Рішення

від 06.11.2024 по справі 908/1581/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/116/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2024 Справа № 908/1581/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О. розглянув матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСТІР КОНСТРАКШН" (юридична адреса: вул. Грушевського Михайла, буд. 19, офіс 5, м. Бровари, Київська область, 07400; адреса для листування: вул. Перемоги, буд. 35-А, м. Запоріжжя, 69018; код ЄДРПОУ 42716162; електронна пошта: prostir.construction@gmail.com)

До відповідача: Фізичної особи-підприємця Монастирного Андрія Петровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 )

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Айрон Конкріт" (електронна пошта: beton.k@ukr.net; вул. Б.Хмельницького, буд. 16/22, м. Київ, 01030; код ЄДРПОУ 42097778).

про стягнення 23 156,00 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Джамбов П.С., ордер серії АР №1083431 від 02.09.2022;

Від відповідача: Рошиян І.В., ордер серії АР №1130094 від 26.06.2023;

Від третьої особи: не з`явився;

Свідок: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 )

СУТЬ СПОРУ

29.05.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСТІР КОНСТРАКШН" до Фізичної особи-підприємця Монастирного Андрія Петровича про стягнення 23 156,00 грн.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2024 справу №908/1581/24 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.06.2024 № 908/1581/24 позовну заяву на підставі ч. 6 ст. 6, п. 2 ч. 3 ст. 162, абзац 2 ч. 1 ст. 174 ГПК України залишено без руху.

12.06.2024 до Господарського суду Запорізької області від позивача надійшло клопотання № б/н від 11.06.2024 (вх. № 12206/08-08/24 від 12.06.2024), в якому зазначено про наявність у представника позивача - адвоката Джамбова П.С. зареєстрованого кабінету в підсистемі "Електронний суд" ЕСІКС.

Крім цього, з урахуванням вимог викладених у вищевказаній ухвалі суду, 13.06.2024 до Господарського суду Запорізької області від позивача надійшла заява № 12.06-24 від 12.06.2024 (вх. № 12333/08-08/24 від 13.06.2024), в якій зазначено про реєстрацію позивача свого електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" ЄСІКС та надані відповідні докази в підтвердження викладеного.

Ухвалою суду від 17.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1581/24 в порядку спрощеного позовного провадження. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Присвоєно справі номер провадження - 5/116/24 та вирішено розгляд справи по суті розпочати з 11.07.2024.

03.07.2024 через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС до суду від Фізичної особи-підприємця Монастирного Андрія Петровича надійшов письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить суд в задоволенні позову відмовити та розглядати справу №908/1581/24 у порядку спрощеного позовного провадження із повідомлення сторін.

30.07.2024 через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС до суду від ТОВ "Простір Констракшн" надійшла письмова відповідь на відзив, згідно якої позивач просить суд позов задовольнити.

Ухвалою суду від 31.07.2024 розгляд справи 908/1581/24 вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі та підготовче засідання призначено на 05.09.2024 о/об 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 05.09.2024 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК "Акорд".

Ухвалою від 05.09.2024 № 908/1581/24 судом залучено до участі у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "АЙРОН КОНКРІТ" (вул. Б.Хмельницького, буд. 16/22, м. Київ, 01030; код ЄДРПОУ 42097778). Розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 30.09.2024 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

27.09.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Айрон Конкріт" до суду надійшли письмові пояснення.

Крім цього, 30.09.2024 від ТОВ "Айрон Конкріт" до суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за наявними в матеріалах справи документами.

Ухвалою суду від 30.09.2024 № 908/1581/24 продовжити строк підготовчого провадження на тридцять днів. Закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 08.10.2024 о 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою та запропоновано відповідачу здійснити відповідні процесуальні дії.

07.10.2024 на виконання вищевказаної ухвали суду від ФОП Монастирного А.П. надійшли письмові заперечення на пояснення ТОВ "Айрон Конкріт".

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача у судове засідання 08.10.2024 не з`явився. 30.09.2024 до суду наддав заяву про розгляд справи за відсутністю повноважного представника.

Ухвалою від 08.10.2024р. судом оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 06.11.2024 о 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою. Задоволено клопотання відповідача про виклик у судове засідання 06.11.2024 та допит в якості свідка ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) для надання пояснень по суті спору. Суд попередив ОСОБА_1 про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання (ст. 384 КК України). Також суд зобов`язав Відповідача надати у наступне судове засідання для огляду оригінал заяви свідка ОСОБА_1 від 02.07.2024, забезпечити явку свідка у судове засідання.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що у жовтні 2022р. між Позивачем та Відповідачем проводились перемовини щодо укладення договору на перевезення вантажу. 19.10.2022р. Відповідачем виставлено позивачу рахунок № 385 на оплату транспортних послуг по маршруту м. Київ - м. Запоріжжя, автомобілем МАМ АРВ83007ЕА на суму 23 156,00 грн., який Позивачем було сплачено згідно платіжного доручення № 2144 від 19.10.2022р. Враховуючи, що сторонами не було погоджено всіх істотних умов договору перевезення, договір між сторонами укладений в подальшому не був, перевезення вантажу не відбулось. В провадженні Господарського суду Запорізької області перебувала справа № 908/1689/23, рішенням в якій від 25.08.2023р. позов ТОВ "Простір Констракшн" було задоволено повністю та стягнуто з ФОП Монастирного 23 156 грн. 00 коп. як безпідставно збережені грошові кошти. В подальшому вказане рішення 022.12.2023р. було скасовано Центральним апеляційним господарським судом через неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема посилання на ст. 1212 Цивільного кодексу України. Фактично ТОВ «ПРОСТІР КОНСТРАКШН» планувало залучити перевізника ФОП МОНАСТИРНОГО А.П. до виконання замовлення з перевезення вантажу за Договором № 06/10-01 від 06.10.2021р. з постачання залізобетонних виробів, укладеного з ТОВ «АЙРОН КОНКРІТ». Однак, ФОП МОНАСТИРНИЙ А.П. так і не був залучений до фактичного надання послуги з перевезення вантажу через те, що сам виробник товару ТОВ «АЙРОН КОНКРІТ» за власний кошт виконав доставку вантажу в місце поставки шляхом залучення перевізника ТОВ «Житомир-Залізобетон» на підставі Договору-Заявки № 2110 від 21.10.2022р. (транспортний засіб ІМЕСО АР20О57Е, причіп АРУ993ХТ) та видаткової накладної № РН-211001 від 21.10.22. Тому надісланий Відповідачем Акт про надання послуг з перевезення з боку Позивача підписаний не був, оскільки обов`язковою передумовою складання Акту наданих послуг має бути сам факт надання цих послуг. Але ФОП МОНАСТИРНИЙ А.П. не володіє жодним документом, який би підтверджував операцію з перевезення вантажу (сходових маршів) на користь Позивача, окрім податкової накладної складеної Відповідачем самостійно та Актом приймання передачі послуги підписаним ним самим в односторонньому порядку. Вважає таку поведінку Відповідача недобросовісною, яка спрямована на збагачення Відповідача за рахунок Позивача. Вважає, що єдиним належним документом підтверджуючим виконання операції з перевезення вантажу є товарно-транспортна накладна, а не сплачений рахунок чи акт приймання-передачі послуги, підписаний в односторонньому порядку. Просить на підставі ст. ст. 11, 202, 203, 526, 626, 909, Цивільного кодексу України стягнути з Відповідача заборгованість у розмірі 23 156,00 грн., яка виникла внаслідок невиконання Договору надання послуги з перевезення вантажу, що був укладений між сторонами у спрощений спосіб.

Відповідач проти позову заперечив, вказавши у відзиві на позовну заяву, що 19.10.2022 ФОП Монастирний А.П. здійснив перевезення вантажу за замовленням позивача. Для перевезення був використаний автотранспорт MAN, реєстраційний № НОМЕР_3 з напівпричепом KOEGEL, реєстраційний № НОМЕР_4 . Під завантаження транспорт було подано 19.10.2022р. Розвантаження відбувалось за адресою вул Поштова 117 м. Запоріжжя. Здійснення перевезення підтверджується Актом надання послуг № 385 від 19.10.2022р., в якому зазначено, що Виконавцем були виконані наступні роботи (послуги): «Транспортні послуги по маршруту м. Київ - м. Запоріжжя, автомобілем МАN НОМЕР_5 / КОЕGЕL № НОМЕР_4 на суму 23 156,00 грн., з ПДВ. У наступному, позивач відмовився від підписання Акту надання послуг, що змусило відповідача 10 лютого 2023 року, вже за допомогою оператора поштового зв`язку - ТОВ «Нова пошта» направити на адресу позивача підписані документи на підтвердження виконання взятих на себе зобов`язань за фактом перевезення 19.10.2022. До цього часу, примірники документів із підписом з боку позивача, зауваження щодо їх оформлення, або із вчиненими застереженнями, до відповідача не повернуті.Також вказує, що колишнім працівником позивача - ОСОБА_1 , який працював менеджером із постачання позивача, було оформлено заяву свідка, в якій було викладено обставини здійснення господарської операції, де він зокрема підтвердив факт здійснення ФОП Монастирним А.П. перевезення вантажу та його оприбуткування на складі Позивача. Також посилаючись на висновки, викладені у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 22 грудня 2023 року у справі № 908/1689/23 просить у задоволенні позову відмовити.

У своїй відповіді на відзив Позивач додатково вказав, що в судових засіданнях у справі № 908/1689/23 (суддя Азізбекян Т.А.) допитаний у якості свідка під час якого ОСОБА_1 засвідчив, що він лише вів переговори з ФОП МОНАСТИРНИМ А.П. щодо можливості перевезення товару та підтвердив, що зазвичай, постачальник продукції ТОВ «АЙРОН КОНКРІТ» виконував постачання товару власними силами. Свідок зазначив, що 21.10.2022 року в час та в місці поставки товару (за адресою: м. Запоріжжя, вул. Поштова, 117.,) він присутній не був, оскільки приймання-передача товару не входила в зону його функціональних обов`язків. Виходячи з того, ні спростувати ні підтвердити доставку Сходових маршів з боку ФОП МОНАСТИРНОГО А.П. транспортним засобом MAN реєстраційний номер AP83007ЕА з напівпричепом KOEGEL AP7857АO, свідок не в змозі. Окрім цього він підтвердив що дійсно, між ТОВ «АЙРОН КОНКРІТ» та ТОВ «ПРОСТІР КОНСТРАКШН» мав місце укладений Договір № 06/10-01 від 06.10.2021р. з постачання залізобетонних виробів (вентиляційні блоки, перемички, сходові марші, майданчики). Та згідно з базисними умовами поставки товару DDP (INCOTERMS 2010) товар постачався за місцезнаходженням Покупця - м. Запоріжжя, вул. Поштова, 117, чим підтвердив наявність договірних відносин між ТОВ «АЙРОН КОНКРІТ» та ТОВ «ПРОСТІР КОНСТРАКШН» та не заперечив виконання поставки продукції в місці поставки з боку ТОВ «АЙРОН КОНКРІТ». З матеріалів справи, показів свідка ОСОБА_1 та матеріальних доказів вбачається, що твердження викладені Відповідачем у відзиві не відповідають фактичним обставинам справи. Сама операція з постачання/доставлення товару (Сходових маршів) з якої виник спір дійсно мала місце та фактично була виконана ТОВ «АЙРОН КОНКРІТ» 21.10.2022 року, шляхом залучення перевізника ТОВ «Житомир-Залізобетон» на підставі Договору-Заявки № 2110 від 21.10.2022р. (транспортний засіб IVECO НОМЕР_6 , причіп НОМЕР_7 ), що підтверджується видатковою накладною № РН-211001 від 21.10.22 та Товарно-транспортною накладною № РН-211001 від 21.10.22, яка містить посилання на видаткову накладну № РН-211001 від 21.10.22. як на супровідний документ до вантажу. Згідно запису у журналі реєстрації транспортних засобів, що відвідують об`єкт будівництва за адресою: м. Запоріжжя, вул. Поштова, 117, 22.10.2022р проїзд на територію об 7:50 та виїзд об 9:20 здійснено транспортним засобом IVECO НОМЕР_6 , з позначкою товару - сходові марші. Посилаючись на ст.ст. 11, 180, 202, 203, 526, 626, 909 Цивільного кодексу України та інши норми законодавства просить позов задовольнити.

Своїм правом подати до суду заперечення на відповідь на відзив Відповідач не скористався.

Третя особа надала пояснення щодо обставин справи, в яких зазначила, що між ТОВ «АЙРОН КОНКРІТ» та ТОВ «ПРОСТІР КОНСТРАКШН» укладено Договір поставки № 06/10-01 від 06.1 0.2021р. та специфікації № 220601 від 22.06.2022р. та № 200901 від 20.09.2022р., в яких підтверджено місце поставки товару за адресою об`єкту Позивача - м. Запоріжжя, вул. Поштова, 117, отже доставка товару входила до самої вартості товару. Підтвердив, що вона дійсно мала місце та фактично була виконана ТОВ «АЙРОН КОНКРІТ» 21.10.2022 року, шляхом залучення перевізника ТОВ «Житомир-Залізобетон» на підставі Договору-Заявки № 2110 від 21.10.2022р. Безпосередньо саму поставку партії товару на будівельний майданчик Позивача було здійснено ТОВ «Житомир-Залізобетон» транспортним засобом ІВЕСО НОМЕР_12, причіп АРО99ЗХТ, що також підтверджується видатковою накладною № РН-211001 від 21.10. 2022р., а також Товарно-транспортною накладною № РН-211001 від 21.10.2022р., з перевезення транспортним засобом ІВЕСО НОМЕР_12, причіп НОМЕР_8 , що містить посилання на видаткову накладну № РН-211001 від 21.10.2022р., як на супровідний документ до вантажу. Будь-які правовідносини у ТОВ «АЙРОН КОНКРІТ» з ФОП МОНАСТИРНИЙ А.П. відсутні, оскільки він не залучався до надання послуг з перевезення товару (сходових маршів) виробництва ТОВ «АЙРОН КОНКРІТ» та доставка товару Позивачу, згідно умов Договору, була виконана силами Постачальника. Підтримав позовні вимоги.

В своїх запереченнях на пояснення третьої особи Відповідач вказав, що як повідомляв у судовому засіданні по справі № 908/1689/23 свідок ОСОБА_1, залучення стороннього перевізника було обумовлено необхідністю здійснення перевезення для позивача та неможливістю здійснення перевезення вантажу виконавцем за існуючим договором (ТОВ «Айрін конкріт») у визначений час. Має бути враховано те, що відповідно до п. 4 Специфікації № 200901 від 20.09.2022, як додатку до договору № 06/10-01 від 06.10.2021 між позивачем та третьою особою, строк поставки становить 30 календарних днів з моменту отримання часткового авансу в сумі 40000 грн. Так, як вбачається із змісту договору-заявки № 2110 від 21.10.2022 про надання транспортних послуг, товарно-транспортної накладної № РН-211001 від 21 жовтня 2022 року, видаткової накладної № РН-211001 від 21 жовтня 2022 року, вказане перевезення здійснене 21 жовтня 2022 року. У свою чергу, перевезення, для здійснення якого було замовлено транспортне перевезення ФОП Монастирний А.П., здійснене 19 жовтня 2022 року. У справі № 908/1689/23 позивач не надавав клопотання про залучення до цього спору ТОВ «Айрон конкріт».

Також відповідач подав до суду завірену нотаріально заяву свідка від 02.07.2024р. ОСОБА_1 , який по суті спору надав свідчення про те, що «З квітня 2021 року по листопад 2022 року він перебував у трудових відносинах із товариством з обмеженою відповідальністю «Простір констракшн», де займав посаду менеджера з постачання. До його трудових обов`язків входили питання, окрім іншого забезпечення придбання і товарів, необхідних для діяльності товариства, та їх логістики. Приблизно у липні 2022 року у зв`язку із виробничою потребою виникла необхідність у придбанні сходових маршів та тримаючих балок для них. Ця потреба була визначена поточним етапом будівництва. Було встановлено, що продати необхідний товариству товар може ТОВ «Айрон Конкріт». Обрання цього постачальника відбувалось за критерієм тривалих ділових стосунків та найнижчої ціни. Визначившись із постачальником товару, виникла друга задача доставки товару на територію товариства «Простір констракшн». Сам продавець послуги перевезення не надавав, а тому була оформлена заявка на перевезення вантажу з ФОП Монастирний Андрій Петрович. Із даним перевізником склались тривалі, прозорі, ділові стосунки. Критерієм вибору також виступала та обставина, що попередні перевозки, які здійснював ФОП Монастирний А.П. для ТОВ «Простір констракшн» відбувались своєчасно і з оптимальним відношенням ціна-якість. Тому вибір пав на цього перевізника. Після досягнення домовленостей щодо дати перевезення, обсягу та виду товару, ФОП Монастирний А.П, здійснив перевезення вантажу. Для перевезення був використаний автотранспорт МАN, реєстраційний № НОМЕР_5 з напівпричепом KOEGEL, реєстраційний № НОМЕР_9 . Під завантаження транспорт було подано 19.10.2022р. Розвантаження відбувалось на адресою вул Поштова 117 м. Запоріжжя, Запорізька область, будівництво житлового комплексу ЖК Основа. Весь привезений ФОП Монастирним А.П. товар було поміщено на склад ТОВ «Простір-констракшн». Чи відбувалась подальше оприбуткування цього товару йому не відомо. Більше з обставин справи йому додати нічого. Джерела обізнаності свідка щодо вказаних обставин: він був безпосереднім учасником переговорів щодо перевезення та спостерігав ці події особисто.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути її по суті заявлених позовних вимог.

В судовому засіданні 06.11.2024р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Запорізької області у справі № 908/1689/23 від 25.08.2023р. позов задоволено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Монастирного Андрія Петровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Простір Продакшн" 23156 грн. 00 коп. безпідставно збережених грошових коштів та 2684 грн. 00 коп. судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на приписи ст. ст. 11, 180, 202, 203, 626, 638, 909, 1212 ЦК України та зазначав, що у жовтні 2022р. між позивачем та відповідачем проводились перемовини щодо укладення договору на перевезення вантажу. 19.10.2022р. відповідачем виставлено позивачу рахунок № 385 на оплату транспортних послуг по маршруту м. Київ - м. Запоріжжя, автомобілем МАN НОМЕР_11/ КОЕGОЕL НОМЕР_10 на суму 23 156,00 грн., який останнім сплачено згідно платіжного доручення № 2144 від 19.10.2022р.. Враховуючи, що сторонами не було погоджено всіх істотних умов договору перевезення, договір між сторонами укладений в подальшому не був, перевезення вантажу не відбулось. Отже, з 19.10.2022р. і до теперішнього часу відповідач утримує та користується грошовими коштами ТОВ "Простір Констракшн" в сумі 23156,00 грн. без жодної правової підстави. В зв`язку з цим грошові кошти підлягають поверненню згідно ст. 1212 ЦК України.

Задовольняючи позовні вимоги суд виходив із наявності у спірних правовідносинах усіх необхідних елементів виникнення кондикційних правовідносин - факту набуття відповідачем майна (грошових коштів, в розмірі 23 156,00 грн.), факту набуття відповідачем цього майна саме за рахунок позивача (в результаті переказу з рахунку позивача на рахунок відповідача коштів згідно з платіжною інструкцією, яка міститься в матеріалах справи), відсутність між сторонами господарських правовідносин, що свідчить про відсутність правових підстав для перерахування (оплати) позивачем грошових коштів на користь відповідача.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.12.2023 у справі № 908/1689/23 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Монастирного А.П. задоволено. Рішення Господарського суду Запорізької області від 28.08.2023р. у справі №908/1689/23 скасовано та прийняти нове рішення про відмову у позові.

Судами у справі № 908/1689/23 встановлені наступні фактичні обставини, які в силу ст. 75 ГПК України, вважаються доведеними та не потребують доказування.

« 19.10.2022р. Фізична особа - підприємець Монастирний Андрій Петрович виписав Товариству з обмеженою відповідальністю "Простір Констракшн" рахунок № 385 на оплату транспортних послуг по маршруту м. Київ - м. Запоріжжя, автомобілем МАN НОМЕР_11/ КОЕGОЕL НОМЕР_10 на суму 23 156,00 грн., з ПДВ.

19.10.2022р. ТОВ "Простір Констракшн" здійснено оплату за транспортні послуги, згідно рахунку № 385 від 19.10.2022р., на суму 23 156,00 грн., про що свідчить платіжна інструкції № 2144 від 19.10.2022р..

10.02.2023р., Фізична особа - підприємець Монастирний Андрій Петрович надійслав на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Простір Констракшн" Акт наданих послуг № 385 від 19.10.2022р., на суму 23 156,00 грн., з ПДВ, який Позивач не підписав. Факт отримання Акту визнається Позивачем.

В березні та квітні 2023р. Позивач звертався до Відповідача з пропозиціями про повернення 23 156,00 грн..

У відповіді на пропозиції Відповідач заперечив проти повернення коштів, пославшись на надані послуги та направлення на адресу Позивача, для підписання, акту про надання послуг та його не повернення.»

Скасовуючи рішення суду першої інстанції у справі № 908/1689/23 Центральний апеляційний господарський суд виходив з того, що оскільки Відповідач виставив рахунки, а Позивач їх оплатив, зазначивши призначення платежу, яке визначене в рахунку та з посиланням на цей рахунок, то сторони уклали договір послуг у спрощений спосіб. 19.10.2022р. Відповідачем зареєстровано податкову накладну. що свідчить про реальність факту господарського операції (надання послуг). Враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 29.06.2021р. у справі №910/23097/17 податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (підрядником) на постачання послуг на користь другої сторони (замовника), може бути доказом правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків". Посилаючись на наявність між сторонами господарських правовідносин та в підтвердження факту вчинення самим ФОП Монастирним А.П. дій з виконання відповідної господарської операції, зокрема, надання послуг на суму, яка є предметом спору, Відповідач, надав до матеріалів справи підписаний ним Акт надання послуг №385 від 19.10.2022р., в якому зазначено, що Виконавцем були виконані наступні роботи (послуги): «Транспортні послуги по по маршруту м. Київ - м. Запоріжжя, автомобілем МАN НОМЕР_11/ КОЕGОЕL НОМЕР_10 на суму 23 156,00 грн., з ПДВ. Вказаний Акт наданих послуг з перевезення було направлено Відповідачем за допомогою оператора поштового зв`язку - ТОВ "Нова пошта" на адресу Позивача у лютому 2023 року, про що свідчить поштовий реєстр. Водночас, позивач не заперечує наявності обставин фактичного отримання ним Акту надання послуг №385 від 19.10.2022р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Простір Продакшн" зазначений акт наданих послуг не підписало і мотивованої відмови від підписання не надало. Матеріали справи не містять повідомлень про відмову від виконання своїх зобов`язань, про відмову від підписання отриманого акту надання послуг з обов`язковим наданням вмотивованої відмови від його підписання. Зважаючи на неповернення Товариством отриманого акту наданих послуг та відсутність мотивованої відмови від його підписання, колегія суддів дійшла висновку, що кошти Відповідачем отримано на підставі договірних правовідносин, що виключає, в даному випадку, можливість задоволення заявлених позивачем на підставі положень ст. 1212 ЦК України.

З огляду на викладене суд при розгляді справи № 908/1581/24 виходить з того, що між Позивачем та відповідачем то сторони уклали договір послуг у спрощений спосіб шляхом виставлення 19.10.2022р. Фізичною особа - підприємцем Монастирним А.П. ТОВ "Простір Констракшн" рахунку № 385 на оплату транспортних послуг по маршруту м. Київ - м. Запоріжжя, автомобілем МАN НОМЕР_11/ КОЕGОЕL НОМЕР_10 на суму 23 156,00 грн., з ПДВ., та його подальшою оплатою 19.10.2022р. Позивачем на вказану суму 23 156,00 грн., про що свідчить платіжна інструкції № 2144 від 19.10.2022р.

10.02.2023р., ФОП Монастирний А.П. надіслав на адресу ТОВ "Простір Констракшн" Акт наданих послуг № 385 від 19.10.2022р., на суму 23 156,00 грн., з ПДВ, який Позивач не підписав, але визнав факт його отримання.

Зазначене також визнається обома сторонами і не спростовано в загальному порядку.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "АЙРОН КОНКРІТ" та ТОВ "ПРОСТІР КОНСТРАКШН" укладено Договір № 06/10-01 від 06.10.2021 з постачання залізобетонних виробів (вентиляційні блоки, перемички, сходові марші, майданчики).

Згідно п. 1.2. договору, найменування, асортимент, кількість, ціна, строк, інші особливі умови поставок окремих партій Товару погоджувалися сторонами в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору і визначаються на основі заявок Покупця в усній або письмовій формі, підтверджених Постачальником.

У п. 3.1. договору передбачено, що базисними умовами поставки товару визначено DDP (INCOTERMS 2010) за місцезнаходженням Покупця - м. Запоріжжя, вул. Поштова, 117.

Специфікаціями № 220601 від 22.06.22 та № 200901 від 20.09.2022 до Договору № 06/10-01 від 06.10.2021 визначено місце поставки товару (Сходові марші) за адресою об`єкту ТОВ "ПРОСТІР КОНСТРАКШН" - м. Запоріжжя, вул. Поштова, 117.

Отже, наведене свідчить, що між ТОВ "АЙРОН КОНКРІТ" та ТОВ "ПРОСТІР КОНСТРАКШН" укладений договір з продажу та постачання товару, вартість якого увійшло до загальної вартості товару за Договором.

З метою виконання умов договору щодо здійснення поставки товару ТОВ «АЙРОН КОНКРІТ» залучило перевізника ТОВ «Житомир-Залізобетон» на підставі Договору-Заявки № 2110 від 21.10.2022р.

Безпосередньо сама поставка партії товару на будівельний майданчик об`єкту Позивача за адресою: м. Запоріжжя, вул. Поштова, 117, була здійснена 21.10.2022р. ТОВ «Житомир-Залізобетон» транспортним засобом ІВЕСО НОМЕР_12, причіп НОМЕР_7 , що також підтверджується видатковою накладною № РН-211001 від 21.10. 2022р., а також Товарно-транспортною накладною № РН-211001 від 21.10.2022р., з перевезення транспортним засобом ІВЕСО НОМЕР_12, причіп НОМЕР_8 , що містить посилання на видаткову накладну № РН-211001 від 21.10.2022р., як на супровідний документ до вантажу.

Крім цього суд враховує, що згідно ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Аналогічне визначення договору перевезення міститься і у ст. 307 Господарського кодексу України. Так, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Отже, документом, який відповідно до вимог чинного законодавства, може підтвердити операцію з перевезення вантажу є перевізний документ (транспортна накладна. коносамент тощо).

Аналогічного висновку щодо виду документів необхідних для підтвердження операції з перевезення вантажу дійшов і Верховний Суд у Постанові від 29.01.2021 року у справи № 922/51/20::

« 8.5. Відповідно до статті 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення.

8.6. Згідно із статтею 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

8.7. Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

8.8. Відповідно до статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Істотними умовами договору транспортного експедирування є: відомості про сторін договору: для юридичних осіб - резидентів України: найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов`язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами. Такими документами можуть бути: міжнародна автомобільна накладна (СМ); накладна СМС (накладна УМВС); коносамент (ВІЇ ої Іадіпе); накладна ЦІМ (СІМ); вантажна відомість (Сагро Мапіїеві); інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

8.9. Згідно з пунктом І Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 М 363 (далі - Правила), договір про перевезення вантажів - це двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов`язки та відповідальність сторін щодо їх додержання.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

8.10. Пунктом 11.1 Правил передбачено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора. »

Отже, будь-яких належних та допустимих доказів наявності правовідносин між ТОВ «АЙРОН КОНКРІТ» та ФОП МОНАСТИРНИМ А.П. щодо надання ним послуг з перевезення спірної партії товару (сходових маршів) виробництва ТОВ «АЙРОН КОНКРІТ» на адресу Позивача, Відповідачем суду не надано, зокрема видаткової та товарно-транспортної накладної.

Оскільки з пояснень третьої особи та наданих нею доказів: Договору -заявки № 2110 від 212.10.2022р. та ТТН № РН-211001 від 21.10.2022р. вбачається, що залізобетонні вироби перевозилися ТОВ «Житомир-Залізобетон» транспортним засобом ІВЕСО НОМЕР_6, причіп НОМЕР_7 , з м. Києва (вул. Святошиньска, 34) до Запоріжжя, яке перебуває у наближеній до лінію фронту зоні, то без наявності визначених законодавством товарно-супроводних документів подолати відстань між містами у майже 600 км за умов воєнного часу та декількох блок-постів неможливо.

Факт здійснення поставки на будівельний майданчик об`єкту будівництва Позивача за адресою: м. Запоріжжя, вул. Поштова, 117, товару з боку саме ТОВ «АЙРОН КОНКРІТ» підтверджується також записом у Журналі реєстрації транспортних засобів, що його відвідують, який містить інформацію про те, що проїзд на територію 22.10.2022р об 7:50 та виїзду об 9:20 здійснив транспортний засобу IVECO НОМЕР_6 , з позначкою товару - сходові марші. Наведене узгоджується з даними ТТН № РН-211001 від 21.10.2022р., з якої вбачається, що залізобетонні вироби перевозилися саме ТОВ «Житомир-Залізобетон». Будь-яка інша інформація щодо в`їзду на територію будівельного майданчику у цей або наступні дні транспортного засобу Відповідача у Журналі відсутня.

З огляду на встановлений судом на підставі належних, допустимих та достовірних доказів факт здійснення 21.10.2022р. спірної поставки саме ТОВ «Житомир-Залізобетон», а не ФОП Монастирним А.П., суд критично сприймає покази свідка ОСОБА_1 , викладені ним у нотаріально засвідченій заяві від 02.07.2024р., оскільки вони суперечать матеріалам справи.

За приписами ч.ч.1, 2 ст. 66 Господарського процесуального кодексу свідком може бути будь-яка дієздатна фізична особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи.

Свідок зобов`язаний з`явитися до суду за його викликом у визначений час і дати правдиві показання про відомі йому обставини.

Відповідно до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України показання свідка- це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб. На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Згідно з ст. 88 Господарського процесуального кодексу України, показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка.

Відповідно до ст. 89 Господарського процесуального кодексу України, свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти (ч. 1).

З огляду на встановлені судом розбіжності свідок ОСОБА_1 ухвалою суду від 08.10.2024р. був викликаний у судове засідання 06.11.2024р. та надав пояснення по суті спору, в яких повторно вказав на відомі йому обставини, які відображені в його заяві від 02.07.2024р. Проте він не зміг надати однозначної відповіді щодо встановлених судом розбіжностей між його свідченнями та наявними у справі доказами виконання поставки 22.10.2022р. саме ТОВ «Житомир-Залізобетон», а не ФОП Монастирним А.П., вказавши, що оприбуткування товару не входило до його функціональних обов`язків і він не був присутній при розвантаженні та переміщенні товару на склад. Оскільки з ФОП Монастирним А.П. та ТОВ "ПРОСТІР КОНСТРАКШН" склалися довготривалі відносини щодо здійснення перевезень, то достеменно вказати що ФОП Монастирний А.П. здійснив поставку 22.10.2022р. він не може.

Також судом встановлено, що свідчення ОСОБА_1 , викладені у цій справі в заяві від 02.07.2024р., суперечать його свідченням, які надані ним при розгляді справи № 908/1659/23, зокрема з рішення в якій від 25.08.2023р. вбачається наступне:

«Специфікаціями № 220601 від 22.06.2022 та № 200901 від 20.09.2022 до Договору № 06/10-01 від 06.10.2021 підтверджено місце поставки товару (Сходові марші) за адресою об`єкту ТОВ "Простір Констракшн" - м. Запоріжжя, вул. Поштова, 117.

Тобто, виходячи з зазначених документів вбачається, що між ТОВ "Айрон Конкріт" та ТОВ "Простір Констракшн" був укладений договір з продажу та постачання товару яке, зокрема, входило до самої вартості товару за Договором.

Зазначене також підтверджено свідченнями свідка ОСОБА_1 , які він надав суду в безпосередньо в судовому засіданні 10.07.2023.

Щодо обставин самої операції з постачання/доставлення товару (Сходових маршів) з якої виник спір позивач зазначає, що вона дійсно мала місце та фактично була виконана з боку ТОВ "Айрон Конкріт" 21.10.2022, шляхом залучення перевізника ТОВ "Житомир-Залізобетон" на підставі Договору-Заявки № 2110 від 21.10.2022 (транспортний засіб ІVЕСО НОМЕР_6 , причіп НОМЕР_7 ). Даний факт підтверджується видатковою накладною № РН-211001від 21.10.2022 з постачання Сходових маршів Схм-5.3., 5.4., що містить підписи та печатки ТОВ "Айрон Конкріт" і ТОВ "Простір Констракшн", та ТТН № РН-211001 від 21.10.2022, що містить посилання на видаткову накладну № РН-211001 від 21.10.2022, як на супровідний документ до вантажу. Додатковим підтвердженням постачання товару з боку саме ТОВ "Айрон Конкріт" є запис у журналі реєстрації транспортних засобів.

Зазначене підтвердив і свідок ОСОБА_1 , який під час судового засідання 10.07.2023 засвідчив, що він лише вів переговори з ТОВ "Айрон Конкріт" відносно постачання товару та підтвердив що ТОВ "Айрон Конкріт" виконувало постачання товару власними силами. Свідок зазначив, що 21.10.2022 в час та в місці поставки товару (за адресою: м. Запоріжжя, вул. Поштова, 117) присутній не був, оскільки приймання-передача товару не входила в його функціональні обов`язки. Тому ні спростувати, ні підтвердити доставку Сходових маршів з боку ФОП Монастирного А.П. свідок не в змозі.

Отже, твердження відповідача, що постачання товару було виконано 19.10.2022 саме з боку ФОП Монастирного А.П. не підтверджено.»

Таким чином, з огляду на приписи ч. 2 ст. 87 ГПК України відносно того, що на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах, суд не приймає в якості допустимого доказу показання свідка ОСОБА_1 , оскільки вони надані Відповідачем на спростування відомостей, які вказані у досліджених судом письмових доказах: видатковій та товарно-транспортній накладних, які підтверджують поставку товару саме ТОВ «Житомир-Залізобетон», а не ФОП Монастирним А.П.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що Відповідач не спростував належними, допустимими та достовірними доказами доводи Позивача та пояснення третьої особи відносно того, що фактично ФОП Монастирний А.П. не залучався ТОВ "Айрон Конкріт" до виконання спірного перевезення товару 21.10.2022р. на будівельний майданчик ТОВ "Простір Констракшн" - м. Запоріжжя, вул. Поштова, буд. 117, а тому, відповідно, і не надавав останньому послуг з перевезення товару з м. Києва до м. Запоріжжя, за що отримав згідно рахунку № 385 на оплату транспортних послуг по маршруту м. Київ - м. Запоріжжя, автомобілем МАN НОМЕР_11/ КОЕGОЕL НОМЕР_10 на суму 23 156,00 грн., з ПДВ., які отримав від Позивача згідно платіжної інструкції № 2144 від 19.10.2022р. як попередню оплату.

Також суд не приймає як доказ здійснення спірної ФОП Монастирним А.П. його посилання на Акт надання послуг № 385 від 19.10.2022р., в якому зазначено, що Виконавцем (Відповідачем) були виконані наступні роботи (послуги): «Транспортні послуги по маршруту м. Київ - м. Запоріжжя, автомобілем МАN НОМЕР_5 / КОЕGЕL № НОМЕР_4 на суму 23 156,00 грн., з ПДВ».

По-перше, вказаний Акт складено Відповідачем одноособово; по-друге, Відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів отримання товару від ТОВ "Айрон Конкріт" для перевезення на адресу Позивача; по-третє, у Відповідача відсутні будь-які товарно-супроводні документи; по-четверте, Позивач та ТОВ "Айрон Конкріт" заперечують факт здійснення спірного перевезення Відповідачем; по-п`яте, Журнал реєстрації транспортних засобів на майданчику за адресою об`єкту ТОВ "Простір Констракшн" - м. Запоріжжя, вул. Поштова, 117 не містить записів про заїзд на його територію 21.10.2022 та 22.10.2022р. належного Відповідачу автомобілю МАN НОМЕР_5 / КОЕGЕL № НОМЕР_4; по-шосте, вказаний Акти не є допустимим доказом, оскільки факт здійснення вантажного перевезення відповідно до зазначених судом норм законодавства України має підтверджуватись виключно товарно-транспортною накладною, а також з інших вказаних вище судом підстав.

Судом встановлено, що в позасудовому порядку в березні та квітні 2023р. Позивач звертався до Відповідача з пропозиціями про повернення спірної суми 23 156,00 грн., але Відповідач безпідставно заперечив проти повернення коштів, пославшись на надання ним послуг.

Проте, з огляду на викладене цілком очевидно, що фактично не отримавши від ФОП Монастирного А.П. послуг з перевезення товару, Позивач правомірно відмовився від підписання надісланого йому Відповідачем Акту надання послуг.

Приймаючи рішення у справі також враховує вимоги ст.. 6 Цивільного кодексу України, згідно якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, згідно ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Правочином згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Зобов`язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 цього Кодексу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

З матеріалів справи вбачається, що 19.10.2022р. ТОВ "Простір Констракшн" дійсно здійснило оплату за транспортні послуги, згідно рахунку Відповідача № 385 від 19.10.2022р., на суму 23 156,00 грн., про що свідчить платіжна інструкція № 2144 від 19.10.2022р., з призначенням платежу: «оплата за надані послуги, згідно рах. № 385 від 19 жовтня 2020 р., у т.ч. ПДВ 20% - 3859,33 грн.».

Також, 19.10.2022р. Відповідачем зареєстровано податкову накладну. що свідчить про реальність факту господарського операції (надання послуг).

Як вказано у висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 29.06.2021р. у справі №910/23097/17, податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (підрядником) на постачання послуг на користь другої сторони (замовника), може бути доказом правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Однак, податкова накладна була складена виконавцем послуг (Відповідачем) одноособово за правилом першої події - отримання попередньої оплати згідно рахунку № 385 від 19.10.2022р., на суму 23 156,00 грн., та не є допустимим доказом, який підтверджує сам факт надання послуг з перевезення.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК).

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що ФОП Монастиний А.П. фактично не надав ТОВ "Простір Констракшн" транспортних послуг згідно рахунку Відповідача № 385 від 19.10.2022р., а суму попередньої оплати в розмірі 23 156,00 грн., здійсненої Позивачем платіжною інструкцією № 2144 від 19.10.2022р., на вимоги Позивача не повернув.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 902 ЦК передбачає, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно ст. 903 ЦК якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Глава 64 ЦК України визначає особливості правового регулювання перевезення.

Так, згідно ст. 908 перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

За вимогами ст. 916 за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Згідно ст. 917 перевізник зобов`язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором. Відправник вантажу має право відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу. Відправник повинен пред`явити у встановлений строк вантаж, який підлягає перевезенню, в належній тарі та (або) упаковці; вантаж має бути також замаркований відповідно до встановлених вимог. Перевізник має право відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.

Відповідно до ст. 919 перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

У разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (ст. 920).

При цьому згідно ст. 921 перевізник за ненадання транспортного засобу для перевезення вантажу, а відправник за ненадання вантажу або невикористання наданого транспортного засобу з інших причин несуть відповідальність, встановлену договором, якщо інше не встановлено транспортними кодексами (статутами). Перевізник і відправник вантажу звільняються від відповідальності, якщо ненадання транспортного засобу або невикористання наданого транспортного засобу сталося не з їхньої вини, зокрема у разі припинення (обмеження) перевезення вантажу у певних напрямках, встановленого у випадках і порядку, передбачених транспортними кодексами (статутами).

До пред`явлення перевізникові позову, що випливає із договору перевезення вантажу, пошти можливим є пред`явлення йому претензії у порядку, встановленому законом, транспортними кодексами (статутами). Позов до перевізника може бути пред`явлений відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк (ст. 925).

Судом встановлено, що Відповідач (як перевізник, виконавець) не надав суду будь-яких доказів, які б свідчили про те, що він приступив до виконання замовлення Позивача з надання транспортних послуг згідно рахунку Відповідача № 385 від 19.10.2022р., тобто подав до м. Києва під навантаження відправнику ТОВ "Айрон Конкріт" товару для перевезення до м. Запоріжжя автомобіль МАN НОМЕР_5 / КОЕGЕL № НОМЕР_4 . Доказів зворотного Відповідачем суду не надано. Вказане свідчить про відсутність вини замовника (Позивача) у неможливості виконати договір виконавцем (Відповідачем).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором (ч. 1). Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором (ч. 2). Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (ч. 3).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що Відповідач не виконав умови Договору в частині здійснення перевезення товару за маршрутом м. Київ - м. Запоріжжя згідно рахунку № 385 від 19.10.2022р., за що отримав від Позивача оплату в розмірі 23 156,00 грн., здійснену платіжною інструкцією № 2144 від 19.10.2022р.

Доказів виконання своїх зобов`язань в повному обсязі або повернення вказаної суми Відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене вимога Позивача про стягнення з відповідача 23 156,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 1291 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна Сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на Сторони. Кожна Сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не Стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які Сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Підсумовуючи викладене, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності Сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 130, 233, 236 - 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Монастирного Андрія Петровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСТІР КОНСТРАКШН" (вул. Грушевського Михайла, буд. 19, офіс 5, м. Бровари, Броварський район, Київська область, 07400; адреса для листування: вул. Перемоги, буд. 35 А, м. Запоріжжя, 69018, ідентифікаційний код 42716162) - 23156 (двадцять три тисячі сто п`ятдесят шість) грн. 00 коп. та 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 18.11.2024.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.