Рішення

від 09.10.2024 по справі 910/9476/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.10.2024Справа № 910/9476/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В., за участі секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги"

про стягнення заборгованості 1 206 905 694,67 грн,

Представники учасників процесу згідно протоколу від 09.10.2024,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні судді Господарського суду міста Києва Джарти В. В. перебуває справа за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - позивач, Компанія) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (далі - відповідач, Товариство) про стягнення заборгованості 1 206 905 694,67 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані ухиленням відповідача від виконання умов договору про надання послуг.

23.08.2024 через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву.

29.08.2024 через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив.

09.09.2024 від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача 131 413 800,00 грн основної заборгованості у зв`язку з добровільною сплатою боржником зазначеної суми заборгованості.

У підготовче засідання 09.09.2024 прибули представники сторін та підтримали заяву про закриття провадження у справі в частині сплаченої відповідачем суми заборгованості.

За наслідками підготовчого засідання 09.09.2024 судом була постановлена ухвала про закриття підготовчого провадження та призначений розгляд справи по суті на 09.10.2024.

08.10.2024 позивачем до суду було подане повідомлення про часткову сплату основного боргу.

Товариством до суду 09.10.2024 було подане клопотання про закриття провадження в частині суми сплаченого боргу.

У судовому засіданні 09.10.2024 представник позивача надав усні пояснення у справі та просив задовольнити позов з урахуванням часткових сплат відповідача суми заборгованості.

Представник відповідача у судовому засіданні 09.10.2024 заперечував проти задоволення позову, посилаючись на обставини та факти, викладені в письмових поясненнях.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» є юридичною особою, що утворена 29.07.2019 як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 №73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 №829-р «Про погодження перетворення державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» у приватне акціонерне товариство». Засновником і єдиним акціонером НЕК «Укренерго» є держава в особі Міністерства енергетики України (пункт 6.1 Статуту НЕК «Укренерго», затвердженого наказом Міністерства енергетики України від 21.09.2021 № 218).

НЕК «Укренерго» виконує функції оператора системи передачі (ОСП) - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (пункт 55 частини 1 статті 1, статті 31, 33, пункт 8 розділу XVII Закону України «Про ринок електричної енергії»; постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 17.07.2014 № 1012 «Про видачу ліцензії з передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами ДП «НЕК «Укренерго», від 17.12.2021 № 2624 «Про видачу ліцензії з передачі електричної енергії НЕК «Укренерго»; пункт 2.1, 2.2 Статуту НЕК «Укренерго», затвердженого наказом Міністерства енергетики України від 21.09.2021 № 218).

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон) учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з передачі.

Відповідно до частини 4 статті 33 Закону оператор системи передачі надає послуги, зокрема, з передачі електричної енергії учасникам ринку на підставі договорів, укладених на основі типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії. Типовий договір про надання послуг з передачі електричної енергії затверджується Регулятором. Порядок укладання таких договорів визначається кодексом системи передачі.

Регулятором на ринку електричної енергії є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), правовий статус якої визначений у статті 1, 2 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».

Кодекс системи передачі затверджений постановою НКРЕКП від 14.03.2018, зі змінами (далі - Кодекс СП).

Згідно з абзацом 14 пункту 5.3 Кодексу СП між Оператором системи передачі (далі - ОСП) та Користувачем, який є (або планує стати) учасником ринку електричної енергії, укладається один договір про надання послуг з передачі електричної енергії, який є додатком 6 до цього Кодексу, сукупно за всіма видами діяльності цього Користувача на ринку електричної енергії. Договір про надання послуг з передачі електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається на підставі типової форми договору, який затверджується Регулятором та є додатком 6 до Кодексу СП (пункт 5.5 Кодексу СП).

Згідно з частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Наказом НЕК «Укренерго» від 03.10.2023 № 549 було затверджено умови договору про надання послуг з передачі електричної енергії, в пункті 1 якого визначено, що умови договору набувають чинності з 01.01.2024.

Відповідач подав Компанії заяву-приєднання від 14.11.2023 до договору про надання послуг з передачі електричної енергії, в якій надано письмову згоду на приєднання до умов договору.

Листом від 15.11.2023 № 01/61595 позивач підтвердив приєднання відповідача до умов договору з 01.01.2024, таким чином між Компанією та Товариством укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії з датою акцептування 01.01.2024 та ідентифікатором № 0205-02024- ПП (далі - договір).

Пунктами 1.1, 1.2 договору визначено, що цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з передачі електричної енергії.

Згідно з пунктом 15.1, 15.2 договору цей договір може бути змінений ОСП в односторонньому порядку у разі внесення змін або скасування нормативно-правових актів, що регулюють відносини, пов`язані з наданням послуги. Договір зі змінами оприлюднюється на сайті ОСП.

Так, наказом НЕК «Укренерго» (ОСП) від 07.06.2024 № 343 внесені зміни до договору про надання послуг з передачі електричної енергії (затверджено умови договору в новій редакції). На офіційному вебсайті ОСП доступні попередня редакція (що діяла у спірний період) та чинні умови договору (з 07.06.2024) за посиланням https://ua.energy/uchasnikam_rinku/reyestratsiya-uchasnykiv-rynku/dogovory/#1696341713148-16b0f4f3-d1df .

Згідно з пунктом 2.1 договору ОСП безперервно надає послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга), а Користувач (відповідач) зобов`язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.

Відповідно до пункту 6.2 договору Користувач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду (календарного місяця) згідно із такою системою платежів і розрахунків:

1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;

2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;

3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.

Надалі згідно з пунктом 6.4 договору Користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів приймання-передачі послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі.

Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Акти приймання-передачі Послуги направляються Користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).

Коригування обсягів та вартості наданої Послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надається Адміністратором комерційного обліку протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в Системі управління ринком, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку.

Оплату вартості послуги після коригування обсягів та вартості Послуг Користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі послуги (включно) або Акт приймання-передачі послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно).

Акти приймання-передачі послуги та акти коригування до актів приймання-передачі послуги та рахунки у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє Користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає Користувачу два примірники Акта приймання-передачі послуги та/або акта коригування до актів приймання-передачі послуги в паперовій формі, підписані власноручним підписом зі свого боку. Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі Послуги та актів коригування до актів приймання-передачі Послуги відповідного розрахункового періоду протягом З робочих днів з дня їх отримання Користувачем.

У січні-червні 2024 року ОСП (позивач) надавав Користувачу (відповідачу) послуги і надсилав відповідні рахунки, зокрема, для оплати поетапної вартості послуг, а також акти приймання-передачі послуги за січень-червень 2024 року та акти коригування до актів приймання-передачі послуги за січень-березень 2024 року.

На підтвердження вказаних обставин позивачем представлено суду відповідні рахунки-фактури, акти приймання-передачі послуги та акти коригування, а саме:

- рахунок-фактура № ПР-0005672/0205-02024-ПП від 15.01.2024, рахунок-фактура № ПР-0006139/0205-02024-ПП від 25.01.2024, рахунок-фактура № ПР-0006621/0205-02024-ПП від 05.02.2024, рахунок-фактура № ПР-0007573/0205-02024-ПП від 09.02.2024, акт приймання-передачі послуги № ПРА-0001735 від 31.01.2024 за січень 2024 року на суму 452 521 122,28 грн, акт коригування № ПРА_К-0004056 від 30.05.2024 до акту приймання-передачі послуги № ПРА-0001735 від 31.01.2024;

- рахунок-фактура № ПР-0008104/0205-02024-ПП від 15.02.2024, рахунок-фактура № ПР-0008621/0205-02024-ПП від 25.02.2024, рахунок-фактура № ПР-0009114/0205-02024-ПП від 05.03.2024, рахунок-фактура № ПР-0009613/0205-02024-ПП від 08.03.2024, акт приймання-передачі послуги № ПРА-0002251 від 29.02.2024 за лютий 2024 року на суму 370 284 635,00 грн, акт коригування № ПРА_К-0004716 від 13.06.2024 до акту приймання-передачі послуги № ПРА-0002251 від 29.02.2024;

- рахунок-фактура № ПР-0010119/0205-02024-ПП від 15.03.2024, рахунок-фактура № ПР-0010600/0205-02024-ПП від 25.03.2024, рахунок-фактура № ПР-0011081/0205-02024-ПП від 05.04.2024, рахунок-фактура № ПР-0011568/0205-02024-ПП від 09.04.2024, акт приймання-передачі послуги № ПРА-0002807 від 31.03.2024 за березень 2024 року на суму 340 157 497,93 грн, акт коригування № ПРА_К-0005444 від 25.06.2024 до акту приймання-передачі послуги № ПРА-0002807 від 31.03.2024;

- рахунок-фактура № ПР-0012065/0205-02024-ПП від 15.04.2024, рахунок-фактура № ПР-0012545/0205-02024-ПП від 25.04.2024, рахунок-фактура № ПР-0013026/0205-02024-ПП від 06.05.2024, рахунок-фактура № ПР-0013510/0205-02024-ПП від 09.05.2024, акт приймання-передачі послуги № ПРА-0003327 від 30.04.2024 за квітень 2024 року на суму 273 011 214,35 грн;

- рахунок-фактура № ПР-0014000/0205-02024-ПП від 15.05.2024, рахунок-фактура № ПР-0014473/0205-02024-ПП від 25.05.2024, рахунок-фактура № ПР-0014949/0205-02024-ПП від 05.06.2024, рахунок-фактура № ПР-0015437/0205-02024-ПП від 10.06.2024, акт приймання-передачі послуги № ПРА-0003841 від 31.05.2024 за травень 2024 року на суму 242 251 992,35 грн;

- рахунок-фактура № ПР-0015933/0205-02024-ПП від 15.06.2024, рахунок-фактура № ПР-0016405/0205-02024-ПП від 25.06.2024, рахунок-фактура № ПР-0016881/0205-02024-ПП від 05.07.2024, рахунок-фактура № ПР-0017365/0205-02024-ПП від 11.07.2024, акт приймання-передачі послуги № ПРА-0004362 від 30.06.2024 за червень 2024 року на суму 201 161 746,63 грн.

Також до матеріалів справи долучені докази отримання Товариством вказаних вище рахунків через автоматизовану систему документообігу Компанії, а саме відповідні знімки екрану (скріншоти).

Всупереч умов укладеного договору до звернення Компанії із цим позовом до суду Товариство зазначені рахунки оплатило лише частково.

Заборгованість відповідача за послуги, надані у січні-червні 2024 року за вирахуванням часткової оплати вчиненої до звернення із позовом до суду, становить 1 157 925 068,36 грн, у тому числі: за лютий - 90 530 415,41 грн; за березень - 350 969 699,62 грн; за квітень - 273 011 214,35 грн; за травень - 242 251 992,35 грн; за червень - 201 161 746,63 грн.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов законодавства та укладеного між сторонами договору, не оплатив своєчасно вартість послуг, наданих у січні-червні 2024 року, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 1 157 925 068,36 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 12 938 951,82 грн три проценти річних та 36 041 674,49 грн інфляційних втрат.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначив, що внаслідок настання форс-мажорних обставин, в силу пункту 11.1 договору, термін виконання зобов`язань за цим договором у разі форс-мажорних обставин відкладається на строк дії таких обставин. Загальновідомою є та обставина, що військовий час на теперішній час досі триває. Отже, за твердженнями Товариства подання позову про стягнення заборгованості за договором на даний час є передчасним, оскільки строк виконання зобов`язань за договором, які виникли після 24.02.2022 ще не настав, відповідно і відповідальність, передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не може застосовуватись до правовідносин, які виникли між сторонами договору після 24.02.2022.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Укладений між сторонами договір про надання послуг з передачі електричної енергії з датою акцептування 01.01.2024 та ідентифікатором № 0205-02024- ПП за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказано судом вище, відповідно до пункту 6.2 договору Користувач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду (календарного місяця) згідно із такою системою платежів і розрахунків: 1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду; 2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду; 3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду. Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Акти приймання-передачі Послуги направляються Користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Коригування обсягів та вартості наданої Послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надається Адміністратором комерційного обліку протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в Системі управління ринком, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку. Оплату вартості послуги після коригування обсягів та вартості Послуг Користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі послуги (включно) або Акт приймання-передачі послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно).

Отже строк оплати вартості наданих послуг за спірним договором у період січень-червень 2024 року на підставі виставлених рахунків, актів приймання-передачі послуг та актів коригування є таким, що настав. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Твердження відповідача щодо настання форс-мажорних обставин, які відтермінують строк оплати наданих позивачем послуг на переконання суду є помилковими з огляду на таке.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (стаття 218 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 219 Господарського кодексу України сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Отже, сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21.

Так, лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 та сертифікат Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати від 15.02.2023 № 3200-23-0754 не є належним доказом існування форс-мажорних обставин і не доводить неможливість виконання, оскільки сертифікат виданий щодо виконання іншого договору (від 01.01.2019 № 0205- 02024), стосується періоду 24.02.2022-15.02.2023, у той час як спірний договір у межах цієї справи акцептований 01.01.2024. Крім того, Товариство не повідомляло про виникнення форс-мажорних обставин і неможливість виконання договору, що унеможливлює посилання відповідача на можливість застосування приписів пункту 11.1 договору.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідачем не надано належного обґрунтування причинно-наслідкового зв`язку між введенням воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором.

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Наявність та розмір заборгованості Товариства за спірним договором у сумі 1 157 925 068,36 грн станом на день звернення (формування) із цим позовом до суду (31.07.2024) підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідач здійснив також наступні платежі: 31.07.2024 на суму 10 812 201,69 грн, 31.07.2024 на суму 502 500,00 грн, 31.07.2024 на суму 21 773 933,39 грн, 31.07.2024 на суму 75 061 738,25 грн, 31.07.2024 на суму 14 499 500,00 грн, 31.07.2024 на суму 9 133,05 грн, 31.07.2024 на суму 50 000 000,00 грн, 31.07.2024 на суму 458 790,32 грн, 31.07.2024 на суму 15 000 753,79 грн, 28.08.2024 на суму 92 305 032,61 грн, 28.08.2024 на суму 12 157 046,15 грн, 28.08.2024 на суму 5 352 725,84 грн, 28.08.2024 на суму 39 108 767,39 грн, 06.09.2024 на суму 1 004 542,67 грн, 11.09.2024 на суму 3 995 457,33 грн, 11.09.2024 на суму 10 812 201,69 грн, 11.09.2024 на суму 50 174 331,24 грн, 11.09.2024 на суму 8 009,74 грн, 30.09.2024 на суму 55 973 221,87 грн, 30.09.2024 на суму 76 632 235,46 грн, 30.09.2024 на суму 31 857 643,08 грн. Наведене вбачається з платіжних інструкцій, представлених до матеріалів справи сторонами.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові.

За наведених обставин, з урахуванням поданих доказів сплати грошових коштів, враховуючи, що грошові кошти у розмірі 188 118 550,49 грн були сплачені відповідачем до відкриття провадження у справі (05.08.2024) відсутні підстави для їх стягнення в судовому порядку, а тому позов в частині стягнення основного боргу у розмірі 188 118 550,49 грн не підлягає задоволенню.

При цьому, з огляду на те, що грошові кошти, які покривають решту заявленого боргу, зокрема, у розмірі 379 381 215,07 грн, були сплачені після звернення позивачем з даним позовом до суду та відкриття провадження у справі, провадження у цій частині підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмету спору на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.

З огляду на викладене, судом встановлено, що станом на дату розгляду справи основний борг відповідача за договором за спірний період є таким, що не погашений у розмірі 590 425 302,80 грн, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 12 938 951,82 грн три проценти річних та 36 041 674,49 грн інфляційних втрат, розрахованих за період 15.03.2024-11.07.2024.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунки трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку в їх обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в частині стягнення з Товариства 12 938 951,82 грн трьох процентів річних та 36 041 674,49 грн інфляційних втрат, розрахованих за період 15.03.2024-11.07.2024, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Заперечення відповідача про відсутність підстав для стягнення вказаних компенсаційних платежів через їх передчасність на переконання суду є помилковими, оскільки, як вказано судом вище, підстав відтермінування строків оплати отриманих послуг через настання форс-мажорних обставин судом не встановлено.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Згідно із статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Компанії.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а в частині судового збору за вимогами в яких провадження підлягає закриттю, в силу приписів статті 7 Закону України "Про судовий збір" підлягає поверненню з Державного бюджету у разі подання позивачем відповідної заяви.

Керуючись статтями 73-80, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" про стягнення заборгованості 1 206 905 694,67 грн закрити в частині вимоги про стягнення 379 381 215,07 грн основного боргу.

2. Позов Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (04050, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЮРІЯ ІЛЛЄНКА, будинок 31; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 41916045) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, місто Київ, вулиця СИМОНА ПЕТЛЮРИ, будинок 25; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00100227) 590 425 302,80 грн (п`ятсот дев`яносто мільйонів чотириста двадцять п`ять тисяч триста дві гривні 80 копійок) основного боргу, 36 041 674,49 грн (тридцять шість мільйонів сорок одну тисячу шістсот сімдесят чотири гривні 49 копійок) інфляційних втрат, 12 938 951,82 грн (дванадцять мільйонів дев`ятсот тридцять вісім тисяч дев`ятсот п`ятдесят одну гривню 82 копійки) три проценти річних та 449 176,70 грн (чотириста сорок дев`ять тисяч сто сімдесят шість гривень 70 копійок) судового збору.

4. У частині стягнення 188 118 550,49 грн основного боргу та 132 151,53 грн судового збору відмовити.

5. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 18.11.2024.

СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ