Повістка

від 21.11.2024 по справі 908/1581/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/116/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2024 Справа № 908/1581/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Красніковій С.І., розглянув заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Простір Констракшн від 08.11.2024 за вих. №08/11-24 про ухвалення додаткового рішення

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Простір Констракшн (електронна пошта: prostir.construction@gmail.com; юридична адреса: вул. Грушевського Михайла, буд. 19, офіс 5, м. Бровари, Київська область, 07400; адреса для листування: вул. Перемоги, буд. 35-А, м. Запоріжжя, 69018; код ЄДРПОУ 42716162)

До відповідача: Фізичної особи-підприємця Монастирного Андрія Петровича (електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ; АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю Айрон Конкріт (електронна пошта: beton.k@ukr.net; вул. Б.Хмельницького, буд. 16/22, м. Київ, 01030; код ЄДРПОУ 42097778).

про стягнення 23 156,00 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Джамбов П.С., ордер серії АР № 1083431 від 02.09.2022;

Від відповідача (заявника): не з`явився;

Від третьої особи: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Запорізької області перебувала справа №908/1581/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Простір Констракшн до Фізичної особи-підприємця Монастирного Андрія Петровича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю Айрон Конкріт, про стягнення 23 156,00 грн.

Рішенням від 06.11.2024 Господарським судом Запорізької області позов задоволено, стягнуто з Фізичної особи підприємця Монастирного Андрія Петровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Простір Констракшн 23156 грн. 00 коп. та 3028 грн. 00 коп. судового збору.

11.11.2024 через підсистему Електронний суд ЄСІКС до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Простір Констракшн надійшла заява від 08.11.2024 за вих. №08/11-24 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з Відповідача понесених Позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.11.2024, вказану заяву розподілено для розгляду судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 11.11.2024 вказану заяву прийнято до розгляду та судове засідання призначено 21.10.2024 об 11 год. 30 хв. явка представників сторін у судове засідання визнана необов`язковою, запропоновано відповідачу, третій особі завчасно до призначеного судового засідання направити на адреси суду та відповідно учасникам справи письмові пояснення (заперечення) по суті заяви, докази направлення надати суду.

Згідно з ч. 4 ст. 244 ГПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

В судове засідання 21.11.2024 представники Відповідача та третьої особи не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, своїх пояснень (заперечень) по суті заяви до суду не надіслали.

З заяви ТОВ Простір Констракшн від 08.11.2024 за вих. №08/11-24 про ухвалення додаткового рішення по справі № 908/1581/24 вбачається, що заявник просить суд стягнути з Фізичної особи - підприємця МОНАСТИРНОГО АНДРІЯ ПЕТРОВИЧА на свою користь суму витрат на правову допомогу у розмірі 26000,00 грн. як компенсацію сплачених Позивачем коштів за Договором про надання правової допомоги № 02/09-22 від 02.09.2022p. у зв`язку з захистом інтересів Позивача в суді у справі № 908/1581/24.

Відповідно до ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

За приписами пункту 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частинами 3-5 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути вказану заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 21.11.2024 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК Акорд.

21.11.2024 судом проголошено вступу та резолютивну частини додаткового рішення.

Розглянувши матеріали справи та заяви, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.11.2024 позов задоволено, стягнуто з Фізичної особи підприємця Монастирного Андрія Петровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Простір Констракшн 23156 грн. 00 коп. та 3028 грн. 00 коп. судового збору.

При цьому ТОВ Простір Констракшн разом із поданням позову, у тексті позовної заяви на виконання вимог ч. 1 ст. 124 ГПК України подано до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс та які очікує понести у зв`язку із розглядом справи у суді:

1)3028 грн. 00 коп. судового збору,

2) витрати на юридичні послуги за договором укладеним Позивачем 3 адвокатом в орієнтовному розмірі 26000,00 грн. з яких: підготовка позовної заяви 5000,00 грн., виконання дій пов`язаних із фактичним поданням позовної заяви до суду 1000,00 грн.; оплата правничої допомоги у вигляді послуг адвоката за участь у судових засіданнях (орієнтовно 3 засідання по 2000,00 грн.) 6000,00 грн.; гонорар за отримання у суді першої інстанції рішення винесеного на користь Позивача - 10000,00 грн.

З матеріалів справи та заяви Позивача про ухвалення додаткового рішення та доданих до неї доказів вбачається, що заявник просить суд стягнути з Відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу на загальну суму 26 000,00 грн.

Судом встановлено, що 02 вересня 2022 року укладено договір про надання правової допомоги № 02/09-22 між адвокатом Джамбовим Петром Сергійовичем, діючим на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № ЗПО01795, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Запорізької області від 31.08.2018 року № 14 (надалі Адвокат), та ТОВ Простір Констракшн ЄДРПОУ 42716162, в особі Директора Гончарова Олексія Олександровича.

Згідно п. 1.1. Предметом даного Договору є надання Адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги Клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів.

1.2. Адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Клієнт зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені Сторонами.

3.1. На визначення розміру гонорару Адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень Клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначені обгрунтованого розміру гонорару.

3.2. За правову допомогу, передбачену в п.п. 1.2. Договору Замовник сплачує Адвокату винагороду (гонорар), який погоджується за взаємною угодою сторін. Його розмір закріплюється Розрахунком до Договору про надання правової допомоги та може змінюватись за домовленістю сторін підписанням нового Розрахунку до Договору про надання правової допомоги.

4.1. Розмір оплати праці Адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються Сторонами в Розрахунках до Договору про надання правової допомоги, які є невід`ємною частиною договору.

Згідно Додаткової угоди від 29.09.2024р. до вказаного Договору Сторони домовилися внести зміни до п.2.1. Договору виклавши його зміст у наступній редакції: « 2.1. Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до « 31» грудня 2027 року ».

Також суду надано Акт приймання передачі послуг від 06.11.2024р. за Договором про надання правової допомоги № 02/0922 наступного змісту:

1) Виконавцем, у період з 03.05.24р. по 06.11.24 р. були надані наступні юридичні послуги з метою забезпечення можливості проведення судового захисту інтересів Замовника у справі № 908/1581/24, предметом якої є стягнення з Фізичної особи підприємця МОНАСТИРНОГО АНДРЯ ПЕТРОВИЧА заборгованості за договором про стягнення грошових коштів за договором послуг з перевезення вантажу, а саме:

- проведення збору документів та аналіз матеріалів по суті спору та сьогоденної судової практики із аналогічних спорів - 4000,00 грн.;

- підготовка позовної заяви - 5000,00 грн.;

- виконання дій пов`язаних із фактичним поданням позовної заяви до суду 1000,00 грн.;

- оплата правничої допомоги у вигляді послуг адвоката за участь у судових засіданнях 6000,00 грн.;

- гонорар за отримання у суді першої інстанції рішення винесеного на користь Позивача - 10000,00 грн.

2) Загальна вартість наданих послуг з правничої допомоги без урахування гонорару успіху у суді - першої інстанцій склала 16000 грн.

3) Загальна вартість наданих послуг з правничої допомоги з урахуванням гонорару успіху суді першої інстанцій склала 26 000 грн.

4) Сума, що підлягає оплаті на користь Адвоката за даним актом складає 26 000 грн.

5) Замовник немає жодних претензій до якості наданих Адвокатом послуг. Після завершення розрахунків в повному обсязі Виконавець не матиме жодних претензій до Замовника.

Крім цього заявником додано:

- Ордер на надання правової допомоги ТОВ Простір Констракшн серії АР № 1083431 від 02.09.2022р. виданий адвокатом Джамбовим П.С., який діє на підставі свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю № 001795 від 31.08.2018р.,

- Рахунок № 06-11/24 від 06.11.2024р., за яким визначено вартість послуги «Оплата юридичних послуг за Договором про надання правової допомоги № 02/29-22 від 02.09.2022р. у розмірі 26000,00 грн. без ПДВ. Одержувач ФОП Джамбов П.С (Адвокат),

- Платіжна інструкція № 3213 від 07.12.2024р. щодо оплати ТОВ Простір Констракшн та користь ФОП Джамбова П.С. юридичних послуг за Договором про надання правової допомоги № 02/29-22 від 02.09.2022р. у розмірі 26000,00 грн. без ПДВ.

Приймаючи додаткове рішення суд враховує, що згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Так, відповідно до ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно ч. 1 ст. 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1)попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2)визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3)розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Статтею 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 ЗУ "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020р. у справі № 910/4201/19).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2019 р. у справі №922/445/19, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду № 904/1878/19 від 12.03.2020 р., № 910/11005/16 від 17.12.2020 р.

У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5,6 ст. 126 ГПК України).

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

В судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанов об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Дослідивши подані заявником докази суд констатує, що заявлений ним до стягнення з Відповідача розмір витрат на правову допомогу у сумі 26 000,00 грн. очевидно є суттєво завищеним і не співмірним з предметом позову, оскільки перевищує суму самих позовних вимог - 23156,00 грн.

Крім цього, Позивач у складі юридичних послуг згідно Акту приймання-передачі від 06.11.2024р. за Договором про надання правової допомоги № 02/0922 безпідставно та необґрунтовано роз`єднав єдину послугу з підготовки та подання позовної заяви до суду на складові, за які нарахував окрему оплату у сумі 9000 грн. :

- проведення збору документів та аналіз матеріалів по суті спору та сьогоденної судової практики із аналогічних спорів - 4000,00 грн.;

- підготовка позовної заяви - 5000,00 грн.;

- виконання дій пов`язаних із фактичним поданням позовної заяви до суду 1000,00 грн.

При цьому суд враховує, як це встановлено у рішенні у цій справі від 06.11.2024р., що спірні правовідносини раніше вже були предметом розгляду Господарського суду Запорізької області у справі № 908/1689/23, рішенням якого від 25.08.2023р. позов було задоволено та стягнуто з Фізичної особи-підприємця Монастирного А.П. на користь ТОВ "Простір Констракшн" 23156 грн. 00 коп. з інших правових підстав, а саме як безпідставно збережених грошових коштів. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.12.2023 у справі № 908/1689/23 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Монастирного А.П. задоволено. Рішення Господарського суду Запорізької області від 28.08.2023р. у справі №908/1689/23 скасовано та прийнято нове рішення про відмову у позові.

Як вбачається з судових рішень у цій справі адвокат Джамбов П.С. також представляв інтереси ТОВ "Простір Констракшн"у судових засіданнях як в суді першої так і апеляційної інстанції.

Вказане свідчить про те, що йому було достеменно відомо про всі фактичні обставини взаємовідносин між сторонами у обох справах, він володів усіма первинним документами, на яких ґрунтувалися позовні вимоги, а при поданні позову у справі № 908/1581/24 були змінені лише правові підстави відповідно до позиції апеляційного суду у справі № 908/1689/23.

Отже, проведення ним збору документів взагалі не було необхідно, оскільки додані до позовних заяв в обох справах первинні документи є ідентичними. Правова позиція щодо укладення сторонами письмового договору у спрощений спосіб була викладена апеляційним судом з посиланням на відповідну практику Верховного суду.

Крім цього, за сумою позовних вимог та характером правовідносин сторін ця справа є малозначною та не потребувала значних зусиль адвоката для підготовки правової позиції та аналізу великої кількості документів .

Виокремлення виконання дій пов`язаних із фактичним поданням позовної заяви до суду також охоплюється поняттям «підготовка позовної заяви», отже є його складовою і не є правовою допомогою.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що в цій частині відповідає критерію розумності та співмірності відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 7000,00 грн.

Щодо оплати правничої допомоги у вигляді послуг адвоката за участь у судових засіданнях в розмірі 6000,00 грн. суд зазначає., що адвокат Джамбов П.С. дійсно брав участь у чотирьох судових засіданнях у цій справі, а тому в цій частині вказана сума витрат на правову допомогу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача у складі витрат на правничу допомогу гонорару за отримання у суді першої інстанції рішення винесеного на користь Позивача («гонорару успіху») в розмірі 10000,00 грн.

В цій частині суд враховує наступні правові позиції Верховного суду.

Так, здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, господарський суд має враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні як клієнту послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи. Слід також у порядку статті 86 ГПК України давати належну оцінку доказам фактичного надання стороні адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг (додаткова постанова КГС ВС від 07.12.2018 у справі № 922/749/18).

Витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанова ОП КГС ВС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Верховний Суд (постанова ВП ВС від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18), вирішуючи питання про віднесення до судових витрат, які розподілені за результатами розгляду спору, бонусів, передбачених договором про надання правничої допомоги, залежно від результатів розгляду справи, тобто так званого «гонорару успіху», зауважив, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у разі укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи те, чи були вони фактично здійснені, а також їх необхідність. При цьому суд, визначаючи суму відшкодування, має послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

У названій постанові Верховний Суд, обґрунтовуючи необхідність задоволення заяви про стягнення додаткової винагороди адвоката за досягнення позитивного рішення у справі ("гонорару успіху"), виходив з того, що відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, і тому належить до судових витрат. Крім того, відсутні докази нерозумності цих витрат, їх неспівмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача, а загальна сума витрат на адвокатські послуги, передбачена договором, не виходить за розумні межі розміру гонорару.

Чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як гонорар успіху, проте Верховний Суд враховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування «гонорару успіху» як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як «гонорар успіху», що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Обставина того, що обчислення гонорару успіху пов`язане з настанням певної події, про яку зазначили суди попередніх інстанцій, є обґрунтованою та логічною в силу самої суті гонорару успіху, можливість обчислення якого залежить виключно від певних подій - досягнутих адвокатом та обумовлених в договорі результатів при наданні послуг правової допомоги.

Судом в цій справі № 908/1581/24 встановлено, що з Договору про надання правової допомоги від 02 вересня 2022 року вбачається:

3.2. За правову допомогу, передбачену в п.п. 1.2. Договору Замовник сплачує Адвокату винагороду (гонорар), який погоджується за взаємною угодою сторін. Його розмір закріплюється Розрахунком до Договору про надання правової допомоги та може змінюватись за домовленістю сторін підписанням нового Розрахунку до Договору про надання правової допомоги.

4.1. Розмір оплати праці Адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються Сторонами в Розрахунках до Договору про надання правової допомоги, які є невід`ємною частиною договору.

Отже, з наведеного можна дійти висновку про те, що оскільки розмір гонорару безпосередньо Договором не визначено, він мав бути встановлений Розрахунком до Договору, який мав бути його невід`ємною частиною.

Як вбачається з матеріалів справи, разом з заявою про ухвалення додаткового рішення позивачем в системі «Електронний суд» надано:

1. Ордер Адвокат Джамбов П.С Простір Констракшн.pdf.

2. Акт приймання передачі послуги Джамбов П.С. Простір Констракшн.pdf.

3. Договір про надання правової допомоги Простір Констракшн Джамбов П.С.02.09.22.pdf.

4. Дод.угода до договору про надання правової допомоги Простір Констракшн Джамбов П.С.02.09.22 .pdf.

5. Заява про ухвалення додаткового рішення 1581.pdf.

6. Рахунок Джамбов П.С на Простір Констракшн.pdf.

7. Квитанція судовий збір.pdf.

8. Квитанція адвокатські послуги.pdf.

Отже, Розрахунок до Договору про надання правової допомоги від 02.096.2022р., як невід`ємну частину договору, заявником до суду не надано.

Акт приймання-передачі послуги від 06.11.2024р. та рахунок № 06-11/24 від 06.11.2024р. на суму 26000,00 грн. є не доказами попередньої домовленості між сторонами Договору про склад та вартість юридичних послуг, що мають надаватися за цим Договором, а є первинними документами, що засвідчують факт надання певних послуг та підставою для їх оплати, а тому не можуть бути розцінені судом як вказаний у п. 3.2 та 4.1 Договору Розрахунок.

Вказане свідчить про те, що сторонами не визначено у Договорі від 02.09.2022р. № 02/09-22, таку складову правових послуг як «гонорар успіху», а також її розмір. Будь-яких змін в цій частині в Договір Додатковою угодою від 29.09.2023р. до нього не внесено.

Вказане означає, що ТОВ «Простір Констракшн» не давало свою згоду у Договорі від 02.09.2022р. сплачувати адвокату «гонорар успіху», як складову частину наданих адвокатом послуг під відкладальною умовою, що залежить від настання певної події: прийняття рішення у справі № 908/1581/24 на користь Позивача, тобто залежить від досягнення адвокатом відповідача певного результату при наданні послуг правової допомоги.

Також суд виходить з того, що заявником взагалі не обґрунтовано встановлення розміру «гонорару успіху» в сумі 10000,00 грн., який удвічі перевищує заявлені Позивачем витрати на підготовку позовної заяви (5000,00 грн.), та разом із загальною сумою заявлених Позивачем витрат на правничу допомогу (16000,00 грн.) складає суму 26000,00 грн., яка перевищує суму самого позову 23156,00 грн., як і обґрунтування її виключного значення для позивача, що у сукупності має усі ознаки неспівмірності та нерозумності таких витрат, з огляду на ціну позову та складність справи.

Як вказав Верховний Суд у постанові у справі № 910/16803/19 від 19 липня 2021 року: «Фактично від позивача клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та заперечень стосовно неспівмірності заявлених відповідачем витрат на правничу допомогу, понесених у зв`язку із касаційним розглядом справи №910/16803/19, не надходило. Суд зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Вказане означає ,що за певних умов суд не зобов`язаний повністю задовольняти вимоги сторони про відшкодування витрат на правову допомогу, а має право, незалежно від надходження клопотання іншої сторони, зменшити розмір таких витрат.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку що нарахування та стягнення з Відповідача понесених Позивачем витрат на сплату адвокату «гонорару успіху» у цій справі є безпідставним, необґрунтованим та очевидно виходить за межі розумного гонорару, а тому враховуючи критерії співмірності з заявленими позовними вимогами, розумності та реальності, суд вважає за можливе заяву ТОВ Простір Констракшн про ухвалення додаткового рішення по справі № 908/1581/24 задовольнити частково, та стягнути з Фізичної особи - підприємця МОНАСТИРНОГО А.П. на користь ТОВ Простір Констракшн судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частинами 2 та 3 ст. 244 ГПК України передбачено, що заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення (ч. 2). Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3)

Відповідно до ч. 1 ст. 232 ГПК України, судовими рішеннями є: ухвали, рішення, постанови та судові накази.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариство з обмеженою відповідальністю Простір Констракшн про ухвалення додаткового рішення по справі № 908/1581/24 задовольнити частково.

2. Прийняти додаткове рішення про стягнення з Фізичної особи підприємця Монастирного Андрія Петровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Простір Констракшн (вул. Грушевського Михайла, буд. 19, офіс 5, м. Бровари, Броварський район, Київська область, 07400; адреса для листування: вул. Перемоги, буд. 35 А, м. Запоріжжя, 69018, ідентифікаційний код 42716162) витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13000 (тринадцять тисяч) грн. 00 коп.

3. Стягнути з Фізичної особи підприємця Монастирного Андрія Петровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Простір Констракшн (вул. Грушевського Михайла, буд. 19, офіс 5, м. Бровари, Броварський район, Київська область, 07400; адреса для листування: вул. Перемоги, буд. 35 А, м. Запоріжжя, 69018, ідентифікаційний код 42716162) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13000 (тринадцять тисяч) грн. 00 коп. Видати наказ після набрання додаткового рішення чинності.

4. В іншій частині в задоволенні заяви відмовити.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано: 29.11.2024.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч. 3 та ч. 5 ст. 244 ГПК України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення може бути оскаржено.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 241 ГПК України додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.