Ухвала

від 14.01.2025 по справі 348/1201/24

НАДВІРНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

(про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою)

Справа № 348/1201/24

Провадження № 1-кп/348/96/25

14 січня 2025 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого-судді: ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2

прокурора: ОСОБА_3

обвинувачених: ОСОБА_4 , ОСОБА_5

захисників: ОСОБА_6 , ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Надвірнянського районного суду об`єднане кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024091200000047 за обвинувальним актом від 23.05.2024, про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за № 12024091200000274 за обвинувальним актом від 20.09.2024, про обвинувачення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, та за № 12024091200000273 за обвинувальним актом від 16.10.2024, про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України,-

УСТАНОВИВ:

В провадженні Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області знаходиться об`єднане кримінальне провадження, про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 КК України, ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області стосовно обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 16.01.2025.

Від прокурора поступило письмове клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Обставини, зазначені в клопотанні.

Вимоги прокурора мотивовані тим, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні умисного тяжкого корисливого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, в період воєнного стану. Ухвалою суду від 18.11.2024 обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк до 16.01.2025, без визначення розміру застави.

Станом на даний час продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, а саме: ризик переховування обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від суду, ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, та ризик вчинення іншого кримінального правопорушення. Тому вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за поведінкою обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , та забезпечити виконання покладених на них судом обов`язків. Також при продовженні щодо обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою просить не визначати розмір застави, оскільки даний злочин було вчинено обвинуваченими із застосуванням насильства щодо потерпілого.

Позиція сторін кримінального провадження.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, надав суду пояснення, аналогічні тексту клопотання, просив суд клопотання задоволити та продовжити застосування до обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів без визначення права застави.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 -адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки прокурором не доведено належними доказами продовження існування ризиків, зазначених у клопотанні, та не доведено неможливість застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. Вважає, що до обвинуваченого ОСОБА_4 можливо застосувати інші менш суворі запобіжні заходи, оскільки він повністю визнає свою вину і розкаюється у вчиненому, раніше не судимий, позитивно характеризується по місцю проживання. Просив змінити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав думку свого захисника, також просив змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, оскільки наміру переховуватися від суду, впливати на потерілого та свідків, чи вчиняти інші злочини у нього немає. Також зазначив, що після смерті батька він доглядає за своїм малолітнім братом, оскільки мама і сестра перебувають на тимчасових заробітках за кордоном.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 -адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечив, оскільки прокурором не доведено належними доказами продовження існування ризиків, зазначених у клопотанні, та не доведено неможливість застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. Вважає, що до обвинуваченого ОСОБА_5 можливо застосувати інший менш суворий запобіжний захід, оскільки він повністю визнає свою вину і розкаюється у вчиненому, має міцні соціальні зв`язки. Просив змінити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав думку свого захисника, також просив змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, оскільки наміру переховуватися від суду, впливати на потерілого та свідків, чи вчиняти інші злочини у нього немає. Також зазначив, що він бажає проходити військову службу у ЗСУ.

Оцінка і мотиви суду.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши наявні матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступних висновків.

Частинами 1, 3 ст.331КПК України передбачено, що від час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Ухвалами слідчого судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 30.07.2024 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 25.09.2024.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 24.09.2024 продовжено відносно обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 22.11.2024, без визначення розміру застави.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 18.11.2024 продовжено відносно обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 16.01.2025, без визначення розміру застави.

Щодо наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст.177КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

У зазначених вище ухвалах слідчого судді та суду визнано доведеним існування ризиків переховування обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від суду, незаконного впливу ними на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, та вчинення ними іншого кримінального правопорушення.

Суд повинен перевірити обґрунтованість тверджень про продовження існування вказаних ризиків.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Суд вважає, що з врахуванням даних про особи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , з огляду на тяжкість покарання, яке їм загрожує у разі визнання винуватими у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення, і суспільну небезпечність самого кримінального правопорушення, прокурором доведено наявність достатніх підстав вважати, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, ризик переховування обумовлюється можливістю притягнення обвинуваченого ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для обвинуваченого наслідками і суворістю передбаченого покарання, оскільки кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України, у вчинені якого обвинувачується ОСОБА_4 , є тяжким злочином, санкція якого передбачає покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.Таким чиномсуд вважаєвірогідним переховуванняобвинуваченого ОСОБА_4 від суду,з оглядуна покарання,яке загрожуєйому уразі визнаннявинуватим увчиненні інкримінованихйому кримінальнихправопорушень тавраховуючи відсутністьможливості уникнутивідбування покарання.Також судвраховує,що обвинувачений ОСОБА_4 неодружений, на утриманні нікого не має, не має постійного місця роботи та усталеного способу життя, що токаж свідить на користь ризику вказаного ризику.

Отже, вказані обставини свідчать про продовження існування ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_4 від суду, що обумовлює необхідність продовження строку дії запобіжного заходу.

Також, на думку суду, існує ризик незаконного впливу з боку обвинуваченого ОСОБА_4 на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні. Так, при встановленні наявності ризику впливу на свідків, суд враховує встановлену ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме - на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду, на стадії судового розгляду - усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні.

Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

У даному кримінальному провадженні всі свідки ще не були допитані безпосередньо в судовому засіданні та не надавали покази, тому обвинувачений ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, та не будучи обмеженим у вільному спілкуванні з певними особами, матиме змогу чинити на них тиск з метою примушування їх до зміни показань або відмови від показань.

Отже, вказані обставини свідчать про продовження існування ризику впливу обвинуваченого ОСОБА_4 на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, що обумовлює необхідність продовження строку дії запобіжного заходу.

Ризик вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 іншого кримінального правопорушення підтверджується тим, що останній обвинувачується у вчиненні тяжкого корисливого насильницького злочину, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, що свідчить про його суспільну небезпеку та можливість вчинення інших кримінальних правопорушень. Крім того суд враховує, що ОСОБА_4 є обвинуваченим у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, в тому числі умисних корисливих злочинів, що також свідчить про можливість вчинення ним інших кримінальних правопорушень.

Отже, вказані обставини свідчать про продовження існування ризику вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 іншого кримінального правопорушення, що обумовлює необхідність продовження строку дії запобіжного заходу.

На думку суду, ризик переховування обумовлюється можливістю притягнення обвинуваченого ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для обвинуваченого наслідками і суворістю передбаченого покарання, оскільки кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України, у вчинені якого обвинувачується ОСОБА_4 , є тяжким злочином, санкція якого передбачає покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років. Таким чином суд вважає вірогідним переховування обвинуваченого ОСОБА_5 від суду, з огляду на покарання, яке загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та враховуючи відсутність можливості уникнути відбування покарання. Також суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_5 неодружений, на утриманні нікого не має, не має постійного місця роботи та усталеного способу життя, що токаж свідить на користь ризику вказаного ризику.

Отже, вказані обставини свідчать про продовження існування ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_5 від суду, що обумовлює необхідність продовження строку дії запобіжного заходу.

Також, на думку суду, існує ризик незаконного впливу з боку обвинуваченого ОСОБА_5 на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні. Так, при встановленні наявності ризику впливу на свідків, суд враховує встановлену ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме - на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду, на стадії судового розгляду - усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні.

Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

У даному кримінальному провадженні всі свідки ще не були допитані безпосередньо в судовому засіданні та не надавали покази, тому обвинувачений ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, та не будучи обмеженим у вільному спілкуванні з певними особами, матиме змогу чинити на них тиск з метою примушування їх до зміни показань або відмови від показань.

Отже, вказані обставини свідчать про продовження існування ризику впливу обвинуваченого ОСОБА_5 на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, що обумовлює необхідність продовження строку дії запобіжного заходу.

Ризик вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 іншого кримінального правопорушення підтверджується тим, що останній обвинувачується у вчиненні тяжкого корисливого насильницького злочину, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, що свідчить про його суспільну небезпеку та можливість вчинення інших кримінальних правопорушень. Крім того суд враховує, що ОСОБА_5 , будучи засудженим вироком Надвірнянського районного суду від 16.10.2023 за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування основного покарання з іспитовим строком 1 рік, та маючи незняту та непогашену судимість, обвинувачується у вчиненні нового тяжкого умисного корисливого насильницького злочину, що також свідчить про можливість вчинення ним інших кримінальних правопорушень.

Отже, вказані обставини свідчать про продовження існування ризику вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 іншого кримінального правопорушення, що обумовлює необхідність продовження строку дії запобіжного заходу.

Таким чином прокурором наведено достатні та переконливі докази того, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177КПК України існують, на даний час вони не зменшилися, а в сукупності дають достатні правові підстави для продовження обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Отже, на даному етапі кримінального провадження, враховуючи наявність в ОСОБА_4 та ОСОБА_5 статусу обвинувачених у вчиненні тяжкого умисного корисливого злочину проти власності, та доведених ризиків, відомостей щодо особи обвинувачених, застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою дієвості відповідного кримінального провадження.

Щодо недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів:

Відповідно до ч. 1 ст.183КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Під час розгляду клопотання про продовження застосування щодо обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 запобіжного заходу тримання під вартою суд дійшов висновку, що застосування інших більш м`яких запобіжних заходів (особистого зобов`язання; особистої поруки; застави; домашнього арешту) не зможе запобігти ризику можливої позапроцесуальної поведінки обвинуваченого.

Застосування до обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, на що посилаються сторони захисту, суд вважає необгрунтованими, оскільки враховує характер обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні умисного тяжкого корисливого насильницького кримінального правопорушення проти власності, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, що має підвищений ступінь суспільної небезпеки, наявність якої потребує забезпечення не лише прав обвинувачених, але й високих стандартів охорони загальносуспільних інтересів, а так само особу обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , та наявність ризиків переховування, незаконного впливу на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, та вчинення іншого кримінального правопорушення, що дає підстави стверджувати те, що домашній арешт не забезпечить належних гарантій здатності обвинувачених самостійно дотримуватись належної процесуальної поведінки без додаткових стимулюючих факторів. Крім того суд враховує, що обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в будь-який момент можуть змінити місце проживання. Тому застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту не дає змоги в повній мірі нівелювати існуючі ризики Також на думку суду, застосування вказаного заходу забезпечення може завадити виконанню завдань кримінального провадження на даному його етапі.

Поряд з цим, сторона захисту, як на підставу для зміни обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, посилається на: -недоведеність прокурором продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України; -міцні соціальні зв`язки обвинуваченого ОСОБА_4 ; -необхідність догляду обвинуваченим ОСОБА_4 за малолітнім братом, тощо.

Суд зазначає, що вказані доводи не є новими та переважно були оцінені судом в попередніх ухвалах під час розгляду клопотань прокурора про застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Тому, за відсутності нових суттєвих обставин, суд не вбачає підстав для зміни запобіжного заходу на більш м`який. Наведені доводи сторони захисту не доводять відсутності чи малоймовірності встановлених судом ризиків, та не підтверджують наявність виняткових обставин, які б перешкоджали продовженню застосованого до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Також сторона захисту, як на підставу для зміни обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, посилається на: -недоведеність прокурором продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України; -міцні соціальні зв`язки обвинуваченого ОСОБА_5 ;-бажання обвинуваченого ОСОБА_5 проходити військову службу у складі ЗСУ, тощо.

Суд зазначає, що вказані доводи не є новими та переважно були оцінені судом в попередніх ухвалах під час розгляду клопотань прокурора про застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Тому, за відсутності нових суттєвих обставин, суд не вбачає підстав для зміни запобіжного заходу на більш м`який. Наведені доводи сторони захисту не доводять відсутності чи малоймовірності встановлених судом ризиків, та не підтверджують наявність виняткових обставин, які б перешкоджали продовженню застосованого до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Таким чином, зважаючи на доволі високі встановлені ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, з урахуванням особистих характеристик обвинувачених, суд приходить до висновку, що ці обставини виправдовують подальше тримання обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 під вартою.

Щодо розміру застави.

Щодо можливого застосування до обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 альтернативного запобіжного заходу у виді застави суд зазначає, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування (п. 1. ч. 4 ст. 183 КПК України).

Враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме що згідно пред`явленого обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вчинили грабіж, поєднаний з насильством, а також враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, міцність соціальнихзв`язків обвинувачених,їх майновийстан,та іншіобставини всукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визначення розміру застави у даному кримінальному провадженні.

Висновки суду.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що клопотання прокурора про продовження обвинуваченим строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою необхідно задоволити, та з метою забезпечення виконання обвинуваченими ОСОБА_4 та ОСОБА_5 покладених на них процесуальних обов`язків та запобіганню ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, необхідно продовжити щодо них застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк на 60 днів без застосування альтернативного запобіжного заходу у виді застави.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 42, 176, 177, 183, 334, 369, 372, 376, 395 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора у кримінальному провадженні щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовільнити.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 14 год. 30 хв. 14 березня 2025 року, без визначення розміру застави.

Тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 здійснювати в ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» Міністерства юстиції України.

Клопотання прокурора у кримінальному провадженні щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовільнити.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 14 год. 30 хв. 14 березня 2025 року, без визначення розміру застави.

Тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 здійснювати в ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» Міністерства юстиції України.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору та направити начальнику ДУ «Івано-Франківськаустанова виконанняпокарань (№ 12)» Міністерства юстиції України для виконання. Інші учасники мають право отримати її копію в суді.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом семи днів з дня її оголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя ОСОБА_1