Ухвала

від 18.11.2024 по справі 348/1201/24

НАДВІРНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

(про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою)

Справа № 348/1201/24

Провадження № 1-кп/348/287/24

18 листопада 2024 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого-судді: ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2

прокурора: ОСОБА_3

потерпілої: ОСОБА_4

обвинувачених: ОСОБА_5 , ОСОБА_6

захисників: ОСОБА_7 , ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Надвірнянського районного суду об`єднане кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024091200000047 за обвинувальним актом від 23.05.2024, про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за № 12024091200000274 за обвинувальним актом від 20.09.2024, про обвинувачення ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, та за № 12024091200000273 за обвинувальним актом від 16.10.2024, про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України,-

УСТАНОВИВ:

В провадженні Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області знаходиться об`єднане кримінальне провадження, про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 КК України, ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області стосовно обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 22.11.2024.

Від прокурора поступило письмове клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Обставини, зазначені в клопотанні.

Вимоги прокурора мотивовані тим, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні умисного тяжкого корисливого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, в період воєнного стану. Ухвалами слідчого судді від 30.07.2024 обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Ухвалою суду від 24.09.2024 обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк до 22.11.2024, без визначення розміру застави.

Станом на даний час продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, а саме: ризик переховування обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від суду, ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, та ризик вчинення іншого кримінального правопорушення. Тому вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за поведінкою обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , та забезпечити виконання покладених на них судом обов`язків. Також при продовженні щодо обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою просить не визначати розмір застави, оскільки даний злочин було вчинено обвинуваченими із застосуванням насильства щодо потерпілого.

Позиція сторін кримінального провадження.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, надав суду пояснення, аналогічні тексту клопотання, просив суд клопотання задоволити та продовжити застосування до обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів без визначення права застави.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 -адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки прокурором не доведено неможливість застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. Вважає, що до обвинуваченого ОСОБА_5 можливо застосувати інші менш суворі запобіжні заходи, оскільки він повністю визнає свою вину і розкаюється у вчиненому, раніше не судимий, позитивно характеризується по місцю проживання. Просив змінити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав думку свого захисника, також просив змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, оскільки наміру переховуватися від суду, впливати на потерілого та свідків, чи вчиняти інші злочини у нього немає. Також зазначив, що після смерті батька він доглядає за своїм малолітнім братом, якому на даний час 13 років, оскільки мама і сестра перебувають на тимчасових заробітках за кордоном.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 -адвокат ОСОБА_8 в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечив, оскільки прокурором не доведено належними доказами продовження існування ризиків, зазначених у клопотанні, та не доведено неможливість застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. Вважає, що до обвинуваченого ОСОБА_6 можливо застосувати інший менш суворий запобіжний захід, оскільки він повністю визнає свою вину і розкаюється у вчиненому, сприяє слідству, має міцні соціальні зв`язки, має роботу в Івано-Франківській меблевій фабриці. Просив змінити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав думку свого захисника, також просив змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, оскільки наміру переховуватися від суду, впливати на потерілого та свідків, чи вчиняти інші злочини у нього немає. Також зазначив, що він бажає проходити військову службу у ЗСУ.

Оцінка і мотиви суду.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши наявні матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступних висновків.

Частинами 1, 3 ст.331КПК України передбачено, що від час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Ухвалами слідчого судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 30.07.2024 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 25.09.2024.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 24.09.2024 продовжено відносно обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 22.11.2024 року, без визначення розміру застави.

Щодо наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст.177КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

У зазначених вище ухвалах слідчого судді та суду визнано доведеним існування ризиків переховування обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від суду, незаконного впливу ними на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, та вчинення ними іншого кримінального правопорушення.

Суд повинен перевірити обґрунтованість тверджень про продовження існування вказаних ризиків.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити в майбутньому. Отже, ризики слід вважати наявними за умови встановлення їх імовірності. Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. При встановленні ризиків суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню.

Суд вважає, що з врахуванням даних про особи ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , з огляду на тяжкість покарання, яке їм загрожує у разі визнання винуватими у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення, і суспільну небезпечність самого кримінального правопорушення, прокурором доведено наявність достатніх підстав вважати, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

На думку суду, ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_5 від суду досі є реальним з огляду на тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , суворість можливого покарання, неможливість застосування «пільгових» інститутів кримінального права у випадку визнання його винуватим у вчинені інкримінованих діянь. Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186, ч. 1 ст. 357 КК України. Санкція найсуворішої статті (ч. 4 ст. 186 КК України) відносить інкримінований злочин до тяжких і передбачає виключно у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років. Отже, усвідомлюючи тяжкість покарання та невідворотність кримінальної відповідальності у випадку визнання його винуватим у майбутньому, обвинувачений може вчиняти дії, спрямовані на переховування від суду.

Кримінальне провадження не є статичним, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки обвинуваченого. Співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді потенційного ув`язнення у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у перспективі робить цей ризик достатньо високим.

Крім того суд враховує, що ризик переховування пов`язаний не лише з певними обставинами чи обов`язками, невиконання яких зумовлює застосування приводу, а притаманний відповідному періоду кримінального провадження. Також на користь вказаного ризику свідчить те, що ОСОБА_5 неодружений, на утриманні нікого не має, не має постійного місця роботи та усталеного способу життя.

Суд також зазначає про актуальність ризику впливу обвинуваченого ОСОБА_5 на потерпілих та свідків по кримінальному провадженні. Наразі провадження перебуває на стадії судового розгляду, стороні захисту відкриті матеріали досудового розслідування та відомі всі свідки у кримінальному провадженні та їх показання, надані під час досудового розслідування. Загальний порядок, встановлений КПК України, передбачає процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, спочатку на стадії досудового розслідування шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225КПК (у виключних випадках). Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).

Ураховуючи засаду змагальності кримінального провадження, сторона обвинувачення на власний розсуд визначає коло свідків для доведення своєї правової позиції. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, позбавлений можливості втручатися у дискрецію сторони обвинувачення у побудову тактики і стратегії підтвердження або спростування обставин, які мають значення для кримінального провадження.

Відтак, ризик впливу на свідків існує не лише на етапі досудового розслідування при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

За таких умов ОСОБА_5 , не будучи обмеженим у вільному спілкуванні з певними особами, може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, для того щоб уникнути кримінальної відповідальності.

Ризик вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 іншого кримінального правопорушення підтверджується тим, що останній обвинувачується у вчиненні тяжкого корисливого насильницького злочину, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, що свідчить про його суспільну небезпеку та можливість вчинення інших кримінальних правопорушень. Крім того суд враховує, що ОСОБА_5 є обвинуваченим у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, в тому числі умисних корисливих злочинів, що також свідчить про можливість вчинення ним інших кримінальних правопорушень.

На думку суду, ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_6 від суду досі є реальним з огляду на тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , суворість можливого покарання, неможливість застосування «пільгових» інститутів кримінального права у випадку визнання його винуватим у вчинені інкримінованого діяння. Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України. Санкція вказаної статті відносить інкримінований злочин до тяжких і передбачає виключно у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років. Отже, усвідомлюючи тяжкість покарання та невідворотність кримінальної відповідальності у випадку визнання його винуватим у майбутньому, обвинувачений може вчиняти дії, спрямовані на переховування від суду.

Кримінальне провадження не є статичним, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки обвинуваченого. Співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді потенційного ув`язнення у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у перспективі робить цей ризик достатньо високим.

Крім того суд враховує, що ризик переховування пов`язаний не лише з певними обставинами чи обов`язками, невиконання яких зумовлює застосування приводу, а притаманний відповідному періоду кримінального провадження. Також на користь вказаного ризику свідчить те, що ОСОБА_6 неодружений, на утриманні нікого не має, не має постійного місця роботи та усталеного способу життя.

Суд також зазначає про актуальність ризику впливу обвинуваченого ОСОБА_6 на потерпілих та свідків по кримінальному провадженні. Наразі провадження перебуває на стадії судового розгляду, стороні захисту відкриті матеріали досудового розслідування та відомі всі свідки у кримінальному провадженні та їх показання, надані під час досудового розслідування. Загальний порядок, встановлений КПК України, передбачає процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, спочатку на стадії досудового розслідування шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225КПК (у виключних випадках). Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).

Ураховуючи засаду змагальності кримінального провадження, сторона обвинувачення на власний розсуд визначає коло свідків для доведення своєї правової позиції. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, позбавлений можливості втручатися у дискрецію сторони обвинувачення у побудову тактики і стратегії підтвердження або спростування обставин, які мають значення для кримінального провадження.

Відтак, ризик впливу на свідків існує не лише на етапі досудового розслідування при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

За таких умов ОСОБА_6 , не будучи обмеженим у вільному спілкуванні з певними особами, може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, для того щоб уникнути кримінальної відповідальності.

Ризик вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 іншого кримінального правопорушення підтверджується тим, що останній обвинувачується у вчиненні тяжкого корисливого насильницького злочину, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, що свідчить про його суспільну небезпеку та можливість вчинення інших кримінальних правопорушень. Крім того суд враховує, що ОСОБА_6 , будучи засудженим вироком Надвірнянського районного суду від 16.10.2023 за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування основного покарання з іспитовим строком 1 рік, та маючи незняту та непогашену судимість, обвинувачується у вчиненні нового тяжкого умисного корисливого насильницького злочину, що також свідчить про можливість вчинення ним інших кримінальних правопорушень.

Таким чином прокурором наведено достатні та переконливі докази того, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177КПК України існують, на даний час вони не зменшилися, а в сукупності дають достатні правові підстави для продовження обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Отже, на даному етапі кримінального провадження, враховуючи наявність в ОСОБА_5 та ОСОБА_6 статусу обвинувачених у вчиненні тяжкого умисного корисливого злочину проти власності, та доведених ризиків, відомостей щодо особи обвинувачених, застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою дієвості відповідного кримінального провадження.

Щодо недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів:

Відповідно до ч. 1 ст.183КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Під час розгляду клопотання про продовження застосування щодо обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 запобіжного заходу тримання під вартою суд дійшов висновку, що застосування інших більш м`яких запобіжних заходів (особистого зобов`язання; особистої поруки; застави; домашнього арешту) не зможе запобігти ризику можливої позапроцесуальної поведінки обвинуваченого.

Застосування дообвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 запобіжного заходуу видідомашнього арешту,на щопосилаються сторонизахисту,суд вважаєнеобгрунтованими,оскільки враховуєхарактер обвинувачення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненніумисного тяжкогокорисливого насильницькогокримінального правопорушенняпроти власності,вчиненого запопередньою змовоюгрупою осіб,в умовахвоєнного стану,що маєпідвищений ступіньсуспільної небезпеки,наявність якоїпотребує забезпеченняне лишеправ обвинувачених,але йвисоких стандартівохорони загальносуспільнихінтересів,а таксамо особуобвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ,та наявністьризиків переховування,незаконного впливуна потерпілута свідківу кримінальномупровадженні,та вчиненняіншого кримінальногоправопорушення,що даєпідстави стверджуватите,що домашнійарешт незабезпечить належнихгарантій здатностіобвинувачених самостійнодотримуватись належноїпроцесуальної поведінкибез додатковихстимулюючих факторів.Застосування вказаногозаходу забезпеченняможе завадитивиконанню завданькримінального провадженняна даномуйого етапі. Крім того суд враховує, що в світлі наведених актуальних даних родина та житло не можуть бути вирішальними факторами, що могли б знизити існування встановлених ризиків до їх маловірогідності чи до виключення.

Таким чином, зважаючи на доволі високі встановлені ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, з урахуванням особистих характеристик обвинувачених, суд приходить до висновку, що ці обставини виправдовують подальше тримання обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 під вартою.

Щодо розміру застави.

Щодо можливого застосування до обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 альтернативного запобіжного заходу у виді застави суд зазначає, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування (п. 1. ч. 4 ст. 183 КПК України).

Враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме що згідно пред`явленого обвинувачення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вчинили грабіж, поєднаний з насильством, а також враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, міцність соціальнихзв`язків обвинувачених,їх майновийстан,та іншіобставини всукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визначення розміру застави у даному кримінальному провадженні.

Висновки суду.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що клопотання прокурора про продовження обвинуваченим строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою необхідно задоволити, та з метою забезпечення виконання обвинуваченими ОСОБА_5 та ОСОБА_6 покладених на них процесуальних обов`язків та запобіганню ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, необхідно продовжити щодо них застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк на 60 днів без застосування альтернативного запобіжного заходу у виді застави.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 42, 176, 177, 183, 334, 369, 372, 376, 395 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора у кримінальному провадженні щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовільнити.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 15 год. 00 хв. 16 січня 2025 року, без визначення розміру застави.

Тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 здійснювати в ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» Міністерства юстиції України.

Клопотання прокурора у кримінальному провадженні щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовільнити.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 15 год. 00 хв. 16 січня 2025 року, без визначення розміру застави.

Тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 здійснювати в ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» Міністерства юстиції України.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору та направити начальнику ДУ «Івано-Франківськаустанова виконанняпокарань (№ 12)» Міністерства юстиції України для виконання. Інші учасники мають право отримати її копію в суді.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом семи днів з дня її оголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя ОСОБА_1