Постанова

від 11.11.2024 по справі 910/4597/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2024 р. Справа№ 910/4597/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Алданової С.О.

Корсака В.А.

за участю:

секретаря судового засідання: Звершховської І.А.,

представники учасників справи не з`явились,

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Український паливний стандарт"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 (повний текст складено 24.09.2024)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Український паливний стандарт"

про відшкодування витрат на правову допомогу

у справі № 910/4597/24 (суддя Павленко Є.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український паливний стандарт"

до Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія"

про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

09.09.2024 через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю "Український паливний стандарт" (далі - ТОВ «Український паливний стандарт», Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про відшкодування витрат на правничу допомогу (далі - заява), у якій просило стягнути з Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (далі - АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія», Компанія) 14 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

За текстом поданої заяви Товариство зазначило, що 22.07.2024 подало заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу разом із доказами понесених витрат (з урахуванням представництва прав та інтересів позивача у судовому засіданні 01.08.2024).

До поданої 09.09.2024 заяви Товариство долучило платіжну інструкцію №603 від 05.09.2024, згідно з якою Товариство здійснило оплату за представництво його інтересів у судовому засіданні 05.09.2024 (в якому було постановлено рішення по суті спору).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 у задоволенні заяви ТОВ «Український паливний стандарт» від 09.12.2024 про відшкодування витрат на правову допомогу в справі №910/4597/24 відмовлено.

Оскільки докази на підтвердження понесених позивачем судових витрат, що складаються, зокрема, з додаткових угод №№ 1, 4, 5 до договору про надання на надання правової (правничої) допомоги від 01.04.2024, - суд не прийняв до розгляду в зв`язку з пропуском строку на їхню подачу, і Товариство не навело жодних поважних причин пропуску цього строку, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в зв`язку з її необґрунтованістю.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2024, ТОВ "Український паливний стандарт" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення про стягнення з АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» на користь ТОВ «Український паливний стандарт» 14 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу; вирішити питання розподілу судових витрат за наслідками розгляду даної скарги.

Скаржник вважає, що при постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції порушив ст. 126, 129, 130, 221 ГПК України та безпідставно відмовив Товариству у стягненні з відповідача витрат на правову допомогу.

Позиції учасників справи.

У відзиві на апеляційну скаргу Компанія не погоджується з обґрунтуваннями та доводами апеляційної скарги, вважає їх такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать чинному законодавству, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін як законну та обґрунтовану.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2024 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/4597/24 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ТОВ «Український паливний стандарт» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 до надходження матеріалів справи №910/4597/24.

17.10.2024 матеріали оскарження ухвали у справі №910/4597/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 поновлено ТОВ "Український паливний стандарт" пропущений строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Український паливний стандарт" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 у справі №910/4597/24. Розгляд справи призначено на 11.11.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2024 заяву представника ТОВ "Український паливний стандарт" Степанишеної А.В. про участь у судовому засіданні, призначеному на 11.11.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задовольнити.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 271 ГПК України).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

У квітні 2024 року ТОВ "Український паливний стандарт" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з АТ "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" 1 110 100,35 грн, з яких 1 054 991,41 грн основної заборгованості, 26 431,56 грн інфляційних втрат, 28 677,38 грн 3% річних.

У позовній заяві Товариство навело попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які воно понесло і які очікує понести у зв`язку з розглядом цієї справи, де зазначило, що його витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом цієї справи становлять 10 000,00 грн.

До позовної заяви Товариство долучило договір про надання правової (правничої) допомоги від 01.04.2024, укладений з адвокатом Степанишеною А.В., за умовами п. 3 якого за надання правової (правничої) допомоги Товариство (клієнт) сплачує гонорар, розмір якого визначається сторонами у додатковій угоді до цього договору.

У відзиві на позовну заяву Компанія просила у задоволенні вимог Товариства про стягнення 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу відмовити в повному обсязі; у випадку, якщо суд дійде висновку про задоволення вимог позивача, задовольнити клопотання про зменшення штрафних санкцій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 провадження у справі в частині стягнення з Компанії на користь Товариства 1 054 991,41 грн основного боргу закрито у зв`язку з відсутністю предмета спору. Цією ж ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі щодо позовних вимог про стягнення з Компанії 26 431,56 грн інфляційних втрат та 28 677,38 грн 3% річних та призначено її до судового розгляду по суті.

У заяві від 22.07.2024 Товариство просило стягнути з Компанії 13 000,00 грн понесених ним витрат на професійну правничу допомогу та з цією заявою подало докази на підтвердження розміру таких судових витрат.

До заяви Товариство долучило:

- додаткову угоду №1 від 01.04.2024 до договору про надання правової (правничої) допомоги, у якій сторони (Товариство та адвокат) дійшли згоди встановити гонорар у розмірі 4 000,00 грн за послуги: підготовка, складання та подача до Господарського суду міста Києва позовної заяви Товариства до Компанії про стягнення заборгованості за договором поставки №191-2 від 02.05.2023;

- додаткову угоду №4 від 01.05.2024 до договору про надання правової (правничої) допомоги, у якій сторони (Товариство та адвокат) дійшли згоди встановити гонорар за представництво прав та інтересів клієнта шляхом участі у судовому засіданні у розмірі 1 500,00 грн за одне судове засідання;

- додаткову угоду №5 від 01.05.2024 до договору про надання правової (правничої) допомоги, у якій сторони (Товариство та адвокат) дійшли згоди встановити гонорар у розмірі 1 500,00 грн за один процесуальний документ за послуги: підготовка та подача до суду заяв та клопотань з процесуальних питань;

- акт від 16.04.2024 про надання правової (правничої) допомоги згідно додаткової угоди №1 від 01.04.2024 до договору про надання правової (правничої) допомоги, згідно з яким адвокат надав клієнту послуги на суму 4 000,00 грн: підготовка, складання та подача до Господарського суду міста Києва позовної заяви Товариства до Компанії про стягнення заборгованості за договором поставки №191-2 від 02.05.2023;

- акт від 22.07.2024 про надання правової (правничої) допомоги згідно додаткових угод №4, 5 від 01.05.2024 до договору про надання правової (правничої) допомоги, згідно з яким адвокат надав клієнту послуги на загальну суму 7 500,00 грн (1 500,00 грн за кожну з послуг): представництво прав та інтересів клієнта у судових засіданнях 20.06.2024, 17.07.2024; підготовка та подача 19.06.2024, 17.07.2024 клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів та закриття провадження в частині; підготовка та подача до суду заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу;

- платіжна інструкція №531 від 27.06.2024 на суму 1 500,00 грн;

- платіжна інструкція №442 від 10.04.2024 на суму 4 000,00 грн;

- платіжна інструкція №533 від 27.06.2024 на суму 1 500,00 грн;

- платіжна інструкція №551 від 18.07.2024 на суму 1 500,00 грн;

- платіжна інструкція №553 від 18.07.2024 на суму 1 500,00 грн;

- платіжна інструкція №550 від 18.07.2024 на суму 1 500,00 грн;

- платіжна інструкція №552 від 18.07.2024 на суму 1 500,00 грн.

26.07.2024 Компанія подала заперечення на заяву Товариства про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у якій вважає заявлений Товариством до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу неспівмірним зі складністю даної справи. Компанія просила у задоволенні вимог заяви Товариства відмовити у повному обсязі; у разі задоволення вимог Товариства стягнути з Компанії 5% від розміру витрат Товариства на правову допомогу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 позов Товариства задоволено, стягнуто з Компанії на користь позивача 26 431,56 грн інфляційних втрат, 28 677,38 грн 3% річних та 661,31 грн судового збору.

09.09.2024 через систему «Електронний суд» від Товариства надійшла заява, у якій Товариство просило стягнути з Компанії 14 500,00 грн понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в зв`язку з розглядом даної справи.

Обґрунтування зазначеної заяви наведено вище за текстом цієї постанови.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 подану Товариством заяву призначено до розгляду в судовому засіданні на 19.09.2024.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України встановлено, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч, 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22 виснувала таке:

« 6.21. Таким чином, наведені процесуальні норми вказують на те, що обов`язку суду щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу передує подання стороною відповідної заяви.

6.22. Водночас на підтвердження докази на підтвердження розміру витрат сторони на професійну правничу допомогу можуть бути подані у такому порядку: 1) докази можуть бути подані до закінчення судових дебатів у справі; 2) або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву.

6.23. Наведені вище положення ГПК у сукупності дають підстави дійти висновку про те, що сторона спору має обов`язок заявити про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та подати докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Такий обов`язок сторони чітко визначено у статях 124, 126, 221 ГПК України.

6.24. Разом з тим процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21, від 31.05.2022 у справі №917/304/21 та від 19.01.2024 у справі №910/2053/20.

6.25. Водночас положення частини восьмої статті 129 ГПК України підлягають застосуванню судом під час дослідження обставин стосовно дотримання стороною порядку та строків подання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, і у разі дотримання стороною цих вимог, суд здійснює розподіл судових витрат. У разі не дотримання стороною порядку та строків на подання таких доказів суд залишає таку заяву без розгляду.».

За таких підстав апеляційний суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що оскільки документи (суд зазначив, що додаткові угоди: від 01.04.2024 №1, від 01.05.2024 №№ 4-5, якими сторони визначили вартість та порядок оплати позивачем наданих йому адвокатських послуг, а також акт про надання правової (правничої) допомоги до вказаних додаткових угод від 16.04.2024 та платіжну інструкцію про сплату позивачем відповідних послуг від 10.04.2024 №42 у порушення приписів ч. 2 ст. 80 ГПК України не були подані разом із позовною заявою та іншими заявами по суті справи, хоча ці документи існували на момент подачі позову до суду та подання позивачем відповіді на відзив і позивач при зверненні з позовом письмово не повідомив суду причин, з яких вказані документи на підтвердження понесених судових витрат не могли бути подані у визначений Кодексом строк, а також не просив встановити додатковий строк на їх подачу) не подані у встановлений законом строк і заявник не зазначив причин неможливості їхньої своєчасної подачі, ці докази згідно з приписами ч. 8 ст. 80 ГПК України не приймаються судом до розгляду.

Суд також зазначив, що спір у цій справі щодо суми основного боргу по суті судом не вирішувався (ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 провадження у справі в частині стягнення з Компанії на користь Товариства 1 054 991,41 грн основного боргу закрито в зв`язку з відсутністю предмета спору), що виключає застосування у цій частині спору приписів ст. 129 ГПК України.

Колегія суддів з таким висновком суду не погоджується та зазначає, що 05.09.2024 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, яким позов Товариства було задоволено, стягнуто з Компанії на користь позивача 26 431,56 грн інфляційних втрат, 28 677,38 грн 3% річних та 661,31 грн судового збору.

Отже, враховуючи надання Товариством доказів понесення ним витрат на правничу допомогу у встановленому ГПК України порядку, а також постановлення 05.09.2024 рішення у справі, суд першої інстанції мав за заявою Товариства вирішити питання щодо понесених ним (позивачем) витрат на правничу допомогу за документами, які були наявні у матеріалах справи на час оголошення рішення.

Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, за змістом ч. 3 ст. 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону №5076-VI).

Закон №5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України.

Частинами 1 та 2 ст. 30 Закону №5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

А отже, згідно із зазначеною нормою гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру чи погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - у разі фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом у наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість (однієї) години роботи того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону №5076-VI як «форма винагороди адвоката», але у розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору і привели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

А тому, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону №5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

За положенням ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Пункт 1 ч. 3 цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.

Зміст вказаного принципу неодноразово і досить детально аналізував Конституційний Суд України. Так, зокрема в абз. 2 підп. 4.1 п. 4 Рішення від 02.11.2004 №15-рп/2004 він наголосив на тому, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Так, ч. 3 ст. 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що ч. 3 ст. 126 ГПК України не визначає конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм у оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Окрім цього у визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до положень ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України).

У розумінні положень ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Колегія суддів зазначає, що надані Товариством докази підтверджують надання адвокатом послуг за договором про надання правничої допомоги, а також їх вартість. Водночас колегія суддів враховує висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22, у якій наголошено, що заява про стягнення/розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви (1 500,00 грн) не підлягають відшкодуванню.

За таких підстав апеляційний суд вважає, що до стягнення з Компанії на користь Товариства підлягають 13 000,00 грн (14 500,00 грн - 1 500,00 грн) витрат на правничу допомогу.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ч. 2ст. 277 ГПК України).

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч. 4 ст. 277 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала місцевого господарського суду має бути скасована з прийняття нового судового рішення про задоволення заяви Товариства від 09.09.2024 про відшкодування витрат на правову допомогу задовольнити частково.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український паливний стандарт" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 у справі №910/4597/24 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 у справі №910/4597/24 скасувати.

3. Прийняти нове судове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Український паливний стандарт" від 09.09.2024 про відшкодування витрат на правову допомогу задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (03035, місто Київ, вулиця Дениса Монастирського (Сурикова), будинок 3; ідентифікаційний код 36716128) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український паливний стандарт" (43006, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, будинок 67А; ідентифікаційний код 45066779) 13 000,00 грн витрат на надання правової (правничої) допомоги.

У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

5. Справу №910/4597/24 повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 19.11.2024.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді С.О. Алданова

В.А. Корсак