Рішення

від 15.11.2024 по справі 120/2513/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

15 листопада 2024 р. Справа № 120/2513/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з позовом звернувся ОСОБА_1 до Державної установи "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України", в якій просить суд:

визнати протиправним дії Стрижавської багатопрофільної лікарні №81 філій державної установи «Центр охорони здоров?я Державної кримінально-виконавчої служби України» у Вінницькій області, що полягають в порушенні права ОСОБА_1 на надання належної медичної допомоги закріплене в статті 49 Конституції України, та право на повагу до гідності людини закріплене в статті 28 Конституції України.

Ухвалою від 06.03.2024 судом відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Ухвалою суду від 23.04.2024 замінено первісного відповідача - Філію Державної установи "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" у Вінницькій області на належного відповідача у справі №120/2513/24 Державну установу "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України".

Витребувано в Державної установи "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" необхідні для розгляду справи докази, а саме відомості про перебування позивача у період з 24.04.2023 по 01.05.2023 на лікуванні у Стрижавській багатопрофільній лікарні № 81; відомості щодо вжиття заходів реагування на вказівку керівника Вінницької окружної прокуратури та копію письмової відповіді за результатами розгляду такої вказівки.

09.05.2024 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому не погоджується з її вимогами та просить відмовити у задоволені позову.

Зокрема зазначає, що позивач відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі у державній установі "Вінницька установа виконання покарань" (№ 1) та перебуває під медичним наглядом персоналу Вінницької міської медичної частини № філії ЦОЗ ДКВС України у Вінницькій області.

Вказує, що 24.04.2023 позивач прибув до терапевтичного відділення лікарні за направленням лікаря медичної частини №1 та перебував на лікуванні до 01.05.2023. У зв`язку з відсутністю іншої можливості був госпіталізований до палати №2 на додаткове ліжко-місце. В період перебування в лікарні, позивач отримав медичну допомогу та медичне обстеження в обсязі виключно на які він добровільно погодився. Від медичного огляду, лабораторних обстежень, інструментальних обстежень, тестування на Covid-19 та призначеного лікування позивач відмовився.

Відповідач зазначив, що позивач був незадоволений медичним обслуговуванням, зокрема розміщенням п`ятим пацієнтом в палату №2 терапевтичного відділення, яка була призначена для чотирьох осіб. Тому, надалі позивач звернувся зі скаргами до органів прокуратури.

Керівником Вінницької окружної прокуратури, в порядку ст. 26 закону України "Про прокуратуру", було внесено вказівку про усунення порушень вимог кримінально-виконавчого законодавства та законодавства про охорону здоров`я у роботі Стрижавської багатопрофільної лікарні № 81 філії ЦОЗ ДКВС України у Вінницькій області від 22.08.2023 №50/14040 вих-23. Даною вказівкою внесено вимогу вжити вичерпних заходів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та вирішити питання про обладнання за камерним типом додаткової палати у лікарні.

Про результати розгляду вказівки та вжиті заходи було повідомлено Вінницьку обласну прокуратуру листом від 19.09.2023 № 1546-B1-23. За результатами вжитих заходів в лікарні була виділена додаткова палата для засуджених до довічного позбавлення волі, виділено кошти на ремонт та безпосереднє його проведення.

Щодо тверджень позивача проте, що він був підданий приниженню через дії лікарів які давали уколи через віконце для прийому їжі, що розташоване в дверях палати, то відповідач зазначив, що ОСОБА_1 відмовився від проведення уколів, тому це виключає обставини якими позивач обґрунтовує свій позов.

Позивач також припускає, що внаслідок того, що ліки йому давали без упаковки, це могло негативно позначитися на його здоров`ї, зокрема те, що він може стати жертвою неправильного дозування або неправильного вживання препаратів, що в свою чергу може привести до загрози його життю та здоров`ю, то відповідач зазначив, що відповідно п. 13 глави 5 розділу ІІ Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі затвердженого наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров`я України від 15.08.2014 № 1348/5/572 лікарські засоби видаються на руки засудженому (не більше добової норми) за призначенням лікаря. Дані про лікарські засоби, їх дозування вносяться до Листка лікарських призначень.

В частині ненадання відповідей на скарги позивача, відповідач зазначив, що скарги від ОСОБА_1 до відповідача не надходили.

Щодо тверджень позивача, що під час щоденного обходу палат лікарями було запропоновано йому роздягнутись для медичного огляду, проте він не міг цього зробити оскільки в палаті була розташована камера відеоспостереження, відповідач зазначив, що згідно з пунктом 9 розділу І Порядку № 1348/5/572, медичні огляди (обстеження) засуджених проводяться поза межами чутності, а також (якщо медичний працівник не бажає іншого в кожному конкретному випадку) поза межами видимості осіб, які не належать до медичних працівників. Під час медичного огляду (обстеження) можуть бути присутніми лише медичні працівники, крім випадків, коли лікар просить персонал УВП бути присутнім з міркувань безпеки або коли засуджений просить про це. Медичні огляди (обстеження) проводяться у присутності персоналу однієї статі із засудженими.

Відповідач обробляє персональні дані пацієнтів які знаходяться в умовах несвободи відповідно до закону України "Про захист персональних даних" з конкретними та законними цілями, в змішаній формі: паперовій та електронній та у спосіб, що відповідає визначеним цілям такої обробки.

Відповідач зазначив, що камери відеоспостереження та запис медичних оглядів (обстежень) пацієнтів відповідачем в роботі не застосовуються.

Таким чином, просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 14.11.2024 закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача, що полягають в порушенні права ОСОБА_1 на повагу до гідності людини закріпленого в статті 28 Конституції України.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є засудженим до покарання у вигляді довічного позбавлення волі та на час виникнення спірних правовідносин відбуває покарання у Державній установі "Вінницька установа виконання покарань (№1)" та перебуває під медичним наглядом персоналу Вінницької міської медичної частини № 1 філії ЦОЗ ДКВС України у Вінницькій області.

24.04.2023 ОСОБА_1 прибув до терапевтичного відділення Стрижавської багатопрофільної лікарні № 81 філії ЦОЗ ДКВС України у Вінницькій області за направленням лікаря медичної частини №1 та перебував на лікуванні до 01.05.2023.

Позивач звернувся до суду у зв`язку із ненаданням, на його думку, належної медичної допомоги, зокрема зазначає, що під час госпіталізації до Стрижавської багатопрофільної лікарні №81 філії державної установи ЦОЗ ДКВС України у Вінницькій області його розмістили п`ятим пацієнтом в палату, що розрахована для чотирьох осіб. Скаржиться що йому не було призначено належне лікування та порушено його право на приватність та конфіденційність, вважає що під час надання медичної допомоги лікарями було порушено норми медичної етики.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно із частиною 3 статті 63 Конституції України засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду.

Відповідно до статті 1 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК України) кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.

Так, завданнями кримінально-виконавчого законодавства України є визначення принципів виконання кримінальних покарань, правового статусу засуджених, гарантій захисту їхніх прав, законних інтересів та обов`язків; порядку застосування до них заходів впливу з метою виправлення і профілактики асоціальної поведінки; системи органів і установ виконання покарань, їх функцій та порядку діяльності; нагляду і контролю за виконанням кримінальних покарань, участі громадськості в цьому процесі; а також регламентація порядку і умов виконання та відбування кримінальних покарань; звільнення від відбування покарання, допомоги особам, звільненим від покарання, контролю і нагляду за ними.

Згідно із статтею 2 КВК України кримінально-виконавче законодавство України складається з цього Кодексу, інших актів законодавства, а також чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 3 КВК України до засуджених, які відбувають покарання на території України, застосовується кримінально-виконавче законодавство України. Порядок і умови виконання та відбування покарань визначаються та забезпечуються відповідно до законодавства, яке діє на час виконання та відбування кримінального покарання.

Порядок і умови виконання та відбування покарань визначаються та забезпечуються відповідно до законодавства, яке діє на час виконання та відбування кримінального покарання.

Держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку.

Так, правовий статус засуджених визначається законами України, а також цим Кодексом, виходячи із порядку і умов виконання та відбування конкретного виду покарання. (частини 1, 2, 4 статті 7 КВК України).

Згідно з частиною 4 статті 116 КВК України порядок надання особам, які позбавлені волі, медичної допомоги, організації і проведення санітарного нагляду, використання лікувально-профілактичних і санітарно-профілактичних установ охорони здоров`я і залучення з цією метою їхнього медичного персоналу визначається нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України і центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Частиною 5 статті 116 КВК України визначено, що засуджений має право звертатися за консультацією і лікуванням до закладів охорони здоров`я, що мають ліцензію Міністерства охорони здоров`я України, які надають платні медичні послуги та не віднесені до відання центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань. Оплата таких послуг і придбання необхідних ліків здійснюється засудженим або його рідними та близькими за рахунок власних коштів. Консультування та амбулаторне лікування в таких випадках здійснюються в медичних частинах колоній за місцем відбування покарання під наглядом персоналу медичної частини. У разі необхідності лікування в умовах стаціонару засуджений має право отримувати медичну допомогу і лікування, в тому числі платні медичні послуги за рахунок особистих грошових коштів чи коштів рідних та близьких, у зазначених закладах охорони здоров`я. Підставою для надання такої медичної допомоги є медичний висновок. Режим перебування засуджених на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, не віднесених до відання центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, визначається законодавством.

При цьому, основні засади організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі та взаємодію закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги засудженим визначає Порядок організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затверджений наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України від 15.08.2014 №1348/5/572 (Порядок №1348/5/572).

Цей Порядок визначає основні засади організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі та механізм взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - заклади охорони здоров`я ДКВС) із іншими закладами охорони здоров`я, які не належать до сфери управління Міністерства юстиції України (далі - інші заклади охорони здоров`я), міжрегіональними територіальними органами Міністерства юстиції з питань виконання кримінальних покарань, установами виконання покарань (далі - УВП), слідчими ізоляторами з питань надання медичної допомоги засудженим.

Відповідно до пункту 14 розділу І вказаного Порядку висновок медичного обстеження, консультації та дані щодо проведеного лікування лікарем в обов`язковому порядку включаються до медичної карти №025/о або медичної карти №003/о.

Так, консультування, обстеження і лікування обраним засудженим лікарем здійснюються в умовах закладу охорони здоров`я ДКВС у присутності медичного персоналу. У разі потреби в додаткових обстеженнях, які не можуть бути здійснені в закладах охорони здоров`я ДКВС (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), їх проведення здійснюється на базі закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку, де таке обстеження може бути проведено (п. 16 розділу І Порядку №1348/5/572).

Пунктом 18 розділу І Порядку №1348/5/572 визначено, що про необхідність проведення обстеження, яке потребує вивезення засудженого до закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку, медичний працівник закладу охорони здоров`я ДКВС готує медичну довідку про стан здоров`я такого засудженого, в якій визначає строк, протягом якого керівництво УВП має направити засудженого для проведення такого обстеження, та запит до керівництва УВП.

Якщо за результатами огляду чи обстеження засудженого встановлено, що він потребує надання медичної допомоги в закладі охорони здоров`я з орієнтовного переліку, лікар закладу охорони здоров`я ДКВС готує медичну довідку про стан здоров`я засудженого та звертається із запитом до керівництва УВП (п. 20 розділу І Порядку №1348/5/572).

Усі висновки медичних обстежень, консультацій та дані щодо проведеного лікування в обов`язковому порядку вносяться до медичної карти№ 025/о або медичної карти №003/о (п. 23 розділу І Порядку №1348/5/572).

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Порядку №1348/5/572 направлення засуджених, які потребують госпіталізації, до закладів охорони здоров`я ДКВС здійснюється за висновком лікаря медичної частини з урахуванням переліку показань і протипоказань для направлення хворих до спеціалізованих та багатопрофільних лікарень (відділень) згідно з додатком 7 до цього Порядку та згідно з нарядом управління медичного забезпечення Міністерства юстиції України про направлення на лікування за формою, наведеною у додатку 8 до цього Порядку, або нарядом міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про направлення на лікування за формою, наведеною в додатку 9 до цього Порядку.

Пунктом 1 частини 1 розділу ІІІ Порядку №1348/5/572 передбачено, що направленню на госпіталізацію в лікарняні заклади ДКВС підлягають засуджені, у яких виникли захворювання або загострилися хронічні хвороби, лікування яких потребує госпіталізації до лікарняних закладів ДКВС, а також за потреби проведення додаткового обстеження (якщо наявним у медичних частинах (фельдшерських пунктах) обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень) в умовах лікарняних закладів ДКВС.

Відповідно пункту 1, 2 частини 2 розділу ІІІ Порядку №1348/5/572 приймання засуджених у лікарняний заклад ДКВС з УВП здійснюється на підставі медичного висновку медичного працівника про потребу проведення лікування засудженого в лікарняному закладі ДКВС чи проведення обстежень (у тому числі лабораторних) в умовах стаціонару лікарняного закладу ДКВС.

Засуджені, які прибули до лікарняного закладу ДКВС, реєструються у журналі обліку. На кожного новоприбулого засудженого оформлюється медична карта стаціонарного хворого № 003/о, до якої заносяться усі дані щодо лікувально-діагностичного процесу.

Згідно пункту 1 частини 3 розділу ІІІ Порядку №1348/5/572 у лікарняних закладах ДКВС надаються спеціалізована медична допомога, медична реабілітація та паліативна медична допомога, зокрема: надання спеціалізованої медичної допомоги та медичної реабілітації засудженим в умовах стаціонару; визначення ступеня тривалої або постійної втрати працездатності засудженими для встановлення групи інвалідності; обстеження та підготовка медичної документації на осіб, які підлягають звільненню від подальшого відбування покарання за хворобою; проведення протиепідемічних і санітарно-гігієнічних заходів на території лікарняного закладу ДКВС; превентивна медицина (пропаганда здорового способу життя, зокрема з питань дотримання особистої гігієни, запобігання заразним захворюванням, алкоголізму та наркоманії, попередження самогубств, гігієнічне навчання).

Як свідчать матеріали справи, 24.04.2023 ОСОБА_1 прибув до терапевтичного відділення Стрижавської багатопрофільної лікарні № 81 філії ЦОЗ ДКВС України у Вінницькій області за направленням лікаря медичної частини №1 та перебував на лікуванні до 01.05.2023.

Позивач звернувся до суду у зв`язку із ненаданням, на його думку, належної медичної допомоги, зокрема зазначає, що під час госпіталізації до Стрижавської багатопрофільної лікарні №81 філії державної установи ЦОЗ ДКВС України у Вінницькій області його розмістили п`ятим пацієнтом в палату, що розрахована для чотирьох осіб.

Відповідач не заперечує того факту, що ОСОБА_1 по прибуттю до Стрижавської багатопрофільної лікарні №81 філії державної установи ЦОЗ ДКВС України у Вінницькій області було розміщено п`ятим пацієнтом в палату, що розрахована для чотирьох осіб.

Позивач звернувся зі скаргою до Вінницької обласної прокуратури.

Прокурором Вінницької окружної прокуратури було проведено перевірку та встановлено, що позивач перебуваючи на обстежені і лікуванні у лікарні в період з 24.04.2023 по 01.05.2023 був госпіталізований до палати № 2 на додаткове п?яте ліжко-місце, що призвело до порушення мінімальної норми жилої площі, яка склала 3,94 квадратних метрів на одного засудженого. Частиною 1 ст. 115 КВК України закріплено що особам, які відбувають покарання у виправних і виховних колоніях, створюються необхідні житлово-побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни. Норма жилої площі на одного засудженого не може бути менш як чотири квадратні метри.

Таким чином, керівником Вінницької окружної прокуратури, в порядку ст. 26 закону України "Про прокуратуру", було внесено вказівку про усунення порушень вимог кримінально-виконавчого законодавства та законодавства про охорону здоров`я у роботі Стрижавської багатопрофільної лікарні №81 філії ЦОЗ ДКВС України у Вінницькій області від 22.08.2023 № 50/14040 вих-23. Даною вказівкою внесено вимогу вжити вичерпних заходів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та вирішити питання про обладнання за камерним типом додаткової палати у лікарні.

Про результати розгляду вказівки та вжиті заходи відповідачем було повідомлено Вінницьку обласну прокуратуру листом від 19.09.2023 № 1546-B1-23. За результатами вжитих заходів в лікарні станом на 29.08.2023 було визначено місце для облаштування додаткової палати для засуджених до довічного позбавлення волі площею близько 25м2 орієнтовно на п`ять осіб та направлено до ЦОЗ лист-потребу для проведення ремонтних робіт.

У відзиві відповідач зазначає, що за результатами вжитих заходів в лікарні була виділена додаткова палата для засуджених до довічного позбавлення волі, виділено кошти на ремонт та безпосереднє його проведення.

Отже, за наслідками вжиття заходів прокурорського реагування на викладений ОСОБА_1 факт його розміщення під час госпіталізації до палати на додаткове п?яте ліжко-місце, що призвело до порушення мінімальної норми жилої площі, Філією державної установи "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" було підтверджено дані обставини та вчинено дії щодо їх усунення.

При цьому суд зауважує, що вказаними діями лікарів Вінницької міської медичної частини №1 філії ЦОЗ ДКВС України у Вінницькій області жодних порушень прав позивача на отримання медичної допомоги не відбулось, як свідчать матеріали справи, позивач в період перебування в лікарні отримав медичну допомогу та медичне обстеження в тому обсязі, на який він погодився.

Тобто, в межах існуючих правовідносин сам по собі факт розміщення позивача під час госпіталізації до палати на додаткове п?яте ліжко-місце, не слід розцінювати як порушення прав позивача на забезпечення належної медичної допомоги.

Судом враховано, що позивач отримав медичну допомогу та медичне обстеження в обсязі на які він погодився. Так судом встановлено, що від медичного огляду, лабораторних обстежень (загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, біохімічний аналіз крові, аналіз крові на RW), інструментальних, обстежень (УЗД органів черевної порожнини) та призначеного лікування (прийому ліків) позивач відмовився, що підтверджується наданим відповідачем копією акту про відмову ОСОБА_1 від огляду від 25.04.2023.

Також, позивач відмовився від проведення тесту на Cito-test Covid-19, що підтверджується наданим відповідачем копією акту про відмову ОСОБА_1 від 01.05.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що лікування не проводилось належним чином, однак, як встановлено судом, позивач сам відмовився від проведення медичних обстежень.

Щодо аргументів позивача про те, що відповідачем протиправно не було проведено його обстеження лікарем-невропатологом, то суд зазначає, що відповідно пункту 8 розділу І Порядку №1348/5/572, з метою консультування, обстеження та лікування хворих засуджених можуть залучатися лікарі інших закладів охорони здоров`я.

Листом Філії Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» у Вінницькій області від 03.05.2023 №689/В1-23-вих дружину позивача повідомлено, зокрема, про те, що ОСОБА_1 відмовляється від прийому призначених ліків та консультації іншими фахівцями.

Надалі листом Філії Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» у Вінницькій області від 18.07.2023 №1156/В23вих Державну установу "Вінницька установа виконання покарань (№1)" повідомлено, що ОСОБА_1 з 2016 року перебуває під медичним наглядом лікаря-дерматолога та лікаря-терапевта з приводу наявних хронічних захворювань. Отримуєте періодично амбулаторне, та стаціонарне лікування. Щорічно, два рази на рік (весна, осінь), проходить профілактичний медичний огляд лікарями медичної частини з проведенням необхідних лабораторних та інструментальних обстежень.

Вказано, що позивачу надана можливість скористатись правом на вільний вибір лікаря, проте консультацію лікаря-невролога не отримав, так як приватні лікувальні заклади відмовляють у їх проведенні в установах виконання покарань. В штаті Вінницької міської медичної частини №1 посади лікаря-невролога не передбачено, невідкладна неврологічна допомога надається лікувальним закладом з орієнтовного переліку, а саме КНП «ВОКПЛ імені ак. О.І. Ющенка».

Вінницькою міською медичною частиною №1 було зроблено запит щодо консультації лікарем-неврологом. Орієнтовна дата огляду лікарем-неврологом повинна відбутися 21.07.2023.

Отже, з огляду на долучені відповідачем докази, судом встановлено, що відповідачем здійснювалися дії щодо залучення лікаря-невропатолога з питань огляду ОСОБА_1 .

При цьому, судом враховано, що в штаті Вінницької міської медичної частини №1 посади лікаря-невролога не передбачено, тому протиправних дій відповідача щодо незабезпечення позивачу права на огляд лікарем-невропатологом не встановлено, адже відповідач вчиняв дії щодо залучення лікаря-невропатолога з інших лікувальних закладів, зокрема з КНП «ВОКПЛ імені ак. О.І. Ющенка» для належного огляду позивача.

Позивач також припускає, що внаслідок того, що ліки йому давали без упаковки, це могло негативно позначитися на його здоров`ї, то суд зазначає, що відповідно п. 13 глави 5 розділу ІІ Порядку № 1348/5/572 лікарські засоби видаються на руки засудженому (не більше добової норми) за призначенням лікаря. Дані про лікарські засоби, їх дозування вносяться до Листка лікарських призначень.

Таким чином, видача засудженим лікарських засобі в упаковці не передбачено Порядком № 1348/5/572.

За правилами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відтак, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто, для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що у зв`язку з прийняттям рішення, дією або бездіяльністю суб`єктом владних повноважень порушуються права позивача.

При цьому, таке порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у відповідних законодавчих актах право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Таким чином вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 687/1539/16-а, від 04 лютого 2020 року у справі № 320/7969/17.

В той же час відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд (зокрема в постанові від 12.05.2021 у справі № 640/11938/20 та інших) звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Тому відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Також відсутність у заявника прав чи обов`язків у зв`язку із вчиненням оскаржуваних дій не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із адміністративним позовом.

В даному випадку суд вважає, що оскільки жодних обставин які б підтверджували те, що лікарями Філії Державної установи Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України у Вінницькій області вчинено дії, які призвели до порушення будь-яких прав позивача в публічно-правових відносинах, зокрема в частині ненадання позивачу належної медичної допомоги, позивачем доведено не було та таких в процесі розгляду справи не встановлено, тому й відсутні підстави для судового захисту таких прав і, відповідно, - задоволення позову.

Більше того, позивач у своєму позові не заявляє жодних вимог зобов`язального характеру до відповідачів, що є додатковим свідченням про те, що відповідне звернення до суду в цілому не спрямоване на захист та відновлення порушених суб`єктивних прав особи.

Суд зазначає, що по своїй суті звернення позивача до суду спрямоване лише на констатацію факту неправомірного розміщення позивача у палаті п`ятим, яка розрахована на чотирьох осіб, проте такий факт є підтверджений іншими доказами, зокрема прокурором в межах здійснення дій реагування спрямованим на усунення порушень закону, визнаний відповідачем та, в свою чергу, відповідачем вчинено дії на усунення виявлених порушень.

За наведених вище обставин суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні даного позову.

Судом додатково зазначається, що оскільки ухвалою суду від 14.11.2024 закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача, що полягають в порушенні права ОСОБА_1 на повагу до гідності людини закріпленого в статті 28 Конституції України, порушені позивачем питання в частині можливого пропонування лікарями здійснення його огляду в палаті, в якій встановлено камеру та можливе введення ліків, через віконце у дверях, судом не досліджується.

Оскільки позивач за ухвалою суду був звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Державна установа "Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України" Міністерства юстиції України (вул. Брацлавська, 2, корпус А, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 42378546)

СуддяМультян Марина Бондівна