Постанова

від 19.11.2024 по справі 577/4948/23

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року м.Суми

Справа №577/4948/23

Номер провадження 22-ц/816/1494/24

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Рунова В. Ю.

з участю секретаря судового засідання Чуприни В.Ф.

у присутності:

представника заявника ОСОБА_1 адвоката Білого Ярослава Вікторовича,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 19 квітня 2024 року у складі судді Гетьмана В.В., постановлену в м. Конотоп Сумської області,

в цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , орган опіки та піклування Конотопської міської ради, про встановлення факту самостійного виховання неповнолітніх дітей,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною заявою.

Заяву мотивовано тим, що він є батьком двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 22 липня 2020 року шлюб з матір`ю дітей розірвано. Діти проживають разом з ним і повністю знаходяться на його утриманні. Мати дочок ОСОБА_2 страждає на психічне захворіння, перебуває на обліку у психіатра, з червня 2022 року неодноразово перебувала на стаціонарному лікуванні в Обласній клінічній спеціалізованій лікарні в м. Ромни. Вона участі в утриманні та вихованні спільних дітей не приймає, проживає окремо. В свою чергу заявник забезпечує дітей усім необхідним для їх повноцінного фізичного, ментального та розумового розвитку, сприяє задоволенню усіх їх потреб та створенню належних умов життя.

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 19 травня 2023 року у справі № 577/1325/23 визначено місце проживання дочки - ОСОБА_4 разом із батьком.

Встановлення вказаного факту йому необхідно для розгляду командуванням військової частини питання проходження ним військової служби за місцем проживання за сімейними обставинами, а у випадку неможливості проходження військової служби за місцем проживання - для розгляду питання звільнення його із військової служби, у зв`язку з самостійним вихованням дітей віком до 18 років.

Посилаючись на вказані обставини, просить встановити факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 своїх неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , без участі матері.

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 19 квітня 2024 року провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , орган опіки та піклування Конотопської міської ради про встановлення факту самостійного виховання неповнолітніх дітей закрито.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції в іншому складі суду.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які підлягають розгляду судом у порядку окремого провадження, не є вичерпним, на що неодноразово наголошував Верховний Суд в своїх постановах.

Вказує на те, що вичерпний перелік підстав для закриття провадження у справі визначений ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Суд першої інстанції не вказав та не обґрунтував, на підставі якого пункту ч. 1 ст. 255 ЦПК України він закрив провадження у справі. Процесуальний закон не містить такої підстави для закриття провадження у справі як вказано в оскаржуваній ухвалі, а саме, що вимоги про встановлення факту виховання та утримання дитини без участі біологічної матері не є вимогою, яка підлягає розгляду в порядку окремого провадження.

Ухваленням судом процесуальних рішень з підстав, не передбачених процесуальним законом, є порушенням принципу законності.

Зазначає, що за час здійснення розгляду справи неповнолітні діти знаходяться без батька, оскільки він проходить військову службу в іншому місті, а мати не може виховувати дітей за станом здоров`я. Питання переведення його на службу за місцем проживання не може бути вирішено до ухвалення судового рішення.

Вказує на те, що судами постійно розглядаються заяви та задовольняються вимоги про встановлення факту самостійного виховання дитини в окремому провадженні.

Учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористалися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, який підтримав доводи апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_4 , 27 серпня 2014 року, та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8; 9).

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 19 травня 2023 року у справі № 577/1325/23 визначено місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_1 (а.с. 19-20).

З акту обстеження умов проживання, затвердженого начальником Служби у справах дітей ОСОБА_5 07 лютого 2023 року, вбачається, що діти зареєстровані та проживають разом з батьком за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 11).

Мати дітей ОСОБА_2 є особою з інвалідністю третьої групи, перебуває під наглядом лікаря-психіатра в КНП КМР «Конотопська ЦРЛ ім. ак. М. Давидова» з 10 грудня 2020 року з приводу хронічного психічного розладу. Рішенням ЛКК їй встановлено діагноз: «Шизофренія, параноїдна форма, безперервний тип перебігу з наростаючим дефектом. F20.0» (а.с. 12-18).

Заявник ОСОБА_1 є учасником бойових дій (а.с. 7).

ОСОБА_3 є студенткою 3-го курсу Відокремленого структурного підрозділу «Класичний фаховий коледж» Сумського державного університету спеціальності 123 Комп`ютерна інженерія (освітньо-професійна програма «Обслуговування комп`ютерних систем і мереж»). Мати не бере участі у вихованні дочки. Жодного разу не відвідувала батьківські збори, не цікавиться станом успішності. Вихованням займається батько ОСОБА_1 , який постійно цікавиться станом успішності дочки, її поведінкою, завжди на зв`язку з навчальним закладом (а.с. 21).

ОСОБА_4 навчається у Конотопському ліцеї № 5 з 01 вересня 2021 року. Протягом навчання у ліцеї постійний контакт учителі підтримують із батьком. Він активно займається вихованням дітей, стежить за успішністю та їх побутовими умовами, харчуванням, одягом. Активно цікавиться життям дочки у школі, допомагає їй із заняттями. Регулярно відвідує батьківські збори (а.с. 22).

З довідки КНП КМР «Конотопська центральна районна лікарня ім. академіка Михайла Давидова» від 06 вересня 2023 року № 2118 вбачається, що ОСОБА_1 особисто турбується про стан здоров`я дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , супроводжує їх на медичний огляд та обстеження (а.с. 23).

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що норми чинного законодавства України не передбачають право суду перебирати на себе повноваження інших державних органів, вимоги про встановлення факту виховання і утримання дитини без участі біологічної матері не є вимогою, яка підлягає розгляду в порядку окремого провадження у розумінні положень ст.ст. 293, 315 ЦПК України, а тому дійшов висновку про закриття провадження у справі.

Колегія суддів не може погодитись з висновком суду про наявність підстав для закриття провадження у справі, так як суд дійшов його з порушенням норм процесуального права.

Відповідно достатті 293 ЦПК Україниокреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік фактів, що встановлюються судом при розгляді справи визначено частиною першоюстатті 315 ЦПК України, який не є вичерпним.

Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

У справі, яка є предметом перегляду, заявник просить встановити факт самостійного виховання та утримання неповнолітніх дітей.Заявлені вимоги, пов`язані з доведенням існування підстав для визнання (підтвердження) за ним певного соціально-правового статусу - батька, який самостійно виховує та утримує дітей.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 141 СК встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною пятою статті 157 цього Кодексу.

Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені у статтях150, 151 СК України.

За приписами частини другоїстатті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частин першої - четвертоїстатті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті.Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першоюстатті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

У справі, яка переглядається, заявник просить установити факт самостійного виховання та утримання ним дітей, проте встановлення такого факту може мати негативні наслідки для матері дитини.

Так, у статті 165 СК України визначено перелік осіб, які мають право звернутися з позовом до суду про позбавлення батьківських прав. За частиною першою цієї статті право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають не лише один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває, а й орган опіки та піклування або прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

З огляду на зазначене, вбачається, що у справі, яка розглядається, наявний спір про право - зокрема, спір щодо участі одного з батьків у вихованні та утриманні дитини та/або ухилення від участі у вихованні та утриманні, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження з обов`язковим залученням органу опіки та піклування (частини четверта, п`ята cтатті 19 СК України) .

Доведення факту одноосібного виховання та утримання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дітей, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самих дітей, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Такий факт одноосібного виховання та утримання дітей одним із батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.

Факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1 , не підлягає з`ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви вбачається спір про право, який не може розглядатися в судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання та утримання дитини, а визначена частиною першоюстатті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання та утримання дитини, тофакт одноосібного виховання та утримання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання та утримання дитини.

Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право.

Суд першої інстанції помилково вважав, що для встановлення вказаного факту передбачено позасудовий порядок. Колегія суддів зауважує, що подана заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, оскільки за встановлених у цій справі обставин існує спір про право щодо участі одного з батьків у вихованні й утриманні дітей. З урахуванням закріпленого в сімейному законодавстві принципу невідчужуваності сімейних обов`язків, неможливості відмови від них, у тому числі від обов`язків виховання та утримання дітей, то питання, заявлене у цій справі, не може з`ясовуватись безвідносно до дій другого з батьків та може вирішуватись у межах спору про право між батьками дітей за загальним правилом у позовному провадженні.

Зазначене узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23).

Частиною шостою статті 294 ЦПК України встановлено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

За установлених у цій справі конкретних обставин факт самостійного виховання та утримання дітей батьком не може бути встановлений за правилами окремого провадження, у зв`язку із чим заяву ОСОБА_1 слід залишити без розгляду.

Отже,оскаржувана ухваласуду підлягаєскасуванню іззалишенням заяви ОСОБА_1 про встановленняфакту,що маютьюридичне значення, без розгляду.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що він має право подати позов на загальних підставах.

Керуючись ст.ст. 294, 315, 367, 374, 377, 381-382, 389 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 19 квітня 2024 року скасувати.

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , орган опіки та піклування Конотопської міської ради, про встановлення факту самостійного виховання неповнолітніх дітей, - залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 20 листопада 2024 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: В. І. Криворотенко

В. Ю. Рунов