Рішення

від 07.11.2024 по справі 478/339/24

КАЗАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №478/339/24

пров. №2/478/207/2024

З а о ч н е р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

07 листопада 2024 року смт. Казанка

Казанківський районний суд Миколаївської області в складі :

головуючого судді : Іщенко Х.В.,

за участі секретаря : Кореновської В.О.,

позивача : ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката : Ляшенко М.Д.,

представник третьої особи : Караченцева О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в попрядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Казанківської селищної ради Баштанського району Миколаївської області, про визначення місця проживання дитини, -

Встановив:

Стислий виклад позиції сторін

Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до Казанківського районногосуду Миколаївськоїобласті звказаною позовноюзаявою до ОСОБА_2 ,третя особа:орган опікита піклуванняв особіВиконавчого комітетуКазанківської селищноїради Баштанськогорайону Миколаївськоїобласті,про визначеннямісця проживаннядитини,-сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 суду до відповідача ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Казанківської селищної ради Баштанського району Миколаївської області, про визначення місця проживання дитини з батьком, в якому просить суд ухвалити рішення, яким просить визначити місце проживання його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем його проживання за адресою : АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що з відповідачем він перебував в зареєстрованому шлюбі, з 16 червня 2012 року. Від даного шлюбу вони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає з ним, позивачем по справі та ходить до Великоолександрівської гімназії Казанківської селищної ради Миколаївської області. Заочним рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 07.02.2024 року по справі № 478/70/24, провадження № 2/478/96/2024, за його позовом, шлюб між ним та відповідачем був розірваний. Рішенням суду було встановлено, що подружжя з серпня 2022 року припинило спільне проживання. Спорів щодо місця проживання дитини немає. До часу виникнення спору щодо місця проживання дитини після розірвання шлюбу буде проживати з позивачем. Як було встановлено рішенням суду він з відповідачем з серпня 2022 року проживає окремо, спільного господарства не ведуть, син з того часу проживає з ним та знаходиться на його утриманні. Відповідачка з того часу припинила виконувати батьківські обов`язки по вихованню та утриманню сина. 20.02.2024 року відповідачка зателефонувала йому та повідомила, що вона знаходиться за кордоном, але в якій державі не повідомила. У зв`язку з чим він вимушений був звернутися до суду з даним позовом.

Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 28.05.2024 року визначено суддю Іщенко Х.В.

Ухвалою судді Казанківського районного суду Миколаївської області від 31.05.2024 року відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання з викликом сторін по справі на 13 годин 20 хвилин 18.06.2024 року.

Ухвалою суду від 05.08.2024 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав зазначених в позові та не заперечували проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явилася без поважних причин, про час та місце слухання справи повідомлялася судом належним чином відповідно до ст. 128 ЦПК України, відзив на позов або зустрічного позову не подала.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування Казанківської селищної ради Баштанського району Миколаївської області в судовому засіданні просили суд вирішити справу на розсуд суду.

Малолітній син сторін по справі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в судовому засіданні пояснив, що мати дуже рідко йому дзвонить, не каже йому де вона знаходиться, мати йому не допомогає, подарунки не дарить. Також він пояснив що хоче проживати з батьком .

Оскільки позивач не заперечував щодо заочного розгляду справи в порядку ст. 280 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання відповідача, суд вважає за можливе порядку ст. 280 ЦПК України ухвалити заочний розгляд справи.

Суд дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення справи по суті, враховуючи вимоги ст.. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи незалежним та безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить його спір щодо прав та обов`язків, суд вважає, що справу належить вирішити на підставі тих доказів, які долучені під час судового розгляду та які маються в матеріалах справи. Враховуючи принцип змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору їх належності, допустимості та достатності, суд враховуючи думку позивача та представника позивача вважає, що справу слід вирішити на підставі тих доказів, які маються в матеріалах справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін, у зв`язку з чим суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають до задоволення, враховуючи наступне.

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права

Судом встановлено, та підтверджено документально, що сторони по справі перебували в зареєстрованому шлюбі з 16 червня 2012 року.

Від даного шлюбу позивач та відповідач мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає з позивачем та ходить до Великоолександрівської гімназії Казанківської селищної ради Миколаївської області.

Заочним рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 07.02.2024 року по справі № 478/70/24, провадження № 2/478/96/2024, за його позовом ОСОБА_1 , шлюб між ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 був розірваний. Рішенням суду було встановлено, що подружжя з серпня 2022 року припинило спільне проживання. Спорів щодо місця проживання дитини немає. До часу виникнення спору щодо місця проживання дитини після розірвання шлюбу буде проживати з позивачем. Як було встановлено, рішенням суду ОСОБА_1 з відповідачем ОСОБА_2 з серпня 2022 року проживає окремо, спільного господарства не ведуть, син з того часу проживає з позивачем та знаходиться на його утриманні.

Як вбачається з позовної заяви та пояснень позивача , наданих в судовому засіданні, відповідачка з серпня 2022 року припинила виконувати батьківські обов`язки з виховання та утримання сина. 20.02.2024 року відповідачка зателефонувала позивачу та повідомила, що вона знаходиться за кордоном.

Відповідно до відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого податку та військового збору станом на 19.06.2024 року ОСОБА_1 за 2023 рік отримав дохід у розмірі 24186,34 грн. , а саме дохід за цивільноправовим договором.

В характеристиці, виданої старостою Великоолександрівського старостинського округу О. Лейбович зазначено, що ОСОБА_1 характеризується за місцем проживання позитивно. Проживає разом з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем його проживання за адресою : АДРЕСА_1 ., який піклується про здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток сина та абезпечуєйого всім необхідним.

Відповідно до акту № 23 обстеження матеріально-побутових умов проживання від 18.03.2024 року ОСОБА_1 за місцем його проживання за адресою : АДРЕСА_1 , зазначено, що він проживає у власному будинку з 4 кімнат за даною адресою. В будинку чисто, прибрано. Продуктами харчування забезпечені. Син Архип забезпечений власною кімнатою, в якій мається стіл, ліжко, комп`ютер, телефон. Син повністю всім забезпечений для його проживання, розвитку та навчання. Батько належним чином виконує свої батьківські обов`язки по вихованню та утриманню сина.

Малолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якому 13 років, зареєстрований з народження та проживає за адресою : АДРЕСА_1 разом зі своїм батьком, позивачем по справі.

Мати дитини, відповідач по справі зі слів позивача виїхала за кордон та вихованням та утриманням дитини не займається.

Малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в судовому засіданні пояснив, що після розірвання шлюбу батьками він проживає тільки з батьком.

Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини (ч. 2 ст. 160 СК України), а як було встановлено в судовому засіданні дитині 12 років.

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися судом ( ч.1 ст.161 СК України).

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що малолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якому 13 років, зареєстрований з народження та проживає за адресою : АДРЕСА_2 разом зі своїм батьком, позивачем по справі. Мати дитини, відповідач по справі вихованням та утриманням дитини не займається.

При вирішенні спору щодо місця проживання дитини, суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Як було встановлено в судовому засіданні дитина з народження проживає та зареєстрована за адресою : АДРЕСА_1 . Як було встановлено заочним рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 07.02.2024 року по справі № 478/70/24, провадження № 2/478/96/2024, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_1 було розірвано. подружжя з серпня 2022 року припинило спільне проживання. Спорів щодо місця проживання дитини немає. До часу виникнення спору щодо місця проживання дитини після розірвання шлюбу буде проживати з позивачем ОСОБА_1 ( який є позивачем по теперешній справі ). Дитина з народження і після розірвання шлюбу між сторонами по справі зареєстрований та проживає разом зі своїм батьком, позивачем по справі за адресою: АДРЕСА_1 . Мати дитини, відповідач по справі вихованням та утриманням дитини не займається.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Згідно з висновком Органу опіки та піклування Казанківської селищної ради Баштанського району Миколаївської області від 27.06.2024 року за № 135, вирішили доцільно проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_1 за адресою : АДРЕСА_1 , оскільки їм створені належні умови для виховання, навчання та розвитку дитини, який знаходиться на його утриманні.

Висновок органу опіки та піклування не містить ознак рішення суб`єкта владних повноважень, оскільки не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії - він не породжує прямих юридичних наслідків для сторін та безпосередньо не впливає на їх права й обов`язки, тобто є фактично джерелом доказування при наявності цивільного спору, оскільки несе виключно інформативний характер і на відміну від рішень органу опіки та піклування має рекомендаційний характер.

За обставин даної справи суд не погоджується з наданим висновком органу опіки та піклування, оскільки для суду визначальними під час вирішення спору є підстави позову, які позивачем не обґрунтовані і не надано позивачем переконливих доказів щодо наявності спору між сторонами по справі про визначення місця проживання неповнолітньої дитини з одним із батьків.

Будь - яких заперечень щодо місця проживання дитини разом із батьком, відповідач не висловлювала і не надала до суду і не ставила питання про визначення місця проживання дитини разом із нею, оскільки жодних доказів про це в матеріалах справи немає, як і немає доказів, які б підтверджували дії відповідачки та її бажання щодо зміни місця проживання дитини.

Таким чином, зі змісту позовної заяви та матеріалів справи випливає, що ще до подання позову позивач і відповідачка досягли згоди щодо місця проживання дитини з батьком. Сторони за взаємною згодою врегулювали питання, необхідні для забезпечення проживання дитини із батьком.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність між сторонами спору про визначення місця проживання дитини, який би підлягав вирішенню судом на підставі статті 161 СК України, оскільки ні своїми діями, ні своєю поведінкою відповідачка не виявляє наміру чи бажання як на час розгляду справи і винесення рішення в суді по справі № 478/70/24, провадження № 2/478/96/2024, яким шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_1 було розірвано так і на даний час змінювати місце проживання малолітнього сина, який проживає разом із батьком, що свідчить про її погодження з визначеним місцем проживання дитини разом із батьком у позасудовому порядку, тому правових підстав для вирішення питання про визначення місця проживання дитини із батьком на час розгляду справи немає, оскільки дитина фактично проживає з батьком і його право не оспорюється.

Позивачем не надано до суду переконливих доказів, що між сторонами, батьками малолітнього сина існує спір щодо визначення місця проживання дитини з одним із них, у зв`язку з чим його права є порушеними та підлягають захисту в судовому порядку, а саме що відповідач по справі зверталася з заявою до органу опіки та піклування або до суду для визначення місця проживання дитини з відповідачем за місцем її проживання , оскільки позивач чинить відповідачу перешкодиу спілкуванні з дитиною,т ому що вона проживає окремо від дитини у спілкуванні з дитиною та у її вихованні (ч. 1 ст. 158 СК України), у зв`язку з чим його права порушені та підлягають захисту в судовому порядку.

Висновки суду за результатом розгляду позовної заяви

Згідно з ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Згідно з ч.1, 3 статті 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Згідно з ч.1 статті 4 ЦПК України визначенощо кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 статті 5 ЦПК України визначено , що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною 1статті 13ЦПК Українивизначено,що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і складається зі спеціального Закону України «Про охорону дитинства» та інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Відповідно до основних сформованих принципів суспільства, задекларованих у міжнародному праві та національному законодавстві, діти мають право на особливе піклування і допомогу, внаслідок своєї фізичної і розумової незрілості, потребують спеціальної охорони й піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитиниобов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Частиною 2 статті 160 СК України визначено, що. місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Статтею 161СК України визначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини (частина перша статті 151 ЦПК України).

У частині першій статті 153 СК України визначено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до ч.2 ст. 157 СК України, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні та має право на особисте спілкування з нею.

Згідно ч.1 статті 158 СК України вирішення органом опіки та піклування спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Частиною 1 статті 159 СК України визначено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Відповідно до ч.ч. 5, 6ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини (ч. 2 ст. 160 ЦПК України), а як було встановлено в судовому засіданні дитині 13 років.

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися судом ( ч. 1 ст.161 ЦПК України).

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.

На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладно у частині восьмій статті 7 СК України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини.

Згідно із статтею 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150-152, 154, 155 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства, звертатися до суду за захистом прав та інтересів дитини. Право дитини на належне батьківське виховання гарантоване законом. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

З вказаного вбачається, що законодавець визначив певний порядок вирішення батьками питання участі у виховані дитини. Так, у випадку якщо мати і батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може бути вирішений органом опіки та піклування або судом. Таким чином, законодавством встановлена варіативність вирішення цього питання, тобто батьки можуть його вирішити у судовому порядку або звернутися до відповідного органу опіки і піклування. Якщо хтось із батьків не погоджується із рішенням органу опіки та піклування, він може звернутися для вирішення спору щодо визначення місця проживання дитини до суду.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Судом встановлено, що дитина сторін, син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якому 12 років, проживає разом з батьком.

Будь - яких заперечень щодо місця проживання дитини разом із батьком, відповідач не висловлювала і не надала до суду і не ставила питання про визначення місця проживання дитини разом із нею, оскільки жодних доказів про це в матеріалах справи немає, як і немає доказів, які б підтверджували дії відповідачки та її бажання щодо зміни місця проживання дитини.

Таким чином, зі змісту позовної заяви та матеріалів справи випливає, що ще до подання позову позивач і відповідачка досягли згоди щодо місця проживання дитини з батьком. Сторони за взаємною згодою врегулювали питання, необхідні для забезпечення проживання дитини із батьком.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність між сторонами спору про визначення місця проживання дитини, який би підлягав вирішенню судом на підставі статті 161 СК України, оскільки ні своїми діями, ні своєю поведінкою відповідачка не виявляє наміру чи бажання на даний час змінювати місце проживання малолітнього сина, який проживає разом із батьком, що свідчить про її погодження з визначеним місцем проживання дитини разом із батьком у позасудовому порядку, тому правових підстав для вирішення питання про визначення місця проживання дитини із батьком на час розгляду справи немає, оскільки дитина фактично проживає з батьком і його право не оспорюється.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідностатей 12,81 ЦПКУкраїни Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповіднодо ст.76ЦПК України Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Керуючисьст.89ЦПК України Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи наведені докази, встановивши дійсні мотиви пред`явленого позову та взаємовідносини сторін, суд вважає, що позивачем по справі не надано суду належних, допустимих та переконливих доказів, що між сторонами по справі існує спір щодо визначення місця проживання їх малолітньої дитини, у зв`язку з чим права позивача порушені та підлягають захисту в судовому порядку, тому позовні вимоги позивача не є обґрунтованим та задоволенню не підлягають.

Згідно ч.1 п. 2 ст. 141 ЦПК судові витрати, пов`язані з розглядом справи у зв`язку з відмовою в задоволенні позову слід покласти на позивача.

Керуючись статтями 12,13,51,223,229,247,258,259,263,265,354 ЦПК України, суд

Ухвалив :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Казанківської селищної ради Баштанського району Миколаївської області, про визначення місця проживання дитини з батьком відмовити.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи у зв`язку з відмовою в задоволенні позову слід покласти на позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених участині другійстатті 358 цього Кодексу.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Сторони по справі :

Позивач : ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 ,,зареєстрована заадресою : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа : Орган опіки та піклування Казанківської селищної ради Баштанського району Миколаївської області, місцезнаходження юридичної особи : 56002, Миколаївська область, Баштанський район, смт. Казанка, мул. Миру, 208, ЄДРПОУ: 04375292.

Повне судове рішення складено 07.11.2024 року.

Суддя Х.В.Іщенко