186,5 м2.

Підставою для державної реєстрації державним реєстратором Калініною Л. М. визначено довідку від 07.04.2017 № 07/17 (додаток до технічного паспорта), виготовлену експертом Шандриком О. І.;

2) 23.01.2018 зареєстровано зміни: нежитлові будівлі: літ. "В/1-1" площею 98,7 м2, літ. "Г/1-1" площею 186,5 м2 змінено на нежитлові будівлі: літ. "В/1-1" площею 129,7 м2, літ. "Г/1-2" площею 595,6 м2. Реєстраційну дію проведено державним реєстратором Калініною Л.М. (індексний номер рішення 39320843, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1222419263101).

Підставою державної реєстрації державним реєстратором Калініною Л. М. визначено декларацію ХК 143171601114.

Відповідно до відомостей декларації ХК 143171601114 на об`єкті: "Реконструкція будівлі кафе без зміни функціонального призначення та будівлі кафе під кафе з автомийкою; АДРЕСА_1 " зазначено зокрема:

- замовник: ТОВ "Рівлад, ЛТД"; Харківська обл., м. Харків, вул. Валентинівська, 21;

- земельна ділянка: пункт 13 (інформація про документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою) замовник вказав: "реконструкція та ін. без зміни розмірів";

- загальна площа будівлі - 725,30 м2; кількість поверхів 0.

- інформація про дозвільні документи (декларація про початок виконання будівельних робіт або інші документи у разі їх наявності) - від 29.05.2017 ХК 0831714992856, видана Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області (пункт 11).

13. У подальшому, за заявою ТОВ "Рівлад, ЛТД" до Реєстру внесені такі зміни:

1) 30.01.2020 здійснено поділ об`єкта нерухомого майна та погашено право власності. Реєстраційну дію проведено державним реєстратором Гвоздович А. І. (індексний номер рішення: 50958626, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1222419263101). Підставою визначено висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна від 22.03.2019 № 15314/19, виданий Товариством з обмеженою відповідальністю "АРХІЛАІН".

За наслідками поділу нежитлових будівель літ. "В/1-1" та літ. "Г/1-2" утворилися: нежитлова будівля літ. "Г/1-2" загальною площею 17 м2; нежитлова будівля літ. "Г/2-1" загальною площею 425,6 м2: нежитлова будiвля лiт. "B/1-1" загальною площею 129,7 м2 за адресою: м. Харків, вул. Валентинівська, 21;

2) 30.01.2020 державним реєстратором Вєлєвою А.О. прийнято рішення про державну реєстрацію прав з відкриттям розділу та присвоєнням реєстраційного номеру об`єкту нерухомого майна 2021487563101) № 50938527 з відкриттям нового розділу об`єкту нерухомого майна на нежитлову будівлю літ. "В/1-1" загальною площею 129,7 м2 на вул. Валентинівській, 21 у м. Харкові за ТОВ "Рівлад, ЛТД".

Підставою вчинення реєстраційних дій державним реєстратором Вєлєвою А. О. визначено: декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: ХК 143171601114, виданий 09.06.2017, видавник: Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області, документ отримано з ЄРД; висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, серія та номер: 15314/19, виданий 22.03.2019, видавник: Товариство з обмеженою відповідальністю "АРХІЛАІН"; декларація про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: ХК 143170761798, виданий 17.03.2017, видавник: Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області, документ отримано з ЄРД;

3) 30.01.2020 державним реєстратором Ткаченко Р. О. прийнято рішення про державну реєстрацію прав з відкриттям розділу та присвоєнням реєстраційного номеру об`єкту нерухомого майна 2022398163101) № 50957864 з відкриттям нового розділу об`єкту нерухомого майна на нежитлову будівлю літ. "Г/1-2" загальною площею 170 м2 на вул. Валентинівській, 21 у м. Харкові за ТОВ "Рівлад, ЛТД".

Підставою вчинення реєстраційних дій державним реєстратором Ткаченко Р. О. визначено: декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: ХК 143171601114, виданий 09.06.2017, видавник: Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області, Документ отримано з ЄРД; висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, серія та номер: 15314/19, виданий 22.03.2019, видавник: Товариство з обмеженою відповідальністю "АРХІЛАІН"; декларація про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: ХК143170761798, виданий 17.03.2017, видавник: Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області, документ отримано з ЄРД;

4) 30.01.2020 державним реєстратором Прокопенко О.О. прийнято рішення про державну реєстрацію прав з відкриттям розділу та присвоєнням реєстраційного номеру об`єкту нерухомого майна 2022407563101) № 50958081 з відкриттям нового розділу об`єкту нерухомого майна на нежитлову будівлю літ. "Г/2-1" загальною площею 425,6 м2 на вул. Валентинівській, 21 у м. Харкові за ТОВ "Рівлад, ЛТД".

Підставою вчинення реєстраційних дій державним реєстратором Прокопенко О. О. визначено: декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: ХК 143171601114, виданий 09.06.2017, видавник: Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області, Документ отримано з ЄРД; висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, серія та номер: 15314/19, виданий 22.03.2019, видавник: Товариство з обмеженою відповідальністю "АРХІЛАІН"; декларація про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: ХК 143170761798, виданий 17.03.2017, видавник: Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області, документ отримано з ЄРД;

5) 21.02.2020 здійснено поділ нежитлової будівлі літ. "Г/2-1" загальною площею 425,6 м2 на вул. Валентинівській, 21 у м. Харкові та погашено право власності. Реєстраційну дію проведено державним реєстратором Прокопенко О. О. (індексний номер рішення: 51286556, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2022407563101).

Підставою вчинення реєстраційних дій визначено висновок щодо технічної можливості поділу, серія та номер: 135020002888, видавник: Товариство з обмеженою відповідальністю "АРХІЛАІН".

За наслідками поділу нежитлової будівлі літ. "Г/2-1" утворилися:

- нежитлові приміщення №№ 2-:-8, 11а, 12-:-19 загальною площею 192,2 м2, що в цілому становлять нежитлову будівлю літ. "Г/2-1", що розташована за адресою: м. Харків, вул. Валентинівська, 21;

- нежитлові приміщення №№ 1, 9, 10, 11, 20 загальною площею 221,0 м2, що в цілому становлять нежитлову будівлю літ. "Г/3-1", що розташована за адресою: м. Харків, вул. Валентинівська, 21.

14. 21.02.2023 державним реєстратором Ткаченко Р. О. прийнято рішення про державну реєстрацію прав з відкриттям розділу та присвоєнням реєстраційного номеру об`єкту нерухомого майна 2038166563101) № 51286178 з відкриттям нового розділу об`єкту нерухомого майна на нежитлову будівлю літ. "Г/2-1" загальною площею 192,2 м2 на вул. Валентинівській, 21 у м. Харкові за ТОВ "Рівлад, ЛТД".

Підставою вчинення реєстраційних дій державним реєстратором Ткаченко Р .О. визначено: висновок щодо технічної можливості поділу, серія та номер: 135020002888, видавник: Товариство з обмеженою відповідальністю "АРХІЛАІН"; декларація про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: ХК 143171601114, виданий 09.06.2017, видавник: Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області, документ отримано з ЄРД; декларація про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: ХК 143170761798, виданий 17.03.2017, видавник: Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області, документ отримано з ЄРД; висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, серія та номер: 15314/19, виданий 22.03.2019, видавник: Товариство з обмеженою відповідальністю "АРХІЛАІН".

21.02.2023 державним реєстратором Прокопенко О. О. прийнято рішення про державну реєстрацію прав з відкриттям розділу та присвоєнням реєстраційного номеру об`єкту нерухомого майна 2038169463101) № 51286269 з відкриттям нового розділу об`єкту нерухомого майна на нежитлову будівлю літ. "Г/3-1" загальною площею 221 м2 на вул. Валентинівській, 21 у м. Харкові за ТОВ "Рівлад, ЛТД".

Підставою вчинення реєстраційних дій державним реєстратором Прокопенко О. О. визначено: висновок щодо технічної можливості поділу, серія та номер: 135020002888, видавник: Товариство з обмеженою відповідальністю "АРХІЛАІН"; декларація про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: ХК 143171601114, виданий 09.06.2017, видавник: Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області, документ отримано з ЄРД; декларація про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: ХК143170761798, виданий 17.03.2017, видавник: Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області, документ отримано з ЄРД; висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, серія та номер: 15314/19, виданий 22.03.2019, видавник: Товариством з обмеженою відповідальністю "АРХІЛАІН".

15. Листом від 29.12.2023 № 3444/0/605-23 Департамент містобудування та архітектури Харківської міськради (далі - Департамент) повідомив Департамент земельних відносин Харківської міськради про те, що вихідні дані для проєктування, а саме містобудівні умови та обмеження Товариству для проєктування об`єкта будівництва "Реконструкція будівлі кафе без зміни функціонального призначення та будівлі кафе під кафе з автомийкою; Харківська обл., м. Харків, вул. Валентинівська, 21" Департаментом не надавалися.

Позиція Верховного Суду

16. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

17. В основу оскаржуваних судових рішень про задоволення позову повністю покладено висновок місцевого та апеляційного господарських судів про доведеність позивачем належними та допустимими доказами обставин здійснення відповідачем самочинного будівництва на частині орендованої земельної ділянки (площею 369,2 м2), оскільки:

1) за змістом пунктів 15, 17, 30 договору оренди від 06.03.2006 Товариству було передано в оренду земельну ділянку саме з метою експлуатації та обслуговування існуючого на ній тимчасового павільйону та з умовою обов`язкового отримання орендарем дозволу Міськради (орендодавця) на проведення будівництва на орендованій земельній ділянці, однак внаслідок здійсненої реконструкції двох нежитлових будівель кафе орендарем було істотно збільшено їх площу (із 285,2 м2 до 725,3 м2 без зміни поверховості об`єктів) шляхом зміни зовнішньої конфігурації об`єктів та прибудови автомийки на підставі декларації ХК 143171601114, до якої замовником було внесено недостовірні відомості щодо отримання ним вихідних даних для проєктування (містобудівних умов та обмежень) і проведення реконструкції без зміни площі зазначених будівель, тоді як матеріали справи не містять доказів щодо надання Харківською міськрадою (власником спірної земельної ділянки) дозволу орендарю на забудову цієї земельної ділянки, що свідчить про здійснення відповідачем самочинного будівництва на частині орендованої земельної ділянки (площею 369,2 м2) під прибудовами, що, в свою чергу, є підставою для скасування реєстрації оспорюваної декларації;

2) Товариство не спростувало обставини реконструкції спірних об`єктів із зміною конфігурації та забудови орендованої земельної ділянки за відсутності виданого органом місцевого самоврядування дозволу на її забудову, тобто факт вчинення самочинного будівництва є доведеним, і внесення відповідачем недостовірних відомостей до декларації про готовність об`єкта до експлуатації в подальшому призвело до проведення державними реєстраторами незаконних реєстраційних дій щодо розміщених на спірній земельній ділянці об`єктів нерухомого майна, що свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

При цьому апеляційний суд відхилив доводи відповідача про допущене судом першої інстанції процесуальне порушення у виді незалучення до участі в справі Інспекції ДАБК як співвідповідача з тих мотивів, що:

1) Інспекція ДАБК не може відповідати за вимогою про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації в силу вимог частини 10 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній на момент подання оспорюваної декларації), оскільки на замовника будівництва законодавством покладено відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації;

2) виходячи зі змісту положень абзацу 2 частини 2 статті 391 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Інспекція ДАБК лише вносить до Реєстру будівельної діяльності відомості щодо набрання законної сили судовим рішенням про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, тому позовну вимогу про скасування реєстрації декларації не може бути звернено до Інспекції ДАБК, яка не може бути відповідачем за цією вимогою.

18. Відповідач у поданій касаційній скарзі посилається на наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

19. Колегія суддів погоджується із зазначеними вище висновками судів першої та апеляційної інстанцій та водночас відхиляє доводи скаржника про неврахування судами при ухваленні оскаржуваних рішення та постанови: 1) висновків щодо застосування положень частин 1, 7 статті 376 ЦК України (в контексті умов для визнання об`єкта нерухомості самочинним будівництвом і щодо неможливості перебудови такого об`єкта як підстави для знесення самочинного будівництва, що є крайньою мірою, яка передбачена законом), викладених у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31.05.2021 у справі № 320/1889/17-ц; 2) висновку щодо застосування норм статей 73, 74, 86 ГПК України (в контексті оцінки доказів у їх сукупності), викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.08.2021 у справі № 903/972/20, внаслідок чого оскаржувані рішення ґрунтуються на припущеннях, а докази щодо фактичної площі забудови земельної ділянки в справі відсутні, судами не досліджувалися та не оцінювалися; 3) висновку щодо застосування положень частини 2 статті 391 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакціях, чинних до 31.05.2020) (в контексті визначення чіткого переліку недостовірних даних, які зазначені замовником у декларації про готовність об`єкта до експлуатації та є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, та, як наслідок, є єдиною підставою для скасування реєстрації декларації), викладеного в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 695/3442/17, від 15.10.2019 у справі № 826/16382/15, від 17.10.2019 у справі № 826/6988/16, від 11.11.2020 у справі № 640/10134/19, від 03.02.2021 у справі № 814/944/18, від 25.02.2021 у справі № 814/39/17; 4) викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 522/14917/19-ц висновку про те, що ефективним способом захисту порушених прав та інтересів територіальної громади є саме скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації та, як наслідок, скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію речових прав на нерухоме майно; 5) викладеного в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28.10.2020 у справі № 761/23904/19, від 20.01.2021 у справі № 203/2/19, від 17.05.2021 у справі № 309/2340/15-ц висновку про те, що незалучення до участі у справі особи як співвідповідача, за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті, є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад, з огляду на таке.

20. Згідно зі статтею 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Абзацом 3 частини 1 статті 25 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендар земельної ділянки має право за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди.

Згідно з частиною 10 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній на час подання відповідачем оспорюваної декларації в червні 2017 року) замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об`єкта до експлуатації, та за експлуатацію об`єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.

21. Відповідно до частини 2 та пункту "б" частини 3 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, крім іншого, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.

22. Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.

Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини 2 статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини 4 цієї статті (аналогічні висновки сформульовано в постанові 6.30- 6.33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13).

23. Колегія суддів зазначає, що в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31.05.2021 у справі № 320/1889/17-ц, на яку посилається скаржник, сформульовано такий правовий висновок щодо застосування норми частини 1 статті 376 ЦК України:

"Згідно із частиною першою статті 376 ЦК України об`єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї з наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; немає належного дозволу на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил".

Ураховуючи наведений правовий висновок Верховного Суду, колегія суддів цілком погоджується з обґрунтованим висновком судів попередніх інстанцій про порушення орендарем передбаченого пунктом 15 договору оренди від 06.03.2006 функціонального цільового призначення спірної земельної ділянки, яка надавалася Товариству саме з метою експлуатації та обслуговування існуючої на ній тимчасової споруди (павільйону), в зв`язку з чим наявне самовільне (без письмової згоди орендодавця) здійснення замовником реконструкції нежитлових будівель кафе шляхом спорудження прибудов свідчить про здійснення самочинного будівництва на земельній ділянці, яка для мети будівництва орендарю не відводилася (схожі висновки викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.10.2023 у справі № 910/20745/20, від 07.05.2024 у справі № 916/326/23).

Таким чином, висновок суду першої інстанції про задоволення позову в повному обсязі відповідає висновку щодо застосування норм частини 1 статті 376 ЦК України, викладеному в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31.05.2021 у справі № 320/1889/17-ц, а суд апеляційної інстанції фактично переглянув рішення місцевого господарського суду відповідно до зазначеного правового висновку, на неврахуванні якого (висновку) помилково наголошує скаржник.

24. Водночас у зазначеній постанові Верховного Суду викладено такі висновки щодо застосування положень частини 7 статті 376 ЦК України:

"Знесення самочинного об`єкта нерухомості відповідно до статті 376 ЦК України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.

Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що відповідно до вимог частини сьомої статті 376 ЦК України для задоволення позову у цій категорії справ (про знесення самочинно збудованого нерухомого майна) необхідна наявність таких фактів, як неможливість перебудови об`єкта або відмова особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови; у разі істотного відхилення від проєкту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил знесенню самочинного будівництва передує прийняття судом рішення про зобов`язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову; знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності".

Проте колегія суддів відхиляє безпідставні доводи скаржника про неврахування зазначеного правового висновку Верховного Суду з огляду на те, що спірні правовідносини в цій господарській справі не регулюються положеннями частини 7 статті 376 ЦК України, передумовою застосування якої є істотне відхилення забудовника від проєкту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, чи істотне порушення будівельних норм і правил, позаяк у спірних правовідносинах має місце той вид самочинного будівництва (нерухоме майно збудоване на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети), для якого ЦК України не встановлює правила про те, що знесенню передує рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову (схожий за змістом висновок викладено в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 822/2149/18, від 10.04.2024 у справі № 815/2311/15).

25. Суд касаційної інстанції не бере до уваги недоречні аргументи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 522/14917/19-ц (зі спору, що виник з подібних правовідносин) висновку про те, що ефективним способом захисту порушених прав та інтересів територіальної громади є саме скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації та, як наслідок, скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію речових прав на нерухоме майно, оскільки, задовольнивши в повному обсязі позовні вимоги, до яких входять скасування прийнятих і вчинених державними реєстраторами на підставі оспорюваної декларації рішень і реєстраційних дій, суд першої інстанції в дійсності врахував зазначений правовий висновок, хоча й без прямого посилання на зазначену постанову Верховного Суду.

Колегія суддів наголошує на тому, що в постанові від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц зі спору, що виник з подібних правовідносин, Велика Палата Верховного Суду, виходячи з можливості вирішення в судовому порядку вимоги про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації для відновлення становища власника у спірних правовідносинах, дійшла висновку про те, що будівництво об`єкта на земельній ділянці, яка не була для цього відведена, без належних дозволів на будівництво та без належно затвердженого проекту, у межах території, на якій заборонене будівництво, повинно мати наслідком скасування реєстрації декларації судом (див. пункти 64, 64 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду).

Таким чином, висновок суду першої інстанції про задоволення позову цілком відповідає висновку щодо ефективності таких способів захисту порушених прав та інтересів територіальної громади, як одночасне скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації та рішення державного реєстратора про реєстрацію речових прав на нерухоме майно, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц.

26. Суд касаційної інстанції відхиляє твердження скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновку щодо застосування норм статей 73, 74, 86 ГПК України (в контексті оцінки доказів у їх сукупності), викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.08.2021 у справі № 903/972/20, внаслідок чого оскаржувані рішення ґрунтуються нібито на припущеннях, а докази щодо фактичної площі забудови земельної ділянки в справі відсутні, судами не досліджувалися та не оцінювалися, оскільки наявні заперечення скаржника з цього приводу зводяться виключно до намагання здійснити переоцінку доказів, проте відповідно до імперативних положень частини 2 статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

27. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено в пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

28. Колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновку щодо застосування положень частини 2 статті 391 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакціях, чинних до 31.05.2020) (в контексті визначення чіткого переліку недостовірних даних, які зазначені замовником у декларації про готовність об`єкта до експлуатації та є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, та, як наслідок, є єдиною підставою для скасування реєстрації декларації), викладеного в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 695/3442/17, від 15.10.2019 у справі № 826/16382/15, від 17.10.2019 у справі № 826/6988/16, від 11.11.2020 у справі № 640/10134/19, від 03.02.2021 у справі 814/944/18, від 25.02.2021 у справі № 814/39/17, оскільки за змістовим, суб`єктним і об`єктним критеріями правовідносини в справах №№ 695/3442/17, 826/16382/15, 826/6988/16, 640/10134/19, 814/944/18, 814/39/17 і в справі, що наразі розглядається, не є подібними з огляду на істотні відмінності в нормативно-правовому регулюванні прав та обов`язків сторін, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин, і, як наслідок, виключає застосування вказаних скаржником правових висновків як нерелевантних для вирішення цього спору.

29. Так, апеляційним судом враховано, що на спірні правовідносини, пов`язані з пред`явленням Міськрадою в грудні 2023 року позову про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації та скасуванням її (оспорюваної декларації) в судовому порядку, поширюється дія частини 2 статті 391 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній з 01.06.2020), згідно з якою у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проєкту або будівельного паспорта, а також у разі набрання законної сили судовим рішенням про скасування містобудівних умов та обмежень відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду звертається до суду із позовом про скасування реєстрації такої декларації або про припинення права на виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення. Відомості про набрання законної сили судовим рішенням про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або права на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення, вносяться до Реєстру будівельної діяльності.

Натомість частиною 2 статті 391 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній до 31.05.2020) передбачено, що у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проєкту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень реєстрація такої декларації, право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, підлягають скасуванню відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування декларації чи права на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення, відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю письмово повідомляє замовника протягом трьох робочих днів з дня скасування.

30. У постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 695/3442/17, від 15.10.2019 у справі № 826/16382/15, від 17.10.2019 у справі № 826/6988/16, від 11.11.2020 у справі № 640/10134/19, від 03.02.2021 у справі 814/944/18, від 25.02.2021 у справі № 814/39/17 викладено такий висновок щодо застосування положень частини 2 статті 391 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакціях, чинних до 31.05.2020):

"Таким чином, реєстрація декларації може бути скасована у разі виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю факту наведення у ній недостовірних даних, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", зокрема статтею 391 встановлено єдину підставу для скасування реєстрації декларації, а саме: подання замовником недостовірних даних, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом.

При цьому такі недостовірні дані повинні відповідати одній із наступних умов, які дають підстави вважити об`єкт самочинним будівництвом: об`єкт збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; об`єкт збудований або будується без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи; об`єкт збудований або будується без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта.

Наявність інших недостовірних даних, які не свідчать про самочинне будівництво, не є підставою для скасування реєстрації декларації.

Таким чином, наслідки у вигляді скасування реєстрації декларації можуть застосовуватись уповноваженим органом винятково у разі повідомлення в цій декларації недостовірних даних, які дають підстави вважати об`єкт самочинним будівництвом".

31. Отже, в зазначених постановах Верховного Суду викладено висновок щодо застосування норми частини 2 статті 391 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в різних редакціях, чинних до 31.05.2020), яка раніше регулювала виключно позасудовий (адміністративний) порядок скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, а саме відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, однак, у зв`язку з втратою чинності з 01.06.2020 вказана правова норма не регулює спірні правовідносини скасування судом реєстрації декларації ХК 143171601114 у цій господарській справі, а відтак зазначені правові висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду не є релевантними та не підлягають врахуванню при вирішенні цього спору.

32. Наведене вище переконливо свідчить як про різні фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, так і про їх неоднакове правове регулювання в справах №№ 695/3442/17, 826/16382/15, 826/6988/16, 640/10134/19, 814/944/18, 814/39/17 і в цій справі (№ 922/5494/23), у зв`язку з чим немає підстав для висновку про подібність правовідносин у зазначених справах.

У контексті наведеного відсутні підстави для висновку про подібність правовідносин у справі, що розглядається, та в справах, на постанови Верховного Суду в яких посилається відповідач на обґрунтування підстави касаційного оскарження ухвалених судових рішень.

33. Колегія суддів також не бере до уваги помилкові аргументи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновку щодо наслідків незалучення до участі у справі особи як співвідповідача, викладеного в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28.10.2020 у справі № 761/23904/19, від 20.01.2021 у справі № 203/2/19, від 17.05.2021 у справі № 309/2340/15-ц, з огляду на таке.

34. Відповідно до статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду:

1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права;

2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції;

3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики;

4) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Таким чином, саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.

При цьому Велика Палата Верховного Суду в постановах від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, від 03.07.2019 у справі № 127/2209/18, від 10.11.2021 у справі № 825/997/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані всі постанови, в яких викладено правову позицію, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення подібних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

35. У постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28.10.2020 у справі № 761/23904/19 (предмет позову - визнання незаконним та скасування наказів, зобов`язання призначити на посаду), від 20.01.2021 у справі № 203/2/19 (предмет позову - визнання протиправним та скасування наказу), від 17.05.2021 у справі № 309/2340/15-ц (предмет позову - визнання незаконним та скасування рішення, скасування свідоцтва про право власності та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку) викладено загальний висновок щодо процесуального наслідку незалучення до участі в справі співвідповідача, а саме про те, що незалучення до участі в справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови в задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

36. Разом з тим у пунктах 84, 85 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц (предмет позову - скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації, свідоцтва про право власності на нерухоме майно та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень) сформульовано такі правові висновки:

"84. Ініційований фізичною особою спір про скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача особою, за якою на підставі вказаної декларації було зареєстроване право власності на відповідний об`єкт нерухомого майна.

85. Скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, що стала підставою для оформлення замовником будівництва права власності на об`єкт нерухомого майна, впливає на права й обов`язки цього замовника, зокрема, в частині можливості експлуатації відповідного об`єкта нерухомості. А тому належним відповідачем за вимогою про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації є замовник будівництва (особа, на користь якої така декларація зареєстрована)".

Ураховуючи наведене Велика Палата Верховного Суду під час розгляду справи № 127/93/17-ц визнала необґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що належним відповідачем за вимогою про скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації є Департамент ДАБІ у Вінницькій області, та погодилася з висновком суду першої інстанції про те, що належним відповідачем за цією вимогою, як і за вимогами про скасування свідоцтва та рішення про державну реєстрацію прав і їх обтяжень, має бути фізична особа - замовник будівництва (див. пункт 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц).

37. Викладеним повністю спростовуються безпідставні доводи скаржника про нібито допущене судом першої інстанції процесуальне порушення у виді незалучення до участі в справі суб`єкта, який прийняв рішення про реєстрацію оспорюваної декларації, - Інспекції ДАБК як співвідповідача.

Тим більше, що, відхиляючи вказані доводи скаржника, апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що в силу вимог частини 10 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній на момент подання оспорюваної декларації) Інспекція ДАБК не може відповідати за вимогою про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, оскільки на замовника будівництва законодавством покладено відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації.

38. Таким чином, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, однак наразі виключається можливість закриття касаційного провадження з огляду на те, що суд апеляційної інстанції переглянув рішення місцевого господарського суду відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 31.05.2021 у справі № 320/1889/17-ц, від 26.01.2022 у справі № 522/14917/19-ц, на неврахуванні яких (висновків) помилково наголошує скаржник.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України

39. Колегія суддів не бере до уваги твердження скаржника про відсутність на теперішній час висновку Верховного Суду щодо питання застосування питання застосування положень частини 11 статті 221 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній з 01.12.2019) в подібних правовідносинах (в контексті презумпції достовірності інформації та документів, внесених до Єдиної державної електронної системи в сфері будівництва), з огляду на таке.

40. Згідно з абзацами 1, 2 частини 11 статті 221 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній з 01.12.2019) якщо інформація та документи, що підлягають внесенню до електронної системи, внесені до неї, такі інформація та документи вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо інформація та документи, що підлягають внесенню до електронної системи, є недостовірними і були внесені до неї, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або повинна була знати про те, що такі відомості є недостовірними.

41. Верховний Суд зауважує, що скаржник фактично пропонує сформувати висновок щодо застосування до спірних правовідносин норми про презумпцію достовірності інформації та документів, внесених до Єдиної державної електронної системи в сфері будівництва, яку (норму) було запроваджено Законом України від 17.10.2019 № 199-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку надання адміністративних послуг у сфері будівництва та створення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва", яким, зокрема, Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" було доповнено новою статтею 221.

Натомість Закон України від 17.10.2019 № 199-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку надання адміністративних послуг у сфері будівництва та створення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва" набрав чинності з 01.12.2019, а тому в силу вимог частини 2 статті 5 ЦК України не має зворотної дії до спірних правовідносин, пов`язаних з внесенням замовником недостовірних відомостей до поданої 09.06.2017 декларації про готовність об`єкта до експлуатації, що наразі виключає необхідність формування Верховним Судом висновку щодо норми права, якою спірні відносини не регулюються.

42. Адже, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що спірні відносини регулюються імперативними положеннями частини 10 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній на час подання відповідачем оспорюваної декларації в червні 2017 року), згідно з якою замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об`єкта до експлуатації, та за експлуатацію об`єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.

43. Викладені вище обставини виключають необхідність формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування норм частини 11 статті 221 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній з 01.12.2019) в подібних правовідносинах (в контексті презумпції достовірності інформації та документів, внесених до Єдиної державної електронної системи в сфері будівництва).

44. Таким чином, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних рішення та постанови із зазначеної підстави (схожий висновок про відсутність у Верховного Суду підстав для формування висновку щодо питання застосування наведеної скаржником норми права викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 916/1852/20, від 11.01.2022 у справі № 924/1263/19, від 05.07.2022 у справі № 904/7077/20, від 15.11.2022 у справі № 916/596/21, від 28.02.2023 у справі № 910/13661/21, від 23.05.202319 у справі № 910/10442/21, від 07.11.2023 у справі № 910/3733/23, від 23.01.2024 у справі № 904/1270/22, від 14.05.2024 у справі № 904/2130/23, від 03.09.2024 у справі № 910/14672/17, від 17.09.2024 у справі № 910/2358/21, від 08.10.2024 у справі № 912/2326/23).

45. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, дійшли правильного висновку щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог у повному обсязі.

46. З наведених раніше мотивів колегія суддів погоджується з обґрунтованими доводами позивача, викладеними у відзиві на касаційну скаргу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

47. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

48. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

49. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

50. Зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що зумовлено здійсненням апеляційним судом перегляду рішення місцевого господарського суду як відповідно до викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31.05.2021 у справі № 320/1889/17-ц висновку щодо застосування положень частини 1 статті 376 ЦК України, так і відповідно до викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 522/14917/19-ц висновку (в контексті того, що ефективним способом захисту порушених прав та інтересів територіальної громади є саме скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації та, як наслідок, скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію речових прав на нерухоме майно), що в свою чергу виключає як закриття касаційного провадження в частині зазначеної підстави, так і скасування оскаржуваних рішення та постанови.

51. У свою чергу, інша зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, також не отримала підтвердження під час касаційного провадження в зв`язку з відсутністю у Верховного Суду підстав для формування висновку щодо питання застосування норм частини 11 статті 221 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній з 01.12.2019) в спірних правовідносинах, що виключає як скасування оскаржуваних рішення та постанови із зазначеної підстави, так і закриття касаційного провадження в цій частині.

52. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильного висновку про задоволення позову в повному обсязі, як наслідок, оскаржувані рішення та постанову ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

53. Зважаючи на те, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів вважає за необхідне залишити без змін рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції.

54. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог, в зв`язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги і скасування оскаржуваних рішення та постанови.

Розподіл судових витрат

55. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Рівлад, ЛТД" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 09.04.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 у справі № 922/5494/23 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай