Ухвала від 19.11.2024 по справі 761/32677/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 761/32677/24

провадження № 51-5156ск24

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5

на ухвалу Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2024 року про повернення апеляційної скарги на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 09 вересня 2024 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ,

встановив:

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 09 вересня 2024 року затверджено угоду від 05 вересня 2024 року між прокурором першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора та обвинуваченим ОСОБА_6 про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 22024000000000783 від 05 вересня

2024 року; ОСОБА_6 визнано винуватим та призначено йому покарання за ч. 2

ст. 28 ч. 4 ст.111-1 Кримінального кодексу України (далі - КК) у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права займатися діяльністю із постачання (експорту) будь-якої продукції до російської федерації та республіки Білорусь на строк 10 років.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання

з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки.

Зобов`язано ОСОБА_6 впродовж 15 днів після набрання законної сили вироком суду зробити внесок (у тому числі забезпечити перерахування третіми особами)

у розмірі 1 000 000 грн на спеціальний банківський рахунок, відкритий Національним банком України для підтримки Збройних Сил України - на проект « НОМЕР_1 » (Банк: Національний банк України; МФО НОМЕР_2 ; Рахунок НОМЕР_3 ; ЄДРПОУ 00032106; Отримувач: Національний банк України).

Цим же вироком затверджено угоду від 05 вересня 2024 року між прокурором першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора та обвинуваченим ОСОБА_7 про визнання винуватості у кримінальному провадженні

№ 22024000000000783 від 05 вересня 2024 року; ОСОБА_7 визнано винуватим та призначено йому покарання за ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст.111-1 Кримінального кодексу України (далі - КК) у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права займатися діяльністю із постачання (експорту) будь-якої продукції до російської федерації та республіки Білорусь на строк 10 років. На підставі ст. 75 КК

ОСОБА_7 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням

із встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки.

Зобов`язано ОСОБА_7 впродовж 15 днів після набрання законної сили вироком суду зробити внесок (у тому числі забезпечити перерахування третіми особами) у розмірі 1 000 000 грн на спеціальний банківський рахунок, відкритий Національним банком України для підтримки Збройних Сил України - на проект « НОМЕР_1 » (Банк: Національний банк України; МФО НОМЕР_2 ; Рахунок НОМЕР_3 ; ЄДРПОУ 00032106; Отримувач: Національний банк України).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2024 року апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 9 вересня 2024 року повернуто особі, яка її подала.

Зі змісту касаційної скарги убачається, що адвокат ОСОБА_4 не погоджується

із зазначеною ухвалою апеляційного суду та порушує питання про її перегляд

в касаційному порядку.

Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та копії судових рішень, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову

у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги та наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Згідно з вимогами п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо її подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

Коло осіб, які мають право подати апеляційну скаргу, визначено ст. 393 КПК. Згідно

з п. 10 ст. 393 КПК апеляційну скаргу мають право подати інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 475 КПК вирок на підставі угоди може бути оскаржено у порядку, передбаченому цим Кодексом, на підставах, передбачених ст. 394 КПК.

Згідно з ч. 4 ст. 394 КПК вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржено:

1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно на підставах: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, установлених частинами 4, 6, 7 ст. 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладання угоди; 2) прокурором виключно на підставах: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч. 4 ст. 469 цього Кодексу угоди не може бути укладено.

Як убачається зі змісту касаційної скарги та копії оскарженого судового рішення,

адвокат ОСОБА_4 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою

в інтересах ОСОБА_5 на вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 09 вересня 2024 року затверджено угоди від 05 вересня 2023 року між прокурором першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора та обвинуваченими ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

В оскарженій ухвалі суд апеляційної інстанції зазначив, що вищевказаний вирок

з огляду на формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, стосується виключно обвинувачення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

При цьому суд, як убачається з копії оскарженої ухвали, навів правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 03 березня 2016 року (справа

№ 5-347кс15), згідно якого конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою

в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути реалізовано, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження; і при цьому відсутність «інших осіб» у вичерпному переліку суб`єктів оскарження, передбаченому ст. 394 КПК,

за умови, що судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою в доступі до правосуддя та звернення до суду вищої інстанції, що передбачено ч. 2

ст. 24 КПК.

Також суд вказав і на правовий висновку Об`єднаної палати ККС ВС у постанові

від 18 травня 2020 року у справі № 639/2837/19, відповідно до якого суддя-доповідач суду апеляційної інстанції, вирішуючи відповідно до вимог ст. 398 КПК питання

про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою іншої особи (захисника чи представника іншої особи) на вирок на підставі угоди, має впевнитися, що у тексті вироку зазначено такі дані, які прямо вказують на конкретну особу,

або визнані встановленими такі обставини, які дозволяють апеляційному суду (судді-доповідачеві) з впевненістю ідентифікувати іншу особу; крім того, вирок має стосуватися прав, свобод та інтересів цієї іншої особи.

Разом із тим, апеляційний суд зазначив, що особа, в інтересах якої адвокат подав апеляційну скаргу, не є стороною в даній справі; вирок суду не містить прізвища особи, в інтересах якої подана апеляційна скарга, її особу з тексту вироку неможливо ідентифікувати, оскаржуваний вирок не стосується її інтересів; питання її вини

не розглядалось і не вирішувалось; крім того, особа, в інтересах якої подано апеляційну скаргу у цьому кримінальному провадженні, не є суб`єктом, визначеним ч. 4

ст. 394 КПК.

Твердження апелянта щодо створення преюдиціальності та встановлення судовим рішенням винуватості особи, яка не була обвинуваченою в цьому провадженні,

як вказав апеляційний суд в ухвалі, не відповідають змісту вироку і є припущенням.

Крім того, зважив суд і на те, що вирок, ухвалений на підставі угоди стосовно однієї

з декількох осіб, не має преюдиціального значення для кримінального провадження стосовно інших осіб та не є доказом винуватості цих осіб (статті 84, 90 КПК).

На підтвердження наведеної позиції апеляційний суд послався на усталену практику Касаційного кримінального суду Верховного Суду, відображеною у судових рішеннях, зокрема, у справах № 991/2288/21, № 554/8321/23, № 991/6004/21, № 686/26679/19.

Таким чином, апеляційний суд, дійшовши висновку про те, що в апеляційній скарзі

не наведено переконливих даних стосовно того, що вказаний вирок дійсно стосується прав, свобод чи інтересів ОСОБА_5 ,обґрунтовано повернув апелянту, а саме адвокату ОСОБА_4 на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК його апеляційну скаргу як особі,

яка не має права її подавати на вирок суду від 09 вересня 2024 року щодо

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

З наведеними в оскарженій ухвалі висновками погоджується і колегія суддів касаційного суду.

З огляду на викладене, а також зважаючи на те, що обґрунтування касаційної скарги адвоката ОСОБА_4 не містить доводів, які викликають необхідність перевірки

їх матеріалами кримінального провадження, а із касаційної скарги та доданої копії судового рішення вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд

постановив:

Відмовити адвокату ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою, поданою в інтересах ОСОБА_5 , на ухвалу Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2024 року про повернення апеляційної скарги на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 09 вересня 2024 року щодо

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3